Олег моргун регулярно фігурує в новинах окупаційної влади. Він є “мером” окупованого Маріуполя. Очолює місто він з 2023 року. До роботи на окупантів олег моргун працював у правоохоронних органах України.

Звідки родом олег моргун та як він став “мером”? Редакція зібрала детальне досьє на колаборанта.

Звідки родом олег моргун

У біографії олега моргуна, опублікованій у росджерелах, вказано, що він народився 19 березня 1967 року в селі Садківці Вінницької області. Там він закінчив сільську восьмирічну школу. Після цього вступив до Червоноармійського педагогічного училища, де навчався чотири роки за спеціальністю “Праця та креслення”.

Після цього олег моргун закінчив заочне відділення Донецької школи міліції. У 2001 році став випускником Донецького інституту внутрішніх справ.

Олег моргун, кар’єра в Україні

Олег моргун працював міліціонером з березня 1989 року. Був оперуповноваженим карного розшуку, а зголом начальником відділу карного розшуку і начальником кримінальної міліції. Згодом дослужився до посади начальника Новоазовського райвідділку міліції. Також був старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки Донецької області.

З 2013 року очолював Головне управління внутрішніх справ Новоазовська.

З початком війни у 2014 році олег моргун продовжив працювати на боці України. 10 травня 2014 року його призначили виконувачем обов’язків начальника Маріупольського управління МВС у Донецькій області замість викраденого терористами Валерія Андрущука. Спочатку моргун протидіяв бойовикам днр — збирав і передавав інформацію про них до вищих органів міліції та безпосередньо їх затримував.

Однак це тривало недовго. Під час окупації Маріуполя у 2014 році олег моргун перейшов на бік окупантів.

Затримання і втеча до “днр”

18 травня 2014 року олег моргун взяв участь у пресконференції бойовиків “днр” — дениса кузьменка і так званого “коменданта” Маріуполя андрія борисова. Олег моргун був присутній як начальник міліції. Бойовики розповідали журналістам про плани оборони міста від ЗСУ.

У червні 2014 року Маріуполь був звільнений від окупантів. Олега моргуна, який працював з бойовиками, затримали, але ненадовго. Прокуратура не змогла знайти достатньо доказів і його відпустили. Після цього олег моргун вийшов на пенсію і втік до окупованого Новоазовська.

Олег моргун, кар’єра в “днр”

Після втечі до Новоазовська олег моргун пішов на співпрацю з окупантами. У березні 2015 року тодішній голова “днр” олександр захарченко призначив його головою Новоазовського району “днр”. У серпні 2016 року захарченко призначив моргуна головою міста Ясинувата.

На цьому посту він пробув до січня 2019 року. Замість нього головою Ясинуватої назначили дмитра шевченка, а олега моргуна повернули на колишню посаду — голову Новоазовського району “днр”.

23 січня 2023 року олег моргун став так званим “мером” Маріуполя. На цю посаду його призначив ватажок “днр” пушилін.

Примітно, що 6 листопада 2023 року моргуна відправили у відставку, про що є відповідний указ “голови днр”. Однак фактично олег моргун продовжує виконувати обов’язки мера. Чому так сталося не повідомляють ні керівництво “днр”, ні сам моргун.

Олег моргун як очільник Маріуполя

На посаді мера Маріуполя олег моргун виконує накази росії. Місто перелаштовують на російські законодавство, стандарти освіти, надання послуг, культурне життя тощо. Псевдомер активно впроваджує “нові порядки”.

Зокрема, в окупованому Маріуполі за сприяння мера проводили вибори рф. А саме вибори президента росії. При цьому олег моргун звітував про “високу явку на виборні пункти і високу підтримку путіна”. Також у Маріуполі проводили вибори губернатора санкт-петербурга.

Також у Маріуполі проводять різноманітні розважальні заходи під прапорами росії. А саме: ярмарок з виробниками рф і “днр”, Новий рік з російськими концертами і казковими персонажами.

Особливу увагу моргун приділяє заходам “російського патріотичного спрямування”. У Маріуполі відзначають день прапора “днр”, річниці вступу “днр” до складу рф, день народного єднання, день героїв вітчизни тощо. На ці “свята” активно залучають молодь, пропагуючи їм “любов і повагу” до всього російського.

Пропаганду поширюють серед молоді не лише на свята. Зокрема, в Маріуполі за сприяння олега моргуна почав працювати загальноросійський молодіжний рух “народний фронт”. За кожним районом міста закріпили кураторів, які “координуватимуть і організовуватимуть заходи з суспільно-патріотичного виховання дітей та підлітків”.

Окрім цього, в Маріуполі відкрили філіал російського воєнно-історичного товариства. Він теж займатиметься вихованням молоді, а також популяризацією російської історії.

Також у школах розповідають про “героїв сво”. На честь загиблих росіян і відкривають пам’ятні дошки та іменні парти у навчальних закладах.

