У січні на порталі Прозорро з’явилися закупівлі Торецької МВА на різну сувенірну продукцію загалом у понад 970 тисяч, а також 120 годинників з гравіюванням ще на 240 тисяч гривень. Для чого хочуть придбати сувеніри й годинники, що разом складає суму у більш як 1,2 мільйона гривень? 

Торецька міська військова адміністрація надала відповідь на запит редакції. 

Торецька МВА відповіла для чого купляла сувеніри

У відповіді щодо обґрунтування закупівель Торецька МВА стверджує, що сувенірна продукція необхідна для “проведення державних та професійних свят, ювілейних, пам’ятних та знаменних дат, заохочення та заслуги перед Торецькою міською територіальною громадою для відзначення: 

• військовослужбовців ЗСУ;
• Державної прикордонної служби;
• Національної гвардії;
• поліції;
• ДСНС;
• СБУ;
• Інших військових формувань, які брали та беруть участь…(у) забезпеченні відсічі й стримування збройної агресії рф… під час оборони Торецької громади”.

У відповіді відомства йдеться про те, що сувенірна продукція забезпечить розвиток інформаційного простору, підвищить якість і повноту інформації, збільшить можливості доступу населення до інформації, підвищить взаємодію Торецької МВА з інститутами громадянського суспільства. 

За словами Торецької військової адміністрації, закупівлі потрібні й для того, щоб проводити інформаційні заходи для ВПО Торецька, які потребують підтримки від керівництва адміністрації. Сувенірна продукція, як стверджують у відповіді, допоможе в інтеграції жителів Торецька, що виїхали у громади, що їх приймають, а ще сприятимуть впізнаваності Торецької МТГ.

Також придбана продукція потрібна для громадянської активності мешканців в гуманітарних штабах, послугами яких користуються понад 14 тисяч людей.

Читайте також:

• Футболки, рюкзаки та новорічні іграшки на 970 тисяч: що купує Торецьк
• Торецька МВА купує 120 годинників з гравіюванням: для чого і скільки це коштуватиме
• Понад 730 тисяч гривень на поштові перевезення: що ще купують для Бахмутського району
  

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сексуальне насильство – один з найменш досліджених та задокументованих злочинів на окупованих територіях. Журналісти видань Бахмут IN.UA та Кавун.City зібрали інформацію, яка відома правоохоронним органам станом на зараз.

Горлівка, квітень 2023 рік. Так званий мер міста записує відеозвернення до батьків — каже, у місті почастішали випадки зникнення дівчаток та просить, аби батьки перевірили телефони дітей. У місті зникли двоє дівчаток віком від 10 до 14 років, обоє нібито були учасницями “чатів порнографічного характеру”. Дітей нібито знайшли, однак обставини їхнього зникнення та перебування залишилися невідомими.

Водночас у зверненні акцент було зроблено не на розслідуванні факту зникнення чи пошуку дітей, а на твердженні про можливу їхню присутність у “чатах порнографічного характеру”. Такий фокус окупаційної влади викликає запитання щодо реальних причин інциденту та того, якою була мета повідомлення. 

Херсон, 13 серпня 2022 року російський військовослужбовець Роман Попов і його спільники викрали цивільного,мешканця Херсону, били його та привезли до ІТТ. Там чоловіка роздягнули, катували електрошокером, завдаючи струмових ударів по тілу та статевому органу. На десятий день утримання, не отримавши бажаних свідчень, окупанти посилили тортури: до тіла потерпілого під’єднували металеві зажими з електрострумом, утримували силоміць, після чого один із військових вчинив сексуальне насильство. Потерпілого звільнили лише після того, як його родина заплатила окупантам.

Ця історія стала відомою завдяки документальному фільму Слідство.Інфо “Він Теж”, де четверо чоловіків розповідають про сексуальне насильство в херсонських катівнях. Один із героїв фільму описує дії того ж підрозділу, зокрема “збоченця”, який погрожував і намагався зґвалтувати затриманого.

