За час повномасштабної війни склад Бахмутської міської ради зазнав змін. Частина обранців припинила свої повноваження, дехто з них склали обов’язки добровільно . 

Детальніше про те, хто наразі працює депутатом міської ради Бахмута — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Склад Бахмутської міської ради у 2026 році

Станом на 2026 рік чинними залишаються 13 депутатів, які є частиною міської ради. Наразі вони представляють чотири політичні сили. Розподіл мандатів виглядає наступним чином

• шість осіб представляють партію “Порядок”;
• троє обранців працюють від партії “Опозиційна платформа — За життя”;
• троє депутатів представляють партію “Слуга народу”;
• одна особа зберігає мандат від партії “Опозиційний блок”.

Пропонуємо детальніше ознайомитися з актуальним списком та контактними даними кожного чинного депутата міської ради по фракціях.

Представники політичної партії “Порядок”

Найбільшу кількість мандатів серед чинних депутатів зберігають представники партії “Порядок”:

• Гапєєв Роман Анатолійович. Його електронна пошта для зв’язку — [email protected].
• Карпець Оксана Петрівна. Контактна електронна адреса — [email protected].
• Кузнецов Ігор Миколайович. Пошта для електронних звернень — [email protected].
• Пойда Олександр Сергійович. Зв’язатися з ним можна за адресою — [email protected].
• Світенко Роман Олегович. Електронна пошта для зв’язку — [email protected].
• Стор’єв Олександр Володимирович. Контактна адреса — [email protected].

Представники політичної партії “Опозиційна платформа — За життя”

Від забороненої партії “ОПЗЖ” у міській раді поточного скликання продовжують працювати троє обранців:

• Йорохов Зосим Зосимович. Електронна пошта для зв’язку — [email protected].
• Капля Вадим Вікторович. Контактна адреса — [email protected].
• Слєсарєв Валерій Валерійович. Електронна пошта — [email protected].

Представники політичної партії “Слуга народу”

Троє чинних депутатів представляють президенстьку партію “Слуга народу”:

• Кравченко Роман Юрійович. Контактна електронна адреса — [email protected].
• Пакеж Володимир Володимирович. Пошта для зв’язку — [email protected].
• Шараєвська Ольга Віталіївна. Електронна пошта — [email protected].

Представники політичної партії “Опозиційний блок”

Від політичної партії “Опозиційний блок” мандат зберігає один депутат, а саме Благовісний Сергій Володимирович. Електронна пошта обранця у загальному списку відсутня.

Роман Гапєєв: діяльність та задекларовані статки

Роман Гапєєв обіймає посаду директора Опитненського сільського комунального підприємства “Прогрес”. За даними реєстрів, він також пов’язаний із ТОВ “КВАНТ-АО”, очолює громадську організацію “Відродження села” та зареєстрований як фізична особа-підприємець у сфері будівництва.

Згідно з електронною декларацією за 2025 рік, поданою у 2026, Роман Гапєєв одноосібно володіє двома об’єктами нерухомості у селищі Опитне Бахмутського району:

• земельна ділянка площею 31 м² (дата набуття — 04.09.2019);
• квартира площею 51,1 м² (дата набуття — 16.02.2022), вартість на дату набуття склала 119 300 гривень.

У власності родини Гапєєвих є два транспортні засоби. Сам посадовець володіє легковим автомобілем Renault Kangoo 2006 року випуску вартістю 64 000 гривень. Його дружина, Ганна Гапєєва, є власницею автомобіля KIA CEED 2011 року випуску вартістю 202 500 гривень.

Також Ганна Гапєєва є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “КВАНТ-АО” та володіє 100% корпоративних прав підприємства у грошовому вираженні 37 500 гривень. Наразі ці корпоративні права передані в управління.

Основний дохід Романа Гапєєва задекларований у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи (ОСКП “Прогрес”) — 323 717 гривень. Окрім цього, він також отримав доходи з інших джерел:

• 35 867 гривень — пенсія;
• 36 000 гривень — соціальні виплати з відповідних бюджетів Одеської області;
• 11 071 гривня — заробітна плата за сумісництвом;
• 5 049 гривень — додаткові державні виплати (національний кешбек та зимова підтримка);
• 2 939 гривень — благодійна допомога від фондів.

Дружина посадовця, Ганна Гапєєва, задекларувала 25 898 гривень доходу у вигляді пенсійних виплат.

