У Бахмуті легко відкрити бізнес та важко розвиватись, – опитування підприємців

Семаковська Тетяна 18:51, 25 Листопада 2021

241178717 5175112779170150 6881490149717515618 n 6fbc2В опитуванні, де взяли більше 7500 тисяч підприємців із 45 міст України,  бахмутські підприємці зазначили, що швидко відкрили бізнес і отримали консультації, знають як знайти інформацію по бюджету і місцевим регуляторним актам, та основним ризиком назвали низьку платоспроможність населення. На основі опитування сформований Індекс конкурентоспроможності міст-2021 (ІКМ). Бахмут є лідером Донецької області та посів п’яте місце в Україні за цим рейтингом. Аналіз ситуації у бізнес-середовищі прифронтового Бахмута та України загалом, – публікує сайт «Остров».

Про що свідчить високий ІКМ і навіщо проводилось дослідження?

Створення сприятливих умов для розвитку підприємництва є необхідною складовою розвитку економіки у державі – малий та середній бізнес створює робочі місця і наповнює бюджет. Так у Бахмуті малий бізнес забезпечує близько двох третин робочих місць. Крім цього сприятливе бізнес-середовище, де діють зрозумілі і рівні для всіх правила гри, – одне з завдань реформ в Україні і необхідна передумова на шляху інтеграції до Євросоюзу.

«Бахмут не єдине місто, яке отримало високі результати ІКМ. Наприклад, Маріуполь знаходиться на 8-ій сходинці рейтингу. Окрім цього жодне місто Донецької або Луганської областей не має низьких результатів. Це, зокрема, свідчить, що бізнес та громадськість в цілому оптимістично дивляться в майбутнє. Та є хорошим знаком щодо можливостей відновлення регіону», – пояснює Євген Ангел старший науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

241180298 5175112752503486 4928060434042680292 n 08032

Рейтинг також може слугувати орієнтиром для компаній, які готові відкривати підприємства в Україні, але ще не визначилися з локацією.

«Високий рейтинг Бахмута свідчить про те, що в громаді можна безперешкодно не лише відкрити бізнес, але й у подальшому стабільно розвивати своє підприємство», – пояснює начальниця відділу територіального розвитку Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради Ірина Гоцуленко.

Важливо, що Індекс конкурентоспроможності – є незалежною оцінкою якості ділового середовища, яка визначалася неурядовими організаціями.

«Високий результат Індексу може допомагати в пошуку інвесторів для регіону, коли на національному рівні будуть створені умови для інвестицій на сході України. Окрім цього високі результати є вагомим індикатором позитивних змін для міжнародних донорів, які спрямовують значні зусилля на підтримку місцевих громад», – додає аналітик Євген Ангел.

Як і хто проводив дослідження?

Дослідження «Індекс конкурентоспроможності міст» проводилося вдруге. У 2020 році було досліджено Київ та 23 адміністративні центри. У 2021 році вперше були оцінені міста, які не є адміністративними центрами регіонів. Дослідження покрило 45 найбільших міст України. Всього опитано майже 7,5 тисяч респондентів (керівників підприємств та фізичних осіб-підприємців),  при цьому в кожному місті опитано щонайменше 100 респондентів. Опитування проводилось дослідницькою  компанією  «Info  Sapiens» методом комп’ютеризованих телефонних інтерв’ю, кандидати обирались випадковим чином.

Збір  статистичних  та адміністративних даних здійснено ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій». Дослідження проведено за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Конкурентоспроможна економіка України».

Методологія складання індексу економічного врядування була вперше впроваджена у 2005 році у В’єтнамі, потім застосовувалася у різних країнах світу. Перед використанням в Україні була адаптована під місцеві особливості. ІКМ складається з десяти компонентів, кожний з яких за необхідності ділили на декілька вимірів. Детальніше вивчити результати дослідження можна на сайті Інституту політичних досліджень та економічних результатів. Звіт складається з опису методології та аналітиці по кожному місту.

Розберемо детальніше ці компоненти і загальні висновки.

Місяць на запуск бізнесу

Перше місце Бахмут отримав по критерію «Започаткування бізнесу», оскільки, найбільша кількість підприємців відмітили, що отримували консультації або будь-яку іншу допомогу під час держреєстрації бізнесу. За цим показником також оцінювали час витрачений на реєстрацію, чи отримання дозвільних та реєстраційних документів. Опитані зазначили, що на запуск бізнесу в Україні потрібен у середньому один місяць – це час від моменту подачі документів на реєстрацію до моменту продажу першого товару. Цікаво, що найгірші результати по цьому показнику мають найбільші міста в Україні – Дніпро, Харків, Київ, Одеса.

віктор 3bedf

Віктор Зіпір також очолює найбільшу в Бахмуті волонтерську організацію «Бахмут Український», яка утворилася в 2014-му році і досі допомагає військовим, займається національно-патріотичним вихованням. Фото з профілю Віктора Зіпіра у Фейсбуці

Мешканець Бахмута Віктор Зіпір став підприємцем у 1994 році. Власник невеликого підприємства «Піонер», яке займається поліграфічними послугами, виготовленням та продажем сувенірної продукції та реклами, на наше прохання ознайомився з методологією ІКМ та виразив свої думки.

