Олег моргун регулярно фігурує в новинах окупаційної влади. Він є “мером” окупованого Маріуполя. Очолює місто він з 2023 року. До роботи на окупантів олег моргун працював у правоохоронних органах України.

Звідки родом олег моргун та як він став “мером”? Редакція зібрала детальне досьє на колаборанта.

Звідки родом олег моргун

У біографії олега моргуна, опублікованій у росджерелах, вказано, що він народився 19 березня 1967 року в селі Садківці Вінницької області. Там він закінчив сільську восьмирічну школу. Після цього вступив до Червоноармійського педагогічного училища, де навчався чотири роки за спеціальністю “Праця та креслення”.

Після цього олег моргун закінчив заочне відділення Донецької школи міліції. У 2001 році став випускником Донецького інституту внутрішніх справ.

Олег моргун, кар’єра в Україні

Олег моргун працював міліціонером з березня 1989 року. Був оперуповноваженим карного розшуку, а зголом начальником відділу карного розшуку і начальником кримінальної міліції. Згодом дослужився до посади начальника Новоазовського райвідділку міліції. Також був старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки Донецької області.

З 2013 року очолював Головне управління внутрішніх справ Новоазовська.

З початком війни у 2014 році олег моргун продовжив працювати на боці України. 10 травня 2014 року його призначили виконувачем обов’язків начальника Маріупольського управління МВС у Донецькій області замість викраденого терористами Валерія Андрущука. Спочатку моргун протидіяв бойовикам днр — збирав і передавав інформацію про них до вищих органів міліції та безпосередньо їх затримував.

Однак це тривало недовго. Під час окупації Маріуполя у 2014 році олег моргун перейшов на бік окупантів.

Затримання і втеча до “днр”

18 травня 2014 року олег моргун взяв участь у пресконференції бойовиків “днр” — дениса кузьменка і так званого “коменданта” Маріуполя андрія борисова. Олег моргун був присутній як начальник міліції. Бойовики розповідали журналістам про плани оборони міста від ЗСУ.

У червні 2014 року Маріуполь був звільнений від окупантів. Олега моргуна, який працював з бойовиками, затримали, але ненадовго. Прокуратура не змогла знайти достатньо доказів і його відпустили. Після цього олег моргун вийшов на пенсію і втік до окупованого Новоазовська.

Олег моргун, кар’єра в “днр”

Після втечі до Новоазовська олег моргун пішов на співпрацю з окупантами. У березні 2015 року тодішній голова “днр” олександр захарченко призначив його головою Новоазовського району “днр”. У серпні 2016 року захарченко призначив моргуна головою міста Ясинувата.

На цьому посту він пробув до січня 2019 року. Замість нього головою Ясинуватої назначили дмитра шевченка, а олега моргуна повернули на колишню посаду — голову Новоазовського району “днр”.

23 січня 2023 року олег моргун став так званим “мером” Маріуполя. На цю посаду його призначив ватажок “днр” пушилін.

Примітно, що 6 листопада 2023 року моргуна відправили у відставку, про що є відповідний указ “голови днр”. Однак фактично олег моргун продовжує виконувати обов’язки мера. Чому так сталося не повідомляють ні керівництво “днр”, ні сам моргун.

Олег моргун як очільник Маріуполя

На посаді мера Маріуполя олег моргун виконує накази росії. Місто перелаштовують на російські законодавство, стандарти освіти, надання послуг, культурне життя тощо. Псевдомер активно впроваджує “нові порядки”.

Зокрема, в окупованому Маріуполі за сприяння мера проводили вибори рф. А саме вибори президента росії. При цьому олег моргун звітував про “високу явку на виборні пункти і високу підтримку путіна”. Також у Маріуполі проводили вибори губернатора санкт-петербурга.

Також у Маріуполі проводять різноманітні розважальні заходи під прапорами росії. А саме: ярмарок з виробниками рф і “днр”, Новий рік з російськими концертами і казковими персонажами.

Особливу увагу моргун приділяє заходам “російського патріотичного спрямування”. У Маріуполі відзначають день прапора “днр”, річниці вступу “днр” до складу рф, день народного єднання, день героїв вітчизни тощо. На ці “свята” активно залучають молодь, пропагуючи їм “любов і повагу” до всього російського.

Пропаганду поширюють серед молоді не лише на свята. Зокрема, в Маріуполі за сприяння олега моргуна почав працювати загальноросійський молодіжний рух “народний фронт”. За кожним районом міста закріпили кураторів, які “координуватимуть і організовуватимуть заходи з суспільно-патріотичного виховання дітей та підлітків”.

Окрім цього, в Маріуполі відкрили філіал російського воєнно-історичного товариства. Він теж займатиметься вихованням молоді, а також популяризацією російської історії.

