За період січень-червень 2024 року Олексій Рева, начальник ВА Бахмута отримав понад 600 тисяч гривень зарплати. Заступник начальника ВА Олександр Марченко за пів року 2024 також отримав понад 600 тисяч гривень заробітної платні, заступник мера Сергій Родін — понад 288 тисяч гривень, а секретарка міськради Ганна Петриєнко-Полухіна — більш як 700 тисяч гривень. Секретар та заступник начальника ВА Бахмута з окладом менш як 20 тисяч (від 5 до 19 тисяч) отримували щомісячні премії до 57 тисяч гривень. Старости сіл Бахмутського району з окладами  від 12 до 18 тисяч гривень отримували премії до 40 тисяч гривень. 

Редакція звернулася до Бахмутської ВА щодо обґрунтування та критеріїв преміювання працівників. Детальніше у матеріалі.

Бахмут. За що призначають премії

У відповіді на запит де редакції попросила надати обґрунтування премій нам повідомили, що премії призначають за розпорядженням начальника військової адміністрації за такими критеріями:

• своєчасність та якість виконання завдань і доручень органів вищого рівня; 
• стан виконання посадових обов’язків;
• якість підготовки проєктів розпоряджень начальника Бахмутської міської військової адміністрації, листів, протоколів і інших документів, що утворюються в процесі діяльності Бахмутської міської військової адміністрації;
• бездоганне і вчасне виконання планів роботи, розпорядчих документів, протокольних доручень та завдань керівництва;
• своєчасність і якість виконання заходів, передбачених планами роботи, виконання додаткового обсягу робіт;
• своєчасний розгляд листів установ, організацій, забезпечення своєчасного і всебічного розгляду звернень громадян; 
• дотримання трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку;
• ініціативність в роботі;
• подання пропозицій щодо вдосконалення роботи;
• відсутність дисциплінарних стягнень і заходів дисциплінарного впливу.

Обмежень у максимальному розмірі немає, як і критерій оцінки роботи міськради

Премії виплачують за кошти фонду преміювання та економії фонду оплати праці з бюджету Бахмутської територіальної громади. Розмір премії встановлюється конкретно кожному працівнику у відсотках до посадового окладу та не має обмежень максимального розміру. Розмір премії можуть збільшити або зменшити, це залежить від особистого вкладу кожного працівника у загальні результати роботи Бахмутської міської військової адміністрації. 

Раніше Бахмут IN.UA дізнавались, чи є якісь плани й звіти по виконаних роботах та чи визначені критерії, за якими можна об’єктивно оцінити ефективність роботи. 

У Бахмутській міськраді на той час (18 квітня 2024 року) не існувало KPI у співробітників/ниць. Чинним положенням про преміювання, на яке спираються у відповіді на запит посадовці, вони не керуються. Тобто в поданнях не звертаються до тих критеріїв преміювання, які вказані у положенні.

У таких умовах призначення премій залежить від самооцінки співробітника та бажання керівника. Положення було переглянуто вже під час воєнного стану: премії стали безрозмірними, а чіткі критерії так і не з’явилися.

Загальної стратегії роботи організації, на яку можна було б спиратися в оцінці ефективності міської ради, на сьогодні також не існує. Це означає, що юридично громада не може впливати на розміри зарплат.

Тобто й оцінити, чи заслужили працівники міської ради премії, об’єктивно не можливо. Для цього потрібно спочатку створити стратегію і відповідно до загальних показників вивести KPI кожному керівнику.

Зміни до Закону про органи місцевого самоврядування

У квітні 2024 року Комітет державної влади рекомендував парламенту винести на голосування законопроєкт, що стосується зокрема виплат премій ОМС.

Йшлося про внесення змін до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” щодо забезпечення гідних умов оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування (№ 11054).

Законопроєкт передбачає дві основних зміни:

• встановлення мінімального розміру посадового окладу посадової особи місцевого самоврядування на рівні не менше мінімальної заробітної плати;
• обов’язкове оприлюднення рішень ОМС про встановлення премій, доплат, інших грошових виплат посадовим особам місцевого самоврядування з їх обґрунтуванням на офіційному вебсайті відповідної ради не пізніше, ніж за 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення.