«Люди відмічають високі витрати на ведення бізнесу, в тому числі й на вивчення регуляторних актів місцевого рівня. Я з цим згоден. Так першу консультацію ти отримаєш але цієї консультації початкової не вистачає, можливо, тому що вона не повна. Має бути повний спектр якихось підготовчих лекцій. Консультації для підприємців мають бути на постійній основі, нові питання обов’язково виникнуть», – вважає Віктор Зіпір.

Керівниця ГО «Агенція зі сталого розвитку та інновацій», підприємниця Олена Сезоненко вважає, що у Бахмуті місцева влада працює на достатньо високому рівні, та на її думку настав час створення особливих умов, що будуть робити громаду конкурентоспроможною та інвестиційно привабливою. Це шлях впроваджень індивідуальних програм підтримки інноваційного бізнесу.

«По великому рахунку, при однаковому законодавстві підприємці будь-якого міста в Україні знаходяться в рівних умовах при започаткуванні бізнесу. Муніципалітети навчилися виконувати діючи норми, але нам треба йти далі. Треба допомагати бізнесу вижити, розвиватись. Наприклад, можна допомогти скоротити витрати на опаленні. Зараз є багато сучасних технологій, але підприємці часто, не маючи оборотних коштів, обирають найдешевші часто небезпечні для екології котли», – зазначила Олена Сезоненко.

3 36f7c

Олена Сезоненко на Артзаводі Механіка під час Форуму з соціального підприємництва. Фото з профілю Олени Сезоненко у Фейсбуці

Результати дослідження показали, що значна частина власників бізнесу в Україні не має документів, які підтверджують право власності чи оренди на земельну ділянку. Лише у двох містах з 45-ти більше половини респондентів мають такі документи у Мукачево – 60,7% та у Бахмуті – 55,8%, причому в загальному опитуванні по Україні ця цифра складає 35%. Найгірша ситуація в Одесі і Харкові. У п’ятірку аутсайдерів також увійшов Київ, Дніпро та Бровари.

На думку Олени Сезоненко, високі результати по Бахмуту свідчать про сформований ринок послуг для реєстрації прав власності на землю та наявність розгалуженої інфраструктури державних і недержавних послуг, пов’язаних із процедурою оформлення власності на нерухомість. На активність місцевого ринку нерухомості за останні роки також вплинув військовий конфлікт та демографічні зміни.

«Бахмутська МТГ має ЦНАП та  значну кількість нотаріальних контор, землевпорядних і рієлтерських фірм, тож доступність до послуг місцевого населення досить велика із приєднанням старостинських округів до громади позитивні зміни будуть відбуватися і на цих територіях», – зазначає Олена Сезоненко.

У Бахмуті та Слов’янську більше ніж половина підприємців заявили про доступність інформації щодо місцевої нерухомості. У цих містах Донеччини, що посіли першу сходинку по критерію  «Прозорість та відкритість даних», бізнес також високо оцінив доступ до регуляторних актів та інформації щодо місцевого бюджету. Натомість найгірші результати показали Умань та Херсон. Наприкінці рейтингу також опинились Полтава, Одеса, Харків та Краматорськ.

«Теоретично документи можна знайти на сайті міськради, але це не каже, що вони повною мірою дадуть відповідь на наші запитання. І потім йдемо кабінетами, починаємо розпитувати: «Ось тут на сайті у вас рішення сесії, я правильно його зрозумів?», а тобі відповідають: «Ні – не правильно». Начебто всі дані по земельним ділянкам відкриті, а коли, наприклад, люди звертаються з питанням, яку землю можна взяти, у відповідь кажуть: «А ми так не говоримо, скажіть, яка ділянка вас цікавить». Тобто щоразу потрібно ходити з такими запитами: цю можна – ні, а цю можна – ні не можна», – каже Віктор Зіпір.

32 4406b

 

Більше чверті доходів на оподаткування

На сплату податків, включаючи єдиний соціальний внесок опитані підприємці та компанії витрачають 26,5% річного доходу. У малого та середнього бізнесу ці цифри вищі ніж у макро- та великого бізнесу. Найвищий рівень обтяжливості місцевих податків і зборів відмітив бізнес Бахмута і Запоріжжя. Найменш обтяжливими податки виявились для підприємців Шостки, Бердичева та Мукачево. Загалом лише 8% опитаних підприємств та компаній отримували пільги зі сплати місцевих податків і зборів протягом двох попередніх років.

Частота і тривалість перевірок збільшується зі зростанням бізнесу. На спілкування з інспекторами один бізнес витрачає трохи більше тижня на рік. Найвища і найнижча вартість місцевих врегулювань зафіксована у двох найбільших містах Донецької області – перше місце у Маріуполя, найнижча позиція у Краматорська.

Щодо ризиків ведення бізнесу у Бахмуті більше половини підприємців зазначили, що головною перешкодою є низька купівельна спроможність населення. Підприємець Віктор Зіпір пояснює, що до війни купівельна спроможність його клієнтів була вищою. Люди більш-менш стабільно планували витрати, наприклад, раз на рік замовляли фотоальбоми. Декілька років з початком війни взагалі було не до цього, епідемія коронавірусу погіршила ситуацію – підприємство опинилося на межі виживання. Дуже просів рекламний бізнес. Сувенірна продукція ще якось тримається, мабуть, тому, що в місті великий трафік військових.

