У лютому 2023 року за Бахмут вже точилися активні бої. Тоді росіяни захопили околиці міста та просувалися до його центральної частини. Більшість будинків були пошкоджені внаслідок ворожих обстрілів, містян активно закликали до евакуації через загострену ситуацію, а в’їхати до Бахмута можна було за спецперепустками. Саме тоді влада замовляє послуги з охорони будівлі адміністрації за адресою: вулиця Миру, 44 вартістю понад 78 тисяч гривень.

Що охороняли у вже пошкодженій від прильотів будівлі та навіщо витратили на це бюджетні кошти? Що на це говорять у міськраді та поліції, а також, як саме здійснювали фізичну охорону в умовах бойових дій? Детальніше про це розповідаємо в матеріалі Бахмут IN.UA. 

Договори та форс-мажори

Про охорону будівлі міської ради Бахмута йдеться  на порталі електронних закупівель Прозорро. В документації до тендера зазначається про укладення договору щодо фізичної охорони будівлі Бахмутської міськради на суму у 138 тисяч гривень з бюджету міста. Замовник — Бахмутська міська рада. Виконувати послуги охорони мало Маріупольське міжрайонне управління поліції охорони в Донецькій області. Договір про охорону сторони уклали 9 лютого 2023 року, а термін виконання послуг зазначався з 01 січня 2023 року по кінець грудня цього ж року.

Пізніше суму договору зменшили до 59 470 тисяч гривень згідно з додатковою угодою, що уклали  20 лютого 2023 року через припинення дії договору.

Проте в основному договорі, ще від 9 лютого, у пункті про форс-мажорні обставини (такі, що унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору) йдеться, що сторони договору звільняються від відповідальності через обставини непереборної сили, наприклад, надзвичайні ситуації воєнного характеру, що виникли після укладання договору. 

Однак договір укладали вже в умовах ситуації воєнного характеру, та наступу росіян на місто, а через 11 днів після того припинили дію договору, через неможливість виконання послуг. 

У скільки обійшлася охорона адмінбудівлі в Бахмуті

Попри припинення дії договору, частину послуг з охорони оплатили. Згідно з платіжним дорученням, сума оплати становить 46 000 гривень за січень.

Ще 32 529 тисяч гривень заплатили за лютий.

У договорі від 9 лютого йшлося про загальну суму у 138 тисяч гривень на річний термін, як і дія договору. Проте, після припинення його дії, за 2 місяці договору: у січні-лютому 2023 року з бюджету міста керівництво виділило — 78 529, 42 тисячі гривень. 

Що передбачає фізична охорона будівлі

Фізична охорона будівель передбачає ряд заходів, наприклад:

• охорона стаціонарних об’єктів; 
• забезпечення дотримання громадського порядку; 
• забезпечення контрольно-пропускного режиму на об’єктах; 
• охорона разових заходів; 
• охорона сільськогосподарських угідь; 
• контроль за несенням служби відомчою охороною та інше. 

Поліція охорони також убезпечує об’єкти від розкрадання, запобігає вчиненню протиправних дій, забезпечує постійний контроль по всьому периметру охоронюваної території. Про це йдеться на офіційному сайті поліції охорони.

Що стосується адмінбудівлі у Бахмуті, тут представники охорони та міськради встигли обстежити об’єкт та встановити, що всі вікна і двері пошкоджені через обстріли, відсутнє: електропостачання, інтернет, а також мобільний та радіозв’язок, як у самій адміністрації, так і у будівлях поруч. 

Рекомендували представники поліції охорони закрити пошкоджені вікна та двері та за можливості забезпечити пост охорони електроживленням. Про це зазначено в додатку до основного договору від 9 лютого 2023 року.

А безпосередньо послуги з охорони будівлі передбачали пост з 1 охоронником Бахмутського районного відділення Маріупольського міжрайонного управління поліції охорони.

Доцільність охорони: коментарі поліції та міськради

Що мав охороняти 1 поліціянт у напівзруйнованому Бахмуті та пошкодженій від обстрілів  будівлі без зв’язку та електропостачання? Як був забезпечений? Та у чому була доцільність замовлення охорони в небезпечних умовах бойових дій у Бахмуті. З цими питаннями ми звернулися і до Бахмутської міської ради, і до Маріупольського міжрайонного відділу поліції охорони. 

У відповідь на наш запит до Бахмутської міської ради щодо доцільності замовлення послуг охорони в тодішніх умовах нам відповіли, що у місті на той час перебувало керівництво Бахмутської військової адміністрації, а саме — 4 посадові особи, вони й використовували приміщення під час виконання посадових обов’язків. А послуги замовили для охорони будівлі та матеріальних цінностей, що в ній були.

