Олег моргун регулярно фігурує в новинах окупаційної влади. Він є “мером” окупованого Маріуполя. Очолює місто він з 2023 року. До роботи на окупантів олег моргун працював у правоохоронних органах України.

Звідки родом олег моргун та як він став “мером”? Редакція зібрала детальне досьє на колаборанта.

Звідки родом олег моргун

У біографії олега моргуна, опублікованій у росджерелах, вказано, що він народився 19 березня 1967 року в селі Садківці Вінницької області. Там він закінчив сільську восьмирічну школу. Після цього вступив до Червоноармійського педагогічного училища, де навчався чотири роки за спеціальністю “Праця та креслення”.

Після цього олег моргун закінчив заочне відділення Донецької школи міліції. У 2001 році став випускником Донецького інституту внутрішніх справ.

Олег моргун, кар’єра в Україні

Олег моргун працював міліціонером з березня 1989 року. Був оперуповноваженим карного розшуку, а зголом начальником відділу карного розшуку і начальником кримінальної міліції. Згодом дослужився до посади начальника Новоазовського райвідділку міліції. Також був старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки Донецької області.

З 2013 року очолював Головне управління внутрішніх справ Новоазовська.

З початком війни у 2014 році олег моргун продовжив працювати на боці України. 10 травня 2014 року його призначили виконувачем обов’язків начальника Маріупольського управління МВС у Донецькій області замість викраденого терористами Валерія Андрущука. Спочатку моргун протидіяв бойовикам днр — збирав і передавав інформацію про них до вищих органів міліції та безпосередньо їх затримував.

Однак це тривало недовго. Під час окупації Маріуполя у 2014 році олег моргун перейшов на бік окупантів.

Затримання і втеча до “днр”

18 травня 2014 року олег моргун взяв участь у пресконференції бойовиків “днр” — дениса кузьменка і так званого “коменданта” Маріуполя андрія борисова. Олег моргун був присутній як начальник міліції. Бойовики розповідали журналістам про плани оборони міста від ЗСУ.

У червні 2014 року Маріуполь був звільнений від окупантів. Олега моргуна, який працював з бойовиками, затримали, але ненадовго. Прокуратура не змогла знайти достатньо доказів і його відпустили. Після цього олег моргун вийшов на пенсію і втік до окупованого Новоазовська.

Олег моргун, кар’єра в “днр”

Після втечі до Новоазовська олег моргун пішов на співпрацю з окупантами. У березні 2015 року тодішній голова “днр” олександр захарченко призначив його головою Новоазовського району “днр”. У серпні 2016 року захарченко призначив моргуна головою міста Ясинувата.

На цьому посту він пробув до січня 2019 року. Замість нього головою Ясинуватої назначили дмитра шевченка, а олега моргуна повернули на колишню посаду — голову Новоазовського району “днр”.

23 січня 2023 року олег моргун став так званим “мером” Маріуполя. На цю посаду його призначив ватажок “днр” пушилін.

Примітно, що 6 листопада 2023 року моргуна відправили у відставку, про що є відповідний указ “голови днр”. Однак фактично олег моргун продовжує виконувати обов’язки мера. Чому так сталося не повідомляють ні керівництво “днр”, ні сам моргун.

Олег моргун як очільник Маріуполя

На посаді мера Маріуполя олег моргун виконує накази росії. Місто перелаштовують на російські законодавство, стандарти освіти, надання послуг, культурне життя тощо. Псевдомер активно впроваджує “нові порядки”.

Зокрема, в окупованому Маріуполі за сприяння мера проводили вибори рф. А саме вибори президента росії. При цьому олег моргун звітував про “високу явку на виборні пункти і високу підтримку путіна”. Також у Маріуполі проводили вибори губернатора санкт-петербурга.

Також у Маріуполі проводять різноманітні розважальні заходи під прапорами росії. А саме: ярмарок з виробниками рф і “днр”, Новий рік з російськими концертами і казковими персонажами.

Особливу увагу моргун приділяє заходам “російського патріотичного спрямування”. У Маріуполі відзначають день прапора “днр”, річниці вступу “днр” до складу рф, день народного єднання, день героїв вітчизни тощо. На ці “свята” активно залучають молодь, пропагуючи їм “любов і повагу” до всього російського.

