19 грудня була затверджена Програма економічного й соціального розвитку Бахмутської міської територіальної громади. Тоді на її реалізацію заклали понад 549 мільйонів гривень. Однак 12 лютого 2025 року в Програму внесли зміни, збільшивши суму до 731 мільйона гривень. Найбільша сума — понад 602 мільйони гривень — передбачено на заходи, пов’язані з наслідками військової агресії рф та ідтримку ВПО.

На які напрямки будуть спрямовані ці кошти, редакції Бахмут IN.UA розповіли в Бахмутській МВА.

Підтримка ВПО від Бахмутської громади: заходи і кошти

На Програму економічного й соціального розвитку Бахмутської міської територіальної громади у 2025 році закладено понад 731 мільйон гривень. Найбільша частка з цієї суми — 602 мільйони 470 тисяч 900 гривень — передбачена на заходи, пов’язані з наслідками військової агресії рф та підтримку ВПО.

Редакція звернулась із запитом до Бахмутської МВА, щоб з’ясувати на які саме заходи будуть спрямовані ці кошти. У відповіді нам надали перелік заходів, які планується реалізувати. А саме:

• професійна адаптація учасників ATO/OOC, захисників i захисниць України, членів їх сімей та членів сімей загиблих/померлих — 65 тисяч гривень;
• одноразова матеріальна допомога учасникам Революції Гідності, учасникам АТО/ООС, захисникам і захисницям України при звільнені з військової служби — 876 тисяч гривень;
• щорічна матеріальна допомога сімʼям загиблих/померлих учасників АТО/ООС, захисників і захисниць України — 1 млн гривень;
• одноразова матеріальна допомога на поховання ветеранів війни членам сімей загиблих/померлих учасників АТО/ООС, захисників і захисниць України — 1 млн гривень;
• одноразова матеріальна допомога на спорудження надгробків загиблим/померлим учасникам АТО/ООС, захисникам і захисницям України — 600 тисяч гривень;
• матеріальна допомога захисникам і захисницям України, які отримали поранення, травму чи контузію під час участі в бойових діях — 1 мільйон 800 тисяч гривень;
• одноразова матеріальна допомога військовозобовʼязаним, яких призвано на військову службу під час мобілізації або прийнято на службу до військових підрозділів Сил оборони за першим контрактом на строк не менше 3 років — 2 мільйони 725 тисяч гривень;
• матеріальна допомога захисникам і захисницям України з числа учасників бойових дій з нагоди Дня захисників і захисниць України — 6 мільйонів 56 тисяч гривень;
• забезпечення санаторно-курортним лікуванням учасників АТО/ООС, захисників і захисниць України, а також членів сімей загиблих/померлих ветеранів війни з числа учасників АТО/ООС та членів сімей загиблих/померлих захисників і захисниць України — 1 мільйон 260 тисяч гривень;
• матеріальна допомога членам сімей загиблих/померлих захисників і захисниць України, у тому числі тим, які задекларовані/ зареєстровані на території Донецької області і перемістилися (евакуювалися) за її межі — 355 тисяч гривень;
• матеріально-технічне забезпечення осередків підтримки мешканців Бахмутської МТГ (оплата
• житлово-комунальних послуг, орендної плати, плати за обслуговування прибудинкової території — 264,7 тисяч гривень;
• перевезення гуманітарних вантажів — 850 тисяч гривень;
• матеріальна допомога мешканцям Бахмутської міської громади, які переміститись до більш безпечних регіонів України, на компенсацію вартості самостійно придбаних електроприладів для обігріву житлових приміщень в осінньо-зимовий період — 2 мільйони гривень;
• оплата послуг “Нової пошта” для доставки гуманітарної допомоги мешканцям Бахмутської МТГ, які переміститились до більш безпечних регіонів України — 84 тисячі гривень;
• придбання портативних зарядних станцій, генераторів та інших джерел живлення — 1 мільйон гривень;
• перерахування коштів іншої дотації районному бюджету Бахмутського району на виконання заходів Програми соціального та економічного розвитку Бахмутського району на 2025 piк та Програми забезпечення заходів територіальної оборони Бахмутського району Донецької області на 2021-2025 роки — 1 мільйон гривень;
• здійснення першочергових та пріоритетних заходів після завершення активних бойових дій на території Бахмутської міської територіальної громади за умови деокупації та проведення стабілізаційних заходів — 400 мільйонів гривень;
• перерахування коштів іншої дотації з бюджету Бахмутської міської територіальної громади обласному бюджету на здійснення заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в регіоні та ліквідації їх наслідків, з оборони та захисту території Донецької області та інших невідкладних дій, повʼязаних із воєнним станом — 166 мільйонів 535 тисяч гривень;
• матеріальна допомога людям з окремих вразливих категорій на вирішення соціально-побутових питань — 15 мільйонів гривень.

