Команда мультимедіа Ukraïner продовжує документувати історії звільнення українських міст та сіл Силами оборони у проєкті “Деокупація”. У черговій серії проєкту з Донеччини журналісти поспілкувались з військовими з 3-ї і 5-ї окремих штурмових бригад, 80-ї ОДШБр та 93 ОМБр. Документалісти розповіли історію деокупації Андріївки та як ЗСУ обороняли Часів Яр.

Цю серію Ukraïner опублікували на своєму YouTube-каналі.

Фільм про Андріївку та Часів Яр

Андріївка розташована за 10 кілометрів від Бахмута. До повномасштабної війни в селі жило майже півсотні людей. Через активні бойові дії там не залишилося жодного цивільного і вцілілого будинку. Бої за Андріївку тривали кілька місяців. Сили оборони деокупували село 14 вересня 2023 року.

Команда Ukraïner побувала на Бахмутському напрямку наприкінці жовтня 2023 року. Поспілкувалася з військовослужбовцями бригад, які виконують там бойові завдання. Бійці 3-ї ОШБр розповіли, як заходили в село, зачищали його від окупантів, що  довелося подолати, і чому визволення Андріївки є важливим для подальшого контрнаступу. В цій серії можна побачити, як відбувався бій за село. Військовий з позивним Форд зафільмував його екшн-камерою GoPro, коли йшов на штурм.

Документалісти також зустрілися з бійцями 5-ї окремої Київської штурмової бригади. Вони супроводили знімальну команду в Часів Яр і показали, як живе прифронтове місто. Його росіяни намагалися захопити навесні 2023 року. Відстань до фронту — приблизно 10 кілометрів.

Також команді вдалося ще й побувати на стабілізаційному пункті 93-ї бригади “Холодний Яр” і поспілкуватися з головним хірургом Віктором Родіним, який до війни займався пластичною хірургією. Потім лікар пішов до війська, щоб рятувати життя нашим військовим.

Нагадаємо, Служба безпеки України розповість раніше невідомі деталі своїх резонансних спецоперацій, які змінюють хід війни, у циклі документальних фільмів “СБУ. Спецоперації перемоги”. Стрічки покажуть на телеканалі “1+1 Україна” та в етері національного телемарафону. Один із фільмів присвячений битві за Бахмут.

Читайте також:

• Якими були Кліщіївка та Андріївка до війни
• “Під Бахмутом росіяни скаженіють і біжать замінованими полями”, — майор НГУ
• Поблизу Бахмута залишилися мирні мешканці: як вони живуть
• Про загальну ситуацію на Бахмутському напрямку читайте в хроніці подій “Битва за Бахмут”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська земля подарувала Україні плеяду талановитих науковців, митців та діячів культури. Однією з таких постатей, чий внесок у розвиток вітчизняної науки залишається вагомим, є Есфір Семенівна Беркович — видатна українська бібліографиня. Протягом свого життя вона працювала у найбільших наукових книгозбірнях країни та створила фундаментальні бібліографічні праці.

Редакція видання Бахмут IN.UA підготувала розповідь про непростий, але надзвичайно плідний життєвий шлях нашої землячки.

Біографія Есфір Беркович

Есфір Беркович народилася 2 березня 1912 року в місті Бахмут. Її дитячі роки супроводжувалися важкою втратою: коли дівчинці виповнилося лише сім років, померла її матір. У 1921 році батько ухвалює рішення перевезти Есфір разом із її сестрами до Харкова, де родина починає нове життя.

Саме в Харкові дівчина пішла до школи, яку успішно закінчила у 1931 році. У шкільні роки в Есфір проявився яскравий музичний талант, що згодом суттєво вплине на вибір її останнього місця роботи та специфіку бібліографічних досліджень.

Юність у ленінграді та старт бібліотечної кар’єри

Після отримання середньої освіти Есфір Беркович вирушає до ленінграда (нині санкт-петербург). Там вона вступає на вечірнє відділення ленінградської консерваторії, прагнучи розвивати свої музичні здібності. Паралельно з навчанням дівчина розпочинає свою трудову діяльність, влаштувавшись до Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна. Саме тут закладається фундамент її майбутнього фаху.

Через особисті обставини Есфір була змушена перервати навчання в консерваторії, залишити Ленінград та повернутися до Харкова. Щоб продовжити роботу за обраним профілем, вона закінчує спеціалізовані бібліотечні курси. Згодом влаштовується до Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка. У науково-методичному відділі цієї установи вона працювала на двох посадах:

• бібліотекаря (у період з 1933 по 1934 роки);
• бібліографа центрального довідкового апарату (з 1934 по 1941 роки).

Роки Другої світової війни та переслідування

З початком німецько-радянської війни мирне життя та кар’єра Есфір Беркович обірвалися. У вересні 1941 року вона евакуювалася до міста Коканд в Узбекистані, де була змушена працювати у місцевій артілі, щоб вижити в умовах тилу.