«Якби було більше оборотних коштів, ми могли б якось справлятися з податковим навантаженням, з хабарами. Грубо кажучи, ми не заробляємо кошти, які ми могли б витратити на бухгалтера чи юриста, які б допомогли розібратися з регуляторними актами та оподаткуванням. Коштів не вистачає – ми стаємо самі за прилавок і у нас не вистачає часу, щоб проаналізувати свій бізнес. А поки ми працюємо, нам ніколи заробляти гроші. Найняти людей ми не можемо, бо хоча б «мінімалку» треба платити кожному працівнику. Відповідно, створюється замкнене коло», – констатує Віктор Зіпір.

На першому місці за критерієм «Неформальні платежі та корупція» опинився Маріуполь. Гарні показники також у Бердянська, Вінниці, Хмельницького та Києва. Загалом 10% керівників опитаного бізнесу вказали, що мали ситуації пов’язані з неофіційними платежами при взаємодії з міською владою. Найгірші показники – Рівне, Одеса, Запоріжжя, Полтава, Черкаси. Представники бізнесу вказали, що витрачають на неофіційні платежі у середньому 6,7% річного доходу, а найбільш корумпованою є сфера будівництва.

241178717 5175112779170150 6881490149717515618 n 6fbc2

Щоб зберегти власність та фінанси, протидіяти рейдерським захватам український бізнес встановлює відповідне обладнання, залучає охорону, захищає свої інтереси у суді та користується послугами структур, які «кришують» бізнес. Найбільші витрати та збитки у сфері безпеки відзначили підприємці Кам’янського, Одеси, Полтави, Рівного та Кривого Рогу.

Бахмут виявився одним з лідерів у сфері «Безпека ведення бізнесу». Тут один з найменших відсотків підприємців зазнали втрат через вимагання, крадіжки, вандалізм, підпал, пограбування або інші злочини. Загалом 13% опитаних бізнесів несли збитки по таким злочинам за останні два роки. Окрім того, у Бахмуті, Конотопі, Нікополі, Лисичанську, Маріуполі найменше підприємців вважають, що їх конкуренти ведуть бізнес «у тіні». Натомість, по загальному опитуванню 42% власників бізнесу вважають, що їх конкуренти працюють у «тіні».

«Цей напрямок також включає торгівлю контрабандою. Я так розумію, що у нас близько 80% нерозмитненого товару, це ми бачимо за своїми постачальникам. Наразі, піднімаються ціни на сировину – на дерево, наприклад, тому що прикриваються потоки контрабанди нерозмитнених товарів. Якщо хтось може собі дозволити працювати без документів, звичайно, він може поставити низьку ціну, і ми не зможемо конкурувати – змушені будемо також брати товари без документів або закриватись. Крім того, якщо на вході не має документів, отже, і на виході підприємці змушені шукати способи приховати від податків свої обсяги продажу – одне порушення породжує інше», – зазначає власник малого бізнесу Віктор Зіпір.

У Бахмуті відмічають «дуже значні» та «значні» можливості участі в розробці місцевих стратегічних документів (стратегій, програм, планів тощо). Високо оцінили у місті й частоту проведення консультацій щодо прийняття нових або зміни чинних регуляторних актів. Загалом більше половини опитаних підприємців вважають, що консультації з бізнесом по питанню прийняття нових регуляторних актів та рішень, що стосуються бізнесу, проводяться рідко або не проводяться зовсім.

За критерієм «Ресурси для розвитку» оцінювали три виміри – людські ресурси, фінанси і та інфраструктурні ресурси, наявну інфраструктуру підтримки бізнесу. Лідерами стали обласні міста західної України – Хмельницький, Івано-Франківськ та Львів. У першу десятку не потрапило жодне місто Донецької області, 13-ту сходинку посів Маріуполь, 20-ту Краматорськ, 27-му Слов’янськ, 32-гу Бахмут. Загалом те, що недостатня підготовка місцевої робочої сили створює перешкоди для розвитку бізнесу, зазначили 67% опитаних фірм та підприємців.

2 318a4

У магазині Вікторії Лещінер можна купити свіжі квіти, смачну каву і десерти. Фото з архіву Вікторії Лещінер

Підприємниця з Бахмута – власниця кафе і квиткового магазину Вікторія Лещінер каже, що проблема з кадрами існує в декількох вимірах. Це не лише відсутність професійних кадрів з якою можна працювати – навчати людей, не можливо вплинути на відтік молоді з міста. Яким би красивим і комфортним не був Бахмут, цього мало, молоді люди хочуть працювати в сучасних умовах, з високою оплатою, тому виїжджають у Європу. Якщо раніше студенти їхали навчатися у великі міста і залишались там, то зараз молодь їде на низько кваліфіковану роботу, бо у місті вони не можуть заробити 20-25 тисяч гривень.

