Щоранку мешканці окупованого Донецька прокидаються та читають про “мирне життя”, яке нібито подарувала росія. Нові будівлі, врожай, медалі, “тисячі врятованих” і “злочини української армії”. Усе виглядає, наче з добре зрежисованого серіалу. Але цьому серіалі немає місця фільтраційним таборам, проблемам з водою та примусовою паспортизацією.

Примітка редакції. Ми моніторили найпомітніші інформаційні ресурси, які системно працюють на тимчасово окупованій території Донецької області. У фокусі — три великі медіа, що залишаються активними, регулярно оновлюються та мають охоплення в Google і соцмережах. 

Для аналізу ми обрали такі видання: “ДНР Онлайн” — офіційний ресурс окупаційної адміністрації, що подає себе як головне джерело новин “республіки”; “Донецкое агентство новостей” (ДАН) — пропагандистське агентство з щоденними релізами про події в ОРДЛО; “Донецкий рабочий” — друковане видання з історією, яке після окупації стало рупором місцевої проросійської влади.

Як обирали? Критеріями вибору стали: доступність у пошуковій видачі, частота оновлення, наявність аудиторії.

Донецьке агенство новин або ДАН

Донецьке агенство новин, вказане “державне підприємство”,воно було створене в 2014 році, указом голови “днр”, на той час це був олександр захарченко. Основним напрямком роботи цього “медіа” вказують “висвітлення державної політики днр та громадського життя в днр”. 

До функцій “Донецького агентства новин” входить: 

• опублікування офіційних документів, повідомлень та матеріалів:
• заяв псевдо глави республіки;
• псевдоуряду;
• інших “законодавчих та виконавчих органів державної влади днр.”

На сайті ми не знайшли ні офіційного власника медіа, ні команди, ні прозорості – за які гроші це ЗМІ працює. Але оскільки підприємство вказане, як державне, то ймовірно кошти на його роботу беруть з бюджету “днр”.

Telegram ДАН має понад 12 тисяч підписників, й зареєстрований у роскомнадзорі.

Шеф-редактор “ДАН” Роман Громняк є у базі “Миротворець”. Він родом з Донецька. Громняк отримав від володимира путіна, президента рф відзнаку за свою роботу в ДАН. Свою нагороду він тоді прокоментував:

“Ми виконали велику роботу, щоб сьогодні отримати такі Високі нагороди. Пишаємося тим, що наші стремління оцінив Президент. За 10 років багато вдалося пройти, багато — пережити. Були і злети, і падіння, успіхи, були невдачі. Ми втрачали своїх побратимів, ми знаходили соратників та друзів. Ми прагнули нести правду світу про те, що відбувається на Донбасі. Нашу роботу часто називають інформаційною війною, і ми робитимемо все можливе, щоб у цій війні перемогти!”.

Раніше Громняк працював на Юніоні, це український регіональний канал, який колись мовив на території Донеччини, а потім опинився під контролем “днр”. 

“Донецьке агентство новин” є типовим прикладом пропагандистського ресурсу, створеного окупаційною адміністрацією для поширення вигідної їй інформації та легалізації рішень псевдовлади “днр”. Відсутність прозорості щодо фінансування та структури власності, реєстрація в російських органах контролю і нагородження керівництва від путіна лише підтверджують, що цей ресурс є інструментом інформаційної війни росії проти України. 

Днр Онлайн

Видання “днр онлайн” має трохи прозорішу структуру, але не кращих власників. Головним редактором тут вказаний Станіслав Ретинський, чоловік родом з Єнакієво, Донецької області. 

Зараз його медіа активно поширює пропагандистські лозунги та заяви пушиліна. Сам Ретинський видав книгу “Донбас в світовому протистоянні”, де повторює російські наративи про розв’язання війни в Україні нібито за допомогою США.

Про самого автора у описі вказують, що він “став професійним журналістом” після проголошення “днр”. Ретинський був делегатом установчого з’їзду комуністичної партії днр, який відбувся 8 жовтня 2014 року. Також був на посаді секретаря з ідеології Центрального Комітету КПДНР.