Оксана Карпець: діяльність та задекларовані статки

Оксана Карпець обіймає посаду начальниці управління освіти Бахмутської міської ради, а також є чинною депутаткою Бахмутської міськради.

Згідно з електронною декларацією за 2025 рік, поданою у 2026, посадовиця одноосібно володіє одним об’єктом нерухомості. Це квартира в місті Полтава площею 67,7 м², яку вона придбала 20 листопада 2023 року. Інформації про транспортні засоби чи корпоративні права у наданих витягах з декларації немає.

Основний дохід Оксани Карпець задекларований у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи (Управління освіти Бахмутської міської ради) та становить 685 604 гривні.

Окрім цього, вона також отримала доходи з інших джерел:

• 2 509 гривень — проценти від банку;
• 2 500 гривень — виплати від Бахмутської міської організації профспілки працівників освіти і науки;
• 897 гривень — додаткове благо у вигляді бонусів та кешбеку від фінансових і поштових установ.

Ігор Кузнецов: діяльність та задекларовані статки

Ігор Кузнецов є чинним депутатом Бахмутської міської ради (належить до фракції політичної партії “Порядок”). Згідно з відкритими даними реєстру YouControl,  депутат пов’язаний товариством з обмеженою відповідальністю “БАХМУТ-БУДПРОЕКТ”, яке займається діяльністю в сфері будівництва.

Варто зазначити, що актуальна інформація щодо фінансового стану посадовця є закритою або не була подана. На сайті Єдиного державного реєстру декларацій повністю відсутні дані за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки.

Останні доступні звіти датуються лише 2020 та 2021 роками, через що надати актуальну та детальну інформацію щодо об’єктів нерухомості, транспортних засобів, корпоративних прав чи поточного рівня доходів Ігоря Кузнецова наразі неможливо.

Олександр Пойда: діяльність та задекларовані доходи

Олександр Пойда обіймає посаду директора Бахмутської загальноосвітньої школи №18 та є чинним депутатом Бахмутської міської ради.

За даними, які вказані в офіційній декларації депутата за 2025 рік, поданою у 2026, він не має нерухомості, машини та іншого цінного майна. За роботу депутатом, а також в Управлінні освіти він отримав 361 905 гривень у 2025 році.

Роман Світенко: діяльність та задекларовані статки

Роман Світенко є чинним депутатом Бахмутської міської ради. Згідно з даними відкритих реєстрів, він зареєстрований як фізична особа-підприємець. Його діяльність зосереджена у сфері переробної промисловості, а основним напрямком є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик.

На офіційному сайті Єдиного державного реєстру декларацій актуальна інформація щодо майнового стану посадовця відсутня, тому надати дані про його об’єкти нерухомості, транспортні засоби чи рівень доходів наразі неможливо.

Олександр Стор’єв: діяльність та задекларовані статки

Олександр Стор’єв є чинним депутатом Бахмутської міської ради. Наразі в аналітичній системі YouControl повністю відсутня інформація щодо його можливої професійної або підприємницької діяльності. Аналогічно, у Єдиному державному реєстрі декларацій немає жодних даних про його задеклароване майно, транспортні засоби чи грошові активи.

Зосим Йорохов: діяльність та задекларовані статки

Зосим Йорохов є чинним депутатом Бахмутської міської ради від фракції політичної партії “Опозиційна платформа — За життя”. Згідно з офіційними відомостями, він обіймає посаду керівника та підписанта у Фермерському господарстві “ДЖИНА 2017”, яке спеціалізується на вирощуванні зернових, бобових культур і насіння олійних культур.

На сайті Єдиного державного реєстру декларацій повністю відсутні дані про доходи та майновий стан посадовця за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки.

Через відсутність актуальних звітів за 2025 рік у державних реєстрах надати детальну інформацію про поточні об’єкти нерухомості, транспортні засоби чи рівень доходів Зосима Йорохова наразі неможливо.

У жовтні 2022 року Сумський районний суд притягнув Зосима Йорохова до відповідальності за спробу незаконного перетину державного кордону. Інформація щодо його поточного місця перебування та намірів продовжувати виконання депутатських повноважень наразі відсутня. Водночас він і досі офіційно зберігає статус депутата.

Вадим Капля: діяльність та задекларовані статки

Вадим Капля є чинним депутатом Бахмутської міської ради, який був обраний від політичної партії “Опозиційна платформа — За життя”. За основним місцем роботи він обіймає посаду керівника Селянського (фермерського) господарства “Династія”. Згідно з даними реєстрів та електронною декларацією, він також є кінцевим бенефіціарним власником цього підприємства зі 100% часткою корпоративних прав.

