Місто Світлодарськ окуповане з 24 травня 2022 року. Майже одразу так звана “влада днр” утворила тут органи місцевого самоврядування. “Мером” Світлодарська призначили максима козловського. Він очолює місто з червня 2022 року. До “політичної” кар’єри він був відомий як залізничник і великий фанат сталіна.

Звідки родом максим козловський, як він став “мером” і чим займався до призначення? Редакція зібрала детальне досьє на колаборанта.

Максим козловський: життя до 2014 року

Максим козловський народився 29 березня 1980 року в місті Горлівка Донецької області.

Освіту здобув у Харкові, навчався в Українському державному університеті залізничного транспорту. Отримав диплом за спеціальністю “Управління процесами перевезень”.

До війни був залізничником — працював на станціях “Донецької залізниці”. У 2013 році став начальником залізничної станції “Донецьк”. Залишився працювати на цій посаді і після захоплення Донецька окупантами.

Кар’єра максима козловського до призначення “мером”

Після окупації Донецька максим козловський зберіг посаду начальника залізничної станції “Донецьк”. Великим попитом серед пасажирів станція не користувалася, адже звідси їздив лише один приміський поїзд до Оленівки. Пасажиропотік складав 200 людей на добу.

Натомість максим козловський приділяв більшу увагу заходам пропагандистського характеру. Зокрема, вивішував портрети йосипа сталіна та воїнів Другої світової війни.

У максима козловського простежується дуже велика “любов” до постаті сталіна. Окрім заходів на вокзалі, він агітував до увіковічнення його пам’яті в Донецьку. У квітні 2020 року козловський навіть створив петицію про встановлення пам’ятника сталіну замість пам’ятника шевченку.

Після початку повномасштабного вторгення максим козловський долучився до одного з військових підрозділів російської армії. Він був кулеметником штурмової роти і брав участь у боях за Волноваху та Новобахмутівку.

Максим козловський як “мер” Світлодарська

В окупаційних органах влади козловський почав працювати з червня 2022 року. Ватажок “днр” пушилін призначив його мером окупованого Світлодарська.

Одразу після вступу на посаду козловський почав проводити активну паспортизацію місцевого населення. В інтерв’ю пропагандистському виданню він зазначав, що за два роки російські паспорти отримали близько двух тисяч людей.

Мешканців Світлодарська також агітували брати участь у виборах рф. Сам максим козловський не приховує захоплення політикою путіна. Також він звинувачував ЗСУ в обстрілах виборчих дільниць у Світлодарську.

Не полишив козловський і захоплення радянськими “вождями”. У кабінеті “мера” встановлене погруддя сталіна, а в самому Світлодарську встановили раніше демонтований пам’ятник леніну.

Окремо козловський займається пропагандою російської ідеалогії. Зокрема, він проводить у місті заходи із вшанування “воїнів сво”, а також пропагує це дітям. Подібні заходи проводять у школах і дитсадках. Зокрема, школярів змушують писати листи російським військовим, а дітям у садочках розповідають про блокадний ленінград і влаштовують свята до дня захисника вітчизни.

Як представник окупаційної влади, максим козловський також займається вивезенням українських дітей до російських регіонів під приводом “оздоровлення та відпочинку”. За інформацією ГУР, він пов’язаний і з прилаштуванням українських дітей-сиріт у російські сім’ї.

Читайте також:

• Хто такий дмитро шевченко: досьє на мера окупованої Ясинуватої
• Хто такий олег моргун: досьє на мера окупованого Маріуполя
• Хто такий олександр шатов: досьє на псевдомера міста Шахтарськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2026 році процес подачі документів до закладів вищої освіти відбуватиметься переважно в дистанційному форматі. Абітурієнтам необхідно заздалегідь підготувати дані для реєстрації електронного кабінету, тоді як паперові заяви прийматимуть лише від окремих категорій вступників.

Про це розповіли експерти “Освіта.Юа“.

Реєстрація електронного кабінету вступника у ВНЗ

Вступна кампанія триватиме з 1 липня до 15 жовтня. Для подачі заяв абітурієнтам потрібно створити особистий кабінет на сайті Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Для заповнення онлайн-форми знадобляться такі дані:

• адреса особистої електронної пошти для логіна та надійний пароль;
• серія та номер шкільного атестата чи диплома;
• номер, спеціальний пін-код та рік отримання сертифіката НМТ або екзаменаційного листка;
• серія та номер паспорта або ідентифікаційний код для осіб без сертифіката НМТ.

В особистому профілі також необхідно завантажити кольорову фотографію розміром до одного мегабайта та вказати актуальні номери телефонів. Вносити зміни до цих даних дозволяється виключно до моменту подання першої заяви до університету.

Правила для пільгових категорій

Абітурієнти, які мають право на спеціальні умови вступу, зобов’язані перевірити наявність документів, що підтверджують пільгу, у відповідних державних реєстрах.

