У квітні Міністерство молоді та спорту заборонило національним збірним України брати участь у міжнародних змаганнях, де виступатимуть спортсмени з російської федерації та Республіки білорусь. Відповідний наказ від 12 квітня 2023 року № 2031 оприлюднений на офіційному сайті відомства. Згідно з документом, рішення стосується всіх представників офіційних делегацій національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та паралімпійських видів спорту. У разі виявлення фактів порушення наказу, Мінмолодьспорт розглядатиме питання про позбавлення спортивної федерації статусу національної.

Редакція Бахмут IN.UA поцікавилася у спортсменів та тренерів із Бахмута, що вони думають про участь росіян на міжнародних змаганнях і стартах. Атлети також прокоментували своє ставлення до рішення Мінмолодьспорту.

Позиція спортсменів

Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики, «бронзова» призерка Олімпійських ігор-2012, переможниця Чемпіонату Європи 2012 року, «бронзова» призерка командного Чемпіонату Європи 2015 року, фіналістка Олімпійських ігор-2016, переможниця II Європейських ігор 2019 року у командних легкоатлетичних змаганнях, учасниця Олімпійських ігор-2020 Аліна Логвиненко.

Відома українська легкоатлетка Аліна Логвиненко народилася в Бахмуті. Професійна спортсменка спеціалізується по бігу на коротких дистанціях. Багаторазова чемпіонка успішно представляє Донеччину на міжнародному рівні.

Аліна Логвиненко розповідає, що в її колі оточення є люди, які не згодні з позицією Міністерство молоді та спорту й вважають рішення про заборону виступати із російськими спортсменами — несправедливим по відношення до українського спорту.

Бахмутянка наголошує, якщо спортсмен вже опинився на одній сцені з росіянином — то не потрібно відступати. Натомість є потреба боротися за спортивними правилами й показати себе сильним суперником.

Водночас вона переконана, що не потрібно давати росіянам шанс змагатися на міжнародній арені.

«Дозволяти їм виступати — це маніпуляція, адже спорт зараз — це інструмент впливу. Потрібно боротися, щоб росіян та білорусів не допускали до змагань. Коли йдеться про війну — не може бути так, що хтось поза політикою. Я, наприклад, не політик, як і моя родина, але всі вони втратили житло, роботу від війни. Зараз немає чогось поза політикою», — вважає спортсменка.

Аліна Логвиненко. Фото: Фейсбук

Майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики, представниця Школи вищої спортивної майстерності регіону Вікторія Ткачук.

«Я вважаю, що російських атлетів та всіх спортсменів з росії потрібно не допускати на міжнародні змагання. У такий спосіб застосовувати до них спортивні санкції. Ми не маємо толерантно ставитися до атлетів, навіть якщо вони особисто не причетні до певного якогось вчинку російської армії чи російських політиків і так далі. Це має бути такого роду санкція, яка, можливо, їх спонукатиме до того, щоб краще думали, де вони живуть, яку вони країну представляють, коли росія робить таке жахіття з Україною», — переконана бігунка Вікторія Ткачук.

Вікторія Ткачук. Фото: Фейсбук

Позиція тренерів

Заслужений тренер України, тренер-викладач Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №1 (КДЮСШ №1) Бахмутської міської ради, голова Федерації сумо Донецької області Олег Рева.

Моя думка та наших спортсменів однозначна — не допускати росіян до змагань ні під яким прапором і статусом.

Голова Федерації сумо Донецької області Олег Рева. Фото: Фейсбук

Нерівні умови

У той момент, коли росіяни тренуються і готуються до змагань, ми бігаємо в бомбосховища під час повітряної тривоги. Навіть якщо є можливість тренуватися не у своїх залах, тому що наші зали залишилися на тій території, де вже немає ніяких тренувань, то ми все одно в програшному варіанті. І як на таких умовах приїжджати та виступати з ними нарівні — я не розумію.

Поки що у тих видах спорту, де ми беремо участь: у пляжній боротьбі та сумо, росіян не допускають. Тому ми можемо планувати міжнародні старти без їхньої участі, і ми ніяк не страждаємо, як в інших видах спорту. Наприклад, у дзюдо чи самбо росіяни беруть участь. Міжнародні федерації прийняли таку постанову, що допускає росіян під нейтральним прапором або якщо скажуть, що вони «проти війни».