Передумовою до укладання договору про охорону, яка обійшлася у 78 тисяч, за словами представників міськради, став лист начальника Бахмутського райвідділку Маріупольського міжрайонного управління. 

Цей лист, ми й попросили надати в обох структур: у Маріупольського міжрайонного управління та Бахмутської міської ради, аби краще зрозуміти необхідність надання та оплати послуг з фізичної охорони, враховуючи тодішню складну обстановку в місті.

У міськраді листа не надали, а запит натомість перенаправили до поліції охорони. Там нам повідомили, що листа не мають, адже архіви підрозділу були знищені під час бойових дій у Бахмуті. 

Проте припустили, що лист міг бути пропозицією Маріупольської поліції охорони укласти договір.

На наш запит поліціянти також надали інформацію щодо того, чи були їхні працівники забезпечені необхідними засобами захисту, враховуючи обстановку в місті: запевнили, що ті були “озброєні та забезпечені”. 

На запит до міської ради з проханням надати інформацію хто з посадових осіб, виконуючи свої посадові обов’язки перебували у період дії договору в приміщенні адміністративної будівлі. У Бахмутській ВЦА надали список посадовців, які перебували у місті Бахмут.

Надали й список матеріальних цінностей, які досі перебували у будівлі, що потребувала охорони: це понад 2,5 тисячі одиниць побутової та офісної техніки,  комп’ютерів, моніторів, принтерів, камер, а також канцелярського приладдя, меблів тощо. 

Нагадаємо, в додатку до договору йдеться про те, що в адміністрації будівлі, де знаходилися ці матеріальні цінності на той час вже не було електроживлення, світла, телефонного та радіо зв’язку, а також були пошкоджені вікна та двері внаслідок обстрілів. 

У період, коли керівництво області не виключало сценарій захоплення міста росіянами, а містян закликали до евакуації через небезпеку знаходитися у Бахмуті, міська рада вирішує замовити послуги фізичної охорони будівлі, а виконувати послуги, згідно з договором,  мав один охоронець Маріупольського міжрайонного відділу поліції охорони. 

Доцільність укладання договору охорони, що обійшлася міському бюджету у понад 78 тисяч гривень керівництво Бахмута пояснює тим, що охороняли в адміністрації велику кількість матеріальних цінностей, які попри пошкодження та обстріли центральної частини міста, як стверджують, на той момент досі не вивезли з будівлі. 

Та й посадові особи, за словами міськради, знаходилися у місті. Чи використовували вони під час роботи пошкоджену будівлю, так і не вказали.

Читайте також:

• Закупівлі Бахмута: що придбало місто за січень 2024 року
• Освіта, спорт та фінанси: скільки отримують бахмутські керівники управлінь
• Що купив Соледар у лютому 2024 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В окупованому Донецьку працюють захоплені школи, які навчають дітей за російськими стандартами. Однією з провідних шкіл у Донецьку окупаційна влада вважає гімназію №6. Цей навчальний заклад активно поширює пропагандистські наративи та формує в дітей лояльність до окупаційної влади. Керує гімназією Альбіна Афенченко. Вона очолила заклад у 2003 році, а після захоплення Донецька підтримала окупаційну владу і є директоркою закладу донині.

Що відомо про Альбіну Афенченко і її роль в освіті на ТОТ? Редакція зібрала досьє.

Альбіна Афенченко, біографія

Альбіна Афенченко народилася 9 липня 1968 року в Донецьку. У 1987 році закінчила Донецьке педагогічне училище і отримала професію вчителя початкових класів.

Має дві вищі освіти. У 2002 році випустилася з Донецького інституту соціальної освіти, отримавши кваліфікацію вчителя географії. А у 2011 році закінчила Сумський педагогічний інститут післядипломної педагогічної освіти за спеціальністю “Управління навчальним закладом”.

Трудову діяльність Альбіна Афенченко розпочала в 1985 році. Вона влаштувалася на посаду вчительки початкових класів у школу №58 в місті Макіївка. Тут вона працювала до 1987 року.

У 1992 отримала посаду у школі №6 міста Донецьк. До 1998 року працювала вчителькою початкових класів. З 1998 по 2002 роки була педагогинею-організаторкою та вчителькою географії. З 2003 року стала директоркою цього навчального закладу. Його вона очолює і донині.

Як працює Донецька гімназія №6 після окупації

Гімназія №6 продовжила роботу після окупації. Альбіна Афенченко, підтримавши окупантів, зберегла посаду директорки. Сьогодні в гімназії активно поширюють пропагандистські наративи та нав’язують учням російське бачення історії і війни проти України. Цьому сприяє директорка закладу.