Згідно з електронною декларацією за 2025 рік, поданою у 2026, Вадим Капля та члени його сім’ї мають у своєму розпорядженні 160 об’єктів нерухомості. 

Родина має великий автопарк, який включає легкові авто, причепи, водний транспорт та сільськогосподарську техніку.

Грошові доходи Вадима Каплі у 2026 році сформовані з кількох джерел:

• 809 114  гривень — заробітна плата за основним місцем роботи у СФГ “Династія”;
• 313 800 гривень — дохід від ТОВ “Дубовець”;
• 238 915 — дохід від надання майна в оренду.

Дружина посадовця, Оксана Капля, задекларувала 146 914 гривень заробітної плати в Управлінні освіти Бахмутської міської ради, 13 327 гривень доходу від надання майна в оренду, а також додаткові профспілкові виплати та банківські бонуси на суму понад 2 тисячі гривень.

Крім того, родина володіє значними грошовими активами. Вадим Капля задекларував 20 000 доларів і 14 389 євро готівкою, а також понад 360 тисяч гривень на банківських рахунках. Його дружина зберігає 21 000 доларів і 18 000 євро готівкових коштів та має понад 17 тисяч гривень на банківських рахунках.

Валерій Слєсарєв: діяльність та задекларовані статки

Валерій Слєсарєв є чинним депутатом Бахмутської міської ради, який був обраний від політичної партії “Опозиційна платформа — За життя”. Він є одним із засновників та керівників Громадської організації “Асоціація лідерів місцевого самоврядування Донеччини (голів та депутатів ОТГ)”.

Згідно з електронною декларацією за 2025 рік, поданою у 2026, родина Слєсарєвих має у своєму розпорядженні низку об’єктів нерухомості, зокрема, чотири будинки та квартири, три з яких — в Бахмуті

Автопарк депутата налічує дві автівки, а саме — BYD Song PLUS 2025 року та MAZDA 3 2016 року

Грошові доходи Валерія Слєсарєва сформовані з кількох джерел:

• 1 225 445 гривень — дохід від зайняття незалежною професійною діяльністю;
• 48 000 гривень — допомога на проживання ВПО.

Роман Кравченко: діяльність та задекларовані статки

Роман Кравченко є чинним депутатом Бахмутської міської ради. Згідно з відкритими даними, він обіймає посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю “САМЕЙ АКТИВ”, а також став засновником ТОВ “УМВЕЛЬТ БАХМУТ” — підприємства зі збирання безпечних відходів.

Відповідно до поданої електронної декларації за 2025 рік, поданою у 2026, посадовець не має у своїй власності чи користуванні жодних об’єктів нерухомості.

Роман Кравченко задекларував один транспортний засіб. Він є власником легкового автомобіля Hyundai Grandeur 2012 року випуску.

Грошові доходи депутата за звітний період сформовані з кількох джерел:

• 300 000 гривень — дохід від відчуження рухомого майна;
• 196 793 гривні — заробітна плата у Комунальному підприємстві по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва;
• 8 550 гривень — заробітна плата отримана за сумісництвом у ТОВ “САМЕЙ АКТИВ”;
• 4 240 гривень — благодійна допомога від столичного комунального підприємства;
• 760 гривень — додаткове благо від того ж роботодавця.

Володимир Пакеж: діяльність та задекларовані статки

Володимир Пакеж є чинним депутатом Бахмутської міської ради. Згідно з даними державних реєстрів юридичних осіб, його професійна та громадська діяльність зосереджена в Бахмутському районі, зокрема у селі Покровське.

Посадовець є керівником та одним із засновників Громадської організації “Футбольний клуб “Каровец”. Окрім громадського напрямку, він також пов’язаний з аграрним сектором. Володимир Пакеж виступає співзасновником та уповноваженою особою Селянського (фермерського) господарства “Артеміда”, основним видом діяльності якого є вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур.

На офіційному сайті Єдиного державного реєстру декларацій актуальна інформація щодо майнового стану посадовця відсутня. Через відсутність поданої електронної декларації за 2025 рік, поданою у 2026 надати детальні дані про наявність у власності родини об’єктів нерухомості, транспортних засобів, грошових активів чи розмір поточних доходів Володимира Пакежа наразі неможливо.