Читайте також:

• До 100 тисяч гривень: скільки отримують і що роблять працівники Бахмутської районної ради в евакуації
• Більше мільйона на продукцію для нагородження: у Торецькій МВА відповіли для чого закупили сувеніри й годинники
• Скільки витратили на службові відрядження в 2024 році у Бахмутській територіальній громаді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і нові зірки, що стрімко набрали популярність цього року.

Детальніше про те, хто став найпопулярнішим артистом та яка пісня лунала найчастіше серед українських користувачів — в матеріалі Бахмут IN.UA

Spotify назвав найпопулярніших українських артистів та треки 2025 року

Музичний стримінговий сервіс Spotify підбив підсумки 2025 року та оприлюднив рейтинг найпопулярніших українських артистів і композицій. У перелік потрапили як відомі гурти, так і нові імена, що стали трендовим відкриттям цього року.

Топ 10 українських артистів 2025 року

У топі українських артистів на першому місці опинилася Klavdia Petrivna. Далі топ виглядає наступним чином:

• SadSvit;
• “Бумбокс”;
• Dorofeeva;
• “Океан Ельзи”;
• KRBK;
• Валентин Стрикало;
• YakTak;
• Parfeniuk;
• Jerry Heil.

Топ 10 українських треків 2025 року

Найпопулярнішою піснею року серед українців стала пісня “Смарагдове небо” від Drevo. Це атмосферний ліричний трек, який підкорив слухачів ніжним вокалом та емоційною історією.

Друге місце в топі зайняла енергійна композиція “Врубай” від Parfeniuk з інді-електронним звучанням, що стала популярною завдяки драйву.

Третє місце зайняла чуттєва пісня про крихкість стосунків “Не лякай”, яку створив дует Osty і Klavdia Petrivna.

Наступні позиції в топі виглядають наступним чином:

• Jerry Heil і Yarmak — “З якого ти поверху неба?”;
• SadSvit — “Касета”;
• Domiy — “Нагадай”;
• SadSvit і Структура щастя — “Силуети”;
• Шугар — “Олєг”;
• Cheev — “Рана”;
• Шугар — “Тьотя”.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

***

Листопад 23 року.

Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на згадку, коли дому не стане зовсім. За традицією фотка стели, ну бо, як це – додому ж їдеш! Перетнувши кордон області трава само собою одразу зеленіше, повітря чистіше, небо синіше, і оце все…

Зараз таку фотку не зробиш з відомих причин. Спочатку цю стелу замалюють від написів військових, шоб красіво. Потім на ній залишать нові, перетворивши у сучасний пам’ятник війні й боротьбі. Потім проїхати повз вже буде майже неможливо. В’їжджаючи цьогоріч вже минаю не цю стелу. Та мова не лише про неї. Про дім.

Мені пощастило, я пам’ятаю її й іншою. Свою Донеччину, хочете, Донбас, не має зараз сенсу розписувати різницю (хоч вона величезна насправді). Мені пощастило знати її до війни. Навіть до 14го, не кажучи про доповномасштабну.

Мені пощастило дитиною “тусить” на день міста у Бахмуті чи день шахтаря у Соледарі. Їсти солодку вату і розводити батьків на всілякі свєркающі сувеніри-шерпотреби, які валяються потім тижнями вдома. Штовхатися у натовпі святкових людей, що підтанцьовують під живі виступи якихось поп-ікон (прости Господи) того часу, типу Могилевської чи якихось Неангелів, а навколо пахне шашликами і літнім вечором.

