Відеограф-документаліст медіапорталу Бахмут.IN.UA Роман Потапенко вперше за декілька місяців відвідав Бахмут та підготував фоторепортаж життя нашого міста.
Останній раз Роман був в Бахмуті в вересні. Зараз, за його словами, обстрілів тут більше, дуже голосно й небезпечно, але люди все одно гуляють вулицями, займаються своїми справами, місто живе.
Люди на вулицях Бахмута. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Собака в Бахмуті спостерігає за людьми. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Дороги в місті без людей. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Більшість людей яких видно на вулиці, це ті, хто шукають зв’язок, щоб подзвонити рідним чи спіймати мережу.
Бахмутяни намагаються зловити зв’язок, щоб порозмовляти з рідними. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Місцеві на вулиці. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Саме місто зруйноване росіянами, але випаленої землі, як в Опитному чи районі Забахмутки немає. Будинки понівечені обстрілами, є руйнування, але місто ще живе, людям є куди повертатись і відбудовувати рідний Бахмут.
Понівечений обстрілами Гастроном. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Будинок із стінописом в Бахмуті. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
В Бахмуті продовжують працювати волонтери. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Розтрощені росіянами будинки. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Уламок ракети застряг в асфальті. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Майже кожен багатоповерховий будинок в місті підписаний на дверях словом «Люди». Так само підписують й мешканці приватних будинків на парканах.
Бахмутянин з сигаретою на подвір’ї дому. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA
Ураження російських військових об’єктів / фото Генштаб ЗСУ
Бійці ЗСУ атакують логістику російських військ на тимчасово окупованих територіях. Під ударом українських захисників були логістичні шляхи противника на Луганщині.
Бійці ЗСУ завдають ударів по логістиці російських окупаційних військ. У ніч на 2 липня захисники атакували залізничний міст через річку Сіверський Донець у районі Станиці Луганської. Його окупанти використовували для перекидання на фронт живої сили і озброєння.
Також підтверджені ураження в Харківській і Запорізькій областях. У районі Кам’янки уразили склад БПЛА, а в районі Вільшаної — командно-спостережний пункт противника.
Втрати живої сили і техніки росіян не уточнюються.
2 липня Донецька область відзначає 94-ту річницю від дня створення. За майже століття регіон пережив зміну назв, адміністративних центрів і державних кордонів, став одним із головних промислових центрів України, а сьогодні є одним із символів боротьби за незалежність. Як створювалася Донеччина та які історичні події сформували її сучасний вигляд — розповідаємо далі.
Детальніше про історію Донецької області — в матеріалі Бахмут IN.UA
Коли створили Донецьку область
В офіційних документах та на картах минулих століть територія сучасної Донецької області мала різні назви. На карті німецького математика Себастьяна Мюнстера, датованій 1550 роком, цей регіон позначався як Мала Татарія. Згодом, на карті Герарда Меркатора 1594 року, він іменувався Кримською Татарією за Перекопом. Офіційне утворення Донецької області датується 2 липня 1932 року. Початково її центром був Артемівськ (нині Бахмут), а вже 16 липня того ж року адміністративний апарат перенесли до міста Сталіно. У 1938 році область розділили на Сталінську та Ворошиловградську, а сучасну назву — Донецька — вона отримала 9 листопада 1961 року. Під час німецької окупації у 1941-1943 роках адміністративній одиниці повертали історичну назву Юзівська область.
Археологічне вивчення цього гористо-степового краю розпочалося пізніше, ніж інших регіонів, через поширену теорію про непридатність клімату для проживання людей до нової ери. Перші розкопки курганів з кам’яними бабами стартували у 1850-х роках. Згодом дослідники виявили стоянки кам’яного віку в долині річки Сіверський Донець. Значний внесок у вивчення краю зробив професор Василь Городцов, який на основі донецьких розкопок довів існування бронзової доби у Східній Європі, класифікувавши поховання на ямні, катакомбні та зрубні.