Ольга Шараєвська: діяльність та задекларовані статки

Ольга Шараєвська є чинною депутаткою Бахмутської міської ради (представляє політичну партію “Слуга народу”). Відповідно до поданої електронної декларації, її професійна діяльність тісно пов’язана зі сферою охорони здоров’я.

Згідно з офіційними даними за 2025 рік, поданою у 2026, посадовиця володіє одним об’єктом нерухомості. Це квартира у місті Бахмут загальною площею 49,2 м²,  придбана у лютому 2013 року. Задекларована вартість житла на дату придбання становила 59 016 гривень.

Будь-які транспортні засоби у власності депутатки відсутні.

Грошові доходи Ольги Шараєвської за звітний період сформовані з кількох джерел:

• 381 812 гривень — заробітна плата у Комунальному некомерційному підприємстві “Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут”;
• 38 634 гривні — заробітна плата у Комунальному некомерційному підприємстві “Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь”;
• 17 060 гривень — соціальні виплати від Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради;
• 7 530 гривень — соціальні виплати від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області;
• 74 гривні — інші доходи від АТ КБ “ПриватБанк”.

Сергій Благовісний: діяльність та задекларовані статки

Сергій Благовісний також є чинним депутатом Бахмутської міської ради. У відкритих базах даних YouControl та в Єдиному державному реєстрі декларацій відсутня будь-яка актуальна інформація за 2026 рік щодо його професійної діяльності, наявності об’єктів нерухомості, транспортних засобів чи поточного рівня доходів.

Варто зазначити, що Благовісний, імовірно, виїхав на тимчасово окуповану територію. Наразі він фактично не виконує своїх обов’язків, проте офіційно досі зберігає відповідний статус.

Читайте також:

Відбудова по-російськи: Бахмут, Авдіївка, Мар’їнка. Що сьогодні відбувається зі зруйновами містами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після захоплення Донецька проросійськими бойовиками у 2014 році місцева філармонія продовжила свою роботу, поступово перетворившись на майданчик для поширення російської культури та ідеології. За цей час заклад повністю інтегрувався у культурну систему окупаційної влади, втративши свою початкову ідентичність.

Редакція зібрала детальне досьє про те, як функціонує Донецька філармонія під керівництвом окупантів та які пропагандистські завдання вона виконує.

Донецька філармонія: історія захоплення та зміна керівництва

Після окупації Донецька навесні 2014 року приблизно третина артистів колективу покинула місто. Попри це, у вересні того ж року філармонія відкрила новий сезон без зміни вивіски. Восени 2014 року колектив звертався до української влади з відкритим листом щодо відновлення виплати заробітної плати, але відповіді не отримав.

Уже в грудні 2014 року соліста філармонії Олександра Парецького призначили “виконувачем обов’язків Міністра культури ДНР”, після чого він пообіцяв розв’язати питання із зарплатами на рівні окупаційної влади. У травні 2015 року духовий оркестр філармонії взяв участь у військовому параді до 70-річчя перемоги у Другій світовій війні.

До 24 травня 2015 року філармонію продовжував очолювати заслужений працівник культури України Валерій Гуль, а головним диригентом був Володимир Заводиленко. Згодом заклад очолив Олександр Парецький. З вересня 2015 року окупаційна влада почала називати установу “Донецька державна академічна філармонія”.

За твердженнями окупаційного керівництва, у період з 2014 по 2022 роки оркестр дав близько п’ятисот концертів. Філармонія була переведена в підпорядкування “міністерства культури днр”, яке перепрофілював більшість програми та фестивалів (“Донецкая осень” та “Прокофьевская весна”) з інтеграцією російської культури та повістки бойовиків для їх пропаганди.

Пропаганда російської культури та ідеології

Улітку 2023 року керівництво філармонії відзвітувало про “наймасштабнішу” з часів розпаду радянського союзу модернізацію музичного обладнання. За кошти місцевого окупаційного міністерства культури для симфонічного та духового оркестрів закупили нові інструменти. Також фінансування та обладнання регулярно надходять від російських приватних донорів і кураторів концертних програм із Москви. На сцені закладу часто виступають російські гастролери, зокрема американська піаністка польсько-російського походження Валентина Лисиця, яка приїжджала до Донецька тричі з 2015 по 2017 роки.

