У День прапора України, 23 серпня, у дніпропетровському Музеї сучасної російсько-української війни відбулась виставка однієї картини. Глядачам представили авторську копію картини бахмутського художника Сергія Садчикова, на якій зображена історична подія — підняття першого українського прапора на Донеччині. Оригінал картини було втрачено в окупованому Бахмуті, але активісти домоглися відновлення полотна.

Як відбулось відновлення картини і чим вона важлива для історії Бахмута, розповіла Світлана Кравченко — співзасновниця громадської організації “Бахмут Український”, засновниця і керівниця творчої майстерні “Бахмутський оберіг”.

Картина підняття першого українського прапора на Донеччині, історія

20 листопада 1917 року є важливою датою для Бахмута. Цього дня, після проголошення Третього Універсалу Української Центральної Ради, над будівлею повітової земської управи вперше на Донеччині підняли український синьо-жовтий прапор. Цією маніфестацією була проголошена влада Української Народної Республіки (УНР).

Ця історична подія була закарбована в картині бахмутського художника Сергія Садчикова. Полотно було презентовано у 2021 році й передано Бахмутському краєзнавчому музею.

“Вона була написана за ініціативи моїх друзів Володимира Березіна (ред. громадський діяч Бахмута) та Наталі Жукової (ред. бахмутська краєзнавиця). Вони надихнули на написання цієї картини художника Сергія Садчикова. Полотно було дуже цінним, адже підтверджувало факт підняття українського прапора над державною будівлею в Бахмуті у 1917 році. Я вважаю, що ця подія мала велике значення для нашого міста, бо підняття блакитно-жовтого прапора над державною будівлею визнавало те, що Бахмут підтримав створення УНР”, — розповідає Світлана Кравченко.

Бахмутянка розповідає, що оригінал картини був втрачений під час повномасштабної війни. Полотно залишилось у краєзнавчому музеї, його подальша доля невідома. За припущеннями, картину було знищено.

Не пережила бойові дії і будівля земської управи, над якою підняли перший прапор. У жовтні 2022 року вона була знищена російськими обстрілами.

Як відновлювали картину

Активісти ГО “Бахмут Український” на чолі зі Світланою Кравченко і Наталею Жуковою ініціювали відновлення картини. Вони зв’язались з Сергієм Садчиковим, який евакуювався в Німеччину, та запропонували йому написати копію полотна. Однак переговори з митцем йшли складно. На новому місці він не мав ні майстерні, ні інструментів, щоб творити.

“Переговори з художником йшли дуже важко, це було складно, в першу чергу, для нього. Для того щоб працювати будь-якому митцю потрібні дві обов’язкові речі — умови і натхнення. Майстерні у нього немає, він живе за кордоном у крихітній кімнаті на 12 квадратних метрів. Та і натхнення у нього також ніякого не було, тому що він виїхав з Бахмута з маленькою сумочкою в невідомість. На днях Сергію Садчикову виповнилось 75 років, він самотній, його дружина померла перед повномасштабною війною. Тому це було просто неможливо. Але все ж таки художник знайшов у собі сили відновити картину. Під час нашої розмови він зізнався, що переважаючим фактором стало те, що моя мама була його викладачкою в педагогічному училищі, він її дуже поважав”, — розповіла Світлана Кравченко.

Художнику вдалось написати одразу дві копії картини. Один із них — у форматі 1:1 — передали музейникам. Інша копія, яка є меншою за розміром, на сьогодні є власністю ГО “Бахмут Український”.

“Коли два екземпляри були готові, ми організували доставку першого, друга картина вже відправлялася за зрозумілою схемою.. Це теж було проблематично, адже це авторська робота, художня цінність. Але ми все реалізували, картини переправили у Дніпро. Я давно співпрацюю з музеєм Яворницького, і вони з радістю прийняли картину й організували її показ до Дня прапора”, — розповідає Світлана Кравченко.

Мисткиня каже, що відновлення картини є дуже важливим для встановлення історичної значимості Бахмута. Завдяки їй більше людей зможуть дізнатися про історію Донеччини.

“На мою думку, це дуже важлива картина для історії нашого міста, бо вона повністю розриває шаблони про сепаратистське спрямування і що Бахмут, нібито, був російським містом. Навіть на відкритті виставки у Дніпрі я чула від людей, що про цей факт вони не те, що ніколи не знали, а й не могли уявити, що таке можливо. Завдяки цій картині більше людей у світі знатимуть, що Донеччина на рівні державності підтримала Українську Народну Республіку, і населення регіону завжди було українським”, — зауважила співзасновниця “Бахмута Українського”.

За словами Світлани Кравченко, художник Сергій Садчиков продовжує творити в Німеччині. Зараз він займається написанням пантеону загиблих воїнів, серед яких бахмутяни, які загинули в боях за Батьківщину та воїнів, які захищали Бахмут.

Читайте також:

• “Якби не війна, я б пов’язав своє життя з Бахмутом”: історія бахмутянина, який в евакуації допомагає молоді
• День міста Бахмут 2025: що готують для бахмутян у вересні
• Маки на маршруті: як студенти Бахмутського ЦПТО змінили зупинку в Гощі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Україна очікує обмін військовополоненими з росією вже найближчими днями. За попередніми планами, він може відбутися на Великдень — 12 квітня.

