Громадський діяч Павло Островський розповів про процес офіційного перейменування районів у Донецьку, Луганську, Макіївці та Горлівці та про його символічне значення. За його словами, зміни відбувалися у відкритому режимі за участю громадськості та місцевих краєзнавців і не потребували додаткового фінансування з бюджету.
Детальніше про це, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA
Перейменування районів Донеччини та Луганщини
Днями у Донецьку, Луганську, Макіївці та Горлівці райони отримали історично та географічно обґрунтовані назви, запропоновані краєзнавцями Донеччини та Луганщини та підтримані під час громадських обговорень.
За словами Островського, ідея перейменування районів Донеччини та Луганщини має значно глибші корені: у 1991 році вже проводився локальний референдум у Донецьку щодо перейменування Ворошиловського району на Юзівський. Тоді переміг варіант “Центральний район”, але реалізувати ініціативу не вдалося через відсутність політичної волі.
За словами Островського, громадська організація “Сильні громади”, яку він представляє, підтримувала деколонізацію з 2015 року і надавала експертну допомогу в організації процесу. Він зазначив, що комунікації з обласними адміністраціями, Інститутом національної пам’яті та місцевими краєзнавцями забезпечили відкритий процес, що враховував інтереси громадськості. Також активіст підкреслив, що законодавство дозволяло проводити такі зміни навіть на окупованих територіях, а після прийняття закону 4579 усе відбулося у визначені терміни.
На питання, чому це важливо саме зараз активіст каже:
“Ця територія була, є і залишається українською. Щоб не розповідали російські пропагандисти, можна власні інші виробки. Це банально питання гігієни. І це треба давно позбавитися всього цього советського сміття і відправити його нарешті на смітник історії”.
Початок процесу в сучасному контексті
На сучасному етапі процес розпочався у грудні 2024 року з реєстрації законопроєкту про перейменування судів із комуністичними російськими назвами, що стало формальним стартом деколонізації районів. Верховна Рада ухвалила закон, який передбачав врахування місцевого контексту окупованих міст, таких як Донецьк, Луганськ, Макіївка та Горлівка.
Островський зазначив, що початкові пропозиції, зокрема щодо Юзівського району, обговорювалися з краєзнавцями та істориками, і після консультацій були внесені зміни до назв районів. Він пояснив, що орієнтиром для назв стали ті ж пропозиції, що були затверджені для районних судів, з можливістю уточнення через громадські обговорення
Громадське обговорення та роль краєзнавців
Процес перейменування тривав у два етапи. На першому етапі громадяни могли подавати свої пропозиції, на другому — визначати остаточні варіанти назв районів. Комісії з де-русифікації складалися з істориків та краєзнавців Донеччини та Луганщини
Островський уточнив, що у Луганську та Донецьку громадські обговорення дозволили скоригувати деякі назви: Ленінський район у Луганську став Шевченківським, а Смолянинівський район у Донецьку — Смолянським, оскільки такі назви були більш зрозумілі місцевим мешканця
“Нові назви відображають історичний та локальний контекст територій”, — пояснює активіст.
На цьому етапі зміни відбуваються в реєстрі, і це не потребує додаткового фінансування. «Після перейменування немає необхідності змінювати документи».
Політичне значення
За словами Павла Островського, перейменування районів Донеччини та Луганщини має не лише юридичне, а й стратегічне значення. Воно демонструє незмінну позицію України щодо окупованих територій і підкреслює, що Донеччина та Луганщина залишаються частиною України.
Активіст зазначив, що такі рішення є сигналом для мешканців тимчасово окупованих територій: держава не відмовляється від регіонів і продовжує працювати над відновленням історичної справедливості. Після відновлення української влади у Донецьку та Луганську рішення будуть повністю імплементовані на практиці.
Важливо, що перейменування районів не потребує додаткового фінансування, оскільки зміни відбуваються лише в реєстрах, які ведуть державні підприємства. Активіст пояснив, що обласна державна адміністрація надсилає відповідні повідомлення, а документи громадян залишаються чинними і не потребують оновлення. Витрати адміністрації на цей процес обмежуються поточною діяльністю працівників, додаткових коштів виділяти не потрібно.
Островський зазначив, що інформація про нові назви районів доводиться до міських рад та державних підприємств, які ведуть реєстри, і ці дані передаються також картографічним сервісам, зокрема Google Maps. За його словами, після оновлення реєстрів інформація про офіційні назви районів відображатиметься на картах, і користувачі зможуть бачити актуальні дані вже найближчим часом.
До теми:
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
