У 2025 році у штаті Бахмутської міської військової адміністрації працювали троє людей. А в апараті Бахмутської міської ради та її виконавчих органах — 60 працівників. Редакція Бахмут IN.UA подала запит, аби дізнатися, яку зарплату отримували посадовці МВА та міськради у 2025 році.

Детальний аналіз заробітних плат у матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутська МВА: яку зарплату отримували у 2025 році

У відповідь на запит редакції Бахмутська МВА повідомляє, що штатна чисельність працівників складала п’ять штатних одиниць. Фактично у складі МВА працювали троє людей.

• Олексій Рева, начальник Бахмутської МВА, за 2025 рік отримав 1 524 557,41 гривень.
• Олександр Марченко, заступник начальника Бахмутської МВА, за 2025 рік отримав 1 362 683,46 гривень.
• Дар’я Селезньова, головна спеціалістка з питань бухгалтерського обліку та звітності Бахмутської МВА, за 2025 рік отримала 533 308,70 гривень.

Бахмутська міська рада: яку зарплату отримували у 2025 році

У відповідь на запит Бахмутська МВА повідомила, що штатна чисельність працівників Бахмутської міськради у 2025 році складала 61 штатну одиницю. Фактично у міськраді працювали 60 людей.

• Сергій Родін, заступник міського голови Бахмутської міськради, за 2025 рік отримав 1 025 044,02 гривень.
• Марина Іванушкіна, керуюча справами виконкому Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 684 595,03 гривень. На цій посаді вона працювала з січня по червень включно.
• Юлія Літвінова обіймає посаду керуючої справами виконкому Бахмутської міськради з грудня 2025 року. За місяць роботи вона отримала 60 681,81 гривень.
• Олена Данько, староста Іванівського округу, за 2025 рік отримала 685 186,21 гривень.
• Олена Костюченкова, староста Опитненського округу, за 2025 рік отримала 645 438,89 гривень.
• Сергій Косаковський, головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції і взаємодії з правоохоронними органами Бахмутської міськради, за 2025 рік отримав 389 063,82 гривень.
• Людмила Лихненко, спеціалістка І категорії Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 284 985,42 гривень.
• Аліна Журавльова, головна спеціалістка з питань праці Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 264 511,54 гривень.
• Сергій Пономарьов, головний спеціаліст з питань державного архітектурно-будівельного контролю Бахмутської міськради, за 2025 рік отримав 205 357,17 гривень.
• Наталя Кисиличина, начальниця відділу пресслужби Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 257 582,92 гривень. На цій посаді вона працювала з січня по квітень включно.
• Олена Кец, начальниця відділу кадрового забезпечення Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 494 239,62 гривень.
• Галина Семенчева, головна спеціалістка відділу кадрового забезпечення Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 372 675,52 гривень.
• Ксенія Денисенко, головна спеціалістка відділу кадрового забезпечення Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 240 522,43 гривень.
• Тетяна Чернікова, начальниця відділу діловодства і контролю Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 417 876,23 гривень.
• Катерина Дульнева, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 409 363,62 гривень.
• Євгенія Зубенко, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 257 556,40 гривень.
• Олена Шамільова, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 388 620,76 гривень.
• Наталя Косолапова, спеціалістка І категорії відділу діловодства і контролю Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 234 374,65 гривень.
• Галина Фірябова, заступниця начальника відділу бухгалтерського обліку і звітності Бахмутської міськради, за 2025 рік отримала 688 012,77 гривень.
• Маркова Олена, головна спеціалістка відділу бухгалтерського обліку і звітності Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 318 658,87 гривень.
• Ошурко Марія, головна спеціалістка відділу бухгалтерського обліку і звітності Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 89 562,05 гривні, працювала 5 місяців.
• Білих Наталя, головна спеціалістка відділу бухгалтерського обліку і звітності Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 337 192,99 гривень.
• Мельдер Дмитро, начальник відділу комп’ютеризації та цифровізації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримав 159,664,18 гривень.
• Мельдер Дмитро, головний спеціаліст відділу комп’ютеризації та цифровізації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримав 263,760,44. Був переведений на посаду вище.
• Потапенко Ольга, спеціалістка І категорії відділу комп’ютеризації та цифровізації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 351 573.96 гривень;
• Мироненко Катерина, спеціалістка ІІ категорії відділу комп’ютеризації та цифровізації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 286 799,39 гривень.