 Станом на 23 вересня 2024 року проєкт закону очікує розгляду.

Читайте також:

• Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд
• ОМС хочуть зобов’язати оприлюднювати всі дані про премії чи доплати працівникам
• Хто і за що призначає премії по 500% у Бахмутській міській раді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У жовтні у Бахмуті оновили склад Комісії з розподілу гуманітарної допомоги — це консультаційно-дорадчий орган при Бахмутській МВА, який працює з 2022 року. Він погоджує отримання гуманітарки, направляє допомогу на пункти видачі, розглядає, а також стежить за тим, щоб допомогу правильно доставили, зберігали, розподіляли й використовували за призначенням.

Як відбувається розподіл допомоги, чому оновили склад комісії, про результати її роботи та скільки бахмутян вже отримали гуманітарну допомогу — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутська Комісія з розподілу гуманітарної допомоги: як вона працює

Бахмутська Комісія з розподілу гуманітарної допомоги працює з 2022 року. Представники громадськості до роботи Комісії залучалися у період з 05.04.2023 по 30.08.2024 року. Цьогоріч її склад оновили через кадрові зміни в Бахмутській міській раді та її виконавчих органах.

Загалом, оновлення складу Комісії затверджується у наступних випадках:

• кадрових змін в апараті Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області;
• змін у складі Бахмутської міської ради;
• кадрових змін у підприємствах, установах та організаціях, представники яких входять до складу Комісії;
• відкриття нових осередків підтримки мешканців Бахмутської міської територіальної громади “З Бахмутом у серці”.

На основі яких критеріїв відбувається розподіл гуманітарної допомоги для бахмутян?

Бахмутська МВА не купує товари для гуманітарної допомоги — вона залучає до співпраці представників міжнародних організацій в Україні, благодійні, громадські та релігійні організації, установи, підприємства тощо. А критерії тих, хто буде отримувати допомогу, визначає сам донор відповідно до їхніх внутрішніх критеріїв та процедур.

Скільки бахмутян отримали гуманітарну допомогу 2025 році?

Станом на 1 листопада 2025 року, 32 805 бахмутян отримали гуманітарну або благодійну допомогу для себе, своїх родин, дітей та інших категорій вразливості. 

Йдеться про їжу, продуктові набори, засоби гігієни та гігієнічні набори, медичні вироби тощо.

Статистика за областями

Ми отримали у розпорядження звіти за 2024 та 2025 роки — за інші роки, як нам повідомили, звіти не вціліли. За 2024 рік нам надали 86 протоколів, тобто 86 разів члени Комісії ухвалили рішення надати гуманітарну допомогу. За 2025 було ухвалено 84 рішення про надання допомоги. Нижче ми наведемо статистику розподілу гуманітарної допомоги по областях, де її отримували бахмутяни.

2024 рік 

• Дніпропетровська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 58 разів (найбільше фігурували міста Кривий Ріг, Жовті Води, Дніпро);
• Кіровоградська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 29 разів (найбільше фігурувало місто Кропивницький);
• Київська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 23 рази;
• Полтавська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 20 разів (найчастіше фігурувало місто Кременчук);
• Одеська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 14 разів;
• Чернігівська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 13 разів;
• Харківська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 12 разів;
• Львівська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 11 разів;
• Вінницька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 7 разів;
• Хмельницька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 6 разів;
• Івано-Франківська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 2 рази;
• Донецька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 2 раз;
• Черкаська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 2 рази;
• Рівненська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Сумська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Чернівецька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Житомирська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Черкаська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз.

Як бачимо, за 2024 рік найбільше гуманітарної допомоги, згідно з протоколами, отримували Дніпропетровська, Кіровоградська та Київська області. Найменше — Рівненська, Сумська, Чернівецька, Житомирська та Черкаська області, де зафіксовано лише по одному згадуванню.

2025 рік

• Дніпропетровська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 49 разів;
• Київська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 32 рази;
• Кіровоградська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 20 разів;
• Полтавська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 16 разів;
• Львівська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 13 разів;
• Харківська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 12 разів;
• Одеська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 10 разів;
• Чернігівська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 6 разів;
• Хмельницька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 4 рази;
• Вінницька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 3 рази;
• Рівненська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 3 рази;
• Чернівецька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Івано-Франківська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Сумська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Житомирська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз.

