Щоранку мешканці окупованого Донецька прокидаються та читають про “мирне життя”, яке нібито подарувала росія. Нові будівлі, врожай, медалі, “тисячі врятованих” і “злочини української армії”. Усе виглядає, наче з добре зрежисованого серіалу. Але цьому серіалі немає місця фільтраційним таборам, проблемам з водою та примусовою паспортизацією.

Примітка редакції. Ми моніторили найпомітніші інформаційні ресурси, які системно працюють на тимчасово окупованій території Донецької області. У фокусі — три великі медіа, що залишаються активними, регулярно оновлюються та мають охоплення в Google і соцмережах. 

Для аналізу ми обрали такі видання: “ДНР Онлайн” — офіційний ресурс окупаційної адміністрації, що подає себе як головне джерело новин “республіки”; “Донецкое агентство новостей” (ДАН) — пропагандистське агентство з щоденними релізами про події в ОРДЛО; “Донецкий рабочий” — друковане видання з історією, яке після окупації стало рупором місцевої проросійської влади.

Як обирали? Критеріями вибору стали: доступність у пошуковій видачі, частота оновлення, наявність аудиторії.

Донецьке агенство новин або ДАН

Донецьке агенство новин, вказане “державне підприємство”,воно було створене в 2014 році, указом голови “днр”, на той час це був олександр захарченко. Основним напрямком роботи цього “медіа” вказують “висвітлення державної політики днр та громадського життя в днр”. 

До функцій “Донецького агентства новин” входить: 

• опублікування офіційних документів, повідомлень та матеріалів:
• заяв псевдо глави республіки;
• псевдоуряду;
• інших “законодавчих та виконавчих органів державної влади днр.”

На сайті ми не знайшли ні офіційного власника медіа, ні команди, ні прозорості – за які гроші це ЗМІ працює. Але оскільки підприємство вказане, як державне, то ймовірно кошти на його роботу беруть з бюджету “днр”.

Telegram ДАН має понад 12 тисяч підписників, й зареєстрований у роскомнадзорі.

Шеф-редактор “ДАН” Роман Громняк є у базі “Миротворець”. Він родом з Донецька. Громняк отримав від володимира путіна, президента рф відзнаку за свою роботу в ДАН. Свою нагороду він тоді прокоментував:

“Ми виконали велику роботу, щоб сьогодні отримати такі Високі нагороди. Пишаємося тим, що наші стремління оцінив Президент. За 10 років багато вдалося пройти, багато — пережити. Були і злети, і падіння, успіхи, були невдачі. Ми втрачали своїх побратимів, ми знаходили соратників та друзів. Ми прагнули нести правду світу про те, що відбувається на Донбасі. Нашу роботу часто називають інформаційною війною, і ми робитимемо все можливе, щоб у цій війні перемогти!”.

Раніше Громняк працював на Юніоні, це український регіональний канал, який колись мовив на території Донеччини, а потім опинився під контролем “днр”. 

“Донецьке агентство новин” є типовим прикладом пропагандистського ресурсу, створеного окупаційною адміністрацією для поширення вигідної їй інформації та легалізації рішень псевдовлади “днр”. Відсутність прозорості щодо фінансування та структури власності, реєстрація в російських органах контролю і нагородження керівництва від путіна лише підтверджують, що цей ресурс є інструментом інформаційної війни росії проти України. 

Днр Онлайн

Видання “днр онлайн” має трохи прозорішу структуру, але не кращих власників. Головним редактором тут вказаний Станіслав Ретинський, чоловік родом з Єнакієво, Донецької області. 

Зараз його медіа активно поширює пропагандистські лозунги та заяви пушиліна. Сам Ретинський видав книгу “Донбас в світовому протистоянні”, де повторює російські наративи про розв’язання війни в Україні нібито за допомогою США.

Про самого автора у описі вказують, що він “став професійним журналістом” після проголошення “днр”. Ретинський був делегатом установчого з’їзду комуністичної партії днр, який відбувся 8 жовтня 2014 року. Також був на посаді секретаря з ідеології Центрального Комітету КПДНР.