Засновником цього видання вказане державне унітарне підприємство “днр” під назвою “республіканський медіа холдинг”. Гендиректором якого є судячи з реєстрів Микола Чернишов. Цей холдинг займається виданням журналів. За минулий рік його виторг склав 141 мільйон рублів.

Новини з сайту “Днр онлайн” можна знайти й в Telegram, де понад 14 тисяч підписників. Видання, під керівництвом Ретинського випускає новини та статті, які угодні для керівництва “днр”. Тут ви не знайдете новин про реальні проблеми.

Донецкий рабочий

“Донецкий рабочий”, один із пропагандистських сайтів, редакція якого працює в окупованому Донецьку. Також вони видають газету, яка виходила ще задовго до окупації 2014 року. У відкритих джерелах вказують, що цьому виданню понад 60 років. Після захоплення росіянами, воно почало працювати під їх керівництвом. Головною редакторкою видання є Лідія Шептухова. Раніше Шептухова була на посаді Керуючого справами адміністрації міста Донецьк. 

Шептухова, як і її попередники, теж з Донецька. Жінка в соцмережах активно підтримує росію. Своєю наставницею у журналістиці Шептухова називає ексредакторку “Донецького рабочего” Світлану Лобаго, ця жінка також перейшла на бік окупантів. Вона член “союзу журналістів росії”, а також вчить дітей в окупованому Донецьку російській мові та літературі у школі № 13.

У відкритих реєстрах ми знайшли, що на друк цієї газети у 2022 році витратили понад 500 тисяч рублів.

“Донецкий рабочий” став повноцінним інструментом російської пропаганди на тимчасово окупованій території Донецька. Після 2014 року видання інтегрувалась у систему окупаційної влади та продовжує роботу. 

На окупованій частині Донеччини під виглядом ЗМІ давно працює чітко структурована система впливу. Вона не інформує читачів, вона форматує мислення. “Донецкий рабочий”, “ДАН”, “ДНР Онлайн” — це не просто локальні видання, а редакції з прямими зв’язками до окупаційної адміністрації та партійної ідеології.

Редактори тут не випадкові люди, й мета їх не подати правдиві об’єктивні новини, а подати будь-яку подію так, щоб це було вигідно російській владі. 

Примітка. “Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.

Читайте також:

• Курорти в окупації: як росіяни заробляють гроші із захоплених територій Донеччини
• Не літні канікули: що приховують табори для дітей з окупованих територій
• Мілітаризація освіти: які заходи проводять російські військові в школах на ТОТ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Костянтин Федоренко вже кілька років очолює “Артек” — один із найвідоміших дитячих центрів, який після окупації Криму працює під контролем росії. Але діяльність Костянтина Федоренка не обмежується керівництвом табору: через “Артек” він працює з дітьми з окупованих територій України, педагогами та радниками з виховання, а у програмах центру присутні російські патріотичні наративи й мілітаризована тематика.

У досьє розповідаємо про його кар’єру в органах влади Краснодарського краю, перехід до «Артека» та обставини призначення на посаду директора центру.

Хто такий Костянтин Федоренко

Згідно з російськими джерелами, Костянтин Федоренко народився 29 грудня 1976 року в місті Білоріченськ Краснодарського краю росії. У 2004 році він закінчив Кубанський державний технологічний університет. Про це йдеться у біографічних матеріалах російських державних та пов’язаних із “Артеком” ресурсів. Кар’єру Федоренко розпочав у сфері охорони праці та техніки безпеки. З 1997 року він працював в ОАО “Белореченскрайгаз”, де протягом восьми років очолював відповідні підрозділи.

У 2005 році Федоренко призначили заступником начальника управління промисловості адміністрації Білоріченського району. Уже наступного року він очолив управління інвестицій та проєктного супроводу районної адміністрації. У 2007 році Федоренко став керівником комітету реформ і розвитку Білоріченського району департаменту інвестицій та проєктного супроводу Краснодарського краю. У 2008–2011 роках він очолював управління промисловості, транспорту та зв’язку адміністрації Білоріченського району, а у 2011 році став першим заступником голови адміністрації району.

