Чому білоруси воюють проти росії на Бахмутському напрямку? Нещодавно в мережах з’явилось відео з Бахмуту, з логотипом білоруського полку. Пропагандистські канали виставили його на підтвердження, створеного росією міфу, що на Донеччині воює за свої інтереси НАТО. Ми зв’язалися з одним із бійців полку імені Кастуся Калиновського, який розповів за яке майбутнє він воює в Україні проти росії і чому звертатися до мешканців Білорусі за допомогою, це як просити вийти на страйк в’язнів концтаборів.
Ця історія боротьби за волю, бійця Олександра, почалася задовго до повномасштабного російського вторгнення в Україну. У 2020 році, коли в Білорусі почалися перші протести проти фальсифікованих виборів, Олександр був одним з тих, хто вийшов на центральні площі, щоб відстояти своє право за чесні вибори. Мине два роки і Олександр опиниться в Україні, в Бахмуті, зі зброєю в руках він захищатиме з українськими військовими свою країну — вільну Білорусь.
Олександр Клачко — білорус, народився в місті Барановичі мав мирне життя до 2020 року, виховував сина, працював. Бойового досвіду у героя не було. Коли в Білорусі почалися перші протести проти фальсифікованих виборів Олександр приєднався до мітингувальників.
Шлях до свободи через тюремні ґрати
Гасла протесту: «Чесні вибори. Трибунал. Свободу політв’язням». Фото: Вікіпедія
Ми розповідаємо передісторію Олександра, щоб зрозуміти, чому він сьогодні боронить Україну на Донецькому напрямку — потрібно знати, що було до цього. Наш герой розмовляє білоруською, раніше був російськомовним, проте ухвалив свідоме рішення — перейти на рідну мову.
«Мій шлях на протесті був мирним, як і в більшості білорусів. Я ніколи про це не шкодував, ми знали і знаєм зараз, що правда за нами. Вибори фальсифіковані, Лукашенко захопив владу незаконно і утримує її силою, зокрема і за допомогою росії, але ми спробували мирним шляхом домогтися своєї правди. У нас не склалося, репресії в Білорусі продовжуються», — згадує Олександр за події 2020 року, які стали ключовими для країни.
Олександр Клачко був затриманий білоруською поліцією під час того, коли пив чай, і хоча поводив себе законослухняно, чоловіка побили. За громадянську позицію у Барановичах взагалі затримували багато людей, Олександр один із них, він виказав свою думку силовику, за що згодом поплатився побоями. Чоловіка відвезли до відділку поліції, провели обшук, вкрали 100 євро та побили. Після цього ще два дні Клачко просидів в ізоляторі, а потім отримав вирок та вийшов під заставу.
Заява на 100 євро
Після того, як людину лупцюють в ізоляторі та відпускають на волю є два варіанти дій — мовчати або кричати свою правду ще гучніше. Олександр вибрав друге. Після виходу зі слідчого ізолятору чоловік написав заяву про зникнення грошей, під час обшуку правоохоронцями, перевищення службовцями повноважень, а також зняв побої.
«Частина людей в Білорусі зламалася з 2020 року, вони зупинилися й не борються. Білоруси, які були свідками фальсифікації виборів перестали боротися, я сам знаю особисто таких людей. Мій знайомий плакав, він був свідком фальсифікації, знав, що виграла Тихановська, перевага була у 4-5 разів. Спитав у мене, що йому робити. Я сказав йому писати заяву в прокуратуру, але він відмовився, казав, що у нього сім’я, діти добрий заробіток», — розповідає Олександр.
За його словами, люди боялися говорити, бо мали родину, добру зарплату та інші блага, які постали б під загрозою у разі виявлення протестів. Проте були й ті, хто не боялися, чоловіки, яких затримувала на протестах поліція, виходили з відділків у синцях та побоях. Жінок били також, але менше, каже Олександр. Колегу по роботі, каже чоловіка, затримали, за те, що вона плескала в долоні в центрі міста. Жінка три дні відсиділа в камері, а після цього вирішила не виявляти публічно свою позицію.
Режим боїться голосів
Олександр 27 лютого 2022 року у Вільнюсі на мітингу проти агресора. Фото: особистий архів героя
На думку Олександра, теперішня війна в Україні, може бути наслідком поразки у 2020 році Білорусі. Щоб боротися з режимом потрібно не мовчати, вважає герой, але частина білорусів тоді змовкла.
«Режим, злодії, вони бояться голосів, бояться інформації. Потрібно кричати голосно. Я боявся, що стану такими, як ці люди (ред. ті, що мовчать), це добрі люди, я нічого не кажу, але слабкі опинилися», — розмірковує герой.
Чимало часу Олександр витратив на судові тяганини, річ у тому, що проти чоловіка в суді свідчили троє полійцейських, які звісно ж давали хибні свідчення. Вони переконували, що начебто затриманий чинив опір поліції.
Півтора місяця після цього наш герой ще був на волі та почав збирати однодумців для протестів. Чоловіку почали погрожувати, до його дому завітали троє невідомих в балаклавах, на щастя, в цей час Олександра не було вдома.
Диктатура розуміє тільки мову, на якій вона розмовляє
Білоруські добровольці, 2022 рік. Фото: Вікіпедія
Через свою громадянську позицію герой прийняв рішення їхати з Білорусі до Литви. В цей час, каже Олександр, протести в його країні пішли на спад, їх придушували силою.