Насправді ми перебуваємо в нерівних умовах, навіть якщо спортсмени з росії не підтримують воєнних дій. Вони живуть і в тому ж спортивному режимі продовжують тренуватись як і раніше. А у наших спортсменів у будь-якому випадку життя змінилося. Взимку ми без світла тренувалися та без тепла у деяких залах. Та й зараз ситуація не завжди стабільна. Приходиш у зал і починається тривога: із залів доводиться йти та шукати укриття поряд. Тож умови у нас нерівні. Які ще можуть бути стосовно цього думки?

Донеччина втратила покоління атлетів

Щодо кількісного складу: близько 70% Донецької збірної було втрачено за цей час. Особливо молоде, підростаюче покоління, багато хто виїхав з батьками. У мене спортсмени у всій Європі. Багато хто перестав тренуватися. Є, звісно, ті, хто продовжує тренуватися у Німеччині, у Польщі. Дехто намагається приїхати на змагання до України, але з цим теж великі складнощі.

Немає розуміння, який далі буде розвиток. Немає, так би мовити, ніякої селекції. Зараз тримаємось на тих збірниках (ред. спортсмени, які формують збірну команду України), які залишилися тут поряд або в Києві, або десь в області і можуть приїжджати на збори.

А далі як буде — поки що незрозуміло. Це теж все відображається і на якості підготовки, на наступності, зміні поколінь, на всьому відбивається. У росіян такого немає: вони як тренувалися, так і тренуються.

Ми перебуваємо в нерівних умовах із росіянами і в цьому вони винні. Інша річ, якщо ми в нерівних умовах із європейцями чи з представниками інших країн. (Бази, комплекси, спортивна інфраструктура тощо). Вони й так нам допомагають, чим можуть, а росіяни навпаки — лише погіршують наше становище та стан.

Заслужений тренер України Олег Рева зі своїми вихованцями. Фото: Управління фізичної культури та спорту Донецької ОДА

Дружби ніколи не було

І раніше на змаганнях ми були більше, напевно, суперниками, а не друзями. Наприклад, у сумо трійкою провідних країн у Європі були росія, Україна та Польща. Звичайно, росія у плані фінансування та у плані відбору спортсменів перевагу мала завжди. Але українська збірна наступала на п’яти. І часто перше-друге місце доводилося розігрувати між цими найсильнішими збірними Європи.

У пляжній боротьбі росіяни ще не взяли участь і до цього виду спорту не підключалися. Тому зараз українська збірна найсильніша, можна сказати, у світі. Незважаючи на те, що Центр пляжної боротьби у нас знаходиться в Одесі. Спортивні табори та збори проходили там на пляжах. У цій ситуації в Одесі тренуватися на пляжах взагалі немає можливості. Як тоді можна говорити про якусь рівноправність чи рівноцінну підготовку?

Єлизавета Моренко з тренером Олегом Ревою. Фото: Управління фізичної культури та спорту Донецької ОДА

росія купує спортивні міжнародні федерації та організації

Не можна допускати росіян до змагань ні під яким соусом, ні прапором! І міжнародні організації, той самий Олімпійський комітет, має ухвалити це. І будь-які федерації не повинні підігравати росіянам. Воно зрозуміло, що кількість грошей, які росія могла вливати і підтримувати, величезна.

Наприклад, федерація самбо взагалі існувала за гроші «Газпрому». Тяжко їх переламати, та й інші федерації також фінансувалися російськими грошима.

Тому й відбувається таке, що допускають росіян під тиском цих фінансових потоків. Але від цього лише страждає і імідж тих міжнародних організацій та федерацій, які приймають такі рішення.

Незрозуміла заборона Мінмолодьспорту брати участь у міжнародних змаганнях, де виступатимуть спортсмени з рф

Ну і страждає український спорт, бо міністерство постанову прийняло однозначно. Федерації відповідають за участь спортсменів у тих змаганнях, де беруть участь російські атлети. Але я не розумію, як це на всіх розподіляється? Бо та ж Еліна Світоліна виграє турніри з росіянами, перемагає їх. Вона — національний герой. Інші спортсмени, якщо візьмуть участь у змаганнях із росіянами, то будуть зрадниками Батьківщини. Це ніби двояка і незрозуміла ситуація. Або якось міністерство має це чітко та зрозуміло пояснити, або зробити для всіх однакові умови. Чи всі не беруть участь, чи беруть участь, але на якихось певних умовах.

Серед спортсменів багато суперечок щодо цієї теми. До спільного рішення поки що міністерство не дійшло. Футбол та великий теніс — комерційні види спорту. Вони фінансуються не з грошей держави, а з інших джерел. Наразі вони приймають рішення самі і можуть брати участь у змаганнях із росіянами. Інші такі рішення не можуть ухвалювати, адже їх просто не профінансують після цього. Тому це питання більше до міністерства, аніж до спортсменів.