Наступний етап його кар’єри був пов’язаний із системою освіти та соціальної політики Краснодарського краю. У 2013–2017 роках Федоренко працював першим заступником міністра освіти, науки та молодіжної політики Краснодарського краю. Із серпня 2017 року він виконував обов’язки міністра освіти, науки та молодіжної політики краю, а з 24 липня 2018 року очолював Міністерство праці та соціального розвитку Краснодарського краю. У листопаді 2018 року почав працювати на окупованих теритріях, у таборі “Артек”, де обійняв посаду заступника директора з будівництва.

Керівник “Артека” та представник російської молодіжної політики

Після призначення директором “Артека” Федоренко поступово отримав низку додаткових посад у російських державних та квазідержавних структурах. Його діяльність уже не обмежується управлінням дитячим центром. Так, у червні 2022 року Федоренка обрали головою Громадської ради при Федеральному агентстві у справах молоді — Росмолодьожі. Про це повідомляли російські медіа за підсумками засідання ради 2 червня 2022 року. Сам Федоренко тоді заявив, що рада має не лише визначати проблеми молоді, а й формувати завдання та шляхи їхнього вирішення.

Він продовжує очолювати цю раду. На офіційному ресурсі Громадської ради при Росмолодьожі Федоренко також зазначений як голова комісії зі збереження та зміцнення “традиційних російських духовно-моральних цінностей” та робочої групи із взаємодії з Громадською палатою РФ.

Публічна діяльність Федоренка на цій посаді пов’язана з питаннями молодіжної політики, виховання дітей та просування російських державних наративів. Наприклад, на підсумковому засіданні ради за 2023 рік він говорив про трансляцію “традиційних цінностей”, участь у загальноросійських заходах та необхідність роботи ради відповідно до доручень президента рф володимира путіна.

Федоренко очолив Всеросійський батьківський комітет

У вересні 2024 року Федоренко отримав ще одну публічну роль, його обрали головою Всеросійського батьківського комітету. Рішення ухвалили 19 вересня 2024 року на першому засіданні комітету. Кандидатуру запропонував міністр освіти рф сергій кравцов. Комітет створили як консультативний орган при Міністерстві освіти рф. У серпні 2025 року, через рік після створення комітету, Федоренко заявив, що структура вже створила свої представництва в усіх регіонах Росії та налагодила взаємодію з батьками й Міністерством освіти рф.

Станом на 2026 рік він продовжує вказувати себе як голову Всеросійського батьківського комітету. На ресурсі “Російського товариства “Знання”” Федоренко також зазначений як голова цього комітету.

“Артек” як майданчик для російського виховання дітей

Окремий напрям діяльності Федоренка — освітні та виховні програми “Артека”, у яких прямо використовується російська державна концепція “традиційних духовно-моральних цінностей”. Наприклад, у липні 2025 року в “Артеку” проходила програма підвищення кваліфікації для директорів шкіл, їхніх заступників та радників з виховання. У ній брали участь 110 педагогів із 21 регіону РФ. Федоренко називав завданням програми підготовку педагогів, які мають передавати дітям “духовно-моральні основи російської культури”.

У своїх публічних виступах Федоренко також прямо говорить про використання “Артека” для патріотичного виховання. Серед пріоритетів він називає громадянськість, патріотизм, колективізм та “міцну сім’ю”.

Тут важливо зазначити, що роль Федоренка не обмежується організацією роботи самого дитячого центру. “Артек” за його керівництва став майданчиком, через який російська система виховання поширюється на педагогів, школи та дитячі центри в різних регіонах росії, зокрема на окупованих територіях України. 30 травня 2023 року Федоренко поширив повідомлення російського дитячого центру про те, що “Артек” із 2021 року є базовим майданчиком для підготовки так званих радників директорів шкіл з виховання. За наведеними у повідомленні даними, в “Артеку” пройшли підготовку майже 6 000 радників із 46 регіонів росії, зокрема з Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Йшлося не просто про перебування педагогів у таборі: в повідомленні прямо зазначено, що підготовка має допомогти їм вибудовувати систему виховної роботи з дітьми під час навчання та в позаурочний час.