Гімназія №6 була одним із перших навчальних закладів Донецька, які пройшли державну акредитацію освітньої діяльності в рф. А у 2015-2016 навчальному році на базі гімназії проходила апробація (ред. перевірка, випробування на практиці та офіційне перед остаточним впровадженням) нових навчальних програм з історії та хімії. Заклад поступово переходив на російські стандарти.

Серед пропагандистських заходів, які проводять у гімназії за ініціативи директорки, є так звані “розмови про важливе”. Це обов’язкові уроки, які проводять щотижня. На цих заняттях розглядають та обговорюють конкретні теми, які є загальними для всіх класів, у тому числі початкових. Примітно, що серед загальних тем, такі як збереження довкілля чи розмови про моральні цінності, є багато уроків, зосереджених на пропаганді російських цінностей і наративів. Зокрема, у лютому 2026 року для дітей проводили урок про важливість захисту Батьківщини та знайомили їх з “подвигами земляків із “днр”. А у травні проводили традиційні уроки, присвячені Дню перемоги. Таким чином дітям нав’язують позитивний образ військових російської армії.

Примітним є і навчальне середовище у гімназії. В головному холі дітей зустрічає портрет путіна, російський герб та прапори рф і “днр”. А в коридорах розміщені інформаційні стенди про військових, які брали участь у війні в Україні.

У 2023 році Альбіна Афенченко разом з педагогічним колективом гімназії №6 розробили проєкт “Патріотичний десант”. Для його реалізації гімназія виграла грант від міносвіти рф.

Проєкт “Патріотичиний десант” направлений не лише на учнів гімназії, а й на молодь і дорослих мешканців Донецька. Також з цим проєктом педагоги їздять іншими окупованими містами. Він передбачає проведення пропагандистських заходів на базі різних установ і просторів. За словами Альбіни Афенченко, мета проєкту — “допомогти людям усвідомити себе частиною єдиної держави та створити освітній простір для виховання справжніх патріотів”.

“Будучи свідками подій, що відбуваються на Донбасі, команда вчителів вирішила, що потрібно захистити підростаюче покоління від зовнішнього впливу, викликати в них любов до Батьківщини, навчити бути справжніми патріотами, цінувати свою самобутність та шанувати історичну пам’ять. Ми розповідаємо достовірну інформацію про конфлікт та причини початку сво”, — зазначала Альбіна Афенченко.

Окрім пропагандистської складової, у межах проєкту проводять мілітаризацію дітей та молоді. Педагоги гімназії проводять майстер-класи, де вчать базовим знанням військових спеціальностей. Школярі можуть спробувати себе в ролі танкіста, шифрувальника чи картографа.

Роль Альбіни Афенченко в політиці на ТОТ

Окрім роботи в освіті, Альбіна Афенченко провадить політичну діяльність і є медійною особою. Вона не раз давала інтерв’ю пропагандистам, де поширювала антиукраїнські тези.

Так, у березні 2023 року вона знялася для документального циклу “Обличчя Донбасу”. Під час розмови з пропагандистами жінка відкрито засуджувала педагогів, які виїхали з окупації та називала їх зрадниками. Також вона критикувала українську освіту. Серед її тез — те, що Україна свідомо переписувала історію задовго до війни. Однак директорка не згадує про те, що й сама була частиною української освіти до 2014 року. Що вплинуло на те, що вона радикально змінила погляди, Альбіна Афенченко не уточнює.

Також директорка гімназії №6 відкрито підтримує дії рф і висловлює підтримку російській армії.

“Я готова йти в бій. У нас жінки Донецька настільки відважні, що ми в колективі ромовляємо, що ось: “Дівчата, якщо буде треба допомога нашим, то підемо”. І це не красномовні слова, чесно. Зрозуміло, що в бій йти… Я не буду говорити, що я піду в бій з гранатою. Я буду готувати, я буду допомагати, я вмію перев’язувати рани, надавати першу медичну допомогу. Ми будемо йти до кінця. А кінець — це наша перемога”, — казала Альбіна Афенченко в документальному циклі “Обличчя Донбасу”.

Альбіна Афенченко активно підтримує псевдореферендуми і вибори на окупованій території. Не один раз вона була головою виборчої дільниці, яка працює на базі гімназії №6. У листопаді 2018 року Афенченко була головою виборчої дільниці на псевдовиборах голови “днр”, у 2022 році — на псевдореферендумі про входження “днр” у склад росії, а у 2026 році — на незаконних виборах до Держдуми рф.