• Гурова Владислава, головна спеціалістка відділу комп’ютеризації та цифровізації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 88 063,26 гривень, працювала 4 місяці.
• Любченко Ганна, начальниця загального відділу Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 629 366,88 гривень.
• Іванюк Ганна, головна спеціалістка по роботі зі зверненнями громадян Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 505 024,86 гривень.
• Черненко Валерій, водій, за 2025 рік отримав 354 202,57 гривень.
• Баришенський Роман, водій, за 2025 рік отримав 391 727,57 гривень.
• Журба Віктор, водій, за 2025 рік отримав 370 581,31 гривень.
• Лунькін Дмитро, водій, за 2025 рік отримав 15 142,77 гривень, відпрацював 1 місяць.
• Букрей Ганна, начальниця юридичного відділу Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 581 097,34 гривень.
• Петрейко Альона, головна спеціалістка-юрисконсультка юридичного відділу Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 326 707.88 гривень;
• Завада Вікторія, головна спеціалістка-юрисконсультка юридичного відділу Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 263 445 гривень.
• Бондарева Людмила, начальниця відділу внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 324 540,05 гривень.
• Погорелова Карина, спеціалістка І категорії відділу внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 180 255,92 гривень.
• Федорова Юлія, спеціалістка І категорії відділу внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 28 004,41 гривень, відпрацювала 3 місяці.
• Білик Сергій, начальник відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримав 329 894,03 гривень.
• Семиряд Костянтин, головний спеціаліст відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримав 202 683,36 гривень.
• Костюченков Роман, спеціаліст відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримав 17 144 гривень, відпрацював 1 місяць.
• Чистякова Надія, начальниця відділу торгівлі, громадського харчування, побутових та платних послуг Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 429 278,20 гривень.
• Царук Ганна, головна спеціалістка відділу торгівлі, громадського харчування, побутових та платних послуг Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 516 466,88 гривень.
• Мироненко Юлія, начальниця архівного відділу Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 495 302,92 гривень.
• Насипайко Світлана, головна спеціалістка трудового архіву Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 293 306,39 гривень.
• Ромашкова Ольга, провідна спеціалістка трудового архіву Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 158 049,67 гривень.
• Іващенко Наталія, начальниця відділу Державного реєстру виборців Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 462,588,10 гривень.
• Чередніченко Катерина, головна спеціалістка відділу Державного реєстру виборців Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 215 283,75 гривень.
• Чистякова Наталя, начальниця відділу-адміністраторка надання адміністративних послуг Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 491 688,88 гривень.
• Говгаленко Чеслава, заступниця начальника відділу-адміністраторка надання адміністративних послуг Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 317 913,88 гривень.
• Вісільова Олена, адміністраторка відділу надання адміністративних послуг Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 293 158,29 гривень.
• Колосова Ірина, адміністраторка відділу надання адміністративних послуг Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 176 956,58 гривень.
• Косаргіна Ольга, начальниця відділу реєстрації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 556,805,64 гривень.
• Макарович Марина, заступниця начальника відділу реєстрації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 355 345,62 гривень.
• Стукан Вікторія, державна реєстраторка відділу реєстрації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 207 474,57 гривень.
• Ніколашина Яна, головна спеціалістка відділу реєстрації Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 216 529,24 гривень.
• Міняйло Наталія, начальниця відділу пресслужби Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 170 495,19 гривень.
• Міняйло Наталя, головна спеціалістка відділу прес-служби Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримала 295 308,16 гривень. Була переведена на посаду вище.
• Орлов Олександр, головний спеціаліст відділу прес-служби Бахмутської міської ради, за 2025 рік отримав 92 814,64 гривень, відпрацював 4 місяці.

Найвищу зарплату — 1 025 044,02 гривень — отримав заступник міського голови Сергій Родін. Найнижчу зарплату отримала керуюча справами виконкому Бахмутської міськради Юлія Літвінова, яка працювала в міськраді місяць. Вона отримала 60 681,81 гривень.