Попри те, що Маріуполь сильно постраждав внаслідок російської агресії, олег моргун ініціює акції підтримки росіян. Зокрема, з Маріуполя відправляли гуманітарні вантажі в курську область. За його словами, з серпня по жовтень Маріуполь відправив до курська 70 тонн гуманітарних вантажів. Також у Маріуполі селять біженців з курської області. Їх розміщують у так званому “націоналізованому” житлі — оселях маріупольців, які виїхали з окупації.

Окремо олег моргун звітує про відновлення і будівництво житла в Маріуполі. Він часто розповідає про те, що всі маріупольці отримують компенсаційне житло. Втім, на практиці це все дуже складно, про що пише сам моргун. Зокрема, псевдомер розповів про звернення до нього місцевої жительки. Жінка отримала позитивне рішення комісії щодо надання компенсаційної чотирикімнатної квартири. Але вже понад рік вона не може її отримати. Обіцяне житло видадуть лише “за наявності квартири по метражу і підходом черги”.

Отримати компенсаційне житло не можуть і люди, які втратили документи. Окупаційна влада не може їм допомогти і посилає в суди.

Олег моргун також продовжує займатися “націоналізацією” житла маріупольців. Покинуте житло забирають у “власність муніципалітету”.

Олег моргун, відповідальність за колабораціонізм

У 2017 році олега моргуна заочно судили. Приазовський районний суд Запорізької області визнав його винним в участі у терористичній організації. Олега моргуна засудили до 11 років позбавлення волі.

У 2023 році олегу моргуну оголосили підозру в колабораційній діяльності. Обвинувальний акт передали до Жовтневого районного суду Дніпропетровська.

Також олег моргун потрапив до списку санкцій НАЗК та санкційного списку США.

Читайте також:

• Хто такий олександр шатов: досьє на псевдомера міста Шахтарськ
• Хто такий іван приходько: досьє на мера окупованої Горлівки
• Хто така елеонора федоренко: досьє на чиновницю “днр”, яка займається депортацією українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ситуація на фронті у Донецькій області залишається стабільно напруженою. Російські окупаційні війська не припиняють спроб прорвати українську оборону, зосереджуючи найбільші зусилля одразу на кількох ключових відтинках.

Про це йдеться в публікації Генштабу ЗСУ.

Ситуація на фронті

На Лиманському напрямку інтенсивність бойових дій зберігається на стабільному рівні. Протягом минулої доби тут було зафіксовано п’ять ворожих атак. Російські підрозділи здійснювали цілеспрямовані спроби вклинитися в оборонні рубежі Збройних сил України. Основні штурмові дії агресора були зосереджені в районах населених пунктів Дробишеве, Ставки та безпосередньо поблизу міста Лиман.

Активні боєзіткнення тривають на Слов’янському відтинку фронту. Протягом вчорашньої доби українські військові успішно зупинили 12 спроб окупантів просунутися вперед. Ворог намагався штурмувати позиції Сил оборони поблизу населених пунктів Закітне, Платонівка, Різниківка та Ямпіль. Усі намагання противника змінити лінію фронту на свою користь зазнали невдачі.

На Краматорському напрямку поточна ситуація є відносно спокійною порівняно з сусідніми ділянками. За офіційними даними командування, протягом минулої доби штурмових дій з боку противника на цьому рубежі не зафіксовано. Проте українські захисники продовжують пильно контролювати лінію зіткнення.

Костянтинівський напрямок: епіцентр ворожих штурмів

Найбільшу наступальну активність російські війська продемонстрували на Костянтинівському напрямку. Ця ділянка стала однією з найгарячіших точок фронту — тут ворог здійснив 29 атак. Окупанти масовано тиснуть поблизу самої Костянтинівки, а також спрямовують удари в районах населених пунктів Плещіївка, Іванопілля, Іллінівка, Миколайпілля, Софіївка, Новопавлівка та Русиний Яр. Українські оборонці мужньо тримають позиції та стримують цей потужний натиск.

Покровський напрямок: 25 зупинених спроб прориву

Не менш складною та динамічною залишається ситуація на Покровському напрямку. Українські захисники продовжують відбивати інтенсивні хвилі наступів, зупинивши 25 штурмових дій агресора. Географія ворожих атак на цій ділянці є надзвичайно широкою: боєзіткнення відбувалися в районах населених пунктів Торецьке, Затишок, Нове Шахове, Родинське, Червоний Лиман, Мирноград, Покровськ, Котлине, Удачне, Новопідгородне, Муравка та Гришине.

Читайте також:

Російські штурми на Донеччині зросли: головні бої біля Покровська і Костянтинівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська земля подарувала Україні плеяду талановитих науковців, митців та діячів культури. Однією з таких постатей, чий внесок у розвиток вітчизняної науки залишається вагомим, є Есфір Семенівна Беркович — видатна українська бібліографиня. Протягом свого життя вона працювала у найбільших наукових книгозбірнях країни та створила фундаментальні бібліографічні праці.