Доба каменю та перші метали
Заселення території почалося в період раннього палеоліту, близько 100-300 тисяч років тому. До цього періоду належить виявлена поблизу Амвросіївки стоянка мисливців на зубрів. У період неоліту вздовж берегів Сіверського Донця сформувалися центри видобутку та обробки кременю, який став предметом міжплемінного обміну. У 1930 році біля Маріуполя археологи відкрили могильник неолітичного часу європейського значення, де було розкопано 122 поховання.
З настанням мідно-бронзової доби регіон став центром металургії. Поблизу Бахмута, Клинового та Краматорська знайдені давні розробки міді та поховання майстрів-ливарників. Поблизу Маріуполя дослідники виявили залишки дерев’яних чотириколісних возів із суцільними дисковидними колесами. Ця знахідка датується тридцять другим століттям до нашої ери і вважається найдавнішим видом колісного транспорту у світі.
Кочівники та античні колонії
Понад три з половиною тисячі років тому в степах Приазов’я з’явилися кімерійці. Вони здійснювали походи в Закавказзя проти держави Урарту та воювали з ассирійцями. У сьомому столітті до нашої ери кімерійців витіснили скіфи, які мали залізні знаряддя праці. Скіфські царські роди контролювали східну частину земель і вважали інші племена своїми підданими. У літній період вони переганяли худобу на північ від Азовського моря. Згодом їх витіснили сармати, які домінували в степах понад шістсот років, постійно оновлюючи свій етнічний склад через нові хвилі переселень.
У цей же час узбережжя Азовського моря освоювали давньогрецькі мореплавці. В околицях нинішнього Маріуполя функціонувала грецька колонія Кремни, а за річкою Кальміус, яку греки називали Поріт, розташовувалося поселення Карія. Античні географи, зокрема Клавдій Птолемей, згадували Аланські гори, які сучасні вчені ототожнюють із Донецьким кряжем.
Велике переселення народів
Починаючи з третього століття, степи пройшли через епоху глобальних міграцій. Готи, які прийшли з Балтики, захопили місцеві землі та зруйнували Танаїс. У четвертому столітті їх розгромили гуни, частина з яких, відома як акаціри, залишилася кочувати на Донбасі. Пізніше тут пройшли авари.
У сьомому столітті хан Кубрат об’єднав племена і створив Велику Булгарію. Після її розпаду під ударами хозарів частина населення залишилася в Приазов’ї і стала данниками Хозарського каганату. Хозарський період приніс стабілізацію та розвиток ремесел. У басейн Сіверського Донця переселили аланів. Археологічні дані свідчать про існування великих міст. Поблизу сучасного села Сидорове розкопано городище площею понад 120 гектарів, яке мало кам’яні мури. На думку дослідників, ці території також могли бути центром Руського каганату, що пов’язано із салтово-маяцькою археологічною культурою.
Половці, Золота Орда та козацтво
Похід Святослава на хазар / фото з Вікіпедії
В одинадцятому столітті степи зайняли половці, сформувавши об’єднання Чорна Куманія. Їхній вплив охопив величезні території, а кордони з руськими князівствами залишалися місцем постійних прикордонних конфліктів. У степах також фіксується перебування бродників — християнського населення, яке жило з переправ і часто розглядається істориками як попередники козацтва.
У 1223 році на річці Калці відбулася битва руських полків і половців проти монгольських військ, що завершилася поразкою русичів. Землі Донбасу увійшли до Кримського улусу Золотої Орди. Після її розпаду частина північних і західних територій перейшла під контроль Великого Князівства Литовського. Сюди почали переселятися люди, які займалися уходницькими промислами.
З шістнадцятого століття в регіоні, який тоді був нейтральною зоною між кількома державами, почали масово осідати запорозькі та донські козаки, а також втікачі. Місцеве населення в документах називали харцизами. На початку вісімнадцятого століття спроби російського уряду відібрати землі вздовж Сіверського Дінця призвели до повстання під проводом Кіндрата Булавіна. Після його придушення війська Петра Першого спалили козацькі містечка Тор і Бахмут, стративши тисячі людей.