Загалом зі зміною статусу філармонія стала активним провідником російської культури. Одним із ключових завдань закладу стала популяризація народної музики. 17 липня окупаційна влада провела “Всеросійський єдиний день фольклору”, метою якого є збереження культурної спадщини народів росії. Молодіжний оркестр народних інструментів Донецької філармонії під керівництвом Олександра Малиновського бере активну участь у цих заходах, набувши “всеросійської популярності”.

Крім того, 4 червня 2026 року у філармонії організували дитячу програму “Музичний теремок”, де ансамбль солістів знайомив дітей із народними інструментами, продовжуючи лінію російської культурної інтеграції.

Обманна мобілізація музикантів на фронт

З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році окупаційна влада обманом мобілізувала артистів філармонії до лав своєї армії. За даними журналіста Дениса Казанського, п’ятдесят п’ять музикантів запросили нібито для зйомок телевізійного сюжету, але на місці оголосили про негайну відправку на фронт. Артистів без жодної військової підготовки кинули на передову під Маріуполь. Очевидці зазначають, що їх використовували для виявлення вогневих позицій українських військових. Унаслідок цих дій багато музикантів загинули, зокрема відомий тридцятивосьмирічний джазовий виконавець Микола Звягінцев. Відомо, що подібна ситуація сталася також із працівниками донецьких опери та цирку.

Підтримка сво та героїзація російських військових

Керівництво філармонії з самого початку війни відкрито підтримує збройну агресію росії. Відомо, що у 2022 році колектив філармонії проводив спеціалізовані виступи.

У 2022 році на окупованих територіях активізувалася пропаганда культури минулого російської федерації та Радянського Союзу. Одним із ключових напрямків цієї політики стало цілеспрямоване оспівування радянських рухів, зокрема героїзація піонерів за участю місцевих культурних закладів. У рамках проєкту окупаційного міністерства культури відбулася прем’єра відеоконцерту, який присвятили сторіччю утворення радянської піонерії. До створення пропагандистського матеріалу безпосередньо залучили артистів Донецької державної академічної філармонії.

У травні 2026 року Донецький академічний симфонічний оркестр виступив у Московському міжнародному будинку музики з програмою “Ступайте ж до нас: вас Русь кличе!”. Репертуар концерту складався з творів російських класиків та сучасних композиторів, які беруть участь у так званій сво. Зокрема, відбулася прем’єра симфонії “Сказання про землю донецьку”, присвячена “героям сво”.

Того ж місяця оркестр відправився у гастрольний тур містами Югри у Ханти-Мансійському автономному окрузі. На відкритті турне у Сургуті музиканти виконали пісню “День Перемоги” разом із ветеранами бойових дій. Олександр Парецький у своєму звіті зазначив, що ці гастролі є місією, щоб через музику сказати, що “Донбас живий, Донбас з росією, Донбас дякує”.

На рівні окупаційної адміністрації також розгорнуто масштабну кампанію з підтримки учасників сво. 2025 рік був оголошений у рф “Роком захисника Вітчизни”, протягом якого у “днр” провели понад п’ять тисяч тематичних заходів та конкурс “Донбас. свої Герої”. Представників культурної сфери, серед яких і ветерани сво, запрошують брати участь у кадровій програмі “Капітани культури”, що має на меті посилити їхні управлінські навички для роботи в установах культури.

Філармонія як майданчик для окупаційних заходів Донецька філармонія також використовується як простір для проведення різних пропагандистських проєктів. На її базі організовуються сесії та панельні дискусії за підтримки “Президентського фонду культурних ініціатив”. Проєктна команда філармонії залучена до створення проєктів, серед яких ключовим є “#ОРКЕСТРНЕСКОРЕНИХ”.

Паралельно з цим окупаційна адміністрація продовжує розвивати інфраструктуру для поширення своєї ідеології серед молоді. На базі будинків культури та бібліотек у різних містах “днр” відкривають “дитячі культурно-просвітницькі центри”, фінансування яких відбувається за російським нацпроєктом “Сім’я”. Ці центри призначені для “творчого та інтелектуального розвитку дітей” і проведення профорієнтаційних заходів.

Діяльність Донецької філармонії під окупацією демонструє, як культурний заклад був повністю переформатований на інструмент впливу, що сприяє інтеграції регіону в російський простір та підтримці військової агресії проти України.