У січні 1945 року, отримавши виклик від брата, вона переїжджає до москви. Її висока кваліфікація дозволила отримати посаду старшого бібліотекаря у Державній бібліотеці срср імені в. і. леніна. Проте важкі роки евакуації далися взнаки: через тяжку хворобу вже у вересні 1945 року жінка була вимушена звільнитися.

Повернувшись до Харкова, Есфір Семенівна ститкнулася з новою проблемою. Протягом тривалого часу вона залишалася безробітною через розгорнуту радянською владою ідеологічну “боротьбу з космополітизмом”.

Плідна наукова праця у Харківському університеті

Повернутися до улюбленої справи вдалося лише у 1948 році, коли її тимчасово прийняли на посаду редактора Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ) Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

У 1950 році вона стала бібліографом науково-бібліографічного відділу ЦНБ і обіймала цю посаду двадцять років — до 1970-го. За цей період фахівчиня взяла безпосередню участь в укладанні 12 ґрунтовних бібліографічних покажчиків. Серед її найвизначніших робіт — створення персональних покажчиків, присвячених видатним діячам науки та культури:

• філософу Григорію Сковороді;
• засновнику Харківського університету Василю Каразіну;
• фізіологу Івану Павлову;
• хіміку Євгену Хотинському;
• фізико-хіміку Миколі Ізмайлову.

Також Есфір Семенівна укладала складні систематичні покажчики до періодичних видань університету та наукових товариств, які діяли при ньому.

Музично-театральна спадщина та останні роки роботи

У 1971 році Есфір Беркович переходить на роботу до Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського, де працює наступні 20 років (до 1991 року). Саме тут її юнацька музична освіта гармонійно поєдналася з колосальним досвідом бібліографа.

У цій установі вона реалізувала низку важливих професійних завдань:

• створила з нуля алфавітний каталог книг нотного відділу;
• виступила одним із провідних фахівців з розробки унікальної спеціалізованої схеми індексації літератури з мистецтва, яка базувалася на принципах УДК (Універсальної десяткової класифікації);
• доклала максимум зусиль для створення та розвитку довідково-бібліографічного відділу бібліотеки.

Окремою сторінкою її спадщини є зібрані та систематизовані нею бібліографічні списки, присвячені видатним композиторам. На жаль, за життя авторки ці праці залишилися ненадрукованими. До цього переліку увійшли: “Литература о Н. А. Лысенко за 1920–1972 гг.”, “Литература о композиторе Р. Щедрине: за 1958–1971 гг.”, “Т. Н. Хренников: литература за 1946–1973 гг.”, “Литература об А. Н. Скрябине за 1925–1971 гг.”, “С. В. Рахманинов: список литературы”, “М. П. Мусоргский и его опера “Борис Годунов” на сцене и на экране”.

Життєвий шлях видатної бахмутянки завершився 23 листопада 1992 року в Харкові. Весь професійний архів Есфір Семенівни Беркович сьогодні дбайливо зберігається у фондах Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського як свідчення її безмежної відданості бібліотечній справі.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Покровському напрямку тривають бої, в яких часто задіюють наземні роботизовані комплекси (НРК). Вони виконують логістичну роботу там, де не можуть працювати люди. Проте під обстрілами ці машини також зазнають ушкоджень та виходять з ладу.

Бійці батальйону безпілотних систем “Combat Hawks” 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади 7-го корпусу ШР ДШВ показали кадри порятунку підбитих дронів з околиць Покровська.

Роль наземних дронів під Покровськом

За словами бійців, насучасній війні існують маршрути, куди вже не здатна безпечно заїхати жодна броньована техніка. У таких небезпечних умовах працюють наземні дрони. Їхнє головне завдання — виконання чорнової роботи на нулі.

До основних функцій НРК на передовій належать:

• доставка боєкомплекту (БК) на позиції;
• підвезення провізії та інших припасів;
• евакуація поранених військовослужбовців з поля бою.

Військові зазначають, що логістика через так звану “кілзону” (зону суцільного ураження) є вкрай складною. Існує постійний ризик, що техніка не доїде до точки призначення через високу інтенсивність ворожих ударів.

Евакуація “поранених” роботів

Попри те, що в умовах інтенсивних боїв НРК часто стають розхідним матеріалом, українські десантники раціонально ставляться до наявного технічного ресурсу. Саме тому вони намагаються не кидати таку техніку в сірій зоні, евакуюючи її для подальшого ремонту та поверненню в стрій.

“Поранених та пошкоджених не залишаємо — евакуюємо“, — наголошують військові батальйону “Combat Hawks”.

Читайте також:

Російські штурми на Донеччині зросли: головні бої біля Покровська і Костянтинівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!