Нещодавно редакція “Бахмут IN.UA” провела опитування бахмутян. Ми запитували куди вони переїхали, щоб розповісти про допомогу, яку надають у цих громадах. Серед відповідей були запитання про допомогу, яку можна отримати в Харківській області.

Редакція звернулася за інформацією до Харківської ОВА і дізналася, яку підтримку надають переселенцям у регіоні.

Харківська область, програма підтримки ВПО

З жовтня 2023 року на Харківщині діє комплексна Програма з підтримки ВПО. Вона передбачає:

• забезпечення належних умов проживання у місцях тимчасового проживання ВПО;
• надання фінансової підтримки ВПО;
• вирішення питань працевлаштування та самозайнятості ВПО;
• охоплення ВПО соціальними, медичними, освітніми та культурними послугами.

Для переселенців у Харківській області працюють 74 місця тимчасового проживання. Їхні адреси, умови проживання та наявність вільних місць можна дізнатися в Департаменті соціального захисту населення Харківської ОВА за телефоном: +380 (57) 705 2668.

Харків, благодійні організації

Переселенці з Бахмутської громади, які переїхали до Харкова чи Харківської області, можуть отримати допомогу в осередку “З Бахмутом у серці. Харків”. Зареєструватися на отримання допомоги можна онлайн, заповнивши форму за посиланням. Зібрані дані одразу ж заносять у базу осередку. За вказаними контактами вас повідомлятимуть про видачу гуманітарної допомоги. З іншими заходами та графіком консультацій спеціалістів можна ознайомитися в Telegram-каналі.

Центр підтримки бахмутян “З Бахмутом у серці. Харків” працює в будні з 10:00 до 15:00 за адресою: вулиця Лермонтовська, 9.

Також у кожному районі Харкова працюють осередки Товариства Червоного Хреста. До них можна звернутися за контактами:

• Холодногірський район: проспект Слави, 5. Телефон: +380 (95) 807 8515;
• Новобаварський район, телефон: +380 (63) 630 3196;
• Шевченківський район: проспект Перемоги, 64A. Телефон: +380 (63) 521 7438;
• Індустріальний район: вулиця 12 квітня, 10. Телефон: +380 (93) 352 8365;
• Салтівский район: проспект Тракторобудівників, 71B. Телефон: +380 (63) 956 7687;
• Слобідський район: вулиця Плеханівська, 126 (кімната 106). Телефон: +380 (96) 795 1047;
• Київський район: вулиця Конторська, 6. Телефон: +380 (95) 548 6288.

Працевлаштування ВПО в Харківській області

Протягом 2024 року в Харківській області працевлаштували 95 переселенців. Для того, щоб роботодавці активніше брали ВПО на роботу, їм надають компенсації витрат на оплату праці. Зокрема, в Харківській області такі виплати отримали 67 роботодавців, загалом вони отримали майже 5 мільйонів гривень. Протягом останніх кількох місяців Харківська область займає друге місце за кількістю працевлаштованих ВПО за цією компенсаційною програмою.

Крім цього, безробітні ВПО можуть взяти участь у програмах “Власна справа” і “Грант для ветеранів та членів їхніх сімей”, у межах яких можна отримати мікрогрант на започаткування або розширення бізнесу. У 2024 році гранти отримали 86 переселенців, які проживають на Харківщині.

Є можливості і для людей, які хочуть пройти перекваліфікацію й опанувати нову робочу спеціальність. Протягом 2024 року ваучери на навчання отримали 667 переселенців.

Переселенців залучають і до суспільно корисних робіт, зокрема в межах програми “Армія відновлення”, спрямованої на відбудову. З початку 2024 року на такі види робіт в Харківській області направили 3 911 переселенців.

Читайте також:

• Переселенці з Донеччини можуть отримати гуманітарну допомогу в Дніпрі
• ВПО на Харківщині та інші вразливі категорії можуть отримати деревину на зиму
• Осередки підтримки бахмутян: де працюють, де закрилися та скільки людей налічують

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і нові зірки, що стрімко набрали популярність цього року.

Детальніше про те, хто став найпопулярнішим артистом та яка пісня лунала найчастіше серед українських користувачів — в матеріалі Бахмут IN.UA

Spotify назвав найпопулярніших українських артистів та треки 2025 року

Музичний стримінговий сервіс Spotify підбив підсумки 2025 року та оприлюднив рейтинг найпопулярніших українських артистів і композицій. У перелік потрапили як відомі гурти, так і нові імена, що стали трендовим відкриттям цього року.

Топ 10 українських артистів 2025 року

У топі українських артистів на першому місці опинилася Klavdia Petrivna. Далі топ виглядає наступним чином:

• SadSvit;
• “Бумбокс”;
• Dorofeeva;
• “Океан Ельзи”;
• KRBK;
• Валентин Стрикало;
• YakTak;
• Parfeniuk;
• Jerry Heil.

Топ 10 українських треків 2025 року

Найпопулярнішою піснею року серед українців стала пісня “Смарагдове небо” від Drevo. Це атмосферний ліричний трек, який підкорив слухачів ніжним вокалом та емоційною історією.

Друге місце в топі зайняла енергійна композиція “Врубай” від Parfeniuk з інді-електронним звучанням, що стала популярною завдяки драйву.

Третє місце зайняла чуттєва пісня про крихкість стосунків “Не лякай”, яку створив дует Osty і Klavdia Petrivna.

Наступні позиції в топі виглядають наступним чином:

• Jerry Heil і Yarmak — “З якого ти поверху неба?”;
• SadSvit — “Касета”;
• Domiy — “Нагадай”;
• SadSvit і Структура щастя — “Силуети”;
• Шугар — “Олєг”;
• Cheev — “Рана”;
• Шугар — “Тьотя”.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

***

Листопад 23 року.

Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на згадку, коли дому не стане зовсім. За традицією фотка стели, ну бо, як це – додому ж їдеш! Перетнувши кордон області трава само собою одразу зеленіше, повітря чистіше, небо синіше, і оце все…

Зараз таку фотку не зробиш з відомих причин. Спочатку цю стелу замалюють від написів військових, шоб красіво. Потім на ній залишать нові, перетворивши у сучасний пам’ятник війні й боротьбі. Потім проїхати повз вже буде майже неможливо. В’їжджаючи цьогоріч вже минаю не цю стелу. Та мова не лише про неї. Про дім.

Мені пощастило, я пам’ятаю її й іншою. Свою Донеччину, хочете, Донбас, не має зараз сенсу розписувати різницю (хоч вона величезна насправді). Мені пощастило знати її до війни. Навіть до 14го, не кажучи про доповномасштабну.

Мені пощастило дитиною “тусить” на день міста у Бахмуті чи день шахтаря у Соледарі. Їсти солодку вату і розводити батьків на всілякі свєркающі сувеніри-шерпотреби, які валяються потім тижнями вдома. Штовхатися у натовпі святкових людей, що підтанцьовують під живі виступи якихось поп-ікон (прости Господи) того часу, типу Могилевської чи якихось Неангелів, а навколо пахне шашликами і літнім вечором.

А ці супер зрєліщні виступи на Кнауфі. Так, буквально виступи запрошених зірок у дворі величезного завода на околиці Соледару.

Зараз силюки пустять сльозу, а городські не поймуть. День села. Цього свята чекали весь рік. 14 жовтня, день Покрови (назва села відповідна), школярі й місцеві колективи тижнями репетирують у невеличкому будинку культури, а на саме свято вітають новостворені родини, відзначають річниці весіль та досягнення місцевих жителів. Лампово і щиро. З усіх сил аплодують сусідці чи кумі, бо та на сцені. Потім така собі вечірня програма, танці й посиденьки компаніями. Кілька років поспіль тодішній сільський голова умудрявся запрошувати дуже відомих співаків і ведучих та ввалював бабло у святкові салюти.

“Так гарно” – казали люди. “Це ж скільки грошей вилетіло в повітря” – додавали одразу. Але свято дійсно тоді того вартувало.

Мені пощастило їздити по гриби у Лиман. Той ліс з усіх, що я бачила єдиний…пахне лісом. Пахне настільки, що паморочиться голова, якщо походити там занадто довго.

А влітку на Дінець: Щурово чи Блакитні озера – затоплені водою з Сіверського Дінця колишні кар’єри, від того страшенно глибокі і чисті.

Пощастило їздити до Лаври. До Святогірська. Не те, щоб сильно відчувалася якась духовність, але піднятися “до Артема” – ото святе!

Сувеніри на кожному повороті і запах виробів з ялівця. І цей вид на Дінець і Лавру, коли нарешті підіймаєшся.

Мені пощастило їздити з батьками на море. Азовське. Найтепліше у світі. Щоліта на найкращі курорти мого життя: Мелекіне, Урзуф.

Побачивши з часом інші моря думка не змінюється. Азовське найпіжже!

Будиночки у “приватному секторі”. База відпочинку “Утьос” (це тільки для “прохаваних олдів”) з жахливими умовами, але найкращими краєвидами і пляжем, на якому згориш від сонця в перший же день, бо ти ж не слабак йти в тіньочок чи вилазить з води, бо вже “губи сині”. Розйобний маркетинг пляжних торговців, що 10 разів проходять повз тебе з сумками і неймовірно креативними постійноповторюваними гаслами, типу “паахлава мєдовая” і “ракі, ракі, поднімайтє свої…рукі”.

Ти встаєш о 3 ночі, бо виїзд автобуса о 4. Йдеш з сумками і передчуттям дороги, довольне як слон. Їдеш години чотири. Через Донецьк, тоді ще гарний, перспективний, амбітний і дочорта гоноровий. І Оленівку.

Вони не просто нищать мій дім, вони наче не дають мені пам’ятати його через призму дитячих спогадів. В Оленівці була ранкова зупинка після Донецька, відома “точка” смачної придорожньої випічки. Вони не дають мені навіть права сумувати за цим, бо тепер з цим населеним пунктом асоціації геть інші. Тепер це дорівнює одному з найжахливіших вчинених росіянами злочинів проти наших людей. І більше нічого.

Урзуф, Маріуполь. Тепер це не про море.

Соледар і Бахмут – не про сіль і шампанське і зовсім не про дитинство й плани на життя. Донеччина наче більше не належить мені, вони забирають її не лише фізично, її стирають звідусіль.

Тієї її більше немає і ніколи не буде.

Зараз її залишки у пікселі й мультикамі, вона на патчах зі сходом сонця і мерчі “Забоя”. Вона у корчах і воєнторгах. У піснях-символах, ненависті і невимовному болі. Ті залишки, що не здаються.

Решта її мовчить в окупації, сидить по підвалах-катівнях, або перетворилася на зомбі від укусів рускава міра.

Та мені таки пощастило її пам’ятати різною і бути її частиною. Бути “звідси” – ніколи про просто. Завжди про суперечно і з боротьбою.

Вона така. Важка, некомфортна, пряма і через те дещо наївна.

Її нелегко любити. Але якщо так – вона вже ніколи не відпустить.

Таки пощастило.

До теми:

“Бахмутський ключик”: історія дитячого спогаду бахмутянки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!