Сьогодні Альбіна Афенченко також є діючою депутаткою Донецької міськради, яка підпорядкована “днр”. Її обрали від путінської партії “единая россия”.

Підозра у колабораційній діяльності та санкції

За даними Апарату РНБО України, Альбіна Афенченко перебуває у санкційному списку України. У березні 2019 року її внесли у санкційний список строком на 3 роки, а в жовтні 2022 року — строком на 5 років.

У жовтні 2024 року Лівобережна окружна прокуратура Донецької області оголосила Альбіні Афенченко підозру в колабораційній діяльності та добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Читайте також:

• У школах окупованого Маріуполя запрацювали кадетські класи російських силових відомств: що відомо
• Ексголова НБУ та ще п’ятеро уродженців Донеччини потрапили під санкції ЄС через участь у виборах на ТОТ
• Палац культури Шевченка в окупованому Донецьку: хто керує закладом і чим він займається

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 жовтня 2026 року Європейський Союз розширив санкційний список, додавши до нього 77 осіб, причетних до незаконних виборів до Державної думи Росії на тимчасово окупованих територіях України. Серед них редакція Бахмут IN.UA виявила шістьох уродженців Донеччини. Один із них, це колишній голова Національного банку України та експосадовець уряду Віктора Януковича Сергій Арбузов.

Хто ще опинився у списку та що відомо про їхню діяльність — розповідаємо в матеріалі.

Санкції ЄС за незаконні вибори на окупованих територіях України

12 жовтня 2026 року Рада Європейського Союзу ухвалила регламент №2026/2292, яким розширила перелік осіб, щодо яких діють обмежувальні заходи через дії, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України.

Загалом, до санкційного списку внесли 77 осіб, причетних до незаконних виборів до Державної думи рф у вересні 2026 року. Росія проводила ці вибори, зокрема, на тимчасово окупованих територіях Донецької області. Європейський Союз не визнає російських виборів на захоплених українських територіях та їхніх результатів. У санкційному документі участь кандидатів у такому виборчому процесі розглядається як сприяння спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати незаконну окупацію України. Санкції передбачають заморожування активів підсанкційних осіб у юрисдикції ЄС, заборону на надання їм коштів та економічних ресурсів, а також обмеження на в’їзд до країн Євросоюзу.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала санкційний список і виявила шістьох осіб, які народилися на Донеччині. Серед них. колишні українські посадовці, представники окупаційних політичних структур та люди, пов’язані з промисловістю регіону.

Сергій Арбузов: колишній голова НБУ, який балотувався до Держдуми РФ

Сергій Геннадійович Арбузов, уродженець Донецька та колишній високопосадовець України часів президентства Віктора Януковича. У 2010–2012 роках він очолював Національний банк України. Згодом, у 2012–2014 роках, обіймав посаду першого віцепрем’єр-міністра України. На початку 2014 року Арбузов також тимчасово виконував обов’язки прем’єр-міністра України.

Після Революції Гідності колишній посадовець виїхав до Росії. За біографічними відомостями, він займався громадською діяльністю та виступав на російському телебаченні з критикою української влади. У 2026 році Арбузов долучився до виборчого процесу в Росії. Він очолив регіональну групу партії “Справедлива Росія”, яка охоплювала тимчасово окуповані території України. У санкційному документі ЄС зазначено, що Арбузов був кандидатом від цієї партії на незаконних виборах до Державної думи РФ у вересні 2026 року. Арбузов вперше отримав мандат у російську Держдуму у 2026 році.

У Європейському Союзі вважають, що участю в цих виборах Арбузов сприяв спробам легітимізувати російську агресію проти України та підтримувати окупацію українських територій.

Олександр Гріденко: від підприємницької діяльності до окупаційної “Народної ради днр”

Олександр Гріденко народився 22 липня 1987 року на Донеччині. У санкційному документі ЄС місцем його народження зазначений Донецьк. Водночас у біографічному матеріалі росджерел вказане Старобешеве. Обидва населені пункти розташовані в Донецькій області. Гріденко навчався у школі №115 у Донецьку. У 2009 році закінчив радіотехнічний факультет Донецького національного технічного університету.

Згодом він займався підприємницькою діяльністю. Зокрема, був директором донецького товариства “Амік”, а з 2015 року пов’язують із керівництвом керченського товариства “Алекс-групп”, яке працювало у сфері дротових технологій зв’язку. Після окупації частини Донеччини Гріденко долучився до створених Росією політичних структур.