11 липня українська тенісистка Еліна Світоліна в 1/4 фіналу Вімблдону-2023 несподівано обіграла першу ракетку світу Ігу Свьонтек (7:5, 6:7, 6:2), здобувши першу перемогу в протистоянні з полькою. Фото: Getty Images

Спорт — змагання. Якщо не виступатимеш, то втратиш лідерство

Мої спортсмени нагадали мені про зворотний «бік» медалі. Коли наші атлети через неучасть у змаганнях там, де беруть участь росіяни, не потрапляють до рейтингу, не відбираються на Олімпіаду чи інші важливі старти.

Це позначається і на рівні українського спорту взагалі, і життя спортсмена змінюється, ламається, зникає будь-який сенс. Людина готувалась до Олімпіади і не змогла відібратися, бо її не допустили до змагань. Який тоді сенс у спорті взагалі?

Тоді можна займатися фізкультурою чи масовим спортом, але не спортом вищих досягнень. Наша країна у багатьох видах спорту займає одне з провідних положень. Але якщо спортсмени перестануть виступати і відбиратися, то ми швидко скотимося, і замість лідерів станемо аутсайдерами.

Олег Рева з підопічними. Фото: Управління фізичної культури та спорту Донецької ОДА

Краще без Олімпіади, ніж з росіянками?

Нещодавно українські борчині-прикордонниці відмовилися змагатися за путівку на наступні Олімпійські ігри через заявку росіянок на участь у змаганнях.

Це сталося в Будапешті, де відбувся рейтинговий турнір з вільної боротьби, на якому розігрувалися ліцензії на право участі у наступних Літніх Олімпійських іграх-2024 у Парижі. У цих змаганнях планували взяти участь представниці спортивної команди Держприкордонслужби України Анастасія Алпєєва, Марія та Соломія Винник, які є основними претендентками у боротьбі за путівки на основну спортивну подію чотириріччя.

«На жаль, попри встановлені правила, на рейтинговому турнірі в Будапешті були заявлені спортсменки з рф. Це стало причиною, через яку наша жіноча збірна ухвалила рішення бойкотувати цей рейтинговий турнір. Асоціація спортивної боротьби України засуджує участь представників країни-терористки в спортивних змаганнях, а українські борчині не бажають тиснути руку представницям країни-агресора», — повідомила Державна прикордонна служба України.

Українські борчині, які відмовилися від участі у змаганнях із росіянками. Фото: Державна прикордонна служба України.

«днр» планує відкрити школи дзюдо

9 липня 2023 року ватажок терористів самопроголошеної «днр» денис пушилін заявив, що в «республіці» запрацюють дві школи дзюдо.

«Вже не вперше до нас приїжджає заслужений тренер росії, президент Федерації дзюдо санкт-петербурга михайло рахлін. За дорученням президента росії володимира путіна він до 1 вересня планує відкрити в республіці школи дзюдо імені анатолія рахліна. Під першу вже підбирається приміщення у Маріуполі. Друга буде у Донецьку чи Макіївці — питання ще опрацьовується.

 

михайло анатолійович багато допомагає республіці, наприклад, вивозив хлопців-спортсменів, і вони жили та тренувалися якийсь час у петербурзі. Тепер взаємодія переростає у постійну співпрацю, добре, що школа з такою історією та традиціями дзюдо з’явиться у нас у регіоні», — повідомив терорист пушилін.

ватажок терористів самопроголошеної «днр» денис пушилін на зустрічі з президентом федерації дзюдо санкт-петербурга михайлом рахліним. Фото: телеграм-канал

Зазначимо, що навіть попри повномасштабне вторгнення росії в Україну, у таких складних умовах наші атлети не здаються і продовжуть здобувати нові перемоги на національній та міжнародній арені.

Вам буде цікаво:

• Як бахмутяни виступили на Європейських іграх?
• Історичне досягнення: бахмутські волейболісти виграли Чемпіонат України
• Борчиня з Бахмута стала чемпіонкою Європи з пляжної боротьби
• Дзюдоїст із Бахмута виборов «срібло» на Чемпіонаті Європи
• Борчиня з Бахмута стала чемпіонкою Європи
• Волейболістки з Бахмута пробилися до фіналу Чемпіонату Польщі
• Втрачена фізична форма та шалена мотивація. Як бахмутські спортсмени перемагають в умовах війни?

Читайте також: Як працює Бахмутська дитячо-юнацька спортивна школа №1‎ в евакуації?