«Зрозуміло, що у нашому місті складно знайти професійних флористів та баристів. Зі мною працює флористка, яка у цій сфері вже багато років, але такі люди задихаються у маленьких містах. Ми їй допомагаємо, благо, що з’явилося багато хороших курсів онлайн та офлайн, на цей ринок в Україну заходять європейські компанії. Вчимося, нікого не чекаємо, хоча це дорогі процеси – іншого шляху немає», – відмічає підприємниця.

Власниця бізнесу також каже, що для досить багато часу треба приділяє мотиваційним питанням, щоб люди відчували себе частинкою команди, розуміли, що від них багато залежить.

Відповідно до ІМК, лише 9% опитаних українських підприємств отримували послуги від міської ради по підтримці бізнесу, а 47% – не знають чи є в їхньому місті центр підтримки бізнесу.

На думку, Вікторії саме зараз, коли місцевий бізнес знаходиться у вразливому положенні, оскільки, платоспроможність населення дуже низька і залишається мало можливостей для розвитку, а останні можливості забирає конкуренція з крупними супермакетами та гіпермаркетами, у цей процес має втрутитись саме місцева адміністрація.

«Великий бізнес негативно впливатиме на розвиток малого та середнього, тому потрібні якісь пільги підприємцям, які тут живуть та розвивають місто, бо нормального кредитування немає – відсотки дуже високі. Заходять монстри, наприклад, незабаром відкриється “Епіцентр”. Для клієнта це круто сучасно, зручно. Вони стоять на 10-20 голів вище за місцеві. Можливо, маленькі магазинчики і залишаться, але не розвиватимуться», – підкреслює Вікторія Лещінер.

Реалізація стратегії підтримки малого та середнього бізнесу у більшості міст покладено на міську владу та Центр зайнятості. На думку Олени Сезоненко, цей показник свідчить про високу оцінку зусиль цих установ у напрямку підтримки підприємців. Натомість активність самого бізнесу у об’єднанні підприємців та ініціативних груп у процесах промислово-інноваційного розвитку наразі є недостатньою:

«Ці процеси можна вдосконалити шляхом створення  діалогових платформ з органами місцевого самоврядування та усіма зацікавленими сторонами задля прикладання спільних зусиль з розвитку кадрів, створенню проектів сприяння розвитку інновацій та екологічних ініціатив, надання пільг, розвитку іншої проектної діяльності, доступу до фінансових інструментів. Бо саме підприємництво є рушійною силою розвитку територій громад».

За результатами опитування 43% суб’єктів підприємницької діяльності впроваджували нові технології, рішення або продукти протягом 2019-2020 року. Співпраця з науково-дослідницькими установами та впровадження інновацій відображена у критерії «Підтримка інновацій». На першому місці по цьому показнику опинився Львів, з міст Донецької області лише Маріуполь увійшов до десятки лідерів. Бахмут займає передостаннє місце. Як рекомендація у просуванні цієї сфери у звіті ІКМ зазначено проводити виставки, форуми, конкурси стартапів, допомагати формувати кластери.

Як покращити результати?

Більшість визначених проблем є типовими і не залежать від розміру та географічного розташування міста. Подолання цих труднощів вимагає спільних дій на місцевому, регіональному та національному рівні. Першочергові рекомендації надані для вирішення проблем як кожному місту так і загалом по Україні і це може допомогти бізнесу в просуванні важливих змін у громаді.

 «Одним з завдань дослідження є стимулювання місцевої влади у створенні умов сприятливих для розвитку бізнесу. Міськрада бачить, які напрямки роботи мають бути пріоритетними», – зазначив старший науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Євген Ангел.

У Бахмутській міській раді зазначили, що вже звернулися до представників програми «Конкурентоспроможна економіка України», в межах якої відбувалось дослідження, з проханням надати експертну підтримку для покращення слабких показників – «Податки та збори», «Вартість дотримання законодавства», «Можливості для розвитку». Наразі очікують відповіді щодо підтвердження участі в програмі.

Що стосується національного рівня, то під час презентації ІКС начальник правління конкурентної політики Мініекономрозвитку, торгівлі та сільського господарства України, Олександр Білянський  зазначив, що отримані «живі» дані планують використовувати при формуванні політики для поліпшення ведення бізнесу.

Важливо, також щоб і бізнес зі свого боку об’єднувався в асоціації та відстоював свої інтереси, просував важливі зміни у громадах.

“Цветмет був нашим життям”: що означав День Металурга для бахмутян

Семаковська Тетяна 17:40, 15 Липня 2025

“Цветмет” — більше, ніж просто завод. Для багатьох бахмутян це була не просто робота, а ціле життя: сюди йшли після школи, після інституту, приводили родичів, залишалися на десятиліття. Тут створювались професійні династії, співробітники колективів часто товаришували, жили в одному гуртожитку або заводському будинку. Завод з обробки кольорових металів, як його офіційно називали, став частиною ідентичності міста — торкався майже кожної родини, кожної історії.

До Дня металурга редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з чотирма людьми, які працювали на цьому підприємстві. Їхні голоси — це не просто спогади про цехи й змінні графіки, а жива пам’ять про місто, яке працювало, творило і жило на повну.

