Люди, які втратили рідних, стикаються не лише з болем, а й із суспільними очікуваннями — як саме вони мають горювати. Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з психологинею Юлією Павловою про те, які стереотипи варто руйнувати та як правильно підтримати людину в жалобі.

“Правильне горювання”

Втративши рідну людину нерідко близькі стикаються з осудом від знайомих чи родичів, підписників у мережах за звичайні, на перший погляд, речі: похід в салон краси, нова покупка, поїздка за кордон, фото біля могили. Все це не вписується в очікування того самого правильного горювання. І як наслідок люди стикаються з осудом. Ми провели опитування серед бахмутян, аби дізнатися, чи мав хтось з них схожий досвід й ось які відповіді ми отримали.

З 48 опитаних:

• 12% радили не плакати на людях;
• 15% “триматися” і не показувати емоцій;
• 40% швидше “повертатися до нормального життя”;
• 2 % не говорити про втрати публічно й часто;
• 6% дотримуватися певного стилю одягу чи поведінки тощо.

Чому люди нав’язують рамки на тих, хто пережив втрату

Психологиня Юлія Павлова пояснює, що в Україні досить міфологізована тема проживання-горювання, тому часто замість підтримки, людина, яка пережила втрату отримує засудження чи нерозуміння.

“У нас немає алгоритмів чи навичок проживання-горювання. Ми можемо, як брати історичний контекст, що Україна не мала такого безпечного часу прожити своє горе. Ми постійно виборюємо свою незалежність, або знаходимося під окупацією. І тому, власне, у нас не міг сформуватися нормальний алгоритм проживання-горя. Але якщо ми подивимось, то й у світі не існує багато культур, де такий алгоритм взагалі є”.

Вона наводить простий приклад: часто людина, поруч з якою знаходиться хтось в горюванні, відчуває себе дискомфортно, бо вона не знає, як поводитися, що казати. Тож, через свій дискомфорт намагається змінити стан іншої людини. Саме це й може виглядати й відчуватися токсично.

“Буває кажуть: “Не плач, у тебе, діти!”. Чи навпаки, можуть казати так: “Маєш виплакатися зараз, чому ти тримаєш собі”. Буває, що й докоряють, що людина плаче”, — пояснює психологиня.

Гумор у проживанні горя

Гумор є однією із копінг-стратегій або копінг-механізмів проживання стресу чи горя, якщо ми говоримо про стратегії проживання втрати, каже психологиня. Для когось проживанням горя, будуть сльози, а для когось, гумор. Це своєрідний щит, такий захисний механізм проживання втрати, говорить фахівчиня. Гумор нерідко зустрічається у проживанні горя у родинах військовослужбовців.

“Це відбувається тому, що військовослужбовці та ветерани через постійну загрозу життю та здоров’ю випрацьовують такий захисний механізм, як сарказм і чорний гумор. Якщо ми подивимося на хлопців і дівчат, вони дуже часто самі жартують зі свого каліцтва, можуть жартувати зі смерті тощо. І їх рідні переймають це, оскільки ви постійно спілкуєтеся, то ви переймаєте цей механізм, і звісно, що він допомагає. Тому близькі військовослужбовців або ветеранів, можуть дійсно це брати собі не свідомо. І таке проживання горя є абсолютно нормальним, якщо воно не зачіпає гідності військовослужбовця, полеглого героя чи героїні”.

Але в людей таке горювання може викликати осуд або здивування, бо ми звикли бачити людину в горі лише зі сльозами та плечам. А горювання має різні етапи, стадії та прояви. І посміятися – це один з елементів. Навіть на похороні, пояснює психологиня, люди можуть посміхатися або сміятися, згадуючи померлого, бо згадують якісь смішні ситуації, і це нормальний елемент, якщо він не стає єдиним елементом проживання горя.

Горювання: на що варто звернути увагу

Для тих, хто втратив: якщо у вас є сили та бажання, то ви можете відповідати на осуд або коментарі, пояснюючи свій стан. Якщо ви активні у мережах, можна зробити загальний пост, в якій пояснити свою думку для всіх. Пам’ятайте, що горювання — дуже індивідуальний процес. Немає “нормальних” чи “правильних” способів проживати втрату: хтось плаче й носить чорне, хтось мовчить, хтось іде в роботу чи подорожує.