Пропаганду поширюють серед молоді не лише на свята. Зокрема, в Маріуполі за сприяння олега моргуна почав працювати загальноросійський молодіжний рух “народний фронт”. За кожним районом міста закріпили кураторів, які “координуватимуть і організовуватимуть заходи з суспільно-патріотичного виховання дітей та підлітків”.

Окрім цього, в Маріуполі відкрили філіал російського воєнно-історичного товариства. Він теж займатиметься вихованням молоді, а також популяризацією російської історії.

Також у школах розповідають про “героїв сво”. На честь загиблих росіян і відкривають пам’ятні дошки та іменні парти у навчальних закладах.

Попри те, що Маріуполь сильно постраждав внаслідок російської агресії, олег моргун ініціює акції підтримки росіян. Зокрема, з Маріуполя відправляли гуманітарні вантажі в курську область. За його словами, з серпня по жовтень Маріуполь відправив до курська 70 тонн гуманітарних вантажів. Також у Маріуполі селять біженців з курської області. Їх розміщують у так званому “націоналізованому” житлі — оселях маріупольців, які виїхали з окупації.

Окремо олег моргун звітує про відновлення і будівництво житла в Маріуполі. Він часто розповідає про те, що всі маріупольці отримують компенсаційне житло. Втім, на практиці це все дуже складно, про що пише сам моргун. Зокрема, псевдомер розповів про звернення до нього місцевої жительки. Жінка отримала позитивне рішення комісії щодо надання компенсаційної чотирикімнатної квартири. Але вже понад рік вона не може її отримати. Обіцяне житло видадуть лише “за наявності квартири по метражу і підходом черги”.

Отримати компенсаційне житло не можуть і люди, які втратили документи. Окупаційна влада не може їм допомогти і посилає в суди.

Олег моргун також продовжує займатися “націоналізацією” житла маріупольців. Покинуте житло забирають у “власність муніципалітету”.

Олег моргун, відповідальність за колабораціонізм

У 2017 році олега моргуна заочно судили. Приазовський районний суд Запорізької області визнав його винним в участі у терористичній організації. Олега моргуна засудили до 11 років позбавлення волі.

У 2023 році олегу моргуну оголосили підозру в колабораційній діяльності. Обвинувальний акт передали до Жовтневого районного суду Дніпропетровська.

Також олег моргун потрапив до списку санкцій НАЗК та санкційного списку США.

Читайте також:

• Хто такий олександр шатов: досьє на псевдомера міста Шахтарськ
• Хто такий іван приходько: досьє на мера окупованої Горлівки
• Хто така елеонора федоренко: досьє на чиновницю “днр”, яка займається депортацією українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У прифронтових містах та селах Донецької області утворилися так звані кілзони — ділянки фронту та логістичні шляхи, де через активність безпілотників російської армії пересування транспорту є вкрай складним. Проте, навіть так волонтери продовжують вивезення цивільних з небезпечних ділянок регіону.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з волонтером Богданом Зуяковим щодо поточного стану справ з евакуацією на Донеччині.

Евакуація на Донеччині

За словами волонтера, інтенсивність бойових дій значно зросла у містах Дружківка, Миколаївка та навколишніх селах. Процес евакуації ускладнюється постійними обстрілами, однак волонтери продовжують роботу.

“В 10-ти кілометровій зоні до фронту, 15-ти кілометровій, дуже сильно збільшилась кількість FPV-дронів. Це справжня кілзона“, — констатує Богдан Зуяков.

Автошляхи та самі міста, зокрема Краматорськ, теж не є повністю безпечними. Російські військові використовують безпілотники типу “Молнія” та далекобійні FPV-дрони, котрі зависають у небі, шукають цілі та завдають ударів по транспорту, особливо великим за розміром. Волонтерські мікроавтобуси з людьми часто виступають саме такими об’єктами, через що можуть ставати пріоритетною ціллю для операторів російських бебезпілотників.