Хтось віддав цьому заводу пів життя, хтось вперше побачив його у 5 років й відтоді мріяв про роботу там, а хтось “Цветмет” полюбив за висоту й технології. Історії бахмутян у нашому матеріалі.

“Цветмет” й півстоліття на заводі

Завод кольорових металів у Бахмуті / фото Facebook

Наш перший герой, бахмутянин Михайло Северинов, пів століття відпрацював на “Цветметі” — у Бахмуті його знали як депутата міської ради. Чоловік почав працювати на заводі восени 1964 року, після демобілізації з армії. Спершу був на прокатному цеху електромонтером, тут же на заводі познайомився з майбутньою дружиною, яка працювала в тому ж цеху — до речі, пара через кілька років святкуватиме 60-річчя спільного життя.

Цей цех за часів роботи пана Михайла почали модернізувати, купляли нове обладнання, а базове привозили з російського міста Кольчугине. Навантаженість цеху тоді складала 98% — можна було працювати взагалі без вихідних, каже бахмутянин.

“На заводі, в цеху, де я багато років пропрацював, було понад 800 людей. У 70-80 роки завод досяг свого піка, виробляв понад 110 тисяч тонн кольорового металу, був одним з найбільших заводів по обробці металу. Їх загалом за Союзу було 11, а наш входив в 3-ку найсильніших”, — говорить Михайло Северинов.

Після того, як на заводі побудували очисні споруди, чоловік став начальником енергетичного цеху, керував котельнею та енергослужбою та власне очисними спорудами. 

“Ми слідкували, щоб вода в Дінці та в Бахмутці була чиста. Навіть пам’ятаю, що ловили бичка в Дінці, й в організмі риби виявили мідь — це означало, що не достатньо добре працювали очисні споруди. Тому був строгий контроль”, — пригадує бахмутянин.

Потім пан Михайло працював комерційним директором підприємства, довелося заново перенавчатися. Їздив з відрядженнями — зокрема, до Казахстану, Ташкенту, звідки возили катодну мідь до Бахмута, на “Цветмет”. Цю мідь використовували до електротехніки. Цей завод дав бахмутянину не тільки роботу, а й фактично родину та друзів. 

Хоча, як поділився з нами у розмові пан Михайло, “Цветмету” у Бахмуті могло й не бути. Спочатку місцеві були проти його будівництва, бо переживали, що він буде забруднювати річку. Крім того, на той час у місті були молочний та м’ясний заводи, де вже працювали люди. У самому ж Бахмуті не було людей, які вміли працювати з кольоровими металами, тож одними з перших працівників стали вихідці з Кольчугіно.

Вже потім, через років 5-7 років, коли місцеві освоїли техніки роботи на заводі, росіян на заводі стало менше. На “Цветметі” пан Михайло пропрацював 50 років, звідти вийшов на пенсію. Тоді, згадує він, на заводі лишалось близько 1 500 людей. На думку бахмутянина, завод поступово зменшував обороти, бо було менше обсягів збуту, відповідно менше виробляли сировину.

Піч, кран і злитки по 5 метрів: робочі будні Сергія Тіпікіна

Сергій Тіпікін / фото Facebook

Наступний герой Сергій Тіпікін — бахмутянин, життя якого було тісно пов’язано з “Цветметом”. Цей завод він вперше побачив, ще бувши хлопчиком, коли тато привів його на робочу зміну:

“Мені було п’ять років, мабуть, або шість. У мене батько в цей час вже працював на заводі, і вони іноді дежурили там. Звісно, це на мене мало сильний вплив, тому що там була така техніка незвичайна: прокатні стани, плавильний цех, в якому я потім працював, де розливався метал. Тому так, це тоді на мене, як на малу дитину – сильно вплинуло”.

Після закінчення школи хлопець вступ в інститут, й на першому курсі пішов працювати на завод кольорових металів. Тут вже на той час робив його батько, потім працювала і його сестра. Сергій почав роботу на заводі в лабораторії автоматизації механізації, був слюсарем у свої 17 років. Далі була армія, а по поверненню зі служби Сергій знову пішов на завод, цього разу у ливарний цех

“Це така багатозадачна була робота, тому що ми обслуговували 12 печей в той час. Бригада під керівництвом, ну і майстер, який працював на нашій ділянці, загружали печі металолом. Це був первинний метал: мідь, цинк, нікель та інший металолом, або відходи, які були нашого виробництва, або які приходили до нас з інших місць збору. Часто це був саме цвітний метал, нерідко він був дуже грязний, бо очистка погано відбувалася”, — згадує бахмутянин.

Пан Сергій ділиться, як спостерігав за роботою бригадира — вона йому подобалася. Хлопець швидко вчився, а вже потім його ентузіазм побачили інші, і чоловіка кликали підміняти бригадира. Так, під його керівництвом працювали 7 шифтовщиків і 4 крановщиці. А вже згодом Сергій став майстром, і підлеглих стало більше – близько 30 шифтовщиків і близько 15 крановщиць. 

Як працювали кранівниці?

Про професію кранівниці спогадами з нами ділилася бахмутянка Ольга Єрколович, яка працювала на “Цветметі”.