Редакція видання Бахмут IN.UA підготувала розповідь про непростий, але надзвичайно плідний життєвий шлях нашої землячки.

Біографія Есфір Беркович

Есфір Беркович народилася 2 березня 1912 року в місті Бахмут. Її дитячі роки супроводжувалися важкою втратою: коли дівчинці виповнилося лише сім років, померла її матір. У 1921 році батько ухвалює рішення перевезти Есфір разом із її сестрами до Харкова, де родина починає нове життя.

Саме в Харкові дівчина пішла до школи, яку успішно закінчила у 1931 році. У шкільні роки в Есфір проявився яскравий музичний талант, що згодом суттєво вплине на вибір її останнього місця роботи та специфіку бібліографічних досліджень.

Юність у ленінграді та старт бібліотечної кар’єри

Після отримання середньої освіти Есфір Беркович вирушає до ленінграда (нині санкт-петербург). Там вона вступає на вечірнє відділення ленінградської консерваторії, прагнучи розвивати свої музичні здібності. Паралельно з навчанням дівчина розпочинає свою трудову діяльність, влаштувавшись до Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна. Саме тут закладається фундамент її майбутнього фаху.

Через особисті обставини Есфір була змушена перервати навчання в консерваторії, залишити Ленінград та повернутися до Харкова. Щоб продовжити роботу за обраним профілем, вона закінчує спеціалізовані бібліотечні курси. Згодом влаштовується до Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка. У науково-методичному відділі цієї установи вона працювала на двох посадах:

• бібліотекаря (у період з 1933 по 1934 роки);
• бібліографа центрального довідкового апарату (з 1934 по 1941 роки).

Роки Другої світової війни та переслідування

З початком німецько-радянської війни мирне життя та кар’єра Есфір Беркович обірвалися. У вересні 1941 року вона евакуювалася до міста Коканд в Узбекистані, де була змушена працювати у місцевій артілі, щоб вижити в умовах тилу.

У січні 1945 року, отримавши виклик від брата, вона переїжджає до москви. Її висока кваліфікація дозволила отримати посаду старшого бібліотекаря у Державній бібліотеці срср імені в. і. леніна. Проте важкі роки евакуації далися взнаки: через тяжку хворобу вже у вересні 1945 року жінка була вимушена звільнитися.

Повернувшись до Харкова, Есфір Семенівна ститкнулася з новою проблемою. Протягом тривалого часу вона залишалася безробітною через розгорнуту радянською владою ідеологічну “боротьбу з космополітизмом”.

Плідна наукова праця у Харківському університеті

Повернутися до улюбленої справи вдалося лише у 1948 році, коли її тимчасово прийняли на посаду редактора Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ) Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

У 1950 році вона стала бібліографом науково-бібліографічного відділу ЦНБ і обіймала цю посаду двадцять років — до 1970-го. За цей період фахівчиня взяла безпосередню участь в укладанні 12 ґрунтовних бібліографічних покажчиків. Серед її найвизначніших робіт — створення персональних покажчиків, присвячених видатним діячам науки та культури:

• філософу Григорію Сковороді;
• засновнику Харківського університету Василю Каразіну;
• фізіологу Івану Павлову;
• хіміку Євгену Хотинському;
• фізико-хіміку Миколі Ізмайлову.

Також Есфір Семенівна укладала складні систематичні покажчики до періодичних видань університету та наукових товариств, які діяли при ньому.

Музично-театральна спадщина та останні роки роботи

У 1971 році Есфір Беркович переходить на роботу до Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського, де працює наступні 20 років (до 1991 року). Саме тут її юнацька музична освіта гармонійно поєдналася з колосальним досвідом бібліографа.

У цій установі вона реалізувала низку важливих професійних завдань:

• створила з нуля алфавітний каталог книг нотного відділу;
• виступила одним із провідних фахівців з розробки унікальної спеціалізованої схеми індексації літератури з мистецтва, яка базувалася на принципах УДК (Універсальної десяткової класифікації);
• доклала максимум зусиль для створення та розвитку довідково-бібліографічного відділу бібліотеки.

Окремою сторінкою її спадщини є зібрані та систематизовані нею бібліографічні списки, присвячені видатним композиторам. На жаль, за життя авторки ці праці залишилися ненадрукованими. До цього переліку увійшли: “Литература о Н. А. Лысенко за 1920–1972 гг.”, “Литература о композиторе Р. Щедрине: за 1958–1971 гг.”, “Т. Н. Хренников: литература за 1946–1973 гг.”, “Литература об А. Н. Скрябине за 1925–1971 гг.”, “С. В. Рахманинов: список литературы”, “М. П. Мусоргский и его опера “Борис Годунов” на сцене и на экране”.

Життєвий шлях видатної бахмутянки завершився 23 листопада 1992 року в Харкові. Весь професійний архів Есфір Семенівни Беркович сьогодні дбайливо зберігається у фондах Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського як свідчення її безмежної відданості бібліотечній справі.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!