Якщо інформація в реєстрах відсутня, вступнику необхідно звернутися до приймальної комісії будь-якого вишу до моменту подання першої заяви. Зробити це можна особисто або через електронну пошту. Представники закладу освіти внесуть відскановані копії паперів до системи та створять картку фізичної особи.

Подача документів у паперовій формі

Приносити заяви особисто або надсилати їх дистанційно з накладанням електронного підпису дозволяється лише у випадках, коли створення електронного кабінету є неможливим. Це правило діє для:

• іноземців та осіб без громадянства, окрім власників посвідки на постійне проживання;
• вступників, які здобули освіту за кордоном та мають іноземні документи;
• власників старих паперових атестатів, виданих до переходу на фотополімерні технології;
• абітурієнтів, які зіткнулися з технічними помилками в базі, наприклад, розбіжностями у прізвищі чи даті народження.

В останньому випадку реєстрація профілю відбувається через спеціальні консультаційні центри при університетах. Абітурієнтам також радять уточнювати наявність додаткових вимог до документів безпосередньо у приймальних комісіях обраних закладів.

Читайте також:

Старт основної сесії НМТ 2026: головне про тестування, правила та безпеку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Всіхсвятський храм у Бахмуті, який нещодавно отримав статус пам’ятки архітектури місцевого значення, має довгу та насичену подіями історію. Він пережив зміну місця розташування, закриття радянською владою, перебудову під склади та відродження у роки незалежності, проте зазнав значних руйнувань під час боїв за місто.

Детальніше про історію церкви розповіли представники Бахмутського краєзнавчого музею.

Будівництво першої дерев’яної церкви Бахмута

Історія храму розпочалася у 1778 році, коли у Бахмуті відвели нове місце під міський цвинтар. У 1785 році місцеві жителі почали збирати кошти на будівництво дерев’яної церкви в ім’я Всіх Святих.

Освячення місця під забудову відбулося восени 1786 року, а в січні 1792 року новозбудована церква офіційно відкрила свої двері. За припущеннями краєзнавців, перша дерев’яна будівля розміщувалася на території сучасного нижнього парку. Хоча у 1818 році цвинтар закрили, церква продовжувала виконувати свою головну функцію — відспівування померлих.

Через поступове руйнування дерев’яної споруди було ухвалене рішення про зведення нової кам’яної будівлі. У 1893 році новий храм побудували на території верхнього цвинтаря.

Закриття, період окупації та “німецький подарунок”

Після подій 1917 року церква продовжувала функціонувати до червня 1923 року. Інформації про те, як використовували приміщення після першого закриття, немає.

Під час німецької окупації Бахмута у 1941-1943 роках церкву знову відкрили. Окупаційна влада використала релігію як інструмент пропаганди. Саме тоді до храму привезли з Німеччини бронзовий дзвін із дарчим написом: “Відлито німецьким вермахтом у війні проти більшовиків / 1942 / Завод Торез”.

Після повернення радянської влади Всіхсвятський храм продовжував діяти ще майже двадцять років.

Хрущовська антирелігійна кампанія та перетворення на склад

На початку 1960-х років міське партійне керівництво вирішило закрити одну з двох діючих церков у місті. Вибір припав на Всіхсвятську кам’яну церкву, оскільки її будівлю можна було легко пристосувати під господарські потреби.

Для закриття храму організували низку перевірок. Комісії виявили, що прибутки церкви значно перевищували витрати, а зарплати священників були вищими за доходи звичайних містян. Ситуацію ускладнювала поведінка окремих служителів, які зловживали алкоголем та порушували громадський порядок.

У липні 1963 року на дзвіниці храму знайшли дзвін, подарований вермахтом. Його одразу зняли та відправили на переплавку, а фрагмент із написом передали до місцевого музею. Ці факти, разом із низькою кількістю прихожан, стали офіційним приводом для закриття храму у другій половині 1963 року.

З будівлі зняли куполи та перетворили її на складське приміщення. Спочатку церкву передали торговельній організації, пізніше там розміщувався склад фірми “Одяг”, а останнім користувачем став місцевий комбінат громадського харчування.

Відродження храму та сучасний стан

Наприкінці 1990 або на початку 1991 року будівлю повернули вірянам. Релігійна громада була офіційно зареєстрована восени 1991 року. Настоятелем став протоієрей Леонтій Діатковський, якому довелося відновлювати вкрай занедбану споруду.

Завдяки зусиллям громади та місцевих підприємств вдалося відремонтувати внутрішні приміщення, відбудувати куполи, а у 1994 році встановити нові дзвони на дзвіниці. Під час ремонту під шаром штукатурки навіть знайшли фрагменти старих фресок кінця ХІХ століття.

Під час активних бойових дій в Бахмутів відреставрована будівля Всіхсвятського храму зазнала значних руйнувань, і її подальша доля залишається невідомою.

Читайте також:

Історія круглої “сталінки” у Бахмуті: від Будинку спеціалістів до руйнувань війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!