На третій рік повномасштабного вторгнення школи Бахмута та Часів Яру продовжують роботу в евакуації. Всі уроки проходять онлайн, і якщо на початку 2022 для більшості батьків це був єдиний варіант, аби дитина здобувала освіту в евакуації, то зараз все більше дітей починають ходити в офлайн школи за місцем проживання. Частина шкіл Бахмутської громади не працює — особливо це вплинуло на сільські школи, які фактично призупинили роботу через брак дітей.

Яка ситуація з онлайн навчанням у школах Бахмута та Часів Яру — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA

Бахмут: де навчаються діти місцевих жителів

23 січня редакція провела опитування наших читачів, щоб дізнатися, де навчаються діти бахмутян — участь в ньому взяли 153 людини. Ми отримали наступні відповіді:

• 49% опитуваних повідомили, що їх дитина навчається онлайн в бахмутській школі;
• 3% опитуваних повідомили, що їх дитина навчається онлайн в бахмутській школі, але й відвідує школу офлайн за місцем проживання;
• 37% опитуваних відповіли, що їх дитина перевелась в школу за місцем проживання;
• 4% опитуваних розглядають можливість перевести дитину в школу за місцем проживання, але наразі дитина вчиться в школі Бахмута;
• 7% опитуваних повідомили, що їх дитина навчається онлайн, але не в бахмутській школі.

Нагадаємо, що торік МОН ініціював проєкт наказу №850 “Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні”. Цей проєкт викликав чимало дискусій, адже через деякі його пункти є загроза закриття шкіл, що працюють дистанційно.

Крім того, в серпні 2024 року міністр освіти Оксен Лісовий повідомив, що обов’язкове очне навчання для школярів-переселенців планують запровадити з наступного навчального року, тобто з 1 вересня 2025 року.

У школах Бахмута від початку повномасштабного вторгнення вже спостерігався відтік, а за три роки дистанційного навчання 9 шкіл та 15 садочків призупинили діяльність, каже заступниця начальниці Управління освіти Бахмутської міської ради Анна Артюхіна. Вона пояснює, що сказати, що ці школи закрились, не можна, бо такого поняття як закриття в законодавстві нема.

Школи Бахмута та громади, які призупинили діяльність

• Бахмутська ЗОШ №1;
• Бахмутська ЗОШ №3;
• Бахмутська ЗОШ №4;
• Бахмутська ЗОШ № 9;
• Іванівська ЗОШ І-ІІІ;
• Зайцівський ЗЗСО;
• Покровський НВК;
• Клинівська ЗОШ;
• Опитненська ЗОШ.

Садочки, які призупинили діяльність:

• ДНЗ №4;
• ДНЗ №10;
• ДНЗ №16;
• ДНЗ №24;
• ДНЗ №27;
• ДНЗ №31;
• ДНЗ №34;
• ДНЗ №39;
• ДНЗ №40;
• ДНЗ №47;
• ЗДО “Віронька”;
• ЗДО “Джерельця”;
• ЗДО “Берізка”;
• ЗДО “Калинонька”;
• ЗДО “Малятка”.

“У цих закладах дітей нема, на жаль. У нас дуже зменшився контингент дітей. Тому на ці цілі не вистачає коштів субвенції, яка виділяється державою. Є певна формула нарахувань субвенції, тому якщо у нас там немає дітей, немає кого виховувати, ми призупиняємо діяльність. Але все ж таки наша мережа функціонує — це 10 садочків сьогодні працюють, 8 шкіл і один заклад освіти. Багато дітей у нас пішли на навчання за кордон і їм дуже складно поєднувати уроки в нашій школі й за кордоном. Тому певна кількість дітей від нас пішли за такими причинами. Вчителі, які знаходили роботу за місцем проживання, також йшли на нове місце”, — пояснює Анна Артюхіна.

Що стало з вчителями та учнями?

Дітей зі шкіл, які призупинили роботу, за бажанням переводили у бахмутські школи, які наразі працюють онлайн. Вчителів, які втратили роботу, також намагались працевлаштувати, пояснює заступниця начальниці Управління освіти Бахмутської міської ради. Та попри відтік учнів протягом останніх трьох років, є діти, які обирають саме бахмутські школи. Зараз в середньому в класах навчається по 25 дітей.