Засновником цього видання вказане державне унітарне підприємство “днр” під назвою “республіканський медіа холдинг”. Гендиректором якого є судячи з реєстрів Микола Чернишов. Цей холдинг займається виданням журналів. За минулий рік його виторг склав 141 мільйон рублів.

Новини з сайту “Днр онлайн” можна знайти й в Telegram, де понад 14 тисяч підписників. Видання, під керівництвом Ретинського випускає новини та статті, які угодні для керівництва “днр”. Тут ви не знайдете новин про реальні проблеми.

Донецкий рабочий

“Донецкий рабочий”, один із пропагандистських сайтів, редакція якого працює в окупованому Донецьку. Також вони видають газету, яка виходила ще задовго до окупації 2014 року. У відкритих джерелах вказують, що цьому виданню понад 60 років. Після захоплення росіянами, воно почало працювати під їх керівництвом. Головною редакторкою видання є Лідія Шептухова. Раніше Шептухова була на посаді Керуючого справами адміністрації міста Донецьк. 

Шептухова, як і її попередники, теж з Донецька. Жінка в соцмережах активно підтримує росію. Своєю наставницею у журналістиці Шептухова називає ексредакторку “Донецького рабочего” Світлану Лобаго, ця жінка також перейшла на бік окупантів. Вона член “союзу журналістів росії”, а також вчить дітей в окупованому Донецьку російській мові та літературі у школі № 13.

У відкритих реєстрах ми знайшли, що на друк цієї газети у 2022 році витратили понад 500 тисяч рублів.

“Донецкий рабочий” став повноцінним інструментом російської пропаганди на тимчасово окупованій території Донецька. Після 2014 року видання інтегрувалась у систему окупаційної влади та продовжує роботу. 

На окупованій частині Донеччини під виглядом ЗМІ давно працює чітко структурована система впливу. Вона не інформує читачів, вона форматує мислення. “Донецкий рабочий”, “ДАН”, “ДНР Онлайн” — це не просто локальні видання, а редакції з прямими зв’язками до окупаційної адміністрації та партійної ідеології.

Редактори тут не випадкові люди, й мета їх не подати правдиві об’єктивні новини, а подати будь-яку подію так, щоб це було вигідно російській владі. 

Примітка. “Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.

Читайте також:

• Курорти в окупації: як росіяни заробляють гроші із захоплених територій Донеччини
• Не літні канікули: що приховують табори для дітей з окупованих територій
• Мілітаризація освіти: які заходи проводять російські військові в школах на ТОТ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міський голова Покровська Руслан Требушкін відомий своїми одіозними заявами. Він звертався до Володимира Зеленського із закликом “укласти мир” з росією та розповідав про неважливість мовного питання в Україні. Зараз мер Покровська перебуває у простої через те, що його повноваження виконує Покровська МВА. Посадовець перебуває за кордоном і транслює у своїх соцмережах кадри з французьких Ніцци і Канн.

Де зараз перебуває Руслан Требушкін і які заяви він поширює, розповідає Бахмут IN.UA.

Як Руслан Требушкін опинився в Європі: пояснення посадовця

Руслан Требушкін — колишній регіонал та міський голова Покровська, який з кінця вересня 2022 року перебуває у простої за наказом Покровської МВА. Перебуватиме у простої він до кінця воєнного стану. 

Ще до повномасштабної війни Руслан Требушкін висловлював протиукраїнську позицію. Зокрема, 14 травня 2014 року на 77 сесії міськради Мирнограда він, як міський голова наголошував на “нелегітимності Київського режиму”, звинувачував Україну в розв’язанні війни, а військовослужбовців добровольчого батальйону “Дніпро” — у вбивствах мирних жителів. За часів Революції Гідності Требушкін був учасником Антимайдану. Він приїздив до Києва до бойовиків “Беркута” передати гуманітарну допомогу та стверджував, що силовики “захищають мир і порядок”.