Суспільство часто реагує токсичними коментарями й оцінками. Але важливо пам’ятати: ці слова не про вас. Люди у такий спосіб зливають власний біль, використовуючи чужу втрату як “контейнер” для своїх емоцій. Не обов’язково брати це на себе.

Повертаючись до теми горя, психологиня каже, що зараз переглядається світова концепція горювання.

Раніше всі спиралися на концепцію: шок, заперечення, гнів, торг, й прийняття. Саме цю компонентну модель брали як основу. Але зараз, вона не завжди працює, бо етапи можуть змінюватися місцями, щось може випадати, чогось може не бути. Проте сталої нової моделі немає.

“В цілому момент горювання в гострій фразі відбувається від року до трьох. Далі, звісно, людина не завжди приймає факт втратити, але вона вже може якось з цим змиритися, жити. Тобто до 3 років плюс-мінус. Близьким варто звертати увагу саме на елементи застрягання. Що це означає? Якщо вже минув час, наприклад рік, а людина все ще заперечує факт втрати, це вже не є нормою. Людина не може рухатися далі, вона перебуває в цьому стані й може отримати ментальні розлади, порушення тощо”, — каже експертка.

Вона додає, не потрібно забороняти собі забороняти проживати будь-які емоції, зокрема й гнів. Він також є переламним елементом в проживанні горя, бо після нього зазвичай йде усвідомлення (не прийняття) втрати в своєму житті. Не важливо як ви проживаєте горе, чи це злість, чи це гумор, важливо не застрягати у будь-якому стані.

Як можна підтримати людину, яка втратила близького?

• не намагатися “зняти” біль фразами — їх просто не існує;
• вислухати, якщо людина хоче говорити;
• згадувати життя загиблого, а не лише його смерть;
• ставити питання про події, а не напряму про емоції, щоб дати людині безпечний простір;
• не оцінювати, “як саме” вона горює — це завжди індивідуально.

“Якщо ми не знаємо, що сказати, найкраще це вислухати мовчки. Плюс дуже важливо вшанування пам’яті. Це те, над чим зараз працюємо на державному рівні: ті ж загальнонаціональні хвилини вшанування пам’яті о 09:00, і ті ж пам’ятні дати. Це дуже важливо для рідних. І ще один момент, як суспільство може підтримати рідних, у кого загинули близькі, це елемент відсутності оцінки їх горювання. Це би було просто ідеально, якби ми (20:35) не оцінювали, чи достатньо людина горює, а чому вона зробила манікюр, а чому вона з дітьми поїхала відпочивати. От якщо ми будемо потроху вчитися, хоча б не ділитися цими оцінками з іншими, це буде допоміжним”, — каже Юлія Павлова.

Примітка. Якщо у вашому колі людина втратила близького на війні й ви хочете її підтримати, але ви не належите до військової спільноти, не варто використовувати мілітарні фрази на кшталт “Герої не вмирають” чи “Помстимося”. З вуст цивільних це може звучати як знецінення чи нерозуміння. Краще знайти прості, щирі й особисті слова підтримки.

Читайте також:

Не визнають загиблим: що переживають родини воїнів без прощання і як у суді відстоюють право на поховання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кабінет міністрів України змінив умови фінансування за програмою “Власна справа”. З 1 вересня 2026 року механізм запрацює за новою моделлю.

Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко.

Уряд оновив програму “Власна справа”

У межах проєкту “Зроблено в Україні” мікрогранти на відкриття бізнесу отримали понад 34 тисячі українців. Це дозволило створити 60 тисяч робочих місць та залучити в економіку понад 6,8 мільярда гривень.

З 1 вересня 2026 року програма охоплюватиме заявників, які лише планують відкрити бізнес, а також підприємців, котрі вже працюють. Передбачені такі суми фінансування:

• на старт бізнесу: від 100 до 300 тисяч гривень. Ліміт може бути збільшений до 500 тисяч гривень;
• на масштабування: від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень. Максимальна сума може бути збільшена до 2,5 мільйона гривень.

Критерії та цільове призначення коштів

Розмір гранту розраховується на основі кількості створених робочих місць, регіону, обраної галузі та категорії заявника.

Отримані кошти підприємці мають право витратити на:

• закупівлю обладнання;
• оренду та ремонт приміщень;
• процеси цифровізації;
• маркетинг;
• розвиток виробництва.

“Цього року ми розширили можливості програми для учасників бойових дій, людей з інвалідністю внаслідок війни та їхніх родин, а також сімей загиблих захисників: збільшили мікрогранти до 300–500 тис. грн залежно від кількості робочих місць, для молоді – до 200 тис. грн на старт бізнесу“, — заявила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко.