“Ми втратили багато дітей, але пишаємося тим, що ті діти, які з нами залишились, і педагоги, які з нами працюють, показують дуже високі результати. І за підсумками олімпіад, фахових конкурсів педагогів, у нас є переможці учителі року і торік, і в позаминулому році. Дуже багато наших вчителів опановують нові технології для дистанційного навчання. І ми проводимо семінари, і вони вчаться самостійно для того, щоб надавати якісні знання і втримувати дітей, щоб діти залишались з нами. Не секрет, що, як і раніше, бахмутська освіта славилась своєю якістю і ми наполегливо над цим працюємо. Працюємо заради наших дітей, щоб вони отримували якісні знання і потім були успішними випускниками”, — каже Анна Артюхіна.

Доєднатися до будь-якої школи Бахмута, яка працює в евакуації чи садочку, можна, адже дистанційне навчання не передбачає граничну наповненість класу. Дітей ділять на підгрупи, де з ними проводять уроки. Це дозволяє школам, які працюють в евакуації навчати більшу кількість дітей, ніж школи, які працюють очно.

Водночас у таких містах, як Київ, Дніпро, Одеса, Харків, Полтава, Жовті Води, Кривий Ріг при осередках підтримки проводять офлайн заняття — це підготовка до НМТ, курси майбутніх першокласників.

Часів Яр: де навчаються діти місцевих жителів

Вікторія Політова — начальниця Управління освіти Часовоярської громади. За її словами, близько 50% школярів перейшли в інші школи.

“Ми призупинили діяльність деяких навчальних закладів, тому що дітей було мало в філії, вони перейшли в опорний заклад”, – пояснює Вікторія Політова.

Випадків, коли діти відвідують й школу онлайн, й за місцем проживання, немає. Однак є інші — коли діти, які спершу пішли в школу офлайн, потім повертаються до своєї.

“У нас є діти, які повертаються, щось не подобається їм там (ред. у школах за місцем проживання). Вони хочуть працювати зі своїми вчителями та знаходитись у класі зі своїми однокласниками. Вони ж попривикали один до одного, тому дуже до цього ретельно відносяться”, — каже Вікторія Політова.

Зараз у школах Часів Яру онлайн навчається 457 дітей. Працює зараз 15 Часовоярська школа та 17, також Часовоярський центр дитячої та юнацької творчості й один садочок, ЗДО №42, де навчаються 15 дошкільнят. Завдяки тому, що цю частину дітей вдалось зберегти, робочі місця зберегли й місцеві вчителі.

Читайте також:

• Бахмутський ЦПТО відкриє в Гощі центр електриків і енергетиків: як коледж допомагає громаді розвиватися. Розпитали в директора
• Вулиця Шевченка і школа №4: росіяни показали нові кадри з околиць Бахмута
• Бахмутські школи, у яких не пролунав останній дзвоник: добірка

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Цього разу наша героїня — бахмутянка Катерина Попович. Вона переїхала на Львівщину ще задовго до повномасштабної війни. Вона не тікала від вторгнення, а їхала до кохання. Сьогодні її життя — це залізниця, мікроелектроніка, Карпати й нове захоплення кондитерством. Але дім, каже вона, завжди залишається в серці.

Розмовляли з Катериною про дім, про спогади з минулого, роботу на залізниці й нове захоплення – читайте історію бахмутянки в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмут у серці: шлях Катерини від Донеччини до Львівщини

Катерина народилася в Бахмуті й прожила там до 2009 року. Вона добре пам’ятає тутешню природу, знайомі вулиці й улюблені місця, які з роками змінювалися разом із містом.

“Я народилась в нашому славному місті Бахмуті. Прожила там аж до 2009 року, бо далі поступила навчатися. Я виросла на вулиці Перемоги — то був такий тихенький, затишний райончик. Частина мого дитинства була в центральній частині міста, бо там жили бабуся з дідусем. Улюблені місця — то був ставок, наша посадка, а в зимовий період — знаменита гірка, з якої ми на санчатах скочувалися”, — пригадує Катерина.

Після дев’ятого класу вона обрала залізничний технікум, а згодом продовжила навчання в академії в Харкові. Її приваблювали технічні науки, і цей вибір виявився вдалим. У професії, яку стереотипною вважають “чоловічою”, Катерина знайшла себе.

“Після 9 класу в мене був вибір — або йти в 10 клас, або в технікум. У нас в місті був індустріальний і залізничний технікум. Оскільки мені більше подобалися технічні науки, то я пішла на залізницю. І не прогадала. Мені дуже подобається. У нас в групі було шість дівчаток і до двадцяти хлопців. То рахується більш чоловіча професія, але я не боялася”, — каже Катерина.

Вона закінчила навчання у 2013 році, однак одразу за фахом не працювала. Спершу були інші сфери — робота продавцем, досвід у прямих продажах. 