Хто залишається у прифронтових містах

За словами Богдана Зуякова. зі Слов’янська та Краматорська виїжджає значно більше сімей з дітьми, оскільки молодшому поколінню простіше наважитися на переїзд. Водночас у небезпечних зонах продовжують жити переважно літні та маломобільні люди. Як додає волонтер, деякі з них відмовляються евакуюватися через низку факторів:

• психологічна та фінансова неготовність до переїзду;
• поширення чуток про те, що переселенцям немає куди їхати та немає за що жити;
• сильна прив’язаність до власного майна.

“Будинок свій, який все життя вони збирали на нього, будували, і це все зникає в них. Через це і не виїжджають вони“, — пояснює волонтер.

Волонтер також пояснив, що процес виклику волонтерів залежить від населеного пункту:

• з найнебезпечніших територій телефонувати з проханнями про виїзд змушені родичі;
• з міст на кшталт Дружківки місцеві жителі записуються на евакуацію самостійно у моменти появи зв’язку.

Вплив пори року на темпи виїзду

За словами волонтера, наразі фіксується певний спад попиту на евакуацію. Тепла погода дозволяє місцевим мешканцям залишатися навіть у пошкоджених будинках. Окрім цього, люди мають мотивацію залишатися через городи та хатні справи.

“Спека не заважає їм ночувати і жити у будинку, навіть розбитому. Все опирається в холод. Коли буде холод, туди буде і евакуація“, — підсумовує Богдан Зуяков.

З настанням зими та зниженням температури волонтер прогнозує новий масштабний етап евакуації з території Донеччини.

Читайте також:

“Евакуація зі Слов’янська та Краматорська стала масовою”: що відомо про ситуацію на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2014 році російські бойовики захопили місто Чистякове (назва до 2016 року — Торез) та оголосили його частиною так званої “днр”. Одним із тих, хто підтримав окупаційну владу, був Андрій Бідило — тоді діючий депутат Торезької міськради та очільник міцевого палацу культури. Після захоплення Чистякового він продовжив політичну кар’єру, але вже у складі окупаційних органів влади.

Що відомо про біографію Андрія Бідило, його роботу в “днр” і відповідальність за роботу на окупантів? Редакція зібрала детальне досьє.

Андрій Бідило: походження, освіта, робота до 2014 року

Біографію Андрія Бідила можна знайти на сайті путінської партії “единая россия”, членом якої він є. У ній вказано, що Андрій Бідило народився 16 березня 1967 року в місті Чистякове. Навчався у місцевій школі №22. У 1982-1986 році навчався в Торезькому гірничому технікумі імені О.Ф.Засядька, який закінчив із відзнакою за спеціальністю “Гірська електромеханіка”. Також Андрій Бідило здобув вищу освіту в Харківському інституті економіки, ринкових відносин і менеджменту, здобув професію менеджера-економіста.

Має досвід служби у радянській армії у 1986-1988 роках, служив у прикордонних військах КДБ.

У січні 1989 року розпочав трудову діяльність. Спочатку працював слюсарем з монтажу та ремонту гірничо-шахтного обладнання. Потім став головним бухгалтером у приватному підприємстві “Сейшн”, а згодом — директором малого приватного підприємства “Агенція”.

З серпня 1998 року по липень 2003 року був директором Міського центру творчої молоді “Сучасник”. У липні 2003 року став директором Палацу культури імені Володимира Маяковського і керував ним до 2023 року.

Двічі Андрій Бідило був депутатом Торезької міської ради: четвертого і шостого скликань. На місцевих виборах 2010 року був обраний від “Партії регіонів”.

Чим займався Андрій Бідило після окупації Донеччини

У 2014 році бойовики захопили місто Чистякове і оголосили його частиною так званої “днр”. Андрій Бідило підтримав дії окупантів. У своїй біографії вказує, що у 2014 році “брав активну участь у подіях “русской весны”, організації мітингів, референдуму і захисті міста”. Яким чином Бідило “захищав” Чистякове не вказується, у відкритих джерелах немає інформації щодо його безпосередньої участі в бойових діях.

У березні 2014 року Андрій Бідило вситупав як один із організаторів мітингів на підтримку рф. Він підбурював народ до відокремлення від України та висловлювався проти законної влади.