Наразі уряд працює над тим, щоб відкрити можливості для створення бізнесу в громадах по всій території України. Подати заявку на участь у програмі можна через портал “Дія”.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міністерство оборони України оприлюднило чіткий алгоритм дій для військовослужбовців ЗСУ, які зіткнулися з порушенням своїх прав. Незаконні накази, несправедливі стягнення, сумнівні висновки військово-лікарських комісій або проблеми з виплатами — усе це можна оскаржити. Головне — знати, куди саме звертатися та як правильно оформити документи.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира

Відповідно до чинних правил, військовослужбовець має законне право подати скаргу на:

• прийняття незаконних рішень, дії чи бездіяльність командування, які порушують права та інтереси;
• незаконне покладення обов’язків або безпідставне притягнення до відповідальності;
• факти порушення рівності прав, сексуальні домагання чи насильство у колективі;
• рішення військово-лікарської комісії;
• накази про дисциплінарні стягнення;
• порушення порядку нарахування та виплати грошового забезпечення;

Головні правила оскарження

Перед початком процедури захисту своїх прав варто пам’ятати про три базові принципи:

• подання скарги не зупиняє дію наказу, винятком є лише очевидно злочинні накази, від виконання яких підлеглий зобов’язаний відмовитися;
• скарги подаються виключно індивідуально із дотриманням субординації, колективні звернення не передбачені правилами;
• скарги не подаються під час виконання службових обов’язків, несення варти чи занять, окрім випадків офіційного опитування особового складу;

Позасудовий шлях вирішення проблеми

Це найшвидший варіант, який не потребує залучення юристів. Базовий механізм полягає у поданні письмового рапорту своєму безпосередньому командиру або старшому начальнику. На розгляд звернення дається до 30 днів, а у складних ситуаціях — до 45 днів.

Ключове правило процедури полягає у тому, що рапорт треба подавати із фіксацією доказу реєстрації. Це може бути відмітка на другому примірнику або відправлення цінним листом з описом вкладення. Без такого підтвердження довести факт звернення буде неможливо.

У самому рапорті обов’язково треба вказати:

• повне найменування посади та прізвище адресата і дані заявника;
• хронологічний виклад фактів порушення;
• конкретну вимогу щодо скасування рішення, перерахунку чи призначення перевірки;
• копії документів, які підтверджують викладені факти;

Куди звертатися, якщо командир ігнорує проблему

Якщо вирішити питання на рівні військової частини не вдалося, існують інші контрольні та правоохоронні інстанції:

• гаряча лінія Міноборони за номером 1512 для ініціювання перевірок щодо виплат чи процедурних порушень;
• представник з питань рівних прав жінок і чоловіків у разі фактів насильства за ознакою статі;
• Військова служба правопорядку для фіксації фактів фізичного насильства чи перевищення повноважень командирами;
• Офіс Військового омбудсмана, куди можна написати на електронну пошту “[email protected]”, термін розгляду становить 10 днів, а при загрозі життю — 3 дні;
• Уповноважений Верховної Ради з прав людини для захисту від дискримінації чи приниження гідності;
• Спеціалізована прокуратура у сфері оборони для розгляду неправомірних дій командування чи питань самовільного залишення частини;
• Державне бюро розслідувань, якщо дії командування містять чіткі ознаки кримінального злочину, наприклад, фізичне насильство чи знущання;

Судовий захист прав

Якщо контрольні органи не допомогли, військовослужбовець має право звернутися до адміністративного суду. Зробити це потрібно протягом одного місяця з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Якщо перед судом була спроба письмового досудового оскарження, цей строк становить три місяці з моменту отримання офіційної відповіді. Важливо знати, що військовослужбовці звільнені від сплати судового збору у справах, які стосуються виконання їхніх службових обов’язків.

Загальний алгоритм дій

У будь-якій конфліктній ситуації варто дотримуватися чіткої послідовності:

• зафіксувати порушення та зберегти копії документів;
• підготувати та подати рапорт із обов’язковими доказами реєстрації;
• звернутися до вищих інстанцій чи на гарячу лінію 1512 у разі ігнорування;
• звернутися до правоохоронних органів при наявності кримінального злочину або до суду з дотриманням строків;

Читайте також:

Довідка форми 5 для військових: як оформити документ та які пільги він надає

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!