“А вже з 18-го року я пішла по фаху працювати. Основна моя робота — ремонт приладів залізничної автоматики. Мені приносять певні блоки, я їх розбираю, паяю, ремонтую, досліджую. Це дуже цікава, незвична робота. Саме те, що я роблю — по мікроелектроніці — досить вузьке для розуміння. Або ти розумієш, або не розумієш. Моя керівничка казала, що там треба мати талант. Мені допоміг досвід від батьків — це був бонус у роботі”, — каже бахмутянка.

Працювати з технікою дівчина полюбила ще в Бахмуті, її батьки мали радіотехнічну крамничку. Дівчина допомагала сортувати прилади, розбиратися в них. Навчаючись у Харкові, вона майже кожні вихідні поверталася додому. Залізничне сполучення дозволяло швидко доїхати до Бахмута, а родина залишалася важливою опорою.

“Майже кожні вихідні або через вихідні приїздила додому. Треба було і батькам допомогти, і собі відпочити від навчання. Дорога була досить близька, їздили електропоїзди. Було просто з’їздити додому і назад”.

У Харкові Катерина зустріла своє кохання. Її хлопець був родом зі Львівщини, тож він запросив її додому. Вперше вона побувала тут на День Незалежності.

Згодом Катерина почала частіше бувати на Львівщині. Дівчину зачарували Карпати — інші, вони ніж Кримські гори, де вона бувала раніше, але не менш красиві. Так само вразили бахмутянку місцеві традиції, зокрема святкування Великодня.

“Потім я приїхала сюди на Великдень. Мене дуже вразив обливаний понеділок, коли всі обливаються водою. Було стільки сміху, радості. Свято тут розділяється на кілька днів: неділя — родина, понеділок — друзі, вівторок — робочі колективи. Це цікава відмінність. Пригадую, коли я переїжджала сюди, мене питали, чи не боюся. Я казала: Я їду до людей. Якщо людина хоче адаптуватися — вона адаптується. Дім завжди є в серці, він завжди тягне. Але можна знайти спільні риси, знайти своє”, — розказує бахмутянка.

Переїзд до Стрия для дівчини був свідомим і пов’язаним із коханням. Катерина чесно розрізняє свій досвід переїзду і досвід тих, хто був змушений залишати дім через війну. Вона наголошує, що її шлях був добровільним, а тому й адаптація проходила зовсім інакше. Батьки Катерини, які переїжджали через вторгнення, мали зовсім інший досвід.

“Мій переїзд і переїзд теперішніх людей — це різні переїзди. Я виходила заміж, я усвідомлено переїжджала. Я не втікала від війни. Тому мені легше було адаптуватися. У нас різні запити і різні травми. Але я знайшла тут друзів, подругу з Луганщини, яка стала для мене промінчиком згадки про дім. Бо дім завжди є в серці, мене завжди буде туди тягнути”, — розмірковує Катерина.

Як змінювався Бахмут: спогади про дім

Попри те, що Катерина переїхала на Львівщину, додому в Бахмут їздила щороку. З роками вона помічала, як змінюється місто. Особливо відчутними трансформації стали після 2014 року. Місто оновлювалося, з’являлися нові локації, громадські простори, алеї.

“Почали перейменовувати вулиці, і це трохи вводило в дисонанс, але водночас це був знак, що місто не стоїть на місці, воно хоче відійти від радянського, стати більш сучасним і динамічним. Пригадую, що Бахмуті посадили сакури біля центральної зупинки. Раніше там росли звичайні дерева, а тепер — алея сакур. Ти міг у травні приїхати в Бахмут і ніби потрапити в Японію. Місто дуже мінялось. Я пов’язую це усучаснення з першою окупацією. Люди ніби зрозуміли більше, відкрили для себе Бахмут український. Після того воно розквітло, ніби цибулинка без лушпиння. З’явилося більше українського духу. Ми тільки почали жити — і тут все завершилось”, — каже Катерина.

Останній раз вона була в Бахмуті 2021 року. Тоді щось підказувало їй фотографувати знайомі вулиці й куточки, ніби про запас. Дівчина ще не підозрювала, що ті її фото стануть останніми з Бахмута.

“Останній раз я була в Бахмуті влітку 2021 року — в липні і серпні. В серпні була у відпустці два тижні. Мені хотілося ходити і фотографувати все довкола, кожен куточок, ніби бачу в останній раз. Я пам’ятаю наш ярмарок, фрукти, овочі з городу, абрикоси, помідори — все пахло літом. Я відчувала якусь спрагу зафіксувати це в пам’яті. Потім, коли почалася повномасштабна війна, я зрозуміла, що не дарма хотіла все запам’ятати”, — додає вона.