Проросійське минуле не завадило Руслану Требушкіну продовжити керувати Мирноградською міською радою аж до 2015 року. З грудня 2015 року його обрали мером Покровська.

На початку повномасштабної війни Руслан Требушкін перебував у Покровську. До весни 2023 року він публікував інформацію про життя в місті та звітував про допомогу місцевому населенню. Потім посадовець зник з медіапростору.

У лютому 2025 року Руслан Требушкін дав про себе знати, виклавши відеозвернення до Володимира Зеленського. Посадовець звернувся до президента російською мовою із закликом “укласти мир”, бо цього, за словами Требушкіна, хочуть жителі Покровська.

А вже у березні 2025 року мер Покровська записував відео з Бельгії, він перебував у Брюсселі. Там посадовець знімав відео з роз’ясненнями, як мешканцям Донеччини отримати тимчасовий захист у цій країні.

Мешканці Покровська обурювалися тим, що міський голова перебуває за кордоном. Люди вимагали пояснень: яким чином посадовець виїхав до Європи під час воєнного стану. Тоді ж Требушкін пояснив, що він, нібито, виїхав законно і перебуває в Бельгії у відрядженні.

“Одне з найчастіших питань: “Як мер Покровська опинився в Європі?”. Та дуже просто. Мер за законом має право. У нас в країні діє Конституція. Як мер має право розмовляти російською мовою, так само мер має право їздити у відрядження, відвідувати європейські інституції, інші країни світу. Це дозволено законом. Це мій прямий обов’язок. Тому зараз, перебуваючи у простої, з волонтерською діяльністю допомагаю, вказую, куди можна приїхати нашим переселенцям для того, щоб врятуватися від російських ракет”, — говорив Руслан Требушкін.

Також він зазначав, що залишається в Бельгії, бо йому “не залишили вибору”.

Які заяви поширює Руслан Требушкін

У своїх соцмережах Руслан Требушкін транслює неоднозначну позицію. З одного боку, він відкрито заявляє, що росія обстрілює українські міста. А з іншого — розповідає, що “не все так однозначно”. Так, на одному з відео Требушкін позує біля стенду з надписом “Демократія” і говорить, що в Україні обмежують права і свободи людей.

“З початком війни прав і свобод стало значно менше. У нас переслідуються незалежні ЗМІ, заборона на виїзд за кордон, у нас насильницька “бусифікація” і багато іншого”, — такі маніпулятивні заяви поширює посадовець.

У коментарях під відео люди висловлюють своє обурення і зазначають, що мер підігрує російській пропаганді. На що він відповідає, що “це проросла ненависть, яку вирощували 30 років”.

Де зараз перебуває Руслан Требушкін

Після серії відео з Бельгії Руслан Требушкін знову зник з соцмереж. Він нічого не публікував понад рік. Та наприкінці серпня 2026 року він знову повернувся в інфопростір з привітанням із Днем шахтаря. На цей раз Требушкін був у зовсім іншому образі. Якщо раніше це були відео на фоні державних будівель і в офіційному костюмі, то тепер він показує лайфстайл.

Руслан Требушкін транслює своє життя на Лазурному березі Франції. Він публікує кадри з поїздок на яхті, пробіжок та відпочинку на березі моря. При цьому каже, що жити у Франції має вимушено.

Часто в його відео фігурує чоловік, який представляється Сергієм Дмитровичем. Требушкін каже, що це чоловік з Покровська та активно рекламує його послуги. Каже, що всі бажаючі можуть замовити в нього ремонт будинку, вілли чи автомобіля. Разом вони записують відео про “успішний успіх” і діляться порадами, як відкрити бізнес на Лазурному березі. Секретом успіху називають відсутність ліні і працьовитість.

Сам Руслан Требушкін, за його словами, займається проєктами з будівництва і ремонту в Франції.

