Мешканці Донецької та Луганської областей можуть отримати грошову допомогу від Естонської ради у справах біженців. Виплати складатимуть 3 600 грн на місяць протягом трьох місяців. Хто може подати заявку, які категорії домогосподарств мають перевагу та як звернутися по допомогу — розповідаємо далі.

Про це повідомили на сторінці Естонської ради у справах біженців.

Коли буде відкрита Естонська допомога?

Естонська рада у справах біженців анонсувала онлайн-реєстрацію на багатоцільову грошову допомогу для мешканців Луганської та Донецької областей цими вихідними:

• 22 березня у суботу о 09:00 відкривається реєстрація для мешканців пріоритетних районів Донецької області;
• 23 березня у неділю о 09:00 для мешканців пріоритетних районів Луганської області.

Пріоритетними вразливими групами для отримання грошової допомоги в 2025 році є наступні категорії:

• домогосподарства з дітьми, очолювані одинокою матір’ю / одиноким батьком;
• домогосподарства, в яких жінка виступає єдиним годувальником;
• домогосподарства з вагітними жінками;
• домогосподарства з 3 і більше дітьми до 18 років;
• домогосподарства з дітьми до 2 років; 
• домогосподарства з особами з інвалідністю 1 або 2 групи;
• домогосподарства з особами, які мають тяжкі захворювання та потребують дороговартісного лікування;
• домогосподарства, які складаються з людей старшого віку (60+);
• домогосподарства, в яких повністю або частково зруйноване житло;
• домогосподарства, члени яких отримали поранення або загинули внаслідок активних бойових дій.

Як подати заявку на естонську допомогу?

Естонська рада пише, що форма для реєстрації буде відкрита за посиланням. Розмір грошової допомоги на місяць складає 3 600 гривень протягом 3 місяців, тобто загальна сума 10 600 гривень. На допомогу можна подаватися не частіше одного разу на рік. 

Є винятки, наприклад, якщо домогосподарство набуло нового статусу вразливості на момент повторного звернення. Але правила терміну не поширюються на найбільш вразливі домогосподарства, які належать до категорій, що мають право на отримання термінової грошової допомоги.

Гаряча лінія

Щоб отримати детальну інформацію про програму, зареєструватися, подати заявку на технічну підтримку або залишити відгук чи скаргу, звертайтеся на гарячу лінію Естонської ради у справах біженців. Телефонуйте за номером гарячої лінії 0-738-617-998 з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 12:00.

Читайте також:

• Гуманітарна допомога від Червоного Хреста: хто в Україні може її отримати
• Шестимісячна оренда житла для ВПО: як долучитися до нової програми від Карітас у Запоріжжі
• Грошова допомога ВПО на оренду житла від БФ “СОС Дитячі Містечка”: як отримати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Більше ніж, три роки тому росіяни окупували Бахмут, назвавши це “звільненням”. Однак, ватажок “днр” денис пушилін ще в 2023 році вказав, що місто відновлять. Але минули роки, і ці обіцянки так і залишилися телевізійною картинкою. Бахмут досі лежить у руїнах. За супутниковими оцінками, у Бахмуті зруйновано 97% багатоповерхових будинків. До повномасштабного вторгнення тут проживало близько 70 тисяч людей. Станом на 2026 рік постійного цивільного населення в місті фактично немає. Бахмут перетворився з одного з найбільших міст на зону військової присутності росіян, їх базу.  Та, історія Бахмута насправді не є винятком. Подібна ситуація склалася і в Соледарі, який росія називала стратегічним через соляні шахти та промисловість. Однак замість масштабної відбудови міста отримали невизначене майбутнє. Це показує важливу річ: росія може окупувати територію, але це не означає, що вона готова зробити її “своє”ю. А на додаток про брак довіри до людей на ТОТ були, ключові рішення на тій же окупованій Донеччині ухвалюють люди, які приїхали сюди з росії.

Більше про це, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA

Окупованою Донеччиною керують росіяни

Однією з ознак того, що Росія не сприймає новоокуповані території як повноцінну частину власної держави, є кадрова політика. Попри риторику про “повернення додому”, ключові посади, як от посади мерів або міністрів, в окупаційних адміністраціях часто отримують не місцеві жителі, а люди, яких направляють з росії або з окупованих з 2014 року територій. Місцевим колаборантам відводять другорядні ролі, а стратегічні рішення контролюються Кремлем. Це характерна модель колоніального управління, де центр не довіряє населенню захопленої території.