Сьогодні Катерина перебуває у декреті. Поряд із основною професією на залізниці вона відкрила для себе нове захоплення — кондитерство. Почалося все випадково — з рецепта мусового торта, який вона побачила в інтернеті.

“Кондитерська справа — то моя віддушчина. Я ніколи не думала, що буду пекти. Я натрапила на рецепт мусового торта, який не треба випікати. Захотіла зробити для подруги. Прикрасила шоколадним піоном. Передивилась мільйон відео. Подруга оцінила — сказала, що дуже смачно”.

Так у її житті з’явився ще один напрямок — творчий і теплий. Залізнична автоматика й мікроелектроніка залишаються основою професійної ідентичності, а кондитерство — простором для душі, і в цьому просторі звісно є місце й Бахмуту, Катерина виготовила подрузі на День народження особливий торт, надпис з якого знають всі бахмутяни.

До теми:

“Хочеться зберігати теплі спогади про місто”: як Олексій Халтурін створив фотопроєкт пам’яті про довоєнний Бахмут

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні триває прийом заявок на “Програму екстреної підтримки засобів до існування”, яку реалізує представництво Естонської ради у справах біженців. Мешканці двох регіонів та внутрішньо переміщені особи можуть отримати до 42 тисяч гривень на відновлення або старт власного мікробізнесу.

Редакція Бахмут IN.UA розповідає про умови участі, критерії відбору та напрямки, на які дозволено витратити грантові кошти.

Грантова допомога ВПО

Головне завдання гуманітарної ініціативи — надати вразливим домогосподарствам, що постраждали від збройного конфлікту, реальний доступ до засобів існування. Програма спрямована на створення нових джерел доходу та підтримку людей у досягненні гідного прожиткового мінімуму.

Наразі подати заявку можуть домогосподарства, які проживають та планують вести діяльність у Кіровоградській та Черкаській областях. Відібрані учасники отримають цільову грошову допомогу в розмірі до 42 000 гривень. Ці кошти призначені виключно для започаткування нової або відновлення втраченої економічної діяльності.

Хто може взяти участь: критерії відбору та документи

Під час розгляду кожної заявки організатори детально вивчатимуть соціальну та фінансову вразливість родини. Пріоритетне право на отримання гранту мають внутрішньо переміщені особи (ВПО), а також місцеві мешканці громад, які безпосередньо постраждали внаслідок військового конфлікту.

Для підтвердження свого статусу кандидати повинні мати щонайменше один із наведених нижче документів:

• підтвердження реєстрації в населеному пункті, який входить до офіційного переліку територій, де ведуться або велися бойові дії (організація перевірятиме цей факт самостійно на підставі державних реєстрів);
• медичну довідку про поранення чи отримання психологічних травм внаслідок бойових дій;
• документ, що підтверджує втрату годувальника через військову агресію;
• довідку про інвалідність внаслідок війни;
• офіційний акт про пошкоджене або зруйноване майно;
• дійсну довідку ВПО;
• посвідчення участника бойових дій.

На що дозволено витратити грантові кошти

Фінансова допомога є строго цільовою. Її можна використати на широкий спектр потреб для ведення сільського господарства, крафтового чи дрібного виробництва:

• закупівлю великої та дрібної рогатої худоби, а також свійської птиці;
• придбання спеціального обладнання для виробництва м’яса, молока або вирощування птиці;
• закупівлю бджолиних сімей, вуликів, а також необхідного обладнання та сировини для бджільництва;
• оплату кваліфікованих ветеринарних послуг;
• придбання інструментів та обладнання для переробки харчової продукції;
• закупівлю сировини для виготовлення товарів або надання послуг.

Окрім наведеного переліку, кошти можна спрямувати на інші релевантні бізнес-потреби, але виключно за попереднім узгодженням з Естонською радою у справах біженців.

Важлива примітка: грант може покривати супутні логістичні витрати. Зокрема, ви можете оплатити доставку товарів, обладнання чи худоби, а також послуги з монтажу придбаного устаткування.

Терміни реєстрації

Прийом заявок для жителів Черкаської та Кіровоградської областей триватиме до 28 лютого 2026 року. Пройти реєстрацію можна за посиланням.

Читайте також:

Базова соціальна допомога: хто може отримати та кому відмовлять у 2026 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!