За 2025 рік у трійці лідерів за отриманням допомоги є Дніпропетровська, Київська та Кіровоградська області — тобто ті ж, що й в 2024. Найменше фігурують Чернівецька, Івано-Франківська, Сумська та Житомирська області, де можна побачити по одному згадуванню.

Примітка. Ми аналізували звіти за згадками про розподіл в ту чи іншу область гуманітарної допомоги. Ймовірність похибки допускається на 1-2%.

Крім видач, були ще поштові відправлення бахмутянам. Також зазначимо, що частину гуманітарної допомоги бахмутянам у різні міста та населені пункти доставляли комунальні підприємства — йдеться про “БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС”, “БАХМУТСЬКИЙ КОМБІНАТ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ”, “БАХМУТ-ВОДА”, Бахмутська житлова управляюча компанія.

Чи можуть бахмутяни подати звернення або скаргу на рішення комісії? Як саме це зробити?

Громадяни мають можливість подати звернення, заяву, скаргу або інший запит щодо рішення Комісії через один із наступних каналів:

• офіційна електронна пошта Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області: [email protected];
• гаряча лінія: +380 (95) 498 7615;
• осередки підтримки мешканців Бахмутської міської територіальної громади “З Бахмутом у серці”.

Як оцінюють роботу Комісії?

Роботу комісії оцінюють за тим, скільки звернень вона опрацювала, скільки допомоги видала і наскільки швидко реагує на потреби людей. Вона звітує перед керівництвом військової адміністрації. Якщо хтось скаржиться на її роботу — скарги розглядають.

Читайте також:

• Яку допомогу можуть отримати військові з Бахмута: детальне пояснення
• Куди звертатися бахмутянам за консультацією щодо житлового ваучера
• Громадське обговорення Програми економічного та соціального розвитку-2026: як доєднатися бахмутянам

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупація сходу та півдня України радикально змінила торговельну географію та бізнес-структуру цих регіонів. Доступ до продовольства в окупації став не лише питанням виживання, а й джерелом збагачення для низки місцевих та російських груп. Проте для місцевого бізнесу окупація стала викликом, бо вони стали втрачати можливості для роботи під тиском крупного російського бізнесу, який захоплював не тільки український простір, а і українські виробничі та продовольчі потужності.

Видання Бахмут IN.UA, 0629.com.ua  та РІА Південь дослідили, що саме відбувається на продовольчому ринку в окупації, хто контролює продовольчі поставки, і що взагалі про якість продуктів кажуть місцеві мешканці.

СХІД

Донецьк, Макіївка та Єнакієво

Після початку повномасштабного вторгнення торговельні мережі невизнаної “республіки”, наприклад “Перший республіканський”, розпочали свою експансію на новоокуповані території. А от самі мешканці Донецька, Макіївки та Єнакієво, які “наїлися” неякісних донецьких товарів після 2014 року, очікували на прихід в регіон великих російських торговельних мереж. Люди сподівалися, що зможуть купувати більш дешеву та якісну продукцію.

Мережа супермаркетів “Трамвай”з’явилися тут якраз після 2022 року. У Донецьку з’явились  близько 7 точок цієї мережі, а у Макіївці та Єнакієво — по одному магазину, але планують відкривати ще, пише видання Бахмут.in.ua. Тут продають товари відомих світових брендів,  як, наприклад, товарів групи компанії Mondelez International: шоколад Milka, Tobleron чи печиво Oreo. Нагадаємо, що з російського ринку Mondelez International не вийшли, хоча раніше зобов’язалися скоротити свою присутність у Росії. Водночас зобов’язання усе ще не виконали, і попри високі податки Mondelez все ще продається на полицях супермаркетів РФ, пише Bloomberg. Але є у Донецьку й локальні продукти місцевих виробників.

Джерело видання повідомило, що деякі товари місцевого виробництва маркуються наліпками “Зроблено під обстрілами”, якщо завод цієї продукції, наприклад, знаходиться в Донецьку. Неважливо, чи це їжа або ж одяг. У “Трамваї” можна знайти й завезені з інших окупованих регіонів товари, наприклад вина з Криму.