Також у школах розповідають про “героїв сво”. На честь загиблих росіян і відкривають пам’ятні дошки та іменні парти у навчальних закладах.

Попри те, що Маріуполь сильно постраждав внаслідок російської агресії, олег моргун ініціює акції підтримки росіян. Зокрема, з Маріуполя відправляли гуманітарні вантажі в курську область. За його словами, з серпня по жовтень Маріуполь відправив до курська 70 тонн гуманітарних вантажів. Також у Маріуполі селять біженців з курської області. Їх розміщують у так званому “націоналізованому” житлі — оселях маріупольців, які виїхали з окупації.

Окремо олег моргун звітує про відновлення і будівництво житла в Маріуполі. Він часто розповідає про те, що всі маріупольці отримують компенсаційне житло. Втім, на практиці це все дуже складно, про що пише сам моргун. Зокрема, псевдомер розповів про звернення до нього місцевої жительки. Жінка отримала позитивне рішення комісії щодо надання компенсаційної чотирикімнатної квартири. Але вже понад рік вона не може її отримати. Обіцяне житло видадуть лише “за наявності квартири по метражу і підходом черги”.

Отримати компенсаційне житло не можуть і люди, які втратили документи. Окупаційна влада не може їм допомогти і посилає в суди.

Олег моргун також продовжує займатися “націоналізацією” житла маріупольців. Покинуте житло забирають у “власність муніципалітету”.

Олег моргун, відповідальність за колабораціонізм

У 2017 році олега моргуна заочно судили. Приазовський районний суд Запорізької області визнав його винним в участі у терористичній організації. Олега моргуна засудили до 11 років позбавлення волі.

У 2023 році олегу моргуну оголосили підозру в колабораційній діяльності. Обвинувальний акт передали до Жовтневого районного суду Дніпропетровська.

Також олег моргун потрапив до списку санкцій НАЗК та санкційного списку США.

Читайте також:

• Хто такий олександр шатов: досьє на псевдомера міста Шахтарськ
• Хто такий іван приходько: досьє на мера окупованої Горлівки
• Хто така елеонора федоренко: досьє на чиновницю “днр”, яка займається депортацією українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні з 2024 року діє механізм умовно-дострокового звільнення засуджених для проходження військової служби. Він передбачений статтею 81¹ Кримінального кодексу України і дозволяє людям, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, достроково залишити колонію за рішенням суду та укласти контракт із військом.

Разом із тим, ця практика залишає питання. Зокрема, вони стосуються того, наскільки прозоро працює механізм, а також чи існує статистика щодо подальшої служби таких осіб та можливих правопорушень після звільнення. Редакція вирішила з’ясувати, як саме працює ця процедура та чи є дані про те, що відбувається із засудженими після їхнього звільнення для служби.

Чи є статистика про військові злочини серед звільнених за ст. 81¹

Щоб з’ясувати, чи ведеться статистика щодо подальших правопорушень серед таких осіб, редакція звернулася до Офісу Генерального прокурора з офіційним запитом. Нас цікавила інформація про те, скільки осіб, звільнених за статтею 81¹ Кримінального кодексу України, після вступу до війська могли вчинити військові злочини. Зокрема, йшлося про такі правопорушення як:

• самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України);
• дезертирство (ст. 408 КК України).

У відповіді прокуратура повідомила, що такі дані не є відкритими для суспільства. Причиною назвали дію воєнного стану та питання національної безпеки.

В Офісі Генерального прокурора нам зазначили, що навіть загальні цифри щодо військових злочинів можуть бути використані для дискредитації Сил оборони України або в інформаційних операціях проти держави.

Крім того, у прокуратурі окремо підкреслили ще один важливий аспект: у державній звітності не ведеться окрема статистика щодо військових злочинів, які могли бути вчинені саме особами, звільненими за статтею 81¹.

Тобто навіть технічно такі дані не виокремлюються. Через це надати редакції запитувану інформацію у прокуратурі не змогли. Подібну відповідь редакція отримала і від Кадрового центру Збройних Сил України. Там повідомили, що запитувана інформація має гриф «для службового користування» відповідно до внутрішніх наказів та переліку службової інформації.

Таким чином, перевірити на практиці, чи стає механізм умовно-дострокового звільнення потенційною “лазівкою” для уникнення покарання, наразі неможливо — принаймні у публічному доступі.

Як зазначає експерт Андрій Яковлєв, говорити про системну проблему або зловживання можна лише на підставі конкретних статистичних даних, однак наразі такі дані державні органи не оприлюднюють.

Як працює умовно-дострокове звільнення для служби в армії

Андрій Яковлєв — адвокат, керуючий партнер АО “Амбрела”, експерт ГО “Медійна ініціатива за права людини” з міжнародного гуманітарного та кримінального права — пояснив редакції Бахмут IN.UA процедуру застосування статті 81¹.