Нагадаємо, Бахмутська спортивна школа очолила рейтинг закладів Донеччини.

Фото: EuropeanAthletics

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Правильно оформлені документи дозволяють військовослужбовцям вирушити у щорічну відпустку без зайвих ускладнень та проблем на блокпостах чи кордоні. Міністерство оборони України надало чіткі роз’яснення щодо переліку обов’язкових паперів, процедури взяття на облік за місцем відпочинку та алгоритму дій у разі хвороби чи затримки в дорозі.

Детальніше про те, які документи потрібні для відпустки та як стати на облік, повідомили в Міноборони.

Які документи потрібні військовослужбовцю

Для законного перебування у відпустці за межами гарнізону військовослужбовцю недостатньо усної домовленості чи рапорту. При собі обов’язково потрібно мати:

• документ, що посвідчує особу: паперовий військовий квиток, посвідчення офіцера або електронний військово-обліковий документ (е-ВОД) у застосунку “Армія+” (має назву “Військовий документ”);
• відпускний квиток: офіційний документ, який підтверджує законність перебування поза межами частини (дійсний лише за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу).

Із липня 2026 року в застосунку “Армія+” доступний е-ВОД, який має таку саму юридичну силу, як і паперовий документ (перевіряється через QR-код). Проте для його відображення потрібен інтернет. Міноборони радить завжди мати при собі паперовий військовий квиток на випадок відсутності зв’язку. Важливо: якщо у застосунку відображається лише “Посвідчення захисника”, воно не замінює військово-обліковий документ.

Як перевірити відпускний квиток перед виїздом

Ще перебуваючи у військовій частині, військовослужбовець має особисто перевірити правильність заповнення відпускного квитка. Звірити потрібно п’ять ключових пунктів:

• вид, тривалість і дати відпустки;
• дата і місце повернення;
• місце відпустки;
• підпис і печатка;
• особисті дані.

Взяття на облік за місцем відпустки

Після прибуття до місця проведення відпустки військовослужбовець зобов’язаний не пізніше наступного дня стати на облік. Це потрібно зробити в органі управління Військової служби правопорядку (ВСП) або в найближчому ТЦК та СП.

Якщо місце відпочинку віддалене від ВСП або ТЦК на понад 30 кілометрів, стати на облік можна в органі місцевого самоврядування. За день до повернення на службу необхідно знятися з обліку, перевіривши, щоб у відпускному квитку проставили відповідні відмітки.

Правила виїзду у відпустку за кордон

Виїзд за кордон можливий виключно з індивідуального дозволу командира військової частини. Рапорт на таку відпустку (в якому вказуються дати, місце перебування, транспорт та пункт пропуску) подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до її початку.

Для перетину державного кордону необхідно мати:

• закордонний паспорт;
• військовий квиток або посвідчення офіцера;
• відпускний квиток встановленого зразка;
• витяг з наказу командира про дозвіл на виїзд за кордон.

Що робити в разі хвороби або затримки в дорозі

Якщо військовий захворів або затримується в дорозі, він повинен негайно повідомити про це свого безпосереднього командира або чергового по частині (зберігши докази повідомлення, наприклад, скриншоти переписки).

• у разі хвороби відпустку можуть продовжити на кількість діб хвороби або перенести. Підставою для цього є довідка з медзакладу, обов’язково завірена керівником місцевого ТЦК та СП;
• у разі затримки в дорозі необхідно отримати довідку про причини затримки або відповідну позначку у відпускному квитку. Цей документ видає військовий комендант на транспорті, начальник ВСП або керівник ТЦК та СП (якщо вони недоступні — адміністрація вокзалу чи місцева влада).

Відсутність на службі без поважних причин понад три доби в умовах воєнного стану розцінюється як самовільне залишення частини (СЗЧ) і карається за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Тому документальне підтвердження будь-яких затримок є критично важливим.

Читайте також:

Психологічна допомога для військових: куди звертатися та як отримати направлення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

27 жовтня українці традиційно долучатимуться до Радіодиктанту національної єдності. Для когось це можливість перевірити знання української мови, а для інших — нагода відчути єдність з українцями в різних куточках світу. Однак навіть ті, хто добре знає правопис, можуть припуститися помилок через хвилювання або неуважність. Особливо складними під час написання диктанту залишаються розділові знаки та правопис окремих слів.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася із заслуженою вчителькою України Іриною Савчук із Краматорська, яка тричі ставала переможницею Радіодиктанту національної єдності — у 2013, 2017 та 2018 роках. Педагогиня розповіла, як підготуватися до написання тексту, на які правила звернути увагу та що робити, якщо під час диктанту виникають сумніви.

