З дванадцяти нардепів, які представляли у Верховній Раді інтереси мешканців Донеччини, троє покинули країну та розірвали зв’язки з минулим напередодні повномасштабного вторгнення. Семеро стали активніше брати участь в організації побуту українців. Зокрема, допомагати продуктами. Один з представників Верховної Ради від Донеччини приховує своє місце перебування, а ще один не знаходився на підконтрольній Україні території й до російського вторгнення. Дослідження почали з Федора Христенко, який пройшов у раду за підтримки мешканців Бахмута, Бахмутського району і Лиману.
На парламентських виборах у 2019 році від Донецької області у Раду пройшло 12 депутатів. Третина з них – від «ОПЗЖ». У квітні цього року Рада нацбезпеки та оборони України заборонила діяльність фракції, після чого нардепи від «ОПЗЖ» розбіглись по іншим політичним об’єднанням.
Більш того, Христенко був довіреною особою Петра Порошенка в Донецькій області. Наразі відомо, що депутат вилетів з дружиною Мариною у Дубай ще 15 лютого. Соцмережі політика та його благовірної не оновлюються. Це може бути пов’язане зі скандалом у 2018 році. Тоді Марина Христенко відсвяткувала свій день народження у москві на суму близько мільйона доларів. На святі побували найвідоміші представники російської естради, як-то Басков та Кіркоров. Саме з Instagram Марини журналісти тоді й взяли необхідні матеріали для підтвердження своїх здогадок про те, що організатор вакханалії – Христенко.
Скріншот відео з Instagram
Варто зазначити, що відкритих даних про приймальню Христенко знайти не вдалося. За даними журналістів, кандидат проводив свої зустрічі з виборцями Бахмута у закритому режимі. У відкритому форматі були лише концерти українських знаменитостей. Їх провели за тиждень перед виборами. Тоді Нестор Шуфрич, Юрій Бойко та Христенко зверталися до електорату, називали городян «артемівцями», а саме місто Артемівськом, а також неодноразово наголошували на дружбі з росією.
Крім того, Христенко скаржився, що міськрада заважає йому агітувати та прибирає агітаційні матеріали з вулиць. Загалом нардеп пов’язаний з величезною кількістю корупційних схем, а найбільші питання викликають статки, котрі з’явились на рахунку його дружини після 2018 року. Але зараз це не має великого значення, тому що Христенко не з’являвся в Україні більш ніж пів року, і навряд планує повертатись додому.
Не можна не згадати і Євгена Яковенко, котрий висувався від сусіднього Торецька. У 2019 році він подався у ВР від партії «Батьківщина», обігнавши свого опонента Олега Погодіна від «ОПЗЖ» менш ніж на тисячу голосів. За цим послідувало звинувачення у фальсифікації виборів та підкупі виборців.
Про діяльність Яковенка у Раді мало що можна сказати. Пропустивши майже половину голосувань, він не залишив по собі вагомий слід. Однак Україну покинув напередодні від’їзду Христенко – 12 лютого. Нардеп з родиною вилетів у Стамбул, але незабаром його затримали прикордонники Молдови. Цікаво, що ініціатором оголошення Яковенко у міжнародний розшук за хабарництво стала не Україна, а Білорусь.
Фото: Євген Яковенко у Facebook
На відміну від своїх земляків, Максим Єфімов з Краматорська не намагався покинути Україну до початку вторгнення, та й опісля нікуди не спішив. Ще у лютому він почав активно допомагати з постачанням гуманітарної допомоги у рідне місто, ініціював евакуацію місцевих тощо.
Більш того: у кінці травня Єфімов створив нову депутатську групу «Відновлення України». Цікаво, що в об’єднання увійшли також колишні члени «ОПЗЖ»: Валерій Гнатенко, Володимир Мороз та Олександр Ковальов.
Максим Єфімов (праворуч). Фото: Facebook
«Вдячний своїм колегам із групи «Довіра» за співпрацю, але вважаю, що можу бути більш ефективним для громадян України у складі нової парламентської групи «Відновлення України», – наголосив він тоді.
Його колега по депутатській групі «Довіра» Олександр Ковальов – вихідець з Зайцевого. Чим він займається з початку вторгнення, невідомо. Нардеп навіть не натякав на те, чи знаходиться він в Україні, але явні проросійські погляди не декларує.