Попов свою причетність заперечує, на виклики слідства й суду не з’являється — він продовжує воювати проти України.  Справу передали до суду в березні 2024 року, а в грудні суд ухвалив проводити спеціальний розгляд. Потерпілого планують допитувати у закритому режимі з міркувань безпеки.

Обвинуваченому загрожує від 8 до 12 років ув’язнення за порушення законів та звичаїв війни. 

Маріуполь, грудень 2024 рік. Пенсіонерка, як пишуть російські медіа, вбила свого співмешканця, завдавши йому 22 ножових поранення після того, як він почав до неї чіплятися. Чоловік помер на місці. Жінці загрожує до 15 років ув’язнення.

Станіславська громада Херсонщини. Влітку 2022 року кадровий російський військовий Зунель Братов, боєць 25-го окремого полку спецпризначення РФ протягом тривалого часу гвалтував місцеву мешканку та знущався над її донькою.

Раніше Братову вже пред’явили підозру за зґвалтування та утримання в сексуальному рабстві жительки Станіславської громади — цю справу на той момент вже передали до суду. Слідство встановило, що восени 2022 року він викрадав жінку, утримував її понад місяць у своєму помешканні, змушував до статевих актів, бив і замикав у підвалі.

Влітку російський військовий, погрожуючи зброєю, ґвалтував іншу жінку зі Станіславської громади та регулярно приходив до її дому, забираючи потерпілу силоміць. Від сексуального насильства постраждала також її неповнолітня донька, над якою він вчиняв розпусні дії. Родина була змушена покинути дім і переховуватись у Херсоні до звільнення території. 

Журналісти Слідство.Інфо встановили, що Братов — кадровий російський військовий, одружений, має дітей і був нагороджений Міноборони РФ ще до повномасштабної війни.

14 січня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області виніс вирок російському військовому за зґвалтування та залякування дівчат навесні 2022 року. Вирок заборонений для оприлюднення, тому що справу розглядали у закритому судовому засіданні.

За інформацією з відкритих джерел та підозри зрозуміло, що обвинувачений – 24-річний росіянин, лейтенант ФСБ Олександр Лебідь. Підозру йому оголосили 23 серпня 2023 року. Українські правоохоронці зафіксували два епізоди воєнних злочинів, до яких причетний Лебідь. У першому епізоді він, за версією слідства, викрав дівчинку з помешкання, де вона проживала з матір’ю і бабусею, вивіз до приміщення магазину, поїв спиртним, бив, погрожував зброєю та зрештою вчинив сексуальне насильство.

У другому Лебідь, за даними правоохоронців, неодноразово викрадав під приводом допиту та огляду мобільного телефону на предмет співпраці з ЗСУ, змушував роздягатися, погрожував зброєю і згодом зґвалтував молоду жінку. Все це відбувалось у квітні та травні 2022 року.

З різних медіа стало відомо, що Лебідь загинув 6 жовтня 2022 року, а в Росії його представили до “ордена мужності” посмертно. Вироком суду у січні 2025 року Олександра Лебідя засудили заочно до 12 років позбавлення волі за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).

Сексуальне насильство на тимчасово окупованій території залишається одним із найменш задокументованих злочинів. Більшість фактів стає відомою вже після деокупації, як це відбувається на Херсонщині. А ось на ТОТ це табуйована тема. Окупанти про такі випадки практично не повідомляють. 

Самі постраждалі в умовах повної відсутності правового захисту, контролю з боку окупаційних адміністрацій і страху перед переслідуваннями не можуть повідомити про те, що пережили, якщо вижили. Тож дані з окупації фрагментарні — вони надходять із відкритих джерел, повідомлень місцевих мешканців, матеріалів правозахисників і рідкісних свідчень тих, кому вдалося покинути територію. 

Журналісти видання Бахмут IN.UA намагалися встановити контакт з однією з жінок, згадку про яку отримали, але вона відмовилася від розмови: на даний момент вона перебуває у тяжкому психологічному стані та досі живе на окупованій території, де будь-яке спілкування з журналістами може наражати її на безпеку.

