Ми зібрали два вас три надихаючі історії людей, які не зважаючи на постійну зайнятість, знаходять можливість подорожувати. Вони не вважають себе цифровими кочівниками, які постійно подорожують, цінують домашній затишок, хоча у пошуках самореалізації і нових емоцій, готові змінювати країну проживання.
Пандемія затримала у Таїланді
Марина Височина одинадцять років я працює художницею і меморіальною дизайнеркою. Надає послуги для ритуальних організацій країн СНД. Її робота не прив’язує до місця, але вимагає багато часу проводити поруч з ноутбуком. В останні півтора року будинком Марини став острів Панган в Таїланді.
«Я люблю осілий спосіб життя і за весь цей час подорожувала звідси тільки в Шрі-Ланку і на найближчі острови. У листопаді планую відвідати Бангкок і північ Таїланду», – розказує дівчина.
Каже, що додому збиралася летіти у квітні, вже купила квиток, але потім ковід, закриття кордонів, скасування рейсів. Вважає, що порівняно з Бахмутом перечікувати пандемію у Таїланді набагато краще – тут дуже низькі показники захворюваності, зафіксовано менше чотирьох тисяч випадків за весь час пандемії.
«Рівень свідомості тайців дивує – вони законослухняні, терплячі і співчуваючі. З моменту закриття кордону в Таї застрягли не тільки туристи, але і робітники з Бірми. Місцеві всіляко підтримують іноземців: знижують ціни на житло, на фрукти і готову їжу в локальних кафе», – пояснює туристка з Бахмута.
Витрати на життя під час пандемії значно менші
Зараз туристичний Панган практично пустує. Ціни на оренду житла дешевші ніж у будь-яку іншу осінь і зиму:
«Окремий будинок на віллі з загальним басейном обходитися 380 $ в місяць. Ці витрати ми ділимо навпіл з моїм хлопцем. Він – дизайнер інтерфейсів і теж працює віддалено».
У середньому місяць життя обходиться дівчині у 1200 $. Вона не готує вдома, молоді люди харчуються на фудкортах або в кафе. До великих обов’язкових витрат вона відносить – оформлення медичної страховки – 300 $ та волонтерської візи – 1 300 $ на півроку. До того ж щомісяця треба оплачувати комунальні послуги за квартиру у Бахмуті, за якою наглядає мама Марини.
«Це такий неприємний і неминучий пункт витрат», – пояснює дівчина.
Повернення до Бахмуту Марина Височіна планує на весну наступного року:
«Сподіваюся отримати переліт без додаткових зборів замість мого рейсу».
Поради цифровим кочевникам
Людям які хочуть знайти роботу в інтернеті, вона радить не ухвалювати таке рішення імпульсивно і не кидати свою статичну роботу, поки не знайшлася підходяща професія в онлайн просторі.
«Перш ніж записатися на всілякі тренінги та навчальні курси, вивчіть інформацію про обрану професію самостійно. Можливо на ютубі ви знайдете всі потрібні навчальні матеріали у вільному доступі. Подорожувати раджу починати з коллівінгов і кемпінгів для тих, хто працює віддалено, таких як Зміна, в якій я теж брала участь», – підсумовує Марина.
Невирішені візові питання
У Бахмуті Наталя Жукова працювала журналісткою на місцевому телебаченні та викладала англійську для дітей. За пропозицією роботи на телебаченні для російськомовної аудиторії поїхала у Таїланд. Майже вісім років живе у місті Патая.
Зараз працює як он-лайн – дає уроки англійської так і офлайн у косметичній компанії. Якщо говорити про можливість переводити всю роботу в он-лайн задля того, щоб подорожувати світом, то Наталя вважає, що головною перепоною буде візове питання.
«Немає питань поїхати! Є питання – повернутися! Якщо ти знаходишся у країні на підставі робочої візи – роботодавець тобі оформляє ці документи. Інші типи віз – навчальна, туристична не передбачають виїзд і безперешкодне повернення. На митниці почнуться питання», – пояснює Наталя.
А що дому взагалі не буде?
Візові питання не вважає для себе основною причиною відмови від кочового способу життя. Каже, що цифровим кочівником себе не вважає. За вісім років перебування у Таїланді багато подорожувала по Азії, відвідала багато країн – В’єтнам, Камбоджу, Лаос, Малайзію, Шрі Ланку. Але завжди поверталася до своєї тайської квартири.
«Коли я їду на тиждень два, то люблю повертатися додому в свій затишний будинок. А якщо подорожувати і жити по пів року в різних країнах – то і дому ніде не буде?!», – розмірковує Наталя.
Контракт передбачає фізичну присутність у країні
Дмитро Сменов більше двох років тому поїхав у Польщу. Спочатку працював на підприємстві, що виготовляє пластикові вікна, потім знайшов омріяну роботу в айті сфері. Формат роботи передбачає можливість працювати вдома, але за правилами компанії працював в офісі. З початку пандемії перейшов у дистанційний формат, тому хотів виїхати в Україну, щоб заощадити на оренді житла.
«В контракті написано, що я повинен знаходиться в Польщі або іншій країні Євросоюзу, навіть якщо я працюю віддалено. Навіть, змінюючи місто, потрібно повідомляти в компанію. Коли я передаю інформаційний продукт через кордон, це виходить вже імпорт. Для фрілансу можливо інші умови», – пояснює Дмитро.
Іпотека – не перешкода для переїзду
Каже, знайомі, що виїхали працювати у Польщу напрацювали собі гарну історію, і щоб заощадити на винайманні житла, беруть іпотеку. Таким чином економлять близько 30%. Але наявність свого житла, на думку айтішника, не зупиняє від можливого переїзду:
«Наявність власного житла не зупинить, щоб виїхати в ту ж саму Ірландію, Німеччину або Штати. Людина приїхала на 2-3 тисячі доларів, а завтра набралася якогось міжнародного досвіду, отримала пропозицію на 10 тисяч доларів, то звичайно вона переїде. Хоча спочатку їй подобалося жити у Польщі».
Ейфелева вежа або Берлінський мур за вікном?
Чоловік каже, що для нього справжньою цінністю є діло яким він заробляє, а не країна в якій він працює:
«Я не ставлю собі за мету пожити десь. Не важливо з вікна у мене Ейфелева вежа або Берлінський мур, якщо проект цікавий я готовий переїхати. Я не знаю, може є зовсім молоді люди, яким хочеться покататися в гонці за стереотипом зі смузі на березі Індійського океану?»
Матеріал підготувала Ганна Бокова. Фото з архіву героїв.