Примітка. Над текстом працювали Валентина Твердохліб і Дмитро Скопіч.

Примітка. Медіа Бахмут IN.UA висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики”, що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією “Media Development Foundation” (MDF). Медіа Бахмут IN.UA зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.

Читайте також:

• Що купували для Бахмута в першому місяці 2026 року: аналіз закупівель на Прозорро
• 4 працівників міськради Бахмута будуть працювати за місцем її фактичного перебування — у Дніпрі
• Соціальний захист, гуманітарна допомога та компенсації за житло: з чим зверталися бахмутяни до МВА у 2025

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника відділу у псевдоміністерстві “днр”. Потім — очільником “Юнармії”, яка на окупованих територіях навчає дітей від 8 років складати присягу “Батьківщині днр” і керувати бойовими дронами. Сьогодні під його керівництвом — понад 7 тисяч підлітків.

Редакція зібрала детальне досьє на Віктора Пудака.

Хто такий Віктор Пудак: від університету до окупаційної служби

Дані	За даними центру “Миротворець”
Повне ім’я	Пудак Віктор Вікторович
Дата народження	20.10.1978
Місце народження	Донецька область, місто Красноармійськ (Покровськ)
ВКонтакте	vk.com/id65722680
Однокласники	ok.ru/profile/562430790640
Telegram-канал	t.me/VictorPudak

Пудак Віктор Вікторович народився 20 жовтня 1978 року в Донецькій області. Навчався у середній школі №3, потім вступив до Донецького національного університету, який закінчив у 2001 році. До 2014 року він був пересічним мешканецем міста без помітної публічної біографії. Після того як Донецьк перейшов під контроль проросійських угруповань, Пудак почав активно будувати кар’єру в окупаційних структурах, займаючись вихованням молоді.

З 2015 року Пудак обіймав посаду заступника начальника відділу військово-патріотичного виховання та оздоровлення молоді в т.зв. “Міністерстві молоді, спорту і туризму днр”. Звідси починається його системна робота з ідеологічної обробки молоді, яка зростала на тимчасово окупованих територіях. У 2019 році, коли угруповання “днр” вирішило створити власну “юнармію” за прямою аналогією з російською організацією, її очолив саме Пудак. У 2021 році він став начальником Центрального штабу ОО ВПД “Молода Гвардія – Юнармія” днр і отримав медаль організації “За активну військово-патріотичну роботу”. З липня 2023 року він офіційно начальник штабу регіонального відділення “Юнармія” на окупованій частині Донецької області.

Але кар’єра Пудака не обмежується “юнармією”. У лютому 2026 року у своєму Telegram-каналі він повідомив, що отримав медаль “Ветеран бойових дій” від організації “Бойове братство”, нагороду, яка офіційно видається учасникам бойових дій на окупованій території. Тожі ж Пудак відкрив власний Telegram-канал, у першому повідомленні якого відразу позначив його призначення: “Цей канал оголошується єдиним пунктом управління для отримання наказів, бойових розписань і важливих зведень. Тут буде лише перевірена інформація про побудови, навчальні виходи, стрільби та всі значущі операції”. Мова — характерна, Пудак послідовно використовує військову термінологію навіть у побутових повідомленнях: батьки дітей у нього “вірні союзники”, підсумки — “бойові зведення”.

Що відбувається на “навчальних виходах”: стрільба, дрони, присяга

Сам Пудак детально звітує про те, чим займаються “юнармійці”. Так, у лютому 2026 року у Маріуполі на базі школи №41 відбувся “зліт місцевого відділення”, у цій школі створили перший юнармійський клас. Того ж місяця у донецькій школі №119 відкрили “парти героя” — це меморіальні парти з іменами випускників, що загинули у складі російських збройних формувань у війні проти України. Юнармійці були там у ролі почесної варти.

Окупаційні медіа подають такі заходи як “історичну пам’ять”, фактично ж ідеться про вбудовування війни у повсякденне життя дітей як норму і зразок для наслідування.