Тому це дослідження, яке провели журналісти Бахмут IN.UA та Кавун.City базується виключно на відкритих даних про випадки сексуального насильства в окупованих містах Донеччини, які нам вдалося знайти.

Системність злочинів: що показують доступні згадки

Донеччина. Ми аналізували кілька джерел за поточний рік та кілька останніх: російські судові реєстри, новинні канали так званої “днр” та соцмережі, а також українські джерела. Знайшли інформацію про випадки сексуального насильства над жінками у Донецьку, в Горлівці, Макіївці, Єнакієвому, Харцизьку та інших населених пунктах. Згадки про сексуальні злочини по відношенню до жінок збільшилися після повномасштабного вторгнення. Їх фіксують навіть російські джерела. 

Але у документах та повідомленнях немає жодного підтвердженого прикладу реального розслідування на ТОТ. У багатьох випадках окупаційні структури замовчували, спотворювали інформацію, або ж перекладали провину на інших. Зокрема, ми знайшли випадки нібито “ложних доносів”, коли жінки повідомляли про згвалтування, але їм відповідали, що їх звинувачення хибні, чи довести їх неможливо. Особливо це помітно стосовно учасників “сво”, які фігурують як сексуальні злочинці. Вироки їм виносять лише українські суди заочно, російські ж — ні.

Зокрема, на території окупованої Донеччини за останній рік було кілька таких випадків. Так, російський військовий зґвалтував жительку селища Гольмівський, це Горлівська територіальна громада. У селі на Донеччині двоє російських військових змусили жінку до статевого акту, і щоб побороти опір, вкололи їй невідому речовину. У Єнакієвому учасник так званої “сво”, раніше судимий, зґвалтував і вбив дитину. У Зугресі російський солдат, погрожуючи ножем, згвалтував дівчину. Випадки насильства над жінками також фіксували в “Ізоляції” — сексуальне насилля тут використовували як метод покарання. 

Аналізуючи доступні повідомлення про сексуальне насильство на окупованій Донеччині, ми окремо відстежували питання відповідальності. У відкритих російських реєстрах та зведеннях окупаційних структур немає підтверджених даних про притягнення до відповідальності осіб, причетних до цих злочинів. У доступних судових документах відсутні вироки чи згадки про реальні кримінальні провадження, що вказує на практичну безкарність за такі дії на тимчасово окупованих територіях.

Окремо ми перевірили, чи мають постраждалі можливість звернутися по психологічну допомогу. Всеросійська служба “Насилию нет”, яка у РФ декларує підтримку жертвам насильства, не має жодних центрів або представництв на території так званої “днр”. Ці регіони не фігурують у переліку областей, де організація надає підтримку. Є лише загальний номер гарячої лінії, проте жодної структурованої присутності або локальних служб у містах окупованої Донеччини немає.

Фактично це означає, що жінки й інші постраждалі залишаються без доступу до незалежних кризових центрів, психологічної допомоги та механізмів фіксації злочинів. У поєднанні з відсутністю реальних розслідувань це створює замкнене коло: постраждалі не можуть безпечно звернутися по підтримку, а системи, здатної фіксувати такі випадки або захищати їхні права, на окупованій території не існує.

Херсонщина. Станом на 25 листопада 2025 року органи прокуратури Херсонщини продовжують документувати воєнні злочини, пов’язані із сексуальним насильством під час воєнного стану. На сьогодні прокурори встановили 126 потерпілих від сексуального насильства, серед яких 30 жінок, 88 чоловіків та 8 дітей, повідомили на запит Кавун.City у Херсонській обласній прокуратурі. Йдеться саме про злочини, вчинені російськими окупантами на території області. 

Вже у грудні 2022 року, за місяць після деокупації правобережжя Херсонщини, стало відомо, що Херсонська область — серед «лідерів» у зафіксованій кількості злочинів сексуального насильства, вчиненого окупантами, у порівнянні з іншими деокупованими територіями України. На той момент серед найбільш поширених фактів сексуального насильства, здійсненого ворогом щодо мирного населення, — примусове оголення, зґвалтування, катування електрострумом геніталій. 