Дуже швидко свою позицію змінив і Валерій Гнатенко з Дружківки. З 2006 по 2015 політик тричі обіймав пост мера міста, а у 2014 співпрацював з ворогом, коли Дружківка була окупована – він не полишав посаду мера ні на день. Після деокупації журналістам стало відомо, що політик допомагав у організації «референдуму». Але сам Гнатенко відмовився підтверджувати задокументовані події.
Валерій Гнатенко (ліворуч)
Наразі депутат займається волонтерською діяльністю, з 24 лютого часто навідує рідне місто, а у травні приєднався до «Відновлення України».
Ще один цікавий персонаж – Юрій Солод від «ОПЗЖ». У 2019 він висувався від Слов’янська, але зовсім не контактував з населенням міста, особливо після російського вторгнення. Солод виїхав з України ще 9 лютого разом з дружиною Наталією Королевською. Востаннє його бачили у латвійській столиці, а 21 лютого нардеп заявив, що його приймальня у Слов’янську працює. Після цього солод публікував лише привітання з релігійними та іншими святами, наче й не знав про події в Україні.
Від Вугледара, Новогродівки й Селидового в Раду висунувся Володимир Мороз – фракція «ОПЗЖ». Він не тільки залишився в Україні, а й допомагає місцевому населенню з гуманітарною допомогою. Іноді політик особисто навідує міста, що знаходяться близько до активних бойових дій, та закликає евакуюватись. Мороз став одним з нардепів, що увійшли до «Відновлення України».
Фото: Володимир Мороз у Facebook
Досить незвично на фоні всіх інших виглядає Вадим Новинський, котрий напередодні вирішив відмовитись від мирського та присвятити своє життя допомозі людям й церкві. Принаймні, саме так він заявив 6 липня.
Варто зазначити, що до 2012 року у Новинського не було навіть українського громадянства – його надав Віктор Янукович за «визначні заслуги». Через зв’язки депутата з РПЦ, його завжди вважали проросійським. До вторгнення рф він входив до сотні найбагатших людей України, але голова НАЗК Олександр Новіков стверджує, що ніяких доказів протиправної діяльності Новинського немає.
Фото: Вадим Новинський
Андрій Аксьонов (не плутати з Сергієм Аксьоновим) – громадянин держави-окупанта та активний організатор «референдуму ДНР», якимось чином пройшов до ВР на довиборах у березні 2021 року. Біографія цього діяча навряд чи дозволить йому коли-небудь повернутись до України, а детальніше з його діяльністю можна ознайомитись на сайті «Миротворець». Після 24 лютого політик записував відеозвернення до жителів Донеччини, закликаючи їх не евакуюватись та не панікувати.
Самі ж виборці у Добропіллі вже почали шукати Аксьонова. Місцевих не влаштовує, що колишній мер міста не тільки не допомагає гуманітарно, але й навіть не виходить на зв’язок.
Фото: Пресслужба МВС
Один з двох позафракційних депутатів у Верховній Раді від Донеччини – Сергій Магера. Судячи з останніх публікацій, він знаходиться в Україні, зосередився на організації гуманітарних конвоїв та предметної допомоги військовим на фронті, у тому числі із залученням Метінвесту.
Тим часом представник Авдіївки Муса Магомедов, котрий раніше керував місцевих коксохімічним заводом, активно закликає жителів міста евакуюватись. Крім того, він постійно публікує кадри за надання гуманітарної допомоги, як цивільним, так і військовим.
Напевно найбільших досягнень на поприщі війни з усіх названих політиків досяг Дмитро Лубінець. Уродженець нині окупованої Волновахи ще до початку повномасштабного вторгнення закликав розірвати дипломатичні зв’язки з державою-окупантом.
Фото: Дмитро Лубінець
Скориставшись інформаційним вакуумом щодо перебігу війни у перші дня вторгнення Лубінець зміг заявити про себе, публікуючи ексклюзивні відео бойових дій, після чого подбав про фінансування фонду «Я – Волноваха». Політик брав участь у створення «зелених коридорів» для евакуації та надання гуманітарної допомоги.
Зрештою, 21 червня спікер ВР Руслан Стефанчук вирішив висунути Лубінця у якості кандидата на посаду Уповноваженого Ради з прав людини. У липні політик заступив до виконання обов’язків.
Головне фото: rada.gov.ua