Також у лютому Пудак відкрито похвалився, що “юнармійці в днр” почали проходити курси з управління дронами в умовах бойових дій. Було підписано угоду з т.зв. “республіканським центром безпілотних систем”, де підлітки навчаються воювати за допомогою БПЛА. У квітні 2026 року Пудак оголосив набір на “сборы в Авангард”, це табори тактичної і спортивної підготовки для юнаків і дівчат 14–17 років на чотири зміни протягом літа, так дітей готують до військових дій. А у травні в Шахтарську і Маріуполі провели зональні етапи “Зарниці 2.0”, всеросійської військово-патріотичної гри, де дії — це “бойові завдання”, а не дитячі ігри. Пудак тут виступав суддею.

Пудак будує не лише військову, а й медійну складову “юнармії”. Так, він звітував, що виграв президентський грант на розвиток напрямку “Юнкор”, нібито дитячої журналістики. Наставниками юних “журналістів” стали пропагандистський телеканали “Россия 1” та “Республіканський медіахолдинг”, які поширюють дезінформацію про війну в Україні. Вже у березні Пудак також підписав угоди про співпрацю з Асоціацією ветеранів сво в днр з штабом “юнармії” Красноярського краю, тож мережа ширшає горизонтально і вертикально одночасно.

У червні Пудак оголосив про участь у VI Конференції Донецького регіонального відділення “єдиної росії” — вже як член регіональної політради партії путіна.

Віктор Пудак став одним із ключових функціонерів російської системи мілітаризації дітей та молоді на тимчасово окупованій частині Донецької області. Після роботи в окупаційному “міністерстві молоді, спорту і туризму днр” він очолив регіональний штаб “юнармії”. Під керівництвом Пудака “юнармія” в окупованій Донеччині перетворилася на розгалужену структуру, яка охоплює тисячі дітей та підлітків. Організація не лише проводить нібито “військово-патріотичні заходи”, а й залучає молодь до навчання з керування безпілотниками, участі у військово-пошукових експедиціях та інших активностях, пов’язаних із підготовкою до служби в російських силових структурах.

Активна публічна діяльність Пудака свідчить про його участь в інтеграції окупованої частини Донеччини в російський політичний та ідеологічний простір через систему виховання молоді. Саме через такі структури росія формує лояльність до своїх інституцій серед дітей та підлітків на окупованих територіях.

До теми:

Олександра Кульгіна (досьє) або як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Понад 4 мільйони. Саме стільки переселеців налічував в Україні Мінсоц станом на 2 лютого 2026 року. Ці мільйони українців, переміщені, але не позбавлені виборчих прав. Інша справа, чи зможуть вони ними скористатися, бо питання участі внутрішньо переміщених осіб у майбутніх виборах залишається відкритим, і дедалі гострішим. 

Бахмут IN.UA поговорив з Павлом Романюком, експертом з виборчого права про те, які перепони є для ВПО на шляху до участі у післявоєнних виборах.

Хто пояснює

Примітка. Павло Романюк — експерт з виборчого права, радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА. Бере участь у тематичних підгрупах робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо особливостей виборів в умовах повоєнних виборів та/або під час особливого періоду.

Вибори можливі в Україні тільки після завершення воєнного стану. Але що далі?

Перше, що важливо зафіксувати, вибори в Україні юридично неможливі, поки діє воєнний стан. Це не питання політичної волі — це конституційна норма.

“Воєнний стан перебуває в контраверсії з виборами, тобто це не поєднані речі. Бо воєнний стан спрямований на консолідацію зусиль для протидії ворогу, для посилення обороноздатності за рахунок інструментів, в тому числі за рахунок обмеження прав людини. А вибори, це вільний політичний процес, в якому дуже важливі гарантування виборчих принципів, виборчих прав”,— каже спікер.

Тобто питання потрібно ставити, не “чи будуть вибори”, а “що відбудеться одразу після того, як воєнний стан завершиться”. І ось тут починається найскладніше, каже Павло Романюк. Бо без масштабної верифікації та оновлення даних мільйони людей просто не потраплять до списків виборців, і це не метафора, а технічна реальність.

Щоб уникнути цього, потрібна масштабна комунікаційна кампанія, спрощення електронних і паперових процедур, синхронізація реєстрів. І головне, держава має пояснити людям різницю між тимчасовою зміною місця голосування і зміною виборчої адреси, бо наслідки цих двох процедур мають відмінності. 