Читайте також:

Від артиста до міністра і депутата “днр”: що відомо про Олександра Парецького з Донецької філармонії, який перейшов на бік рф

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До початку російського вторгнення Бердянськ, Кирилівка, Урзуф чи Севастополь асоціювалися з морем, шезлонгами і чергами за кукурудзою на набережній. Сьогодні ж на місці колишніх курортів: блокпости, розбиті дороги, зруйновані готелі й порожні пляжі, повз які їздять військові вантажівки. Ми поговорили з двома людьми, які спостерігають за цими територіями зсередини і ззовні: Наталею Криворучко, СЕО медіа “Локатор” з Бердянська, та Павлом Лакійчуком, військовим експертом, колишнім військовим моряком, який 14 років стежить за окупованим Кримом і Донбасом. Обидва вони сходяться в одному: курортного сезону на цих територіях більше не існує — є лише прифронтова зона, яку окупанти намагаються видати за здравницю. 

Мертвий сезон: цифри, яким не вірять навіть самі окупанти

За словами Наталі Криворучко, до 2022 року туристичний бізнес у Бердянську формував значну частину доходів бердянських родин — приватні міні-готелі та здача житла в мікрорайонах, наближених до моря, були традиційним джерелом сімейного бюджету. Навіть після 2014 року, коли донецький і луганський туристичний потік скоротився, він частково змістився відпочивальниками із Запорізької, Дніпропетровської областей та заходу України. Але після повномасштабного вторгнення, підкреслює вона, говорити про природний туристичний потік узагалі не доводиться: є лише пропагандистські звіти окупаційної адміністрації, цифри в яких постійно змінюються.

Про масштаб цієї підміни Криворучко розповідає з конкретними прикладами:

“Росіяни дуже пишалися тим, що розробили маршрути вихідного дня, і за цією туристичною послугою у 2025 році звернулися аж 175 мешканців Білгорода та Ростова. Тобто, ви можете собі уявити, якими цифрами вони оперують. Тут треба додати, що туристичною сферою опікується так зване фейкове міністерство туризму, яке розташоване на окупованій території в Запорізькій області. Вони ж прозвітували, що курорти Запорізької області відвідали 150 тисяч туристів. Уявіть собі, що всі курорти Запорізької області за 2025 рік відвідали лише 150 тисяч туристів. При цьому вони кажуть, що це на 50% більше, ніж у 2024 році”, — пояснює експертка.

Для порівняння, зазначає Криворучко, у найкращі довоєнні роки Бердянськ приймав до мільйона відпочивальників за сезон — на тлі цього нинішні 150 тисяч туристів “на всі курорти Запорізької області” виглядають статистичною похибкою, а не туристичним потоком.

Показовим прикладом “піар-туризму” для Бердянська також стала історія з новим готелем на узбережжі, на будівництво якого з федерального бюджету РФ виділили 37,5 млн рублів:

“ І це при цьому, що в цьому готелі є лише 25 номерів. Що цікаво, оскільки вони там популяризували цей проєкт, то я відповідно моніторила інформацію про нього. Шукала новини про офіційне відкриття, але я так і не знайшла його, також відсутні якісь актуальні фотографії цього готелю. Присутня лише проєктна фотографія”.

“Люди просто виїхали”: чому мрія про “російський курорт” провалилася

Криворучко пояснює, чому росіянам не вдалося відтворити довоєнну картинку курортного міста навіть попри пропагандистські зусилля. Перша й головна причина — масовий виїзд місцевого населення, який окупанти, за її оцінкою, не прогнозували.

“Вони не очікували, наприклад, що з тимчасово окупованого Бердянська масово виїдуть 80 тисяч із 112 місцевих мешканців. Це колосальний дефіцит робочої сили, обслуговуючого персоналу, бо по-іншому росіяни не ставляться до мешканців окупованої території. Це обслуговуючий персонал, це просто людські ресурси, які вони хочуть використовувати для досягнення мети. Тому оця нестача людського капіталу, людей, які будуть просто працювати, обслуговувати – це була одна з причин, тому що хто буде цим займатися, хто буде працювати на базах відпочинку, і в поліцейській сфері, і в готельній галузі. Люди просто закривали власні бази відпочинку, міні-готелі і виїжджали”, — каже Наталія Криворучко.

Другим фактором, на думку спікерки, стала непокора цивільного населення в перші місяці окупації, яка зламала пропагандистську картинку “визволеного” міста, а третім — удари ЗСУ по логістичних і портових об’єктах, через які місто перетворилося на зону бойових дій, а не на курорт. Додатково на плани окупантів вплинула й неможливість зручної логістики: після втрати прямого залізничного сполучення й контролю ЗСУ над трасою “Новоросія” дістатися до Азовського узбережжя стало довго, дорого й небезпечно — саме тому, за словами Криворучко, у Кремля з’явилась ідея об’єднати окуповані території в єдиний туристичний маршрут, який на практиці так і не запрацював.