За його словами, у травні 2024 року набув чинності закон, який дозволяє умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби. Станом на вересень 2025 року, за відкритими даними, близько 10 тисяч колишніх ув’язнених доєдналися до української армії завдяки цьому механізму. Водночас важливо розуміти, що люди, яких звільняють за цією процедурою, не звільняються від покарання повністю.

Рішення про дострокове звільнення ухвалює суд — за поданням установи виконання покарань. Перед цим людина проходить медичний огляд, а також відбувається погодження з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) і військовою частиною. Після цих погоджень установа виконання покарань звертається до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби.

У разі позитивного рішення суду особу передають підрозділам Національної гвардії України, які доставляють її до ТЦК. Саме цей день є останнім днем відбування покарання. Далі людина укладає контракт і направляється до військової частини, де набуває статусу військовослужбовця.

Що буде, якщо людина не піде служити

Закон передбачає відповідальність у разі порушення умов звільнення. Якщо після звільнення особа не прибуває до ТЦК або ухиляється від укладення контракту, настає кримінальна відповідальність за статтею 336-2 Кримінального кодексу України — ухилення від прийняття на військову службу за контрактом особою, звільненою для служби.

Після зарахування до військової частини на таку людину поширюються норми військового законодавства. Зокрема, самовільне залишення частини (ст. 407 КК України) або дезертирство (ст. 408 КК України) є окремими військовими злочинами.

Крім того, така особа перебуває під адміністративним наглядом.

У випадку засуджених Миколи Барабаша та Олександра Баришка, які проходили у справі про вбивство Артема Мирошниченка, нагляд за ними після звільнення поклали на командира військової частини.

Порушення правил такого нагляду може тягнути як адміністративну, так і кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Як пояснює експерт, якщо після укладення контракту військовослужбовець вчиняє новий злочин — наприклад самовільно залишає частину або дезертирує — суд призначає покарання за новий злочин і додає до нього невідбуту частину попереднього строку.

Приклад застосування закону: справа Артема Мирошниченка

Саме за цією процедурою умовно-дострокового звільнення вийшли на свободу і засуджені у справі вбивства активіста Артема Мирошниченка. Після їхнього звільнення виникло багато запитань у суспільстві. Зокрема, брат загиблого писав, що для засуджених це може стати “легальним способом уникнути тюрми та утекти”.

Рішення про звільнення ухвалювали суди після подання установ виконання покарань.

Зокрема:

• щодо Миколи Барабаша подання подавала Божковська виправна колонія №16;
• щодо Олександра Баришка — Первомайська виправна колонія №117.

Після рішення суду засуджених передали для проходження процедури укладення контракту та подальшої служби у війську. Водночас перевірити на практиці, чи може стаття 81¹ використовуватися як “лазівка”, наразі неможливо — принаймні публічно.

З технічного погляду закон містить запобіжники від зловживання, адже особу після суду передають підрозділам Національної гвардії України для доставки до ТЦК. Якщо контракт не буде укладено, застосовується стаття 336-2 КК України.

Після укладення контракту людина набуває статусу військовослужбовця, на якого поширюються норми військового кримінального законодавства.

Відповідно, якщо злочин вчиняється після укладення контракту — наприклад, самовільне залишення частини або дезертирство — суд призначає покарання за новий злочин і додає до нього невідбуту частину попереднього строку. Водночас через відсутність відкритої статистики щодо подальших правопорушень серед осіб, звільнених за статтею 81¹, питання щодо можливих ризиків залишається відкритим.

Примітка. Матеріал підготовлено в межах проєкту «Діалог між медіа та судовою владою для підвищення прозорості правосуддя», менторської програми «Правосуддя в фокусі медіа», що реалізується ГО «Вектор прав людини» у співпраці з Радою суддів України та Національною спілкою журналістів України за підтримки CEELI Institute (Прага). Зміст матеріалу є відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди організаторів та донорів проєкту”.

До теми:

Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Краматорськ — це одне з найбільших міст Донецької області, яке існує навіть в умовах постійного наближення фронту. В ньому працюють екстрені служби, комунальники, лікарі та волонтери.

Редакція Бахмут IN.UA публікує фотографії з міста, які зробила журналістка Марія Лященко.

Як виглядав Краматорськ: добірка фотографій

Краматорськ залишається одним із ключових міст Донецької області. На відміну від повністю знищених міст та сел регіону, тут продовжують працювати всі служби, а сам міський простір адаптувався до воєнних реалій.

Редакція Бахмут IN.UA пропонує ознайомитися з фотографіями з міста, які демонструють повсякденну реальність сьогоднішнього Краматорська. Добірка складається з фото, які зробила наша журналістка Марія Лященко в березні 2025 року.

Читайте також:

Зима у довоєнному Бахмуті: як виглядало місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!