Примітка. У чому різниця між цими двома процедурами?

Тимчасова зміна місця голосування — це разова технічна дія під конкретні вибори. Наприклад, людина з Бахмута, живе у Києві і подає заяву та голосує на київській дільниці. Але її виборча адреса залишається бахмутською. На місцевих виборах вона все одно належить до своєї громади походження. 

Зміна виборчої адреси — це постійне рішення, яке змінює виборчу прив’язку людини назавжди (до наступної зміни). Та сама людина з Бахмута стає виборцем Київської області. Вона голосує на місцевих виборах за київського мера і депутатів Київської ради. Але вже не має жодного відношення до виборів у Маріуполі, навіть якщо місто деокупують.

Питання, як братимуть участь у виборах мільйони ВПО, залишається відкритим. Але час на підготовку — іде. 

ВПО мають право голосу. Але чи потраплять до списків?

Юридично внутрішньо переміщені особи не втрачають виборчих прав через сам факт переміщення. Вони залишаються громадянами України, а отже, виборцями. Але наявність права, не завжди гарантує його реалізацію, а з урахуванням наслідків війни можуть бути й додаткові перепони.

“Наголошу, що внутрішньо переміщені особи не втрачають право голосу через сам факт переміщення, бо вони залишаються громадянами України, тобто виборцями, відповідають виборчим цензам. На президентських виборах вони зможуть проголосувати як виборці на загальнодержавних виборах — або за своєю виборчою адресою, або за місцем фактичного перебування, якщо скористаються процедурою зміни місця голосування без зміни виборчої адреси”, — каже експерт.

Він додає, що умовою реалізації права голосу є включення до списку виборців. А списки формуються на основі Державного реєстру виборців — і саме тут починається проблема. Реєстр значною мірою досі відображає картину розселення до повномасштабного вторгнення. За оцінками ОПОРИ, станом на червень 2026 рік, близько 6,5 мільйона виборців формально залишаються зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях. Ще 1,5-1,7 мільйона, взагалі без виборчої адреси.

“Без спеціальних процедур і завчасної актуалізації даних Державного реєстру виборців мільйони українців можуть фактично не потрапити до списків”, — попереджає Романюк.

Три шляхи до виборчої дільниці для ВПО. Легких немає

Для ВПО на президентських та парламентських виборах існують три варіанти участі, пояснює спікер. Кожен, зі своїми наслідками.

Перший — залишитися прив’язаним до своєї виборчої адреси (тобто голосувати там, де людина офіційно зареєстрована до переміщення). Для жителів окупованих територій, він фактично нереальний.

Другий — це тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси. Це найбільш гнучкий механізм, бо людина голосує там, де реально перебуває, але зберігає прив’язку до громади походження.

Третій — це зміна виборчої адреси на фактичне місце проживання.

Але тут є важливий нюанс вже в контексті місцевих виборів, на якому наголошує Романюк:

“Якщо змінюємо виборчу адресу, то вже ми відносимося до іншої громади і голосуємо за органи місцевого самоврядування тієї громади, на яку ми змінили цю виборчу адресу, але вже не маємо відношення до громади попереднього походження. Це вже не технічна дія на конкретні вибори, а зміна постійної виборчої прив’язки людини до певної громади”, — каже спікер.

А що з місцевими виборами?

Якщо на президентських і парламентських виборах ВПО мають відносно прозорі шляхи участі, то місцеві вибори, це вже зовсім інша історія. Тут виборець голосує не просто “де зручно”, а за органи самоврядування конкретної громади, до якої належить за виборчою адресою. Сьогодні в робочих групах обговорюється ідея автоматично перенести всіх ВПО до громад фактичного проживання, за даними реєстру ВПО. Але Павло Романюк вважає це небезпечним рішенням і пояснює чому:

“Річ в тому, що реєстр ВПО не точний, і може людина цього і не бажає — людина може тимчасово жити в іншому регіоні, але зберігати зв’язок зі своєю громадою походження. Тому тут немає такого універсального рецепту. Ключовим є те, щоб не змінювати виборчу адресу автоматично, без волі виборців. Зміна має відбуватись внаслідок усвідомлених дій виборця”.

