Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Майже 10 років окупованим Донецьком керує Олексій Кулемзін. Фактично він є мером міста, його офіційна посада звучить як “голова муніципального утворення міський округ Донецьк”. До посади в окупаційній адміністрації Кулемзін працював у Донецькій ОДА. З приходом окупантів перейшов на їхній бік, і очолив спочатку місцеве комунальне підприємство, а згодом став керувати всім містом.

Що відомо про Олексія Кулемзіна і його роль у керуванні окупованим Донецьком? Редакція зібрала досьє.

Олексій Кулемзін, біографія до 2014 року

З біографії, опублікованої в росджерелах, йдеться, що Олексій Кулемзін народився 13 червня 1974 року в Донецьку.

Має дві вищі освіти, навчався в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса. У 1997 році отримав диплом за спеціальністю “Економіка та управління виробництвом”, а у 2000 році — за спеціальністю “Державна служба”.

Трудовий шлях розпочав у 1989 році, але посади та місця роботи в біографії не вказані.

З травня 1998 року по 2014 рік Олексій Кулемзін працював у Донецькій ОДА. З 2007 до 2010 року був начальником Управління зовнішньоекономічних зв’язків та європейської інтеграції, а з 2011 до 2013 року — заступником начальника Головного управління регіонального розвитку, залучення інвестицій та зовнішньоекономічних зв’язків.

Кар’єра Олексія Кулемзіна після приходу окупантів

Після окупації Донецька Олексій Кулемзін вирішив залишатися в місті. Він підтримав окупаційну владу. В інтерв’ю, датованому 2025 роком, заявив, що цей вибір був свідомим. А окупацію Донецька вважає своїм головним досягненням.

З листопада 2014 року окупанти призначили Олексія Кулемзіна директором комунального підприємства “Донелектроавтотранс”. На цій посаді він вперше фігурує на відео окупаційної адміністрації. У жовтні 2014 року так звана “адміністрація міста Донецька” створила канал в Youtube. У відео за листопад Кулемзіна вже можна було побачити на відео. Він закликав мешканців Донецька сплачувати проїзд у громадському транспорті і попереджав про штрафи.

Також на цьому каналі є відео, де Кулемзін звітує про роботу так званому “меру” Донецька, призначеного окупантами, Ігорю Мартинову. Вони говорять про збитки КП, звинуваючи в цьому колишнє керівництво, а Кулемзін презентував нові посвідчення контролерів з символікою “днр”.

У 2015 році Олексій Кулемзін розпочав політичну діяльність. У вересні того року він став депутатом так званої “народної ради днр”. Кулемзін йшов по списку від громадського руху “Донецька республіка”, членом якого він був.

Примітка. “Донецька республіка” — це проросійський сепаратистський політичний рух, що виник у Донецькій області наприкінці 2005 року, як відповідь на президентство Віктора Ющенка та впровадження ним проукраїнських ідей. На початку 2007 року представники “Донецької республіки” проводили акції в різних містах на сході України, пропагуючи ідеї сепаратизму та федералізації країни. З листопада 2007 року діяльність “Донецької республіки” була заборонена на території України. Після приходу окупантів у 2014 році “Донецька республіка” стала найчисельнішим громадським рухом у “днр” та мала фракцію в “народній раді днр”. Лідером руху сьогодні є ватажок “днр” денис пушилін.

17 жовтня 2016 року тодішній ватажок “днр” олександр захарченко призначив Кулемзіна виконувачем обов’язків голови адміністрації Донецька. У травні 2019 року нинішній ватажок пушилін призначив його повноцінним головою адміністрації Донецька.

Олексій Кулемзін як мер окупованого Донецька

З 2016 року Олексій Кулемзін висвітлював роботу з відновлення житла і інфраструктури в Донецьку. Зокрема, на початку 2017 року розповідав про вирішення проблеми з водопостачанням у місті. Він запевняв, що комунальники працюють над запуском станції і скоро вода має з’явитися в домівках донеччан. Відтоді в місті почали працювати точки розвозу води. До слова, ця проблема не вирішена в Донецьку і до сьогодні.

У серпні 2020 року Кулемзін взяв участь у відкритті пам’ятника терористу Михайлу Толстих, відомого на позивний “Гіві”. Бойовик брав участь у російській окупації Донеччини та боях за Донецький аеропорт. Окрім цього, “Гіві” знущався з українських військових, які потрапляли до полону бойовиків. Був ліквідований у лютому 2017 року внаслідок підриву вибухівки в Макіївці. Окупаційна влада визнала “Гіві” героєм “днр” та встановила погруддя на його честь.

Загалом Кулемзін часто шанує пам’ять ліквідованих бойових. Щороку він покладає квіти до пам’ятника олександру захарченку, який був першим ватажком “днр”, і відвідує меморіал на місці його загибелі.

Підтримував Кулемзін і живих окупантів, які брали участь у війні з Україною. У лютому 2021 року він звітував про нагородження і допомогу бойовикам, які воювали на боці рф.