А ці супер зрєліщні виступи на Кнауфі. Так, буквально виступи запрошених зірок у дворі величезного завода на околиці Соледару.

Зараз силюки пустять сльозу, а городські не поймуть. День села. Цього свята чекали весь рік. 14 жовтня, день Покрови (назва села відповідна), школярі й місцеві колективи тижнями репетирують у невеличкому будинку культури, а на саме свято вітають новостворені родини, відзначають річниці весіль та досягнення місцевих жителів. Лампово і щиро. З усіх сил аплодують сусідці чи кумі, бо та на сцені. Потім така собі вечірня програма, танці й посиденьки компаніями. Кілька років поспіль тодішній сільський голова умудрявся запрошувати дуже відомих співаків і ведучих та ввалював бабло у святкові салюти.

“Так гарно” – казали люди. “Це ж скільки грошей вилетіло в повітря” – додавали одразу. Але свято дійсно тоді того вартувало.

Мені пощастило їздити по гриби у Лиман. Той ліс з усіх, що я бачила єдиний…пахне лісом. Пахне настільки, що паморочиться голова, якщо походити там занадто довго.

А влітку на Дінець: Щурово чи Блакитні озера – затоплені водою з Сіверського Дінця колишні кар’єри, від того страшенно глибокі і чисті.

Пощастило їздити до Лаври. До Святогірська. Не те, щоб сильно відчувалася якась духовність, але піднятися “до Артема” – ото святе!

Сувеніри на кожному повороті і запах виробів з ялівця. І цей вид на Дінець і Лавру, коли нарешті підіймаєшся.

Мені пощастило їздити з батьками на море. Азовське. Найтепліше у світі. Щоліта на найкращі курорти мого життя: Мелекіне, Урзуф.

Побачивши з часом інші моря думка не змінюється. Азовське найпіжже!

Будиночки у “приватному секторі”. База відпочинку “Утьос” (це тільки для “прохаваних олдів”) з жахливими умовами, але найкращими краєвидами і пляжем, на якому згориш від сонця в перший же день, бо ти ж не слабак йти в тіньочок чи вилазить з води, бо вже “губи сині”. Розйобний маркетинг пляжних торговців, що 10 разів проходять повз тебе з сумками і неймовірно креативними постійноповторюваними гаслами, типу “паахлава мєдовая” і “ракі, ракі, поднімайтє свої…рукі”.

Ти встаєш о 3 ночі, бо виїзд автобуса о 4. Йдеш з сумками і передчуттям дороги, довольне як слон. Їдеш години чотири. Через Донецьк, тоді ще гарний, перспективний, амбітний і дочорта гоноровий. І Оленівку.

Вони не просто нищать мій дім, вони наче не дають мені пам’ятати його через призму дитячих спогадів. В Оленівці була ранкова зупинка після Донецька, відома “точка” смачної придорожньої випічки. Вони не дають мені навіть права сумувати за цим, бо тепер з цим населеним пунктом асоціації геть інші. Тепер це дорівнює одному з найжахливіших вчинених росіянами злочинів проти наших людей. І більше нічого.

Урзуф, Маріуполь. Тепер це не про море.

Соледар і Бахмут – не про сіль і шампанське і зовсім не про дитинство й плани на життя. Донеччина наче більше не належить мені, вони забирають її не лише фізично, її стирають звідусіль.

Тієї її більше немає і ніколи не буде.

Зараз її залишки у пікселі й мультикамі, вона на патчах зі сходом сонця і мерчі “Забоя”. Вона у корчах і воєнторгах. У піснях-символах, ненависті і невимовному болі. Ті залишки, що не здаються.

Решта її мовчить в окупації, сидить по підвалах-катівнях, або перетворилася на зомбі від укусів рускава міра.

Та мені таки пощастило її пам’ятати різною і бути її частиною. Бути “звідси” – ніколи про просто. Завжди про суперечно і з боротьбою.

Вона така. Важка, некомфортна, пряма і через те дещо наївна.

Її нелегко любити. Але якщо так – вона вже ніколи не відпустить.

Таки пощастило.

До теми:

“Бахмутський ключик”: історія дитячого спогаду бахмутянки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!