В рамках проекту «Метамісто: Схід» від команди Гараж Генг відбулося дослідження культурного простору міста. Творчі люди Бахмуту зауважили, що неможливо працювати під ідеологічним навантаженням і великою кількістю звітів і планів, які треба заповнювати замість того, щоб робити якісь цікаві проекти. А культурні дослідники побачили свої особливості нашого культурного середовища.
Координатори проекту «Метамісто: Схід» спостерігали за тим, як працюють державні установи культури і неформальні осередки культури. Залучили до обговорення проблематики цієї сфери працівників культури, щоб дізнатися, що саме їм заважає творити і розвивати культуру, які умови цьому не сприяють і що треба змінити.
Дослідження відбулося в рамках мавпування карти міста. У висновку можна зауважити, що творчі люди міста, відзначають, що таки потрібно переробляти закон про культуру, який суттєво не змінювався з 1954 року. Крім того, працівники культури вважають, що в умовах сьогодення одна ідеологія замінює іншу, таким чином не має місця для досвіду, аналізу, мистецтва. Кількість не перетворюється в якість і не набуває змісту. Більше дізнатись, як проходив тренінг можна, передивившись відео.
Людмила Ничай, координатор проектів Конгресу активістів культури, яка досліджувала культурний простір у Бахмуті в рамках проекту «Мета міста Схід» погодилася розказати про свої враження від дослідження Бахмута.
Ви були в місті два дні, що саме встигли побачити?
Ми відвідали ряд установ культури, Народний дім та Міський центр культури та дозвілля, Дитячу та центральну бібліотеки, Школу мистецтв та Краєзнавчий музей, Кінотеатр «Победа» та простір ідей «Майстерня». Місто вразило своєю історією, збереженою в архітектурі, та порядок у місті. В більшості про це ми дізналися від директорки музею, вона доречі дуже харизматичний персонаж, що може закохати у Бахмут будь-кого.
Що ще вразило? Проект одночасно відбувається у декількох містах, що було особливе?
Особливим є активність та зацікавленість державних закладів у співпраці з міжнародними організаціями, зацікавленість на рівні Управління культури, у можливостях для розвитку культурного середовища міста – голова управління та керівник відділу провели вихідний день на нашому обговоренні-тренінгу. Подивувала переважна задоволеність владою, маю на увазі мером, що є великою рідкістю в наших містах. Виявилось поле проблем у держ установах – нестача коштів, а не нестача ідей.
Які ще проблеми помітили зі свого боку?
Проблемою бачу пасивність громадського сектору, нас відвідали лише ГО «Бахмут Український», ініціатори літературного фестивалю і здається «БАХМАТ», хоча я знаю, що у вас достатня кількість ГО – більше 20-ти, так принаймні мені сказали. Скоріше це відбулося через відсутність діалогу між державним та громадським культурним полем.
Що на вашу думкою може бути причиною такої низької активності, мабуть така ситуація спостерігається не тільки в Бахмуті?
Може я помиляюся, але довготривала промислова історія міст Сходу вцілому – залишає свій слід у культурі спілкування. На прикладі профспілок, існують об’єднані малі групи за інтересами, і якщо не знаходять спільних точок – розбігаються. Це вигідно владі, тому вона не сприяє розвитку та поширенню громадської незалежної активності та створенню вільних просторів для формування громад. Я маю на увазі байдужість до простору «Майстерні», яка, якби не фінансова незалежність, мабуть не змогла б існувати.
В цілому які враження залишились від Бахмуту?
Загалом враження приємні. Є туристичний та креативний потенціал, зрозуміло що постійна активність поряд бойових дій цьому заважає, але вже зараз треба готуватися до миру. У місті нема де купити карту, я б подумала про подарункові листівки з фото вулиць Бахмута – він красивий.
Що можете сказати про офіційний культурний простір?
Почули різні думки, тому і сформувалися різносторонні враження. З одного боку люди культури тут усе знають, вміють, і кажуть, що їм заважають спущені дерективи та укази – все передає фраза “таланти не народжуються в неволі”. Таланти втікають чи не проявляються через складну бюрократичну систему. З іншого боку побутує думка у активістів, що Бахмут український – рятує лише присутність української армії, бо настрої у більшості непевні. В управлінні переважає стара совкова система – це проблема, яка трохи стерта у Києві, бо міністерство співпрацює з громадським сектором, а вже в кінцевих точках управління на місцях це дуже відчутно. Вважаю, що усім нам є ще чого вчитися і ставати поступливішими у діалогах.
В чому проблема державних установ культури крім бюрократичної складової?
Відсутність проектного та бізнесового (маю у сенсі побудова справи – від планування і спрямування до організації самостійно процесів) може бути небезпечним для установ. Поясню чому, поки є хороші керівники, та “хазяїни” усе йде добре, але коли зміниться щось, люди не готові вирішувати глобальні питання самостійно. Це нажаль проблема не лише Бахмута, а й більшості території України. З того що приємно вражає, але це відбувається не лише у Бахмуті) це активність бібліотек, що беруть участь у різних програмах і стають актуальними у час коли читання паперових книг втрачає популярність. психологічна і юридична допомога, інтернет центри, бібліоняня. Супер! Я в захваті.
А що до недержавних осередків культури?
Дуже захопила діяльність «Майстерні», і принципи та напрямок діяльності. Це реально батьківска інвестиція у майбутні покоління – така у мене думка сформувалася. Я мала свій простір протягом 2,5 років і розумію той трепет до людей, які в тебе вірять.
Щоб хотіли побажати мешканцям творчим особистостям і мешканцям Бахмуту?
Усім бажаю миру, спокою, і володіння інструментами облаштування власного життя не лише матеріального, а й духовного – культурного. І ще чіткого усвідомлення, тої фрази з банера, що висить у міській раді – народ є джерелом влади у країні. А влада лише наймані професіонали, що мають дбати про задоволення потреб та бажань народу – це моя мрія, але дуже реальна!
