
У Берліні проходить щорічна Berlin Freedom Conference, участь у якій взяла й українка Олександра Матвійчук, правозахисниця, голова Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру (2022). Спікерка розповіла про те як Україна протистоїть тиранії росії.
Публікуємо уривок з виступу.
***
Робота Ради Безпеки паралізована, і тепер легко передбачити, що такі пожежі, як війни, виникатимуть дедалі частіше в різних частинах світу, бо ця міжнародна система несправна, і іскри — всюди. Дозвольте сказати щось важливе про російську війну агресії проти України. Це не просто війна між двома державами.
Це війна між двома системами: авторитаризмом і демократією. І через цю війну путін намагається переконати весь світ, що свобода, демократія, верховенство права, права людини — це фальшиві цінності, бо вони не змогли нікого захистити під час війни. Путін намагається довести, що країна з потужним військовим потенціалом і ядерною зброєю може зламати міжнародний порядок, диктувати свої правила всій міжнародній спільноті й навіть силою змінювати міжнародно визнані кордони.
І якщо путін досягне успіху, це підштовхне інших авторитарних лідерів у різних частинах світу зробити те саме. Ми втрачаємо свободу у світі. Понад 80% людей на планеті живуть у не вільних або частково вільних суспільствах.
Це означає, що люди, які мають справжнє право голосувати за тих, за кого хочуть, які мають справжнє право говорити те, що хочуть сказати, — це меншість. І проблема не лише в тому, що в авторитарних країнах простір для свободи звужується до розміру тюремної камери. Проблема в тому, що навіть у розвинених демократіях люди починають ставити під сумнів Загальну декларацію прав людини.
Є причини для цього. Сучасні покоління успадкували свободу від своїх прабатьків. Вони почали сприймати права людини як належне. Вони стали споживачами демократії. Вони вважають свободу можливістю обирати між різними видами сиру в супермаркеті. І саме тому вони готові обміняти свою свободу на популістські обіцянки, економічні вигоди і передусім на власний комфорт.
Можливо, люди, які підтримують таке, зараз стають жертвами, але, вибачте, ми більше не живемо в мирний час. Десятиліття свободи, що настали після падіння Берлінського муру, завершилися — навіть для західних суспільств, не кажучи вже про ті частини світу, які ніколи не мали такої розкоші. Зміни — це нова норма.
Сучасні авторитарні режими не мають спільної ідеології. Однак вони просувають спільні наративи. Вони борються проти гуманістичних ідей, таких як права людини, незалежні суди чи свобода преси. Вони використовують нові технології, щоб підривати довіру між людьми, заражаючи їх цинізмом і апатією. Тепер навіть жителі маленьких спільнот більше не мають спільного відчуття реальності. А без спільного відчуття реальності ми більше не маємо спільних дій.
Без спільних дій як ми можемо захищати нашу свободу і нашу демократію? Так, демократія не є досконалою. Багато людей розчаровані нею, бо велика кількість проблем, зокрема соціальна нерівність, залишаються невирішеними. Але авторитарні режими теж не розв’язують цих проблем. Люди просто не мають права скаржитися. Ми були настільки впевнені, що свобода і демократія, це остаточна відповідь, що перестали її просувати. Ми маємо пояснити людям, що повинні виконувати два завдання паралельно — захищати нашу демократію і вдосконалювати її, бо в нас немає альтернативи.
Альтернатива нашій недосконалій демократії — це пекло відновленого радянського закону.
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!