Людина, що розповіла про роботу торговельної мережі, певний час працювала на одному із заводів, який виготовляє локальну продукцію, каже, умови там антисанітарні. За якістю продукції в магазині також слідкують вибірково — наприклад, в супермаркеті “Первый Республиканский супермаркет” люди скаржилися на те, що на полицях лежить хліб з пліснявою.

За інформацією джерел видання, самі товари не відзначаються поганою якістю, особливо ті, що роблять на місці: і хліб, і м’ясо їсти можна, але з термінами придатності часто є проблеми. Їх треба перевіряти уважно, бо прострочку викладають часто. У багатьох супермаркетах не вистачає працівників, зіпсовані продукти нема кому прибирати. Багато скарг є на той же супермаркет “Первый Республиканский”, де люди скаржаться на антисанітарію.

Окремо звертають нашу увагу на те, що до Донецька, наприклад, намагаються зайти саме російські мережі магазинів, тим самим витіснивши місцевий бізнес. Навіть ті люди, які раніше погодилися працювати під російським керівництвом міста, тепер не у найкращому стані, бо їхні магазини ставлять в такі умови, що триматися на плаву й конкурувати з великими супермаркетами важко — попри те, що ціни у місцевих ларьках можуть бути нижчі. 

Останній рік окупаційна влада змушує власників локальних магазинів тримати фіксовані ціни, таким чином бізнес часто працює у збиток. Тих, хто правил не дотримується, штрафують. Наприклад, у днр федеральна антимонопольна служба рф відкрила справу проти кількох місцевих підприємств, що виробляють курячі яйця, через різке зростання цін.

Але способів боротися з локальним бізнесом багато: тут йдеться й про штучне підвищення податків, навмисні скарги тощо, каже співрозмовник. Приклад — це мережа супермаркетів “Обжора”, яка працювала в Донецьку ще до окупації міста, і після 2014 року проте з початку повномасштабної війни більша частина магазинів зачинилася.

Російські мережі поступово витісняють місцевий бізнес, використовуючи адміністративний тиск, податкові важелі та конкуренцію ресурсів. 

Основне, що відзначили нам кілька співрозмовників — це ріст цін. Неважливо, чи це малий магазин, чи мережа — ріст цін на продукти змушує людей скорочувати продуктові корзини.

Маріуполь

Після захоплення міста постачання продуктів і товарів гігієни до Маріуполя повністю перейшло під контроль російських компаній. Місцеві ринки та супермаркети заповнилися товарами російського й білоруського походження, які завозять через логістичні ланцюги з Ростовської області та Краснодарського краю.

Мережа “Марка Вкуса“, що працює у кількох районах Маріуполя, стала однією з найпомітніших у “новому” продуктовому секторі міста. Юридично зареєстрована на окупаційній території — ІП Соколенко І.В., Маріуполь, — ця мережа вже у 2024 році була відзначена Міністерством промисловості та торгівлі РФ серед “найкращих торгових об’єктів нових регіонів”.

Асортимент типово російський: базові продукти, побутова хімія, товари гігієни, що надходять через оптові склади Ростовської області.

Захоплені українські мережі

Частина довоєнних супермаркетів “Грація” після окупації відновила роботу під новими назвами — наприклад, “Щирий кум” або просто “магазин без вивіски”. За даними 0629, власники “Грації” не мають до них стосунку: будівлі фактично рейдерськи перереєстровані на нових російських операторів.  Дизайн, асортимент і розкладка майже повністю копіюють оригінальну мережу, але товари тепер походять із рф і Білорусі. 

Торгівля як інструмент інтеграції

За даними аналітичного звіту SOC ACE / RUSI “Looting Mariupol“, понад 1200 приватних російських компаній уже інтегровані в економіку окупованого Маріуполя, включно з торговими та логістичними структурами. Понад 180 російських компаній фігурують у базі SOC ACE як потенційно причетні до захоплення українських активів у Маріуполі.

Паралельно місто поступово обростає новими розвагами для “нових мешканців” — шашличними, кальянними, кав’ярнями з “патриот-лате” і навіть нічними клубами, розташованими буквально поруч із руїнами. У місті також відкриваються перукарні, салони, СТО, що орієнтовані на військових, чиновників і будівельників та членів їхніх родин.