За інформацією, яку Херсонська обласна прокуратура надала Кавун.City, у межах Херсонської області зареєстровано 59 кримінальних правопорушень за ст. 438 КК України, більшість з яких російські військові вчинили на території Бериславського району (24 факти) та Херсонського району (21 факт, з них 19 – на деокупованій території). Зафіксовано також 7 таких злочинів у Каховському районі, 4 – у Скадовському та 3 – у Генічеському. Скільки фактів нам ще невідомо, адже понад 70% області наразі окуповані, можна лише здогадуватись.

Беззахисні на ТОТ

Уповноважений Верховної Ради України Дмитро Лубінець підкреслює, що сексуальне насильство Росія використовує як:

• інструмент залякування населення на ТОТ;
• метод тиску на утримуваних осіб;
• форму тортур;
• елемент психологічної війни.

“Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), росія використовує як психологічну зброю, спосіб залякування мирного населення на ТОТ, інструмент приниження та придушення українського народу та для тортур військовополонених. Це грубе порушення одного з фундаментальних прав людини – на особисту недоторканість особи. СНПК може кваліфікуватись не тільки як воєнні злочини, злочини проти людяності чи грубі порушення прав людини, але й бути частиною актів геноциду”, — пояснив Дмитро Лубінець.

Зазначимо, що якщо ви перебуваєте/перебували на ТОТ й зазнали сексуального насильства, при в’їзді на непідконтрольну росіянам територію ви можете звернутися до поліції та правоохоронних органів, щоб задокументувати випадок, а кривдника зможуть покарати, зокрема заочним винесенням вироку.

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, у 2024 році в Україні зафіксовано 209 випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Серед постраждалих — 156 чоловіків, 46 жінок, а також діти: шість дівчат і один хлопчик. Більшість задокументованих злочинів, за інформацією місії, була скоєна представниками російських збройних сил, окупаційних правоохоронних структур та пенітенціарних установ — як на тимчасово окупованих територіях України, так і на території РФ.

Читайте також:

2014-й – 2022 – 2025. Як змінилося ставлення мешканців Донеччини до життя в окупації. Думки трьох людей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Вже 11 років Російська Федерація займається індоктринацією дітей на тимчасово окупованих територіях України. Маніпуляції історичним фактами, дезінформація, тиск, який пригнічує критичне мислення дитини, виховання в системі, де лише одна ідеологія є правильною, а всі інші  заборонені, – ось чим займається російська окупаційна влада в Україні, починаючи з 2014 року і до сьогодні. Проте є відмінність. Якщо раніше ця робота зі свідомістю дітей була фрагментарною, то сьогодні це – всеохоплююча система, яка включає школу, позашкільний час, фільтраційні центри, табори відпочинку, політичні дитячі організації, систему контролю за споживанням інформації та освітою.

Як працює ця система з перемелювання дитячих мозгів зараз, досліджували журналісти Бахмут IN.UA, РІА Південь та 0629.com.ua.

Як усе починалося: “Молода гвардія – Юнармія” і “виховання резерву“

Ще до повномасштабного вторгнення росія відпрацьовувала модель мілітаризації дітей у так званих “Л/ДНР”. У 2019 році в угрупованнях оголосили про створення структури “Молодая гвардия – Юнармия” – кальки з всеросійського руху “Юнармия”, створеного Міноборони РФ як аналог гітлер’югенду. Перші юнармійці в Донецьку та Луганську публічно складали присягу, їх прямо називали “мобілізаційним резервом” для майбутніх силових структур. 

Правозахисники вже тоді фіксували, що дітей залучають до “військово-патріотичного виховання” з 7 років: шкільні уроки, позакласні секції, спеціальні табори, участь у парадах і військових заходах. 