Тобто вплив “Артека” у цій системі виходить за межі дітей, які безпосередньо приїжджають до табору. Через підготовку педагогів його методики та підходи можуть поширюватися у школах та інших освітніх установах. Показовим є те, що серед регіонів, представники яких проходили таку підготовку, російські джерела називають “днр”, “лнр” Херсонську та Запорізьку області. Сам Федоренко пізніше говорив про співпрацю “Артека” з освітніми структурами цих територій.

30 вересня 2024 року Федоренко заявив, що після проголошеної росією анексії чотирьох українських областей “Артек” активізував роботу з їхніми освітніми установами. За його словами, з міністерствами освіти цих регіонів були підписані угоди про співпрацю, які передбачають спільну роботу з патріотичного, духовно-морального та громадянського виховання дітей. За даними, які Федоренко навів у тому ж повідомленні, у 2023–2024 роках “Артек” відвідали 3 169 дітей із так званих “нових регіонів рф”.

У жовтні 2024 року Федоренко також поширив інформацію про те, що лише за січень–жовтень “Артек” відвідали 395 дітей із Донецької області, а загалом у 2024 році центр прийняв понад 860 дітей із Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Окремо зазначалося, що з 2022 року учасниками змін стали 3 939 дітей із цих територій, серед них 1930 — із Донецької області.

Важливим є не тільки те, скільки дітей потрапляє до “Артека”, а й те, який зміст вкладають у програми, через які вони проходять. У матеріалах “Артека”, які Федоренко поширював у 2025 році, прямо зазначалося, що завданням змін є формування у дітей відчуття приналежності до “історико-культурної спільності російського народу та долі країни”. А у програмі змін на 2025 рік були передбачені, зокрема, 80-річчя перемоги СРСР у Другій світовій війні, 100-річчя “Артека”, проєкт “Наші герої” та “Рух перших”. Через роботу вожатих та освітні програми дітям мали прищеплювати громадянськість, патріотизм, повагу до старших та інші цінності, які російська влада визначає як “традиційні”.

Зв’язок із російськими силовими та пропагандистськими проєктами

У публічній діяльності Федоренка також простежується співпраця з російськими структурами, які працюють із темами війни, патріотичного виховання та підтримки військових. Зокрема, 1 квітня 2026 року у дописі, який Федоренко поширив у своєму Telegram-каналі, йшлося про перебування знімальної групи в “Артеку” під час зміни “Служити росії”. “Почесними гостями” зміни названі учасники та ветерани російського вторгнення в Україну. Також у його Telegram-каналі згадувалася участь представників “Народного фронту” у заходах до 100-річчя “Артек”. Федоренко зазначає, що разом із дітьми у відкритті виставкового простору “Артек на все 100” брали участь представники цієї організації та учасники війни проти України.

Сам Федоренко зазначений як член Центрального штабу “Народного фронту” у описі його Telegram-каналу. Це ж формулювання використовується на його публічному профілі в Telegram.

Костянтин Федоренко — не лише директор російського МДЦ “Артек”, а представник системи, яка використовує дитячі та освітні програми для формування у дітей російської державної ідентичності та світогляду. За час його керівництва “Артек” став майданчиком не тільки для відпочинку, а й для патріотичного, громадянського та духовно-морального виховання, зокрема із залученням дітей з окупованих територій України. Увагу привертає масштаб цієї роботи. Російські джерела, які поширював сам Федоренко, повідомляють про тисячі дітей із Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які відвідували “Артек”, а також про підготовку в центрі тисяч педагогів і радників з виховання. Таким чином, вплив системи не обмежується дітьми, які безпосередньо перебували в таборі: через підготовку педагогів ці підходи поширюються на школи та інші дитячі установи.