Заводи замість пляжів: як курортна зона перетворилась на прифронтовий тил

Військовий експерт, Павло Лакійчук дивиться на ситуацію з погляду військової логіки, яку Росія застосовує до Криму й Донбасу вже понад десять років. За його спостереженнями, окуповані території пройшли кілька етапів трансформації: 

• спершу — підготовка до оборони (2014–2016); 
• потім — формування наступального угруповання й перетворення тилу на військову логістичну базу (з 2016 року);
• з кінця 2023-го — перетворення регіону на “логістичний хаб”, через який ресурси й техніка прямують до лінії фронту.

Саме в цій логіці, пояснює Лакійчук, слід розглядати долю промислових об’єктів колишніх курортних міст:

“Тому на тих підприємствах, на окупованих територіях, якщо щось й утворилося, то це ремонтні майстерні, це російське фронтове забезпечення. Тобто техніка, яка зазнає враження чи ламається в ході бойових дій. Ці майстерні мають бути якомога ближче для його відновлення. На капітальний ремонт будуть відправляти на “Уралвагонзавод” 10%, але 90% мають відновлюватись тут, поруч фронта. Це все плече логістики. Ось функції, все. Будь-який завод, який має потужності зварювальні, тощо механозборочні перетворюються на майстерні з відновленням військової техніки”, — каже Павло Лакійчук.

Примітка. “Уралвагонзавод” — бронетанковий холдинг російської держкорпорації “Ростєх” і один із ключових виробників бронетехніки для армії РФ. Підприємства концерну виготовляють та модернізують танки Т-72Б3М, Т-80БВМ і Т-90М “Прорив”, а також виробляють іншу військову техніку, зокрема БРЕМ і ТОС-1А “Солнцепьок”.

За його словами, саме така доля спіткала й потужний завод у Бердянську, де, за наявними в нього даними, ще позаминулого року ремонтували танки й бронетранспортери. Це, підкреслює Лакійчук, ніколи не було про розвиток виробництва — лише про короткострокове використання ресурсу під час бойових дій.

“Розхідний матеріал”: чому Кремлю байдужа доля окупованих територій

На запитання про те, як Росія загалом ставиться до захоплених регіонів, Лакійчук дає наступну відповідь, яка пояснює логіку поводження з людьми й інфраструктурою на окупованих територіях:

“Окуповані території, хоч вони їх вписали там в свою Конституцію, як частину Росії, так не є. Це розхідний матеріал: людський, матеріальний, і все, вони не збиралися зберігати на Донбасі якісь підприємства. Вони їх використати для розгортання сил, для логістики. А як прилетять українські снаряди сюди, ну і чорт з ними”, — пояснює логіку росіян експерт.

За його словами, саме тому окуповані території ніколи не отримували реального захисту чи інвестицій, порівнянних із тими, що йдуть, наприклад, на ту ж Ростовську область, бо для росії українські території, якими б привабливими туристичними вони не були, це насамперед “розхідний матеріал”, який використовують у моменті, а не регіон, який планують розвивати.

Смерть на пляжі або як війна прийшла до Криму

Лакійчук, який спостерігає за Кримом із 2014 року, детально описує, як пляжі перетворилися на військові об’єкти. За його словами, північний берег Севастополя, який до анексії в 2014 році, був колись найпопулярнішою зоною піщаних пляжів (Любимівка, Учкуївка, Кача) — фактично оточений аеродромами та підрозділами російської армії.

“Це Більбек, це Кача, і між ними там, на Любівці, підрозділи російської армії. І коли люди лізуть на море відпочивати, то панцирі (ред. російський гарматний комплекс) з Більбека йдуть прямо по ним. На пляжну лінію виганяють мобільні вогневі групи, позаминулого року, здається, такі більш нашумівші ці новини були, просто зараз це вже не так сенсаційно. Позаминулого року був випадок, коли на Учкуєвці, на пляжі, з Більбека ракета з панциря полетіла, подумали, куди б їй полетіти, і полетіла прямо якраз на пляж. Тому, які курорти?”, — коментує Павло Лакійчук.