Про масштаб розриву між реєстрами і реальністю свідчать власні дослідження ОПОРИ: лише 37,5% серед тих, хто має досвід переміщення, є офіційно зареєстрованими як ВПО. Навіть серед тих, хто перемістився після початку повномасштабного вторгнення, офіційний статус мають лише 44,7%.

І окремо є питання, а що буде з місцевими виборами для жителів з ТОТ, це жителі повністю окупованих громад: як наприклад Бахмутської, Маріупольської, Авдіївської, Мелітопольської та десятків інших. Ми поставили питання, а що буде з їхнім представництвом на президенських або наприклад місцевих виборах?

“Окупація громади не означає втрату права голосу як громадянина України. Водночас такі громади є однією з найскладніших для адміністрування. Показово, що в реєстрі виборців досі значаться десятки тисяч виборців з окупованих територій віком понад 100 років. І понад тисяча — старші 115 років. Це свідчить не про довголіття українців, а про критичний стан реєстру, розумієте”, — каже Павло Романюк.

Щодо місцевих виборів в окупованих громадах, вони просто неможливі технічно та юридично:

“Якщо територія громади окупована там неможливо організувати демократичні вибори. До деокупації управління на цих територіях фактично здійснюватиметься через спеціально-публічно правові механізми — або військова адміністрація, або інші тимчасові моделі, які будуть визначені законом. Але це не є заміною місцевого самоврядування в демократичному сенсі”.

При цьому він окремо наголошує: держава не має права просто “стерти” людей із їхніх громад походження або автоматично перенести до нових без їхньої волі.

Чи може Україна запозичити досвід проведення виборів?

Примітка. Перші загальнонаціональні вибори в Боснії і Герцеговині після завершення війни відбулися 14 вересня 1996 року — менш ніж через рік після підписання Дейтонських мирних угод, які поклали край збройному конфлікту. Основним завданням голосування було створення спільних державних інститутів для країни, що залишалася глибоко поділеною як за етнічною ознакою, так і за адміністративним устроєм. Йшлося про співіснування трьох основних етнічних спільнот — босняків, сербів і хорватів — у межах двох автономних утворень: Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської.

Для забезпечення довіри до процесу вибори проходили під міжнародним наглядом. Їх організацію та моніторинг здійснювала Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Втім, результати голосування показали, що мирна угода не означала швидкого подолання суспільних розколів. Більшість виборців підтримала націоналістичні партії, які вже перебували при владі до війни або відігравали провідну роль під час конфлікту. Серед них — Партія демократичної дії (SDA), що представляла переважно босняків, Сербська демократична партія (SDS) та Хорватська демократична співдружність (HDZ). За підсумками виборів до колективного органу влади — Президії Боснії і Герцеговини — увійшли представники трьох етнічних груп, а головою Президії став босняцький політик Алія Ізетбегович. У Республіці Сербській президенткою була обрана Біляна Плавшич.

Коли шукають аналоги, найчастіше згадують Боснію і Герцеговину після Дейтонських мирних угод 1995 року. Там ОБСЄ організовувала вибори з урахуванням масового переміщення, зберігаючи зв’язок біженців із довоєнними громадами.

Але Павло Романюк застерігає від механічного перенесення цього досвіду:

“Такої збройної агресії, такого масштабу, не було в новітній історії, тому жоден з цих досвідів не можна механічно перенести на Україну. Боснійський досвід показував і певні ризики: активна реєстрація голосування від переміщених осіб потребувала складної верифікації, адміністрування за кордоном, високого рівня довіри до процедур і постійного захисту від політичних маніпуляцій. Для України цей приклад корисний не як готова модель, а як підтвердження принципу, що держава має шукати спосіб не виключати переміщених осіб із політичного життя їхніх громад, але робити це через безпечні, прозорі й перевірювані процедури”

І окремо експерт згадує про росію як фактор ризику, поки вона контролює окуповані території, будь-які вибори там є неможливими, бо держава-агресор втручатиметься в політичні процеси України.

До теми:

Де мій депутат: редакція дослідила, де зараз бахмутські обранці й хто не склав мандат

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!