«Потрібно розуміти, що на той час і зараз Білорусь — це великий концтабір, її двічі окупували, перший раз це зробив Лукашенко, вдруге росіяни. Я зрозумів, що мені потрібно діяти. Постало питання їхати чи не їхати в Україну, я записався в Іноземний легіон, наступного дня мені зателефонували і повідомили, що через декілька годин виїзд. Спитали чи я готовий, кажу — готовий. Мені зараз на війні простіше, ніж було в Білорусі», — розповідає військовий полку імені Кастуся Калиновського.
4 березня Олександр приїхав в Україну разом з іншими добровольцями з інших країн. Так склалося, що чоловік майже одразу зіштовхнувся з осудженням через своє громадянство. Ситуація була серйозна, чоловіка не пропускали до місця призначення, й назад він також не міг поїхати. Все ж Олександру вдалося опинитися там, де він є зараз, чоловік вступив до полку імені Кастуся Калиновського.
У Білорусі є люди, які розуміють, що відбувається в Україні
Олександр на службі. Фото: особистий архів героя
На питання про сучасну Білорусь, Олександр, запевняє, навіть зараз в країні є люди, які розуміють, що відбувається в Білорусі.
«Деякі люди там бояться говорити прості речі, я не впізнаю їх зараз. Я краще образно скажу. Був такий експеримент з блохами, їх закрили в банці кришкою, а потім коли відкрили — блохи не змогли стрибнути вище кришки. Ця атмосфера концтабору вона змінює людей, мої знайомі, яких прослуховували КГБ, які брали участь у протестах, залякані», — пояснює військовий.
Люди живуть з тривожними валізами, де складають речі на випадок, якщо їх затримає поліція: вони кладуть туди мило, постіль, сигарети. Два роки концтаборів відображаються на людях, розповідає Олександр. Він додає, що звернення української влади до білорусів можна порівняти, з тим, якби українці закликали кримчан повстати на окупованих територіях.
«В таких закликах, я бачу нерозуміння того, що насправді відбувається в Білорусі. Білорусь — не просто окупована, у нас знищується все білоруське всередині режимом Лукашенко. Собі я дозволяю такі заклики, бо я сам білорус, і я зі зброєю в руках. Білорусів закликати не треба, бо справжні білоруси й так розуміють, що відбувається», — коментує військовий.
Воює не за Україну, але з Україною
Взуття Олександра після бойового виходу. Фото: особистий архів героя
Поразка Білорусі у 2020 певним чином привела до війни в Україні в 2022 році, вважає Олександр Клачко, але битва йде й зараз, каже герой.
«Була б моя воля, ще в 2020 році обрізав всі економічні зв’язки, коли Лукашенко захопив владу. Я б не цяцькався, як Європа з Гітлером, зараз багато країн кажуть, то ми даємо Україні зброю — то не даємо, треба мати жорстку позицію і крок за кроком її виконувати», — каже Олександр Клачко.
Чоловік ділиться, що за час поки він перебуває в Україні, чув думки від деяких громадян країни, про те, що потрібно підписати мирний договір з рф та віддати території. Військовий не розуміє такої позиції.
«Вільна ти людина чи не вільна, головне, щоб був шматок хліба і не літали ракети. У Білорусі так само є така частина людей, але її більше. Я на прикладі свідомих українців розумію, що мені головне — свобода. Щоб мої внуки були білорусами, і щоб вони були господарями на своїй землі. Я в Україні, щоб мій син потім не брав в руки зброю і не воював, щоб я це зробив», — розмірковує герой.
Білорусь у війні
Військові на службі. Фото: особистий архів героя
На цю тему герой має свою, як він каже непопулярну думку. Військовий полку імені Кастуся Калиновського розповідає, що хотів би, щоб війська Білорусі зайшли в Україну.
«Я б хотів, щоб полк Калиновського із ЗСУ був там, щоб ми перші стали проти тих людей, білорусів тільки по паспорту, які в 2020 були героями для влади. Ті люди, які били мирних беззбройних білорусів. Я розумію, що це не в національних інтересах України, але ця подія означала б крах росії.
Додам щиро, що я воюю на за Україну, я білорус, ним й планую залишитися, але воюю з Україною проти спільного ворога — росії, щоб Білорусь стала вільною. Якщо, я міг би бити росіян в Білорусі — я б бив їх там, можу в Україні — б’ю їх тут, міг б бити на Марсі — бив би й там. Я не знімаю з себе відповідальність, я дію», — каже військовий.
Про Бахмут мало говорять
За час, коли військовий почав воювати за Україну він встиг побувати й в Бахмуті. Місто, каже Олександр сильно зруйноване. Люди з дітьми, пенсіонери сидять без світла, води та каналізації.
Чоловік також зауважує, що про ситуацію в Бахмуті мало говорять, а отже й мало знають. Коли відбуваються обстріли відносно мирних територій, всі співчувають, але в Бахмуті майже щодня гинуть люди, та на це не так реагують, каже Олександр. Бахмутський напрямок гарячий, бої важкі йдуть там, але люди все ж залишаються в місті.
Довідка: Полк імені Кастуся Калиновського — білоруський полк Збройних сил України, сформований у березні 2022 року з членів тактичної групи «Білорусь», учасників «Білого легіону» та «Молодого фронту», а також інших білорусів, які раніше не входили до цих формувань.
Нагадаємо, що створення батальйону підтримала Світлана Тихановська. Своєю чергою самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко назвав бійців «божевільними громадянами». МВС Білорусі 26 березня заявило, на учасників полку чекає кримінальна відповідальність.
Фото: особистий архів героя
Читайте також: «Наші спортсмени – призери Європи по важкій атлетиці»: як навчаються студенти Донецького коледжу спортивного профілю ім. С. Бубки
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!