Таблиця. Хто керує окупованими містами Донеччини / або дотичний до головних управлінь/міністерств

ПІБ	Посада	Походження
Антон Кольцов	В.о мера Маріуполя	Череповець, Вологодська область
Зінченко Костянтин	голова окупаційної адміністрації Волноваського району; (зокрема, Волноваха та Вугледар)	Зугрес, Донецької області
Олексій Муратов	лобією питання компенсації за житло бахмутянам, де факто росія взагалі не призначила окупаційну адміністрацію в Бахмуті	Курськ, Курська область
Дмитро Шевченко	займається питанням окупованої Авдіївки, так само як в Бахмуті, тут не створили окупаційну адміністрацію	Олександро-Калинове, Донецька область
Наталя Климович	очолює окупаційну адміністрацію Світлодарська	Світлодарськ, Донецька область
Євгеній Солнцев	голова правління “днр” з 2023 до 2025 року	Воронеж, російська федерація
Олександр Костомаров	Перший заступник керівника адміністрації “днр”, контролює внутрішню політику на окупованих територіях	Челябінськ, російська федерація
Андрій Чортков	Голова Уряду “днр” з 2025 року	Шатки, російська федерація
Дмитро Шмелев	Міністр доходів і зборів “днр”	Геленджик, російська федерація

Тобто, росія декларує інтеграцію “нових регіонів”, але фактично створює вертикаль влади, де мешканці окупованих територій не є повноправними учасниками процесу ухвалення рішень. 

Навіть лояльність не гарантує ставлення як до “своїх” 

Ще одним доказом того, що мешканці окупованих територій так і не стали для росії “своїми”, є історія з компенсаціями за зруйноване житло. Протягом кількох років окупаційна влада заявляє про виплати бахмутянам та жителям інших окупованих сіл Бахмутського району. Однак на практиці люди стикаються з бюрократією, відсутністю чітких правил і взаємозаперечними рішеннями різних відомств. Бахмутяни, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, неодноразово скаржилися, що не можуть навіть подати документи на компенсацію, а про самі виплати дізнаються лише з повідомлень російських пропагандистських каналів.

Показово, що у 2025 році мешканці Бахмута та Авдіївки були змушені записати колективне звернення до ватажка так званої “днр” Дениса Пушиліна. Люди вимагали пояснити, як отримати компенсацію за зруйноване житло. У відповідь окупаційна адміністрація пропонувала громадянам їхати до самого Бахмута, щоб підтвердити факт руйнування будинку, хоча місто залишається небезпечним для перебування цивільних.

Ще більш показовою стала історія мешканців Бахмута, які поїхали днями до Москви з вимогою надати компенсації. Біля адміністрації президента РФ їх затримали російські силовики. За словами самих бахмутян, до них ставилися принизливо, а один із силовиків порівняв людей із собаками. Цей випадок став символічним: навіть ті люди, які залишилися в окупації, або прийняли її правила, не отримали ані обіцяної підтримки, ані поваги. Для російської системи вони залишаються “мешканцями території”, а не повноцінними громадянами. При цьому сама окупаційна адміністрація вже фактично визнавала, що реальних виплат за зруйноване житло у Бахмуті немає. Під час публічних зустрічей чиновники заявляли, що місто належить до територій без сформованої адміністрації, а тому рішення щодо компенсацій ухвалюються не на місці, а через міжвідомчі структури. Це означає, що навіть через три роки після захоплення міста Росія так і не створила механізму підтримки людей, чиї домівки були знищені війною.

Показово й те, що у червні 2026 року окупанти відзвітували про розгляд лише 156 заяв на компенсації від мешканців усього так званого Артемівського муніципального округу, до якого входять понад 70 населених пунктів.

Відбудова, яка постійно відкладається

За три роки окупації Бахмута російські чиновники та пропагандисти неодноразово оголошували про плани відновлення міста. У різні роки вони заявляли про створення нових робочих місць, відродження промисловості, розробку генерального плану та навіть залучення нових мешканців.

Втім, кожна нова заява лише відкладала реальну відбудову на майбутнє. Показово, що навіть у 2026 році окупаційна влада не має затвердженого генерального плану відбудови Бахмута. Спочатку окупанти заявляли, що місто відновлюватимуть після завершення бойових дій, потім перенесли ці плани на 2025 рік, а згодом — на 2026-й. За три роки після захоплення місто так і не отримало ані програми відновлення, ані реального фінансування. Більше того, окупанти навіть не створили в Бахмуті окремої повноцінної адміністрації. Питання міста розподілені між різними структурами “днр”, що ще раз показує: Кремль не має чіткого бачення його майбутнього.

Бахмут IN.UA неодноразово фіксував ці заяви окупантів. Так, Денис Пушилін заявляв, що нібито саме українські військові заважають відновленню Бахмута та Соледара. Водночас окупаційна влада повідомляла про підготовку генерального плану міста, хоча конкретні терміни реальної відбудови так і не були названі.

Ще однією обіцянкою стало створення 15 тисяч робочих місць у Бахмуті. Окупанти також заявляли про розвиток промисловості, який мав би привабити до міста нових мешканців. Однак жодних підтверджень реалізації цих планів немає. Натомість фото та відео з міста демонструють іншу картину: зруйновані квартали, відсутність цивільної інфраструктури та поодиноку присутність людей.