Колонізація та вугільний бум
Карта сучасної Донеччини Брюса-Менгдена, 1699 рік / фото з Вікіпедії
Наприкінці вісімнадцятого століття російський уряд депортував до Приазов’я християнське населення Криму, яке заснувало Маріуполь та низку слобід. Одночасно регіон колонізували німці, а згодом — євреї та амністовані розкольники. Для козаків, що повернулися із Задунайської Січі, створили Азовське козацьке військо, яке ліквідували наприкінці дев’ятнадцятого століття.
У дев’ятнадцятому столітті почалася активна розробка вугільних родовищ. Видобуток вугілля здійснювався як на селянських шахтах примітивними інструментами, так і на поміщицьких копальнях. До середини століття річний видобуток сягнув понад один мільйон пудів. Розвивалася торгівля зерном і вугіллям через Маріупольський порт.
Революційні події та зміна влади
Козаки Армії УНР переможним маршем входять у Бахмут, 1918 рік / фото з Вікіпедії
Економічні кризи та експлуатація робітників призвели до масових страйків. У грудні 1905 року в Горлівці відбулося збройне повстання робітників, яке було жорстоко придушене урядовими військами.
Під час революції 1917-1922 років у Донбасі розгорнулася боротьба різних політичних сил. Діяли осередки Української Народної Республіки, створювалися повітові ради в Бахмуті та Маріуполі. У регіоні функціонували військові формації УНР та Української Держави. Паралельно Донбас став центром формування радянських армій. Відбувалися регулярні бої між підрозділами більшовиків, білогвардійськими силами Добровольчої армії та повстанцями.
Важливу роль відігравала Революційна повстанська армія під командуванням Нестора Махна, яка контролювала значну частину регіону. Махновці вели переговори з радянським урядом про автономію Вільної території в складі УРСР, проте після військово-політичних угод більшовики відмовилися закріпити автономію і продовжили збройне переслідування повстанців.
Репресії та Друга світова війна
У тридцяті роки двадцятого століття населення області зазнало масових політичних репресій. У місті Сталіно радянські каральні органи розстрілювали людей. Місця масових поховань, зокрема на Рутченковому полі, приховували під асфальтом і забудовою. Загальна кількість репресованих у регіоні перевищила сто тисяч осіб.
У жовтні 1941 року територію області зайняли німецькі війська. Адміністрація окупантів намагалася відновити роботу шахт та підприємств, перейменувавши область на Юзівську. Функціонували дрібні підприємства, видавалася газета “Донецкий вестник”. Вересень 1943 року ознаменувався проривом Міус-фронту та встановленням контролю над регіоном з боку радянських військ.
Сучасний етап історії
Кінець вісімдесятих і початок дев’яностих років відзначилися масштабними страйками шахтарів та їхніми пішими походами на Київ. У 1994 році в регіоні проходило опитування щодо мовних та адміністративних питань. У 2014 році на території області відбулися псевдореферендуми, які стали каталізатором збройного конфлікту та війни на сході України.
Відповідно до реформи адміністративно-територіального устрою 2020 року, в Донецькій області ліквідували старі райони та створили нові. Згідно з постановою парламенту до складу нового поділу увійшли райони:
Бійці ЗСУ атакують логістику російських військ на тимчасово окупованих територіях. Під ударом українських захисників були логістичні шляхи противника на Луганщині. Про це повідомляє Генштаб ЗСУ. Ураження мосту […]
2 липня Донецька область відзначає 94-ту річницю від дня створення. За майже століття регіон пережив зміну назв, адміністративних центрів і державних кордонів, став одним із […]
У Броварах та Броварському районі розпочали збір інформації про дітей із родин внутрішньо переміщених осіб, які у 2026 році підуть до першого класу. Дані необхідні […]
У червні приріст окупованих територій склав 84 квадратні кілометри. Проте з урахуванням успіхів Сил оборони України загальний територіальний баланс для російської армії залишається від’ємним другий […]
Бахмутська МВА переглянула розміри матеріальної допомоги, яку надають за кошти бюджету громади. Розміри виплат для деяких категорій громадян збільшили. Хто і які суми може отримати, […]