Жінка зізнається, що ще зі школи вона мріяла про цю професію. Представники заводу приходили до шкіл з агітацією, й саме тоді, бувши школяркою, вона вирішила, що хоче працювати на “Цветметі”. На роботу вона прийшла у 1988 році, коли їй було неповних 18 років — тоді багато жінок там працювали на схожих посадах. Дівчина згадує, чому любила свою роботу:

“Тому, що сидиш на висоті і дивишся на людей, як на мурашок. Подобалася мені висота просто”, — згадує бахмутянка.

Кранами тоді перевозили великі вантажі, найважче було працювати у нічні зміни, каже бахмутянка. Жінка починала з восьмигодинних змін, але після 2000-х працювала і по півтори, дві зміни, іноді без вихідних:

“Щоб щось заробити, ми з чоловіком працювали без вихідних і прохідних, скажімо так. Дві зміни. Колектив у мене був дуже хороший”, — згадує бахмутянка.

Працювала на “Цветметі” Ольга до 2021 року. Там же робив її чоловік й два сини. За ці роки вона бачила, як будувалися нові цехи, а старі — закривались.

“Половина Бахмута працювала на Цветметі. І кожен знає, як там змінилося руководство, як усе відбувалося”, – каже Ольга Єрколович.

Примітка. У різні періоди підприємство належало групі “Укрпідшипник”, яку пов’язували з братами Андрієм та Сергієм Клюєвими. Після їхньої втечі з України у 2019 році група вийшла зі складу акціонерів. Відтоді контрольні пакети акцій перейшли під управління інвестиційних фондів, пов’язаних із харківським бізнесменом і колишнім гендиректором “Турбоатому” Віктором Суботіним.

Робочі будні: як працювали на заводі?

Люди працювали на заводі у три зміни, кожна з яких тривала по 8 годин. Обіду фіксованого не було, тому, коли мали вільну хвилину — тоді йшли поїсти, з собою люди брали тормозки. Роботу починали о 8 ранку, й о 16 зміна закінчувалася. Після трьох змін була доба вихідних. Праця на заводі була фізично важкою, пригадує бахмутянин Сергій.

“Ми з допомогою електромостового крана переміщали великі грузи. Але нам ще потрібно було сформувати навіску вручну. А навіска – це такий шифтовий короб, в який складаються матеріали, або ми їх наповнювали матеріалами. Навіска для печі складала приблизно 1 200 — 1 500 кілограмів. Тому з допомогою крану ти брав, насипав, наприклад, з іншого роз’ємного короба, 3 короби на 1000 кілограмів і розсортував на 3 короби: там 350, там 350 і там 300. Після цього треба було додати свіжі матеріали. Наприклад, катодну мідь, насипав її краном, тому що вона була в таких пачках і листової форми. Потім вручну клав марганець, або залізо, свинець, або магній”, – пригадує бахмутянин.

Процес виготовлення продукції на “Цветметі”, 2021 рік / фото Facebook

В печі ця навіска сплавлялась, і так отримували рідкий метал. Опісля його виливали у форму, яка застигала, або лили в машини напівнефрированого лиття. Процес лиття пан Сергій описує так:

“Ти починаєш лити злиток в кристалізатор, він наповнюється й після цього починає витягуватися вниз і одночасно охолоджуватися з двох сторін. Ми формували таким чином прямокутний злиток п’ятиметрової довжини — це були заготовки такі, прямокутної форми або круглої. Далі цей злиток ми різали на куски по 1,5 метра. Й завантажували його в піч, нагрівали їх з допомогою газових горілок. Потім витягували його на рольганги цього прокатного стану. З допомогою цих рольгангів, які робили рух, а то вперед, а то назад, вони підходили до двох балонів, які оберталися, і потихеньку, за 20 прокатів, знижували його висоту до, наприклад, 10-20 сантиметрів. Так його доводили до висоти 10 сантиметрів і довжини, наприклад, 5 метрів. І так було 15 станів в цій технологічній цепочці. І в результаті ми отримали ленту, яка була 0,03 міліметра, грубо кажучи”.

Зворотна сторона роботи на “Цветметі”

Кожна робота має свої наслідки. Якщо говорити за “Цветмет”, то з негативних наслідків важкої фізичної праці, згадує бахмутянин, були проблеми зі здоров’ям. Наприклад, плавильники, які стояли над пічкою і дихали відходами, газами, і спаленнями цих різних металів, виходили на пенсію в 50 років. Випари й температура також впливала на зуби, пригадує бахмутянин — у багатьох з ними були проблеми. 

Другою проблемою стала випивка.

Кульчугіно / скриншот з карти

“Дуже сильно давалося взнаки, що робота була важка. Завод був заснований у 1954 році, й багато переїхало працівників до нас, навіть з Росії, населений пункт Кольчугине. Чому звідси? Тому що в Кольчугиному знаходився ще один наш завод, такий же, за час Союзу, “Цвітних металів”. Так от частину людей сюди перевезли, дали їм квартири у нас на селі, і вони працювали на заводі, нерідко випивали. Так що такі були справи. Випивали іноді дуже серйозно після роботи”, — згадує у розмові чоловік.