З січня 2015 року Андрій Бідило працює в Торезькому місцевому відділенні громадського руху “Донецька республіка”. Він займав різні посади, з 2022 року є начальником відділу структурного розвитку руху.

Примітка. “Донецька республіка” — це проросійський сепаратистський політичний рух, що виник у Донецькій області наприкінці 2005 року, як відповідь на президентство Віктора Ющенка та впровадження ним проукраїнських ідей. На початку 2007 року представники “Донецької республіки” проводили акції в різних містах на сході України, пропагуючи ідеї сепаратизму та федералізації країни. З листопада 2007 року діяльність “Донецької республіки” була заборонена на території України. Після приходу окупантів у 2014 році “Донецька республіка” стала найчисельнішим громадським рухом у “днр” та мала фракцію в “народній раді днр”. Лідером руху сьогодні є ватажок “днр” денис пушилін.

Як представник руху “Донецька республіка”, Андрій Бідило виступає в ролі експерта на пропагандистських програмах і поширює фейки про Україну. Зокрема, у липні 2021 року він коментував подачу скарги в Європейський суд з прав людини на дії України. Бідило тоді зазначав, що Україна, нібито, на законодавчому рівні затвердила “безчинства” на Донеччині.

“Ще наприкінці травня 2015 року Верховна Рада ухвалила постанову. Вона звучить так – про затвердження заяви про відступ України від зобов’язань, визначених конвенцією про захист прав людини та основних свобод. Ну, тобто, вони собі дозволили самі на Донбасі ось це творити беззаконня правове”, — цитували пропагандисти Андрія Бідила.

Цю заяву спростували фахівці ресурсу StopFake. Вони пояснили, що постанова з такою назвою дійсно є, але її зміст не такий, як трактують окупанти. Насправді ж цією постановою Україна визнала, що частина її території окупована і на цій підставі зняла з себе відповідальність за дотримання прав людини в окупованих районах, покладаючи її на росію.

У 2022 році Андрій Бідило, як член так званої “громадської палати днр”, ініціював приєднання Донеччини до складу рф. За інформацією СБУ, Бідило разом з іншими члени палати направив термінове звернення до ватажка “днр” пушиліна з вимогою негайного відокремлення Донеччини від України з подальшим приєднанням до складу рф. Перед підготовкою листа організували масову агітаційну кампанію серед місцевих жителів на підтримку країни-агресора.

Андрій Бідило як депутат “днр”

Сьогодні Андрій Бідило є депутатом “народної ради днр” від фракції “единая россия”. Також він є заступником голови комітету “народної ради” з освіти, науки, культури та справ громадських організацій.

Андрій Бідило часто бере участь у пропагандистських заходах, в тому числі і за участі дітей. Зокрема, до 9 травня він разом зі школярами, студентами та курсантами писав “диктант перемоги”.

Також Бідило виступає у школах. Наприклад, у квітні 2026 року він відвідав місцеву школу №6.

“Виконав авторські пісні, присвячені подвигу російського Донбасу, розповів про шлях до росії. Був зворушений уважністю, щирістю та теплотою глядача. У нас чудові педагоги та дітлахи!”, — пише про зустріч Бідило.

Також Андрій Бідило проводить громадські прийоми в Чистяковому в приймальній партії “единая россия”.

Окрім цього, Андрій Бідило входить у склад так званого “народного контролю”. Він проводить рейди у продуктових магазинах з метою контролю правил торгівлі та санітарних норм. У сюжетах, де фігурує Бідило, він розповідає, що представники “народного контролю” знаходять “прострочку” в магазинах і фіксують порушення.

Підозра у колабораційній діяльності

У листопаді 2022 року Андрій Бідило заочно отримав підозру за двома статтями: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України та колабораційна діяльність.

Читайте також:

• Від артиста до міністра і депутата “днр”: що відомо про Олександра Парецького з Донецької філармонії, який перейшов на бік рф
• Хто очолює освіту на окупованій Донеччині: досьє на посадовця з Тюмені Олега Трофимова
• Олександра Кульгіна (досьє) або як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!