На місці зруйнованих українських супермаркетів з’явилися аналоги відомих російських мереж — “Пятёрочка”, “Магнит”, “Мега”. Водночас найбільші компанії публічно уникають відкривати магазини в окупованих містах. Так, у 2024 році X5 Group, власник “Пятёрочки”, офіційно заявила, що не планує відкривати франшизи у “днр”.

Натомість у регіоні вже діють франшизи та пов’язані інвестори, які просувають ті ж формати під іншими назвами. За даними російських медіа, один із партнерів — мережа OnePrice — готує запуск нової торгової марки, яка копіює стиль і стандарти “Пятёрочки”, але формально має “місцеву” реєстрацію.

Міжнародний слід

Розслідування Business & Human Rights Resource Centre на основі даних Monitor/ARD, яке було оприлюднено у 2024 році, показало, що, зокрема, німецькі компанії Knauf та WKB Systems постачали матеріали для проєктів у російсько-окупованому Маріуполі, фактично стаючи елементом економіки окупації.

Зокрема, Knauf і WKB Systems GmbH постачали матеріали, які потрапляли на будівництво у Маріуполі через посередників. Після оприлюднення фактів Knauf оголосив про вихід із російського ринку, але питання контролю за постачанням матеріалів залишається відкритим.

ПІВДЕНЬ

Окупація Мелітополя та Мелітопольського району почалася 25 лютого 2022 року, коли російські війська захопили місто без серйозного спротиву. Уже до березня логістичні ланцюги з підконтрольною Україні територією були розірвані: блокпости, мінні поля та активні бойові дії на лінії фронту зробили імпорт із Запоріжжя чи Херсона неможливим.

У результаті місцевий ринок продуктів переорієнтувався на “сірі” схеми: 60–70% постачання йде через Крим (анексований у 2014 році), Ростовську область РФ або навіть Туреччину — для фруктів і овочів.

 “Гуманітарні конвої” з москви виявилися не порятунком, а інструментом: за даними джерел, до 40% “допомоги” (борошно, тушонка) розкрадалося чиновниками окупаційної адміністрації для перепродажу на чорному ринку.

Торговельна мережа “Мєра”: монополія під виглядом “доступності“

Поява в Мелітополі торговельної мережі “Мєра” стала одним із найпомітніших економічних кроків російської окупаційної влади. Під вивіскою “нового дискаунтера” фактично створили систему централізованого контролю за роздрібною торгівлею, покликану не стільки задовольняти потреби населення, скільки забезпечувати фінансові потоки та керованість регіону.

Мережа “Мєра” почала роботу на окупованих територіях Запорізької області у 2022 році, позиціонуючи себе як соціальний магазин із доступними цінами. Насправді, як повідомляли журналісти РИА “Південь”, магазини відкривалися у приміщеннях українських супермаркетів – АТБ, Економ Плюс, Сільпо. Обладнання, залишки товарів і навіть торгове програмне забезпечення були конфісковані, а частину персоналу замінили людьми, привезеними з Криму та Ростовської області.

Керування “Мєрою” здійснюється через зареєстровану в рф структуру, пов’язану з бізнесменами з Бєлгорода та Сімферополя. Власники й джерела фінансування офіційно не розкриваються. Розслідування вказують на зв’язок компанії з окупаційною адміністрацією та силовими структурами, що дає їй пільги при ввезенні й реалізації російських товарів.

Асортимент магазинів “Мєра” — це суміш дешевого російського імпорту й продукції із захоплених підприємств Мелітополя. За словами місцевих мешканців і працівників торгівлі, значна частина товарів — низької якості, часто із простроченим терміном придатності. 

Логістика централізована: постачання здійснюється автоколонами з Криму та Ростовської області. Це дозволяє “Мєрі” не лише контролювати роздрібний обіг, але й виштовхувати конкурентів — дрібних фермерів і приватні крамниці, що не мають доступу до таких каналів постачання.

Попри заявлену місію “доступності”, ціни в “Мєрі” перевищують довоєнний рівень українських мереж на 40–80%. Особливо це помітно на товарах першої необхідності — крупах, олії, борошні, цукрі, милі, пральних порошках.