Цветмет за часів Незалежної України

Колектив “Цветмета”, 2021 рік / фото Facebook

За словами Сергія Тігіпкіна, у часи Радянського Союзу виробництво заводу було близько 10 тисяч тонн прокату в місяць. На підприємстві працювали 3,5 тисячі людей, і завод працював на дуже великий масштаб. 

“Коли Україна стала незалежною, у нас виробництво впало в десять разів, великі скорочення відбувалися. Тобто, взагалі не було роботи в 90-ті роки. Щоб було зрозуміло, ми працювали за їду”, — каже Сергій Тігіпкін.

Але згодом завод зміг відновити потужності, налагодили ринок з країнами Європи — продукцію постачали до Австрії та Німеччини, зокрема, працювали також з росією. На роботу почала приходити молодь:

“Молодь почала з’являтися у 2000-х роках, коли почалася більш-менш стабільна робота і заробіток. Ось тоді вже молоді було дуже багато, в тому числі і наш майбутній директор Віталій Малихін, який прийшов на завод зі своєю жінкою. Вона працювала, здається, кладовщицею в металітійному відділенні, а він працював шифтовщиком”.

Як працювали на катанці?

Бахмутянка Олена Кубрак на заводі відпрацювала майже 20 років — вона прийшла на Цветмет у 1999 році. Жінка спершу працювала інженером-технологом, досліджувала плавильне виробництво, а потім стала начальницею техвідділу. Коли керівництво вирішило покращити технологічний процес заводу й розширити асортимент після кризи розпаду СРСР, з’явився цех катанки, де виробляли катанку з мідної міді. 

“Це була безперервна відливка й прокатка мідної катанки. Але через те, що в Україні на той час не було мідних катодів, то його довелося купляти у країнах колишнього СНД. І це було дуже дорого. Тому закупили нове обладнання, нову технологію, поставили шахтну піч вогневого рафінування, яка могла працювати паралельно з нашою шахтною печею, яка працювала на катодах. Як сировину для цієї печі вогневого рафінування ми використовували мідний лом, який доводили до необхідного хімічного складу міді і використовували мідну катанку. Так я все життя практично курувала плавильне виробництво і сортування лома, який заходив на завод”, — пригадує бахмутянка.

На катанці почали відливати злитки за європейськими стандартами — саме цю мідь використовували для виробництва мідних труб. Паралельно на той момент ще працював цех плоского прокату. Через те, що не було катодів і не було можливості зберігати мідь М1 для електропідприємств, то ці марки європейських стандартів Cu-ETP стали аналогом міді М1.

Примітка. Марка М1 відрізняється особливою пластичністю, стійкість до корозії, теплопровідністю та електропровідністю. З мідного дроту М1 виробляють кабелі, контактні проводи і провідникові матеріали.

Завод розширив свій випуск за рахунком цієї продукції і забрав дуже велику частину ринку в Україні на себе, її продавали через торгові доми. Випускали цю мідь у великих об’ємах й експортували на Європу й колишні країни СНД. 2009-2010 рік до Цветмету привів десятки молодих людей, пригадує пані Олена.

Зустріч молодих спеціалістів з директором / архівне фото головної редакторки Бахмут IN.UA

“У нас був дуже великий приплив технічних відділів і взагалі на завод молодих спеціалістів після інститутів. Це, мабуть, був пік розвитку заводу. Приходили на роботу працювати інженерами, технологами, механіками. Наступні роки, якщо ми візьмемо 20-й, скажімо так, 18-й, 22-й, то в основному працювали вже ті спеціалісти, які мали практику роботи на заводі від 10 до 20 років”, — каже Олена Кубрак.

Сергій Тіпікін теж згадує, що на піку завод був у 2010 роках, коли тут працювало близько 1 500 людей. Але потім почався незворотній процес зменшення робочих місць, коли у 2014 році росіяни вторглися на Донеччину.

Після 2014 року все трохи почало скорочуватися. На скорочення роботи заводу, на думку Сергія Тіпікіна, вплинув й факт постійної зміни власників, а також застаріле обладнання на деяких цехах.

“Тобто нового виробництва у нас було близько там 30-40%, а інші 60% виробляли на старому виробництві. Наприклад, у нас були прокатні стани з Німеччини, які вивезли ще після війни. Це були круповські стани, на них міняли там запчасті, але основа була старого виробництва. Тому їм було там 100 років, грубо кажучи, або 80. Ми намагалися робити покращення, але кардинально ніхто нічого не міг змінити”, — каже пан Сергій.

Загалом на заводі працювало кілька цехів, зокрема:

  • пресово-волочильний;
  • мідно-плавильний;
  • ремонтний;
  • рівнодорожній.
  • мідної катанки;
  • ковальсько-пресовий;
  • енергетичний;
  • транспортний;
  • очисний;
  • вентиляційний;
  • електричний;
  • автоматизації й механізації;
  • заготовлення;
  • сантехнічних виробів.

Олена Кубрак погоджується, що скорочення почалося через військові дії з 2014 року. Насамперед для заводу вже не могли закупляти сировину у росії, як це робили раніше, треба було завозити її через треті країни.