До теми:

Як колишній працівник Донецької прокуратури працює у “днр”: досьє на Андрія Співака

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Андрій Співак — колишній український правоохоронець, який після 2014 року розпочав роботу в окупаційній адміністрації Донецької області. У 2022 році він отримав посаду прокурора у незаконному утворенні “днр” згідно з російським законодавством.

Детальніше про те, хто такий Андрій Співак — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Біографія Андрія Співака

Андрій Олександрович Співак народився 14 грудня 1977 року у місті Дніпропетровськ (нині — Дніпро). У 2000 році він здобув вищу освіту за спеціальністю “правознавство”, закінчивши Донецький державний університет.

З 2000 по 2014 рік він працював в органах прокуратури Донецької області України. За цей час він пройшов шлях від слідчого до керівних посад, обіймаючи такі позиції:

• старший слідчий прокуратури міста Сніжне;
• старший слідчий та слідчий в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Донецької області;
• начальник слідчого відділу;
• заступник начальника слідчого управління;
• заступник начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

Робота у структурах “днр”

З початком збройного конфлікту у 2014 році Андрій Співак перейшов на бік російських сил. Він налагодив співпрацю з окупаційною адміністрацією та отримав посади у новостворених структурах. У період з 2014 по 2018 рік він працював начальником слідчої частини — заступником начальника слідчого управління генеральної прокуратури “днр”, а також заступником генерального прокурора. З 2018 до 2022 року він очолював генеральну прокуратуру цього утворення.

Наприкінці 2022 року відбулася зміна статусу Андрія Співака в межах інтеграції окупованих територій до правової системи росії. 28 грудня 2022 року його було звільнено з посади генерального прокурора “днр” відповідним указом. Наступного дня, 29 грудня, президент росії своїм указом призначив його на посаду прокурора “днр” терміном на п’ять років. Цю кандидатуру також підтримали російські сенатори. Співаку було присвоєно класний чин державного радника юстиції 2 класу.

Діяльність на посаді та статус в Україні

На своїй посаді Андрій Співак бере участь у заходах окупаційної влади. Зокрема, 7 червня 2023 року він вручав працівникам свого відомства медалі “За звільнення Маріуполя” та “За відвагу”.

У лютому 2026 року разом із заступником генерального прокурора рф та очільником окупаційної адміністрації Донеччини він обговорював питання доступу мешканців до медичної допомоги у місті Курахове.

Окрім цього, Андрій Співак особисто виступає стороною обвинувачення у судових засіданнях. Наприклад, у 2025 році на дебатах у Південному окружному військовому суді він запросив 27 років позбавлення волі для громадянина України Григорія Сінченка. За версією слідства окупаційної прокуратури, у період з 2016 по 2019 рік Сінченко нібито вчинив 41 злочин, серед яких шпигунство, участь у терористичному співтоваристві, здійснення диверсій та зазіхання на життя співробітників правоохоронних органів.

На посаді прокурора Андрій Співак також часто бере участь у роботі колегіальних структур окупаційної адміністрації. Зокрема, відомо, що указом від 29 грудня 2022 року № 76 його включили до складу Республіканської координаційної ради з взаємодії з російським дитячо-молодіжним рухом “Движение первых”. До складу цього органу з 13 осіб під керівництвом Дениса Пушиліна також увійшли й інші представники окупаційної влади.

В Україні перехід Андрія Співака на бік окупантів кваліфікують як державну зраду, посягання на суверенітет і територіальну цілісність держави, а також добровільне зайняття посади в незаконних структурах в умовах воєнного стану. Відповідно до українського законодавства, подібні дії розцінюються як співучасть у злочинах проти держави та її громадян.

Також відомо, що по відношенню до Андрія Співака застосовуються санкції деяких країн світу, зокрема, Швейцарія, а також Японія.

Читайте також:

Як колишній посадовець Донецької ОДА став “мером” окупованого Донецька: досьє на Олексія Кулемзіна

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!