До 2021 року правозахисні організації вже виділяли п’ять основних напрямів мілітаризації дітей в ОРДЛО: шкільні програми, позашкільні гуртки, військові ігри та табори, масові заходи (паради, “Юнармія”), а також “героїзація” бойовиків через пам’ятники й урочистості. 

Усе це було інтегровано з російськими програмами “патриотического воспитания”: діти з ОРДЛО їздили до рф, брали участь у спільних зборах і таборах, отримували форму та символіку, ідентичну російській.

Але все це поки що не мало обов’язкового характеру і, відповідно, не було тотальним якищем.

Після 2022 року почалась масова “юнармізація” дітей 

Після повномасштабного вторгнення система суттєво розрослася. За даними Центру прав людини ZMINA, станом на вересень 2024 року лише на окупованій частині Донецької області понад 4 тисячі дітей стали учасниками “Молодої гвардії – Юнармії”.

За більш свіжими оцінками, понад 6 тисяч українських дітей окупанти залучили до так званої “юнaрмії ДНР”. Загалом організація декларує, що об’єднала 1,3 мільйона дітей, має 89 регіональних штабів, а вступити до її лав можна з восьми років, заповнивши анкету в мобільному додатку.

У Запорізькій області перший зліт регіонального відділення Юнармії відбувся в серпні 2023 року на базі російського “Міністерства молодіжної політики Запорізької області”. Штаб організації розташований у комплексі будівлі вкраденої християнської церкви. Тут організація проводить патріотичні заходи, літні табори та заняття у школах, де дітей навчають основам військової справи, стрільбі, виживанню. “Юнармія” формує в підлітків лояльність до російської армії та готує їх до участі у військових діях. Тут дітей не тільки вчать користуватися зброєю – їх виховують у дусі російського патріотизму і вірності російській владі.

Керує місцевим штабом Фідаіль Бікбулатов – 30-річний уродженець Уфи, який, за даними української розвідки, бере участь в організованому механізмі масового викрадення, незаконної депортації та примусового переміщення українських дітей з тимчасово окупованих територій України до РФ. Європейський Союз вже запровадив санкції щодо цієї людини.

В стратегії розвитку “Юнармии” в Росії прямо записано: не менше 10% новобранців мають приходити до армії саме з цього руху. 

Школа замість полігона – чи полігон замість школи?

В окупації школа перетворюється з місця, де надають знання, на центр виховної роботи, де ламають свідомість дітей. Окупанти більше не покладаються в цьому питанні виключно на вчителів. В окупації вчителями стають військові злочинці, які демобілізувалися із армії-агресорки за станом здоров’я.

У лютому 2024 року російська “Юнармія”прийшла до дітей просто в клас із автоматом Калашникова. Активісти в радянській формі показували зброю, вчили “розбирати-збирати”, а паралельно – агітували вступати до юнармійського руху. 

У жовтні 2025 року на базі тієї ж школи №26 відкрили “будинок Юнармії”. Дітей з 8 років офіційно запрошують на заняття, де їх навчають стрільбі, метанню ножів, саперній справі, основам роботи з безпілотниками. Це вже не разова “патриотическая акция”, а стаціонарний центр підготовки “майбутніх захисників росії” з числа українських дітей.

Такий самий “будинок” вже пообіцяли створити в окупованому Мелітополі. Працюють в цьому напрямку і на Луганщині.

У листопаді 2025-го маріупольським школярам влаштували “фестиваль БПЛА”: дітей залучали до роботи з безпілотниками, позиціонуючи це як “технічну творчість”, хоча в реальності йдеться про технології, які сьогодні щодня використовують на фронті.

Ще один приклад – так званий “пізнавальний час” у школі №7 під назвою “Святое дело – Родине служить!”. Дев’ятикласникам розповідали про “важливість служби в Росгвардії”, правила вступу до російських силових вишів і демонстрували ролики про “будні гвардійців”.

В школах Мелітополя окупанти також проводять мілітаристські заходи. Так у ЗОШ№11 солдати провели для старшокласників «уроки мужності» і «уроки цивільної оборони». 