Про це повідомляє homadske.

Що відомо про можливий обмін полоненими на Великдень

Наступний обмін військовополоненими між Україною та росією можуть провести на Великдень, 12 квітня. Українська сторона заявляє про готовність до процесу та очікує завершення домовленостей. Про це повідомив керівник Офісу президента Кирило Буданов під час заходу до четвертої річниці Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

“Я дуже сподіваюся, що на Великдень ми всі побачимо великий обмін, а ми зробимо для цього все, що потрібно“, — зазначив він.

Інформацію про підготовку обміну також підтвердила заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук. За її словами, обмін можуть провести “з дня на день”, адже переговорні команди вже погодили основні параметри, і наразі залишилися технічні деталі.

Водночас вона наголосила, що фінальне рішення залежить від російської сторони.

“Усе залежить від російської сторони. Українська сторона все відпрацювала, все, що було від нас залежне, — ми все зробили. Чекаємо, поки російська сторона виконає свою частину зобов’язань”, — сказала вона.

Посадовиця також висловила сподівання, що майбутній обмін продемонструє принципову позицію України: до списків включають навіть тих полонених, чиє перебування не підтверджене Міжнародним комітетом Червоного Хреста.

До теми:

Україна повернула 300 військових з полону: деталі обміну 6 березня

Ситуація на Донеччині продовжує стрімко загострюватися. Якщо раніше лінією фронту вважалися виключно передові населені пункти, то сьогодні небезпека дісталася й до міст, які ще нещодавно здавалися відносно тилом. Волонтери фіксують нові тенденції: знесилені люди масово пішки виходять з Костянтинівки, а над Краматорськом та Слов’янськом цивільні автівки почали атакувати російські безпілотники.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з волонтером Богданом Зуяковим про те, хто зараз евакуюється найчастіше та чому розвіявся міф про безпечний Краматорськ й Слов’янськ.

Костянтинівка: люди йдуть пішки

Останніми тижнями волонтери спостерігають різке збільшення кількості охочих виїхати з Костянтинівки. Місто перебуває під постійним вогнем, туди вкрай важко і небезпечно заїжджати евакуаційному транспорту. Місцеві мешканці змушені рятуватися самостійно або за допомогою військових.

“З Костянтинівки почали виходити люди частіше, ніж це було раніше. Зараз більше евакуйованих звідти, ніж це було навіть два тижні тому. Вони виходять самостійно, або військові допомагають супроводити їх. Вони виходять, і вже на Олексієво-Дружківці ми їх забираємо“, — розповідає Богдан Зуяков.

Евакуація відбувається “напливами”: в один день може не бути нікого, а наступного — одразу десять людей. Головна причина такого відчаю — критичні гуманітарні умови. За словами волонтера,, люди відверто зізнаються, що “всі грані можливого і неможливого пересиділи”. У місті відсутня вода, катастрофічно бракує їжі, і продовжувати там існувати стає фізично неможливо.

Чому виїжджають зі Слов’янська та Краматорська

Ще донедавна Краматорськ та Слов’янськ вважалися відносно спокійними містами, куди переселялися люди з більш гарячих точок. Проте зараз ситуація кардинально змінилася. На вулицях з’явилася нова смертельна загроза — російські FPV-дрони, які цілеспрямовано полюють на транспорт.

“Я вважаю, що в Краматорську і Слов’янську вже не так, як було два місяці тому. Ми бачимо, що кожен день FPV літають по місту і нищать машини. Поки це пікапи або позашляховики, але потім кожна машина, яка потрапить під приціл дрону, буде нищитись“, — наголошує співрозмовник.

Саме цей фактор став вирішальним для багатьох родин з дітьми. Розуміючи, що безпеки більше немає, люди збирають речі. Наразі з цих міст активно виїжджають ті, хто має власні автомобілі, заощадження або можливість працювати дистанційно.

Схожа непередбачувана ситуація спостерігається і в Миколаївці. Місто знаходиться ближче до лінії фронту, ніж Дружківка, проте інколи там здається спокійніше. Волонтери попереджають, що це оманливе відчуття: дрони ворога постійно кружляють у небі, вишукуючи нові цілі.

Примусова евакуація дітей

Нещодавно Слов’янська міська військова адміністрація ухвалила рішення про евакуацію неповнолітніх з найбільш небезпечних районів міста.

Зараз цей процес відбувається у форматі “м’якого” примусу. Влада та волонтери дають батькам шанс свідомо та спокійно зібрати речі і виїхати у безпечні регіони, де для них вже підготовлені гідні умови.

“Зараз волонтери максимально віддають перевагу родинам з дітьми, щоб розмістити їх в класні умови. Є відгуки від родин, які змогли виїхати — їм дали нормальний будинок, вони добре живуть, діти можуть ходити в школу і садок. Всі готові протягнути руку допомоги“, — зазначає Богдан Зуяков.

Евакуаційні екіпажі продовжують працювати щодня. Лише за останні тижні одній команді вдалося вивезти десятки людей: від родин з немовлятами до 90-річних пенсіонерів. Проте залишатися на Донеччині з кожним днем стає небезпечніше, пояснює волонтер.

Читайте також:

Евакуація дітей з небезпечних районів Слов’янська: куди везуть родини та яку допомогу надають

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!