Соледар, який перестав бути пріоритетом

Схожа доля спіткала й Соледар. Після його захоплення російські медіа наголошували на стратегічному значенні міста. Насамперед через соляні шахти, які до повномасштабного вторгнення були одним із символів міста та важливим підприємством регіону. Проте через три роки окупації Соледар залишається практично зруйнованим. Його майбутнє залишається невизначеним навіть у заявах самих окупантів. Фактично Росія не запропонувала для міста жодної зрозумілої моделі розвитку. Масштабної відбудови немає, а значна частина інфраструктури досі не відновлена.

Приклад Бахмута і Соледара насправді показує ще одну важливу закономірність. Росія не відбудовує всі окуповані території однаково. Найбільші ресурси спрямовуються туди, де Кремль бачить стратегічний або пропагандистський інтерес. Саме тому значні кошти вкладаються у Маріуполь, який має вихід до Азовського моря та є важливим логістичним центром. Натомість міста, повністю зруйновані війною і менш важливі з точки зору економіки чи пропаганди, опиняються на другому плані.

Бахмут є яскравим прикладом такого підходу. Росія витратила величезні ресурси на його захоплення, але після цього фактично залишила місто у стані руїн.

Водночас окупаційна влада продовжує створювати образ майбутнього процвітання, зокрема тими ж заявами про створення робочих місць в Бахмуті. Йшлося нібито про 15 тисяч вакансій на підприємствах. Проте кожна нова обіцянка дедалі більше контрастує з реальністю. Місцеві мешканці, які намагаються повернутися до Бахмута чи Соледара, стикаються з обмеженнями, відсутністю житла та базових умов для життя. Самі окупанти визнають, що повернення населення залишається проблемою.

Через три роки після захоплення Бахмут так і не став “новим російським містом”. Соледар також не перетворився на історію успіху. І саме в цьому полягає головний парадокс російської окупації. Росія може змінити прапори, перейменувати вулиці та створити нові адміністрації. Але вона не може змусити місто жити, бо це не просто територія на карті.

Читайте також:

“Нас порівняли з собаками”: як жителів Бахмута затримали біля Адміністрації президента рф через вимоги компенсацій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

26 червня 2026 року виповнюється 7 років з дня утворення Бахмутської міської територіальної громади, яку створили, відповідно до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Вона об’єднала в собі навколишні села навколо адміністративного центру у вигляді Бахмуту для оптимізації управління в межах децентралізації.

Детальніше про те, як з’явилася Бахмутська міська територіальна громада та для чого її створили — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як з’явилася Бахмутська міська територіальна громада

Бахмутська міська територіальна громада з’явилася 26 червня 2026 року. Вона стала першою в Донецькій області, до якої застосували процедуру приєднання сільських територій до міста обласного значення.

Саме в цей день до Бахмутської міської ради обласного значення приєднали низку сільських рад, а саме:

• Зайцівську;
• Іванівську;
• Клинівську;
• Опитненську;
• Покровську;

Процедура приєднання відбувалася відповідно до закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Цей нормативний акт мав на меті врегулювати процес об’єднання кількох суміжних територій у єдину структуру. Згідно із законодавством, адміністративні одиниці, утворені внаслідок приєднання суміжних громад до міст обласного значення, автоматично визнаються спроможними. Такий статус означає, що громада не потребує проведення додаткових виборів.

Загалом, закон, у межах якого створювалася Бахмутська МТГ, передбачав:

• сприянню децентралізації влади шляхом створення правових умов для передачі повноважень і ресурсів від держави до місцевих громад, що підвищує їхню ефективність;
• покращення якості надання населенню соціальних, освітніх, медичних та інших послуг;
• оптимізацію використання ресурсів через збільшення бюджету та розширення можливостей для інвестицій у розвиток інфраструктури та економіки;
• гарантування добровільності процесу виключно за згодою громад та без примусу;
• надання державної підтримки, яка включає фінансову допомогу та консультації;

За роки свого існування до повномасштабного вторгнення Бахмутська громада демонструвала високі показники розвитку. У 2021 році адміністративна одиниця та її керівництво здобули низку відзнак у всеукраїнських та регіональних рейтингах. Громада посіла сьоме місце серед 300 кращих малих та середніх адміністративних одиниць України у рейтингу інституційної спроможності та сталого розвитку, а місто Бахмут зайняло п’яте місце серед 45 міст держави за якістю ділового середовища в індексі конкурентоспроможності.

На регіональному рівні громада виборола перше місце серед 44 територіальних одиниць Донецької області. Досягнення зафіксовані і на рівні місцевого самоврядування: міський голова отримав звання “Міський голова року” за результатами загальнонаціональної програми “Людина року”, а також увійшов до Національного реєстру рекордів України за найдовше перебування на посаді, що склало понад 30 років.

Сучасний стан територій

Незважаючи на закладені цілі розвитку та децентралізації, повноцінна життєдіяльність громади призупинена. Станом на червень 2026 року більша частина території Бахмутської міської територіальної громади окупована російськими військами.

Читайте також:

Родинам загиблих захисників з Бахмута надають матеріальну допомогу: хто і як може звернутися

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!