Але крім прямої військової присутності на узбережжі, Лакійчук згадує й економічний удар по звичних для росіян уявленнях про “дешевий і привітний” український курорт: після окупації Крим перетворився на дотаційний регіон з високими цінами, де навіть родини російських військовослужбовців Чорноморського флоту втратили колишні фінансові переваги.

“Найбільш “постраждалою” ланкою мешканців Криму від окупації  виявились члени сімей російських військовослужбовців. Тому що до окупації вони, по-перше, отримували російську зарплату в українських гривнях по завищеному курсу, плюс до того вони отримували надбавку за службу поза територією Російської Федерації. Тобто, співвідношення заробітної платні, грошового забезпечення військовослужбовця Чорноморського флоту військово-морських сил України було десь п’ять до одного, тобто росіянин отримував у разів п’ять більше. Вони жили приспівуючи. Їхати в Новоросійськ, це було заслання для російських військових з Севастополя”, — пояснює Павло Лакійчук.

Діти під прицілом: мілітаризований “відпочинок” замість табору

Окрему частину розмови з Наталею Криворучко ми присвятили долі дитячого туризму. За її словами, до окупації діти з Мелітополя, Токмака, Василівки й самого Бердянська традиційно відпочивали в літніх таборах на узбережжі Азовського моря. Зараз ці табори або закриті, або перетворені на майданчики зовсім іншого призначення.

“Дітей масово вивозять на відпочинкові зміни, там, де під виглядом відпочинку, оздоровлення їх повністю мілітаризує російська федерація. Тобто, ви бачите ці фотографії, де дітям влашовують знайомство з героями СВО, так званими, з російськими військовими, тут дітей вчать стріляти, розбирати-збирати зброю, це повністю мілітарізовані табори. В “Авангарді”, взагалі, повністю програма побудована на освітніх програмах Міністерства оборони російської федерації”, — пояснює Наталя Криворучко.

За її словами, дітей вивозять і за межі Запорізької області — до таборів у Криму та в Росії. Місцева ж інфраструктура колишніх дитячих таборів, зокрема на базі “Червона гвоздика” в Бердянську, використовується для проведення молодіжних заходів із тим самим акцентом на військово-патріотичне виховання.

Дорога в нікуди: траса “Новоросія” під ударами ЗСУ

І пані Наталія, і пан Павло окремо звертають увагу на те, наскільки крихкою стала логістика окупованих територій у 2026 році. Наталя Криворучко описує, як удари Збройних сил України по трасі “Новоросія”, дорозі, що мала об’єднати Запорізьку, Донецьку й Херсонську області з Кримом, — фактично паралізували пересування окупантів.

“Справа в тому, що фактично в 26-му році почалися активні удари збройних сил України по окупантах і по трасі “Новоросія”. Я думаю, що ви про неї чули. Вона якраз і зв’язує зі собою населені пункти і Запорізької, і Донецької області, і в ідеалі для росіян, вона має зв’язати і Херсонську область і Автономну республіку Крим. Тим не менше, дуже активні удари збройних сил України по цій трасі в 2026 році призупинили цю ідею”, — каже спікерка.

Павло Лакійчук підтверджує це з погляду кримчанина: доїхати з материкової Росії до Криму сьогодні можна практично лише через Приазов’я, тобто ту саму трасу “Новоросія”, яка перебуває під постійними ударами українських дронів. 

“Той самий шлях, — зазначає він, — можна проїхати один раз, можливо, останній”.

Розмови з Наталею Криворучко та Павлом Лакійчуком складають узгоджену картину: курортний сезон на тимчасово окупованому узбережжі Азовського моря та в Криму сьогодні не існує ні як економічне явище, ні як соціальна практика. Пляжі та готельна інфраструктура перетворені на прифронтову смугу, підприємства, на ремонтні майстерні для військової техніки, а дитячі табори, на майданчики військово-патріотичного виховання.

Пропагандистські звіти окупаційної адміністрації про “зростання туристичного потоку” суперечать самі собі й не витримують порівняння з реальними довоєнними показниками. А головна причина, чому “російська здравниця” на цих територіях так і не відбулася, — не лише удари ЗСУ по логістиці, а й масовий виїзд місцевого населення та ставлення самого Кремля до окупованих регіонів як до тимчасового, “розхідного” ресурсу.

Читайте також:

Білосарайська коса, Урзуф і Сєдове: як стартував сезон на окупованому узбережжі. Огляд

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!