А у школі №15  окупанти відкрили кадетський клас і заохочують майбутніх росгвардійців медалями – відзнаки “Кадет-відмінник” та “Кадетська слава” ІІІ ступеня вручали за зразкове навчання та активну участь у громадському житті регіону. 

Купівлю комплекту форми для “кадетів” покладають на батьків, а це 45 тисяч рублів. Серед батьків це викликало обурення. Але у відповідь директорка школи пригрозила позбавити дітей харчування. Ось так працює шантаж в окупації. Загалом, на території окупованої частини Запорізької області 13 кадетських класів, частина з них – у Мелітополі.

Крім безпосередньо вправам зі зброєю, діти мають писати листи “підтримки” російським солдатам, а ще частина занять включає тактичну й військово-медичну підготовку. Після початку повномасштабної війни, Росія запровадила на ТОТ новий обов’язковий курс “Основы безопасности и защиты Родины”, який викладають й в школах на території “ДНР” з 1 вересня 2024 року. Цей предмет подають як “захист населення”, але на практиці — він вчить школярів, як працювати з безпілотниками, складати автомат, і “бонусом” йде спілкування з чинними російськими окупантами, які до цих уроків доєднуються у ролі наставників.

Ось приклад, як проходить урок з “ветераном” у старобешівській школі: 

Дитячі табори, що перетворюються на військові об’єкти

У листопаді 2025 року в Маріуполі на місці колишнього дитячого табору почали облаштовувати фактичну військову базу для підготовки дітей та молоді. За планом окупаційної адміністрації, там мають проходити навчання не лише школярі, а й студенти: від “військово-патріотичних зборів” до тактичних тренувань і занять зі стройової та спеціальної підготовки.

Це логічна ланка однієї системи: школа → юнармійський центр → “військовий табір” → кадетські чи російські військові виші. Дитинство перетворюють на коридор, який веде просто до майбутніх окопів як “добровольців” росії.

Окрім таких таборів безпосередньо на місцях, окупанти налагодили систему вивезення українських дітей на територію РФ. В таких умовах, коли родина за сотні кілометрів, дитина відчуває себе незахищеною, а тому стає більш вразливою для сторонніх впливів пропаганди.

Наприклад, у Мелітополі дітей з Запорізької області вивозять до “військово-патріотичного” табору “Авангард” у Волгоградській області РФ. Окупанти позиціонують його як місце для “всебічного розвитку молодих патріотів”. 

Його програма включає фізичну підготовку, військову тактику, навчання з користування безпілотниками, орієнтування на місцевості та інші активності з військовим ухилом. 

“Там є наметове містечко, є корпуси для проживання, окрема їдальня, є різне обладнання для проведення занять, таке як БПЛА, є ще окопи, тобто можна проводити заняття з тактики”, – каже школярка з Мелітополя Катерина Топольницька, яку вже не вперше окупанти відправляють у подібні табори.

У 2024 році окупаційна влада відкрила у Бердянську  свій центр мілітаризації дітей “Маяк”, на базі якого проводять тепер російську військову гру “Зарниця”, яка охопила понад 200 учасників у складі 32 команд із Запорізької області, створених на базі осередків “Руху перших” та “Юнармії”.

17-річний Нікіта з Мелітопольського району повернувся додому після п’яти днів так званого “військового табору”. За його словами, участь у ньому була обов’язковою умовою для отримання шкільного атестата.

“Нас піднімали о сьомій ранку, змушували виконувати стройові вправи, віджиматися, бігати з макетами автоматів. Потім — лекції про “героїзм” російської армії”, – розповів Нікіта.

Батьки не могли відмовитися: без довідки про проходження “курсу” хлопцю погрожували не видати документи про закінчення школи.

Формально ці табори називають “виховними” або “патріотичними”, проте насправді вони грубо порушують норми міжнародного права, зокрема 51-шу статтю Женевської конвенції, яка забороняє будь-яку пропаганду чи тиск, спрямовані на залучення дітей до військової служби.