Звітує “мер” Донецька і про покращення в місті. Частина з яких відбуваються завдяки так званим регіонам-шефам з рф. Так, Кулемзін писав, що завдяки допомозі “російських друзів” із Ямало-Ненецького автономного округу, у лікарнях Донецька з’явилося нове медичне обладнання: апарати для фізіотерапії, УЗД, електрохірургії та інших призначень. Фактично він підтверджує бездіяльність окупаційних органів, які не в змозі самостійно забезпечити медзаклади.

Окремо Кулемзін намагається розвивати міжнародні відносини. Але спіпрацю налагоджують з такими ж окупованими територіями. Наприклад, у липні 2021 року Кулемзін заявив про розвиток відносин між Донецьком і Сухумі — так званою столицею Абхазії, яка фактично є територією Грузії, яку окупувала рф.

Окремо Олексій Кулемзін проводить пропаганду серед дітей. З 2021 року він дав можливість дітям з Донецька здавати російське ЕГЭ (ред. аналог українських ЗНО/НМТ) для вступу в російські заклади освіти.

Також дітей долучають до різних загальноміських акцій. Наприклад, у 2020 році в Донецьку відкрили виставку квітів до Дня міста. Примітно, що взяти участь у відкритті виставки запросили дітей. Вони були у військовій формі та з фотографіями радянських військових. А у травні 2021 року дітей, переодягнених у традиційне російське вбрання, долучили до святкування так званої “річниці днр”.

У серпні 2021 року підлітків також долучили до святкування російського дня вдв (ред. повітряно-десантних військ). Молодь у військовій формі та зі зброєю провели показове тренування.

Ще до того, як рф у 2022 році офіційно заявила про “приєднання днр” до свого складу, Донецьк транслював свою приналежність до росії. Зокрема, Кулемзін показує, як місто доєднувалося до всіх російських акцій. Це і спортивна акція “Зарядка рф”, що відбулася в парку Щербакова, і акція пам’яті, приурочена трагедії в російській Казані.

У квітні 2023 року в Донецьку відкрили місцеве відділення путінської партії “единая россия”. Його очолив Олексій Кулемзін. Неодноразово він проводив показові вручення партійних квитків мешканцям міста.

Підозра у колабораційній діяльності

У липні 2024 року Олексій Кулемзін заочно отримав підозру в колабораційній діяльності — добровільному зайнятті посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Читайте також:

• Окупанта, який причетний до знищення Маріуполя і Авдіївки, призначили заступником міністра “днр”
• Кадрові зміни в “днр”: новим очільником МВС став російський генерал поліції
• Від бойовика до наставника дітей: хто такий Олександр Камишов і як він мілітаризує молодь Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За минулу добу росіяни просунулися поблизу населеного пункту Шахове. Також, за даними Генштабу ЗСУ, на східному фронті загальна кількість штурмів з боку росіян дещо знизилася: порівняно зі статистикою за 3 серпня кількість наступальних дій на п’яти основних напрямках зменшилася з 90 до 85. Найбільший тиск противника наразі змістився на Покровський напрямок.

Детальніше про ситуацію на фронті — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Ситуація на Покровському та Костянтинівському напрямках

Покровський напрямок став ділянкою з найбільшою кількістю штурмових дій. Українські підрозділи зупинили 27 атак, що на п’ять більше порівняно з даними за 3 серпня (22 атаки). Противник виявляв активність у районах Родинського та Котлиного, а також здійснював штурми у напрямках Новоолександрівки, Торецького, Шахового, Софіївки, Чернігівки, Ганнівки, Нового Донбасу, Добропілля, Шевченка, Василівки, Удачного та Новопідгородного. Водночас, аналітики DeepState зафіксували просування противника саме біля Шахового.

На Костянтинівському напрямку зафіксовано зниження інтенсивності бойових дій. Кількість атак російської армії зменшилася з 35 до 22. Росіяни вели штурмові дії в районах Костянтинівки, Іллінівки та Іванопілля, а також у напрямках Новоселівки та Новопавлівки.

Ситуація на Слов’янському, Лиманському та Краматорському напрямках

На Слов’янському напрямку кількість штурмів зменшилася з 22 до 19. Противник діяв у районах Закітного, Кривої Луки та Різниківки, а також у напрямках Рай-Олександрівки та Пискунівки.

На Лиманському напрямку зафіксовано зростання кількості атак: з 9 до 14. Спроби вклинитися в оборону відбито в районах Лимана, Діброви, Озерного та Ставків, а також у напрямках Чернещини, Ольгівки, Шийківки та Дробишевого.

На Краматорському напрямку противник здійснив три атаки замість двох напередодні. Російська армія наступала у напрямках населених пунктів Федорівка Друга, Никифорівка та Маркове.

Втрати противника

Загальні бойові втрати російської армії в особовому складі становлять близько 1 452 880 осіб. За останню добу ліквідовано 1 130 осіб. Також за добу українські підрозділи знищили:

• 1 715 безпілотників оперативно-тактичного рівня;
• 449 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн;
• 65 артилерійських систем;
• 10 наземних робототехнічних комплексів;
• 5 танків;
• 5 бойових броньованих машин;
• 3 одиниці спеціальної техніки;
• 2 реактивні системи залпового вогню;
• 2 засоби протиповітряної оборони.

Читайте також:

Росіяни посилили тиск на Слов’янському напрямку: кількість атак зрівнялася з Покровським відтинком

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!