Доходи Руслана Требушкіна

Руслан Требушкін, як державний службовець, звітує про свої доходи в річній декларації. У декларації за 2025 рік він вказує, що отримав 193 920 гривень зарплати, як міський голова Покровська. Грошових активів він не має.

А в декларації за 2024 рік посадовець вказав заробітки, які він отримував за кордоном. Зокрема, він отримав 162 089 гривень, працюючи механіком в іспанській компанії AUTO ONE QUESADA, SL, яка має автосервіс і автосалон в Аліканте. Також він отримав 169 034 гривень за роботу в іспанській будівельній компанії LATERES INVEST, SL.

Читайте також:

Покровський “Миротворець”: чим відомий Руслан Требушкін

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В окупованому Донецьку працюють захоплені школи, які навчають дітей за російськими стандартами. Однією з провідних шкіл у Донецьку окупаційна влада вважає гімназію №6. Цей навчальний заклад активно поширює пропагандистські наративи та формує в дітей лояльність до окупаційної влади. Керує гімназією Альбіна Афенченко. Вона очолила заклад у 2003 році, а після захоплення Донецька підтримала окупаційну владу і є директоркою закладу донині.

Що відомо про Альбіну Афенченко і її роль в освіті на ТОТ? Редакція зібрала досьє.

Альбіна Афенченко, біографія

Альбіна Афенченко народилася 9 липня 1968 року в Донецьку. У 1987 році закінчила Донецьке педагогічне училище і отримала професію вчителя початкових класів.

Має дві вищі освіти. У 2002 році випустилася з Донецького інституту соціальної освіти, отримавши кваліфікацію вчителя географії. А у 2011 році закінчила Сумський педагогічний інститут післядипломної педагогічної освіти за спеціальністю “Управління навчальним закладом”.

Трудову діяльність Альбіна Афенченко розпочала в 1985 році. Вона влаштувалася на посаду вчительки початкових класів у школу №58 в місті Макіївка. Тут вона працювала до 1987 року.

У 1992 отримала посаду у школі №6 міста Донецьк. До 1998 року працювала вчителькою початкових класів. З 1998 по 2002 роки була педагогинею-організаторкою та вчителькою географії. З 2003 року стала директоркою цього навчального закладу. Його вона очолює і донині.

Як працює Донецька гімназія №6 після окупації

Гімназія №6 продовжила роботу після окупації. Альбіна Афенченко, підтримавши окупантів, зберегла посаду директорки. Сьогодні в гімназії активно поширюють пропагандистські наративи та нав’язують учням російське бачення історії і війни проти України. Цьому сприяє директорка закладу.

Гімназія №6 була одним із перших навчальних закладів Донецька, які пройшли державну акредитацію освітньої діяльності в рф. А у 2015-2016 навчальному році на базі гімназії проходила апробація (ред. перевірка, випробування на практиці та офіційне перед остаточним впровадженням) нових навчальних програм з історії та хімії. Заклад поступово переходив на російські стандарти.

Серед пропагандистських заходів, які проводять у гімназії за ініціативи директорки, є так звані “розмови про важливе”. Це обов’язкові уроки, які проводять щотижня. На цих заняттях розглядають та обговорюють конкретні теми, які є загальними для всіх класів, у тому числі початкових. Примітно, що серед загальних тем, такі як збереження довкілля чи розмови про моральні цінності, є багато уроків, зосереджених на пропаганді російських цінностей і наративів. Зокрема, у лютому 2026 року для дітей проводили урок про важливість захисту Батьківщини та знайомили їх з “подвигами земляків із “днр”. А у травні проводили традиційні уроки, присвячені Дню перемоги. Таким чином дітям нав’язують позитивний образ військових російської армії.

Примітним є і навчальне середовище у гімназії. В головному холі дітей зустрічає портрет путіна, російський герб та прапори рф і “днр”. А в коридорах розміщені інформаційні стенди про військових, які брали участь у війні в Україні.

У 2023 році Альбіна Афенченко разом з педагогічним колективом гімназії №6 розробили проєкт “Патріотичний десант”. Для його реалізації гімназія виграла грант від міносвіти рф.