Як розповів РІА Південь начальник Головного управління Національної поліції в Запорізької області генерал поліції третього рангу Артем Кисько, окупанти мілітаризують свої молодіжні організації, готуючи з українських підлітків майбутніх диверсантів і вбивць.

“В них є відповідальна особа Кірієнко. Чоловік раз на тиждень, то на Херсонщину, то на Запоріжчину приїжджає таі контролює ці дитячи рухи. Вони возять дітей скрізь. Діють так, як робили це століттями. Тому ми створили під егідою Національної поліції України рух “Байда”. Це не майбутні поліцейські. Ми просто готуємо інтелектуальну еліту для України. Але ми відрізняємось від росіян. Якщо вони всі організації мілітаризують: готують дітей вбивати, то ми готуємо дітей до миру, щоб ці діти розвивали нашу Україну. І в цьому наша суттєва різниця”, – прокоментував Артем Кисько.

Мілітаризація дітей як частина загальної стратегії РФ

Те, що роблять росіяни на окупованих територіях, – не ініціатива місцевих гауляйтерів, а елемент загальної стратегії Росії щодо захоплених українських земель.  У доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини (OHCHR) 2025 року прямо зазначено: російська Федерація на окупованих територіях України запровадила “патріотичне та військове виховання”, спрямоване на підготовку дітей до військової чи «громадянської служби” в структурах рф.

Дослідження Йєльської школи громадського здоров’я (Humanitarian Research Lab) зафіксувало мережу з понад 200 таборів та установ у росії й на окупованих територіях, де українських дітей піддаються “перевихованню”, військовій підготовці та ідеологічній обробці. На частині цих об’єктів дітей вчать збирати дрони, користуватися зброєю, а також готують до можливої служби в армії РФ. 

Паралельно тривають депортації та примусові вивезення дітей з окупованих регіонів, зокрема й Донеччини. Міжнародний кримінальний суд уже видав ордери на арешт путіна та уповноваженої з прав дитини марії львової-бєлової саме за депортацію українських дітей, а журналістські розслідування й дослідження міжнародних інституцій детально описують схеми «русифікації» та подальшої мілітаризації цих дітей. 

Чому мілітаризація дітей – це воєнний злочин 

Залучення дітей до будь-яких збройних формувань, військової підготовки чи пропаганди війни на користь держави-окупанта – це пряме порушення:

• Женевських конвенцій та Додаткових протоколів;
  
• Конвенції про права дитини;
  
• Римського статуту МКС (якщо йдеться про вербування або використання дітей до 15 років у збройних конфліктах).
  

Коли окупаційна окупанти  відкривають “будинок Юнармії”, проводить уроки з автоматами в школах, перетворюють дитячий табір на “військову базу” й втягують дітей у фестивалі БПЛА – це не “патріотичне виховання”, а свідомий воєнний злочин проти цивільного населення.  Окремий вимір – психологічний. Діти, які пережили блокаду, активну фазу бойових дій, під час таких навчань піддаються  ретравматизації.

Діти, постраждалі від війни

Нагадаємо, діти, які були втягнуті до збройних формувань країни агресорки, претендують на статус дитини, постраждалої внаслідок війни. Цей статус регулюється Постановою Кабінету Міністрів України №268 від 5 квітня 2017 року.

Заяву про надання статусу можна подати до служби у справах дітей за місцем проживання чи перебування дитини, або за місцем звернення, якщо сім’я перебуває на тимчасово окупованій території. Подати документи можуть батьки, усиновлювачі, сама дитина (з 14 років) або близькі родичі.

Діти, які отримали статус постраждалих від війни, мають право на:

• безоплатне харчування у школах і дитсадках;
• психологічну реабілітацію;
• оздоровлення та відпочинок коштом держави;
• додаткові соціальні пільги (які нині розробляються).

До теми:

В Україні розширили підстави для надання статусу дитини, яка постраждала від війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!