“Наша комерційна служба, служба забезпечення матеріалами, все пробували шукати матеріали, які можна замінити, але неможливо матеріали замінити, щоб отримати продукцію тої якості. Тому збільшувалася ціна продукції, і завод по якійсь продукції не був конкурентоспроможним. Наприклад, Китай та Узбекистан по мідній продукції пропонували набагато нижчі ціни на ринку, ніж ми. Ми просто не могли конкурувати ціною”, — розмірковує бахмутянка.

Чи є нині в Україні потужності, схожі до Цветмету

Продукція, яку виготовляли на заводі / фото Facebook

На думку Олени Кубрак, підприємства, які виробляють мідну катанку конкретно, в маленькому сортаменті в Україні є, але не в таких об’ємах.

“Тобто в Україні зараз ніхто не може випускати, наприклад, труби мідні, труби латунні, труби мідно-нікелевих сплавів. Таких підприємств немає. Це все купується за кордоном. Ніхто не може випускати в Україні сплави бронз. А завод в свій час освоїв ці сплави. Спеціалісти заводу навчилися відливати ці марки з бронз алюмінієвих, з бронз, який підтримує хром, теж, який використовується в електротехнічній промисловості. Навчилися виготовляти продукцію, для того, щоб забезпечити підприємства цією продукцією, яка потребувалася. Зараз це ніхто не може робити в Україні. Дуже жаль, що ми втратили такий завод і такий дружний колектив”.

Що зараз з Цветметом?

У березні 2023 року року “Цветмет” окупували росіяни та знищили його. Обладнання із заводу не евакуювали, все лишилося там, пригадував у розмові з нами директор Віктор Малихін. Спочатку ті працівники, які були там до повномасштабного вторгнення, а це близько 600 людей, офіційно були в простої, керівництво сподівалося на краще. Проте Бахмут окупований вже кілька років. 6 лютого 2025 року Господарський суд Донецької області визнав бахмутський “Цветмет” банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру. Завод, який заснували у 1954 році як державне підприємство, припинив існування. 

Цветмет був не просто заводом — це була опора цілого міста, його серце, що стукало в три зміни. Тут формували не лише метал, тут формували характер. Люди заходили сюди після армії чи школи, закохувались, створювали родини, вчилися відповідальності й витримці. І хоч тепер завод — це мовчазна тінь на карті зруйнованого Бахмута, він досі живе в тих, хто носить його в памʼяті. 

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутські школи: чи буде закриття або реорганізація з вересня 2025 року

Семаковська Тетяна 15:30, 15 Липня 2025
Бахмутська ЗОШ І-ІІІ ступенів 12 / фото ілюстративне, Facebook

Бахмутські школи продовжують працювати онлайн. Попри те, що деякі навчальні заклади в евакуйованих громадах змушені зачинятися через брак учнів, бахмутські школи закривати або реорганізовувати школи в 2025/2026 навчальному році не планують.

Про це повідомили у відповідь на запит редакції у Бахмутській МВА.

Новий навчальний рік

Управління освіти Бахмутської міської ради повідомило, що у 2025/2026 навчальному році не планується ані ліквідація, ані реорганізація жодного з підпорядкованих закладів загальної середньої освіти.

Станом на липень 2025 року у школах триває набір до 1-х класів. Прийом документів для зарахування першокласників триватиме до 1 вересня. Остаточні дані про кількість зарахованих дітей будуть відомі після завершення прийому.

Нагадаємо, що наразі у дистанційному режимі працюють такі школи:

  • Бахмутська школа №2;
  • Бахмутська школа №5;
  • Бахмутська школа №10;
  • Бахмутська школа №12;
  • Бахмутська школа №18;
  • Бахмутська школа № 24.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Історії

“Цветмет був нашим життям”: що означав День Металурга для бахмутян

“Цветмет” — більше, ніж просто завод. Для багатьох бахмутян це була не просто робота, а ціле життя: сюди йшли після школи, після інституту, приводили родичів, […]

Бахмутські школи: чи буде закриття або реорганізація з вересня 2025 року

Бахмутські школи продовжують працювати онлайн. Попри те, що деякі навчальні заклади в евакуйованих громадах змушені зачинятися через брак учнів, бахмутські школи закривати або реорганізовувати школи […]

1000 гривень у руках

Ощадбанк вилучить пенсії ВПО з ТОТ до 2022 року — що потрібно зробити, щоб повернути кошти

З рахунків деяких ВПО-пенсіонерів, можуть вилучити кошти до Пенсійного фонду. Рішення стосується пенсіонерів та пенсіонерок, які є ВПО з окупованих територій до 24.02.2022 та підпадають […]

донецька стела
Фоторепортаж

Який вигляд має Донецька стела у липні 2025 року: фоторепортаж

На в’їзді до Донецької області стоїть відома стела, яка за роки війни стала символом незламності і єдності українців. Тут військові різних підрозділів і бригад лишають […]

прожитковий

Уряд погодив підвищення виплат на дітей: нові суми

Уряд ухвалив проєкт закону, який має на меті запровадити пакет комплексної підтримки для українських родин з дітьми. Він передбачає збільшення дитячих виплат та виплат жінкам, які […]