Мережа активно використовує пропагандистську риторику — акції та рекламу оформлюють як “турботу про людей нових регіонів”. Та на практиці покупці стикаються з дефіцитом, безладом у ціноутворенні та слабким асортиментом. Жителі Мелітополя кажуть: “дешевих” товарів мало, більшість акцій — фіктивні, а єдина перевага “Мєри” — те, що вона взагалі працює в умовах ізоляції.

Конкуренція та контроль

Окупаційна влада розглядає “Мєру” як інструмент економічного управління. Магазини відкривають у кожному великому населеному пункті, замінюючи українські бренди та створюючи ілюзію “нової нормальності”.

За публікаціями РІА “Південь”, “Мєра” отримує пріоритет у постачанні пального та продовольства, а також адміністративний захист від перевірок. Приватні торговці, які намагаються працювати самостійно, стикаються з обмеженнями, тиском і навіть погрозами чи закриттям точок продажу.
Таким чином, мережа виконує функцію економічного фільтра, концентруючи у руках окупаційної адміністрації не лише торгівлю, а й доступ до базових товарів.

Реакція населення та символізм бренду

Серед мешканців Мелітополя “Мєра” швидко отримала іронічні прізвиська — “мерзость” або “мертва їжа“. Причина — часті випадки отруєнь, прострочки та агресивна поведінка персоналу.
У відгуках зазначають: “чисто, але порожньо“, “той самий товар — за різними цінами“, “все дорожче, ніж у москві”.

Нові російські бренди в Мелітополі: між інтеграцією та фальсифікацією

З 2022 року російські компанії активно займають звільнені приміщення, зазвичай у відібраних торгових центрах і магазинах. Серед них, дискаунтери на кшталт “Мєра”, мережеві точки громадського харчування “Матрьошка” та “Шашлички”, а також бренди одягу й побутової хімії. Більшість проєктів контролюється вихідцями з Криму, так званої “днр” або з самої росії — за підтримки окупаційних структур.

За оцінками журналістських розслідувань РІА Південь, російські мережі вже контролюють 50–60 % місцевого ринку продуктів і товарів гігієни. Імпорт із росії монополізований, конкуренція практично відсутня. Попри обіцянки “доступних цін», вартість товарів перевищує довоєнні показники у 1,5–2 рази. На тлі інфляції та падіння доходів це посилює соціальну напругу.

Продукти: фальсифікати та санітарні ризики

Найпомітнішим стало вторгнення російських харчових брендів. Наприклад, на полицях Мелітополя з’явилися ковбасні вироби під маркою “Папа может“. Уже влітку 2025 року лабораторні перевірки виявили у цій продукції лістерію — небезпечну бактерію, що викликає важкі отруєння.

Схожі випадки фіксували і з кондитерськими виробами. Мешканці Мелітополя неодноразово скаржилися на бісквіти та тістечка російського виробництва, у яких знаходили плісняву та сторонні домішки. Попри активну рекламу через місцеві ЗМІ, довіра до цих товарів залишається низькою.

Паралельно на ринку поширилися фальсифікати — продукти з підробленими етикетками, що імітують відомі бренди (українські й російські). У 2024 році розслідування зафіксували випадки продажу підробленої олії та шоколаду, у яких оригінальні інгредієнти замінювалися дешевими жирами або простроченою сировиною.

Думка мешканців і соціальні наслідки

За відгуками у соцмережах і повідомленнями незалежних медіа, ставлення жителів Мелітополя до нових брендів різко негативне. Основні скарги — високі ціни, низька якість і відсутність альтернативи.

Мелітопольці кажуть, що продукти стали не смачними, навіть ті, що вироблені на захоплених мелітопольських підприємствах. Дехто взагалі російського не купує, а шукає продукти з Білорусі, яких теж багато на полицях магазинів на ТОТ Запорізької області. 

За спостереженнями журналістів, у 2025 році середні ціни на продукти зросли на 50–100 % порівняно з довоєнним рівнем, а асортимент суттєво скоротився. Більше за покликанням.

Беззахисні: що відомо про сексуальне насильство на окупованих територіях 

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!