Проєкт “Патріотичиний десант” направлений не лише на учнів гімназії, а й на молодь і дорослих мешканців Донецька. Також з цим проєктом педагоги їздять іншими окупованими містами. Він передбачає проведення пропагандистських заходів на базі різних установ і просторів. За словами Альбіни Афенченко, мета проєкту — “допомогти людям усвідомити себе частиною єдиної держави та створити освітній простір для виховання справжніх патріотів”.

“Будучи свідками подій, що відбуваються на Донбасі, команда вчителів вирішила, що потрібно захистити підростаюче покоління від зовнішнього впливу, викликати в них любов до Батьківщини, навчити бути справжніми патріотами, цінувати свою самобутність та шанувати історичну пам’ять. Ми розповідаємо достовірну інформацію про конфлікт та причини початку сво”, — зазначала Альбіна Афенченко.

Окрім пропагандистської складової, у межах проєкту проводять мілітаризацію дітей та молоді. Педагоги гімназії проводять майстер-класи, де вчать базовим знанням військових спеціальностей. Школярі можуть спробувати себе в ролі танкіста, шифрувальника чи картографа.

Роль Альбіни Афенченко в політиці на ТОТ

Окрім роботи в освіті, Альбіна Афенченко провадить політичну діяльність і є медійною особою. Вона не раз давала інтерв’ю пропагандистам, де поширювала антиукраїнські тези.

Так, у березні 2023 року вона знялася для документального циклу “Обличчя Донбасу”. Під час розмови з пропагандистами жінка відкрито засуджувала педагогів, які виїхали з окупації та називала їх зрадниками. Також вона критикувала українську освіту. Серед її тез — те, що Україна свідомо переписувала історію задовго до війни. Однак директорка не згадує про те, що й сама була частиною української освіти до 2014 року. Що вплинуло на те, що вона радикально змінила погляди, Альбіна Афенченко не уточнює.

Також директорка гімназії №6 відкрито підтримує дії рф і висловлює підтримку російській армії.

“Я готова йти в бій. У нас жінки Донецька настільки відважні, що ми в колективі ромовляємо, що ось: “Дівчата, якщо буде треба допомога нашим, то підемо”. І це не красномовні слова, чесно. Зрозуміло, що в бій йти… Я не буду говорити, що я піду в бій з гранатою. Я буду готувати, я буду допомагати, я вмію перев’язувати рани, надавати першу медичну допомогу. Ми будемо йти до кінця. А кінець — це наша перемога”, — казала Альбіна Афенченко в документальному циклі “Обличчя Донбасу”.

Альбіна Афенченко активно підтримує псевдореферендуми і вибори на окупованій території. Не один раз вона була головою виборчої дільниці, яка працює на базі гімназії №6. У листопаді 2018 року Афенченко була головою виборчої дільниці на псевдовиборах голови “днр”, у 2022 році — на псевдореферендумі про входження “днр” у склад росії, а у 2026 році — на незаконних виборах до Держдуми рф.

Сьогодні Альбіна Афенченко також є діючою депутаткою Донецької міськради, яка підпорядкована “днр”. Її обрали від путінської партії “единая россия”.

Підозра у колабораційній діяльності та санкції

За даними Апарату РНБО України, Альбіна Афенченко перебуває у санкційному списку України. У березні 2019 року її внесли у санкційний список строком на 3 роки, а в жовтні 2022 року — строком на 5 років.

У жовтні 2024 року Лівобережна окружна прокуратура Донецької області оголосила Альбіні Афенченко підозру в колабораційній діяльності та добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Читайте також:

• У школах окупованого Маріуполя запрацювали кадетські класи російських силових відомств: що відомо
• Ексголова НБУ та ще п’ятеро уродженців Донеччини потрапили під санкції ЄС через участь у виборах на ТОТ
• Палац культури Шевченка в окупованому Донецьку: хто керує закладом і чим він займається

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!