Із травня 2019 року він був депутатом так званого “Молодіжного парламенту днр”. Також очолював комітет із питань економіки та підприємництва, організаційний комітет проєкту “Школа підприємництва” та входив до руху “Молода республіка”. У лютому 2020 року Гріденко отримав місце в окупаційній “Народній раді ДНР” і долучився до фракції “Донецька республіка”. У вересні 2026 року Гріденко став кандидатом від партії “Єдина Росія” на незаконних виборах до Держдуми РФ. Європейський Союз включив його до санкційного списку за офіційну участь у виборчому процесі на тимчасово окупованих територіях України.

Сергій Добровольський: діяльність у “Молодій гвардії Єдиної Росії” та робота з молоддю на ТОТ

Сергій Сергійович Добровольський, уродженець Донецька, який співпрацює з російською окупаційною владою. За даними проєкту Evocation, у 2022 році він очолив донецьке відділення “Молодої гвардії Єдиної Росії”, молодіжної організації російської владної партії. Також Добровольський став координатором цієї організації на окупованих територіях чотирьох областей України.

За оприлюдненими відомостями, він займався поширенням російської пропаганди серед молоді та організацією заходів на підтримку російських військових. Окрім діяльності в молодіжній організації, Добровольський отримав мандат депутата окупаційної “Народної ради ДНР”. У вересні 2026 року він балотувався до Державної думи Росії від партії “Єдина Росія”.

У санкційному документі ЄС зазначено, що Добровольський був кандидатом на незаконних виборах, проведених Росією на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Євросоюз вважає, що його участь у цьому процесі сприяла спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати окупацію українських територій.

Віктор Ніколаєнко: раніше балотувався до Верховної Ради України, а згодом — на російських виборах

Ніколаєнко, який у 2006 році намагався отримати мандат у Верховній Раді України, через двадцять років взяв участь у російському виборчому процесі на окупованих українських територіях. Віктор Вікторович Ніколаєнко народився 25 грудня 1977 року в Донецьку. У 1999 році він закінчив Донецький державний університет. До співпраці з російськими окупаційними структурами Ніколаєнко брав участь в українському політичному житті. За даними руху ЧЕСНО, у 2006 році він балотувався до Верховної Ради України від “Партії екологічного порятунку “ЕКО+25%””, але депутатом не став. На той час Ніколаєнко працював головним редактором всеукраїнського громадсько-політичного науково-виробничого журналу “Наш вибір”. Пізніше він долучився до діяльності російських окупаційних структур на Донеччині.

За інформацією ЧЕСНО, у 2023 році Ніколаєнко балотувався на незаконних виборах на окупованій Донеччині від партії “Єдина Росія”. Також він обіймав посаду радника так званого голови “днр”. У вересні 2026 року Ніколаєнко знову став кандидатом від “Єдиної Росії”, цього разу, на незаконних виборах до Державної думи РФ. Європейський Союз включив його до санкційного списку через участь у виборах, організованих Росією на окупованих територіях чотирьох областей України.

Сергій Макаров: від роботи на шахтах Донеччини до Держдуми Росії

Сергій Валерійович Макаров, уродженець Донецька, професійна діяльність якого тривалий час була пов’язана з вугільною промисловістю регіону. У 2006 році він закінчив Донецький національний технічний університет.

За росданими, Макаров працював на шахтах та вугледобувних підприємствах Донеччини, зокрема на шахті імені Скочинського. У 2021–2024 роках він обіймав посаду головного інженера цієї шахти. Підприємство працювало у структурі окупаційної “Донецької вугільної енергетичної компанії”. Згодом Макаров долучився до російського політичного процесу, так, у вересні 2026 року він балотувався до Державної думи РФ від партії “Єдина Росія”.

За оприлюдненими біографічними відомостями, Макаров отримав депутатський мандат за результатами виборів у Горлівському одномандатному окрузі №15, який Росія сформувала на окупованій Донеччині. У санкційному документі ЄС Макаров зазначений серед осіб, які брали участь у незаконних виборах до Державної думи Росії на окупованій території Донецької області.

Сергій Білокопитов: уродженець Горлівки, який балотувався від “Справедливої Росії”

Сергій Олександрович Білокопитов народився в Горлівці Донецької області. Інформації про попередню діяльність Білокопитова у відкритих джерелах небагато. Його дані містяться у базі OpenSanctions та в офіційному санкційному документі Європейського Союзу. Відповідно до регламенту ЄС, Білокопитов був кандидатом від партії “Справедлива Росія” на незаконних виборах до Державної думи РФ у вересні 2026 року. Європейський Союз визначив його участь у цьому виборчому процесі як діяльність, що сприяла спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати незаконну окупацію України.

До теми:

Озброєні російські військові та робота дільниць під час атак: як у окупованих містах Донеччини пройшли псевдовибори

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!