Як підготуватися до Радіодиктанту: три головні складові

Ірина Савчук переконана, що універсального секрету написання диктанту без помилок не існує. Натомість результат залежить від знань, уважності та практики. Навіть досвідченим учителям української мови доводиться постійно повторювати правила й стежити за змінами в правописі. Тому підготовка до диктанту, це не лише повторення окремих тем напередодні події, а й постійна робота з мовою. Водночас педагогиня наголошує, що під час самого написання важливо зосередитися на тексті.

“Я думаю, що такого аж особливого секрету немає. Насамперед це знання, уважність і практика. Я вчителька української мови, постійно повторюю правила, стежу за змінами в правописі. Але навіть досвідчений учитель не може знати абсолютно все, він теж постійно навчається”, — розповідає Ірина Савчук.

Одна з головних порад пані Ірини — не поспішати та уважно слухати людину, яка диктує текст. За словами педагогині, важливо не просто встигати записувати слова, а розуміти зміст кожного речення. Це допомагає краще орієнтуватися в його будові та правильно розставляти розділові знаки. Якщо людина надто хвилюється, вона може втратити увагу навіть там, де добре знає правила. Тому вчителька радить насамперед зосередитися на тому, що саме звучить у диктанті.

“Найважливіше, це не хвилюватися й уважно слухати диктора. Треба зрозуміти текст, речення, його будову. Коли ми починаємо хвилюватися, ми забуваємо про це. Тому важливо не поспішати, уважно слухати і вдумуватися в зміст тексту”, — радить Ірина Савчук.

Що може бути найскладніше у Радіодиктанті

На думку педагогині, найбільше труднощів під час написання радіодиктанту можуть спричинити саме розділові знаки. Навіть якщо учасник правильно записав усі слова, він може помилитися з комами чи іншими знаками пунктуації. Особливої уваги потребують складні речення та відокремлені конструкції. Додаткові труднощі можуть виникати через авторську пунктуацію, яка залежить від задуму автора тексту. Тому Ірина Савчук радить не лише слухати слова, а й аналізувати будову речень.

“Найважче, на мою думку, — це пунктуація, тобто розділові знаки. Слова можна написати правильно, але помилитися в розділових знаках, особливо коли вони авторські. Це стосується складних речень, різних відокремлених конструкцій. Тому потрібно уважно слухати і вдумуватися в зміст тексту”, — пояснює Ірина Савчук.

На які правила української мови звернути увагу перед Радіодиктантом

Окрім пунктуації, вчителька радить повторити правила написання складних слів. Зокрема, варто звернути увагу на випадки, коли слова потрібно писати разом, окремо або через дефіс. Не менш важливо орієнтуватися у чинній редакції українського правопису. Серед інших тем, які можуть викликати труднощі, педагогиня називає:

• написання власних назв;
• уживання апострофа та м’якого знака.

Саме ці правила вона радить пригадати тим, хто хоче краще підготуватися до диктанту.

“Якщо говорити про орфографію, то це, звичайно, правопис складних слів: разом, окремо, через дефіс. Це певні зміни, які стосуються нової редакції правопису. Можна ще взяти апостроф, м’який знак. Але написання складних слів і власних назв — це найскладніші теми”, — зазначає Ірина Савчук.

Як читання допомагає писати без помилок

Ірина Савчук наголошує, що знання української мови формуються не лише під час вивчення правил. Важливу роль відіграє регулярне читання, яке допомагає запам’ятовувати правильне написання слів. Завдяки цьому людина поступово розвиває мовне чуття. Така практика корисна не лише для Радіодиктанту, а й для повсякденного письма. Водночас педагогиня зауважує, що навіть хороша підготовка не гарантує відсутності помилок, якщо під час написання людина надто хвилюється.

“Я раджу багато читати, бо це справді допомагає. Коли ти розвиваєш своє мовне чуття, то запам’ятовуєш написання багатьох слів. Але найголовніше, це не панікувати. Бо саме через хвилювання ми можемо помилитися навіть у тому слові, яке добре знали”, — ділиться у розмові Ірина Савчук.

Проте, навіть досвідчені учасники Радіодиктанту можуть засумніватися у написанні слова або правильності розділового знака. За словами Ірини Савчук, у такій ситуації важливо не піддаватися паніці. Надмірне хвилювання заважає зосередитися й може призвести до нових помилок. Тому педагогиня радить зберігати спокій, слухати текст і не поспішати. Саме уважність, на її думку, допомагає краще застосувати знання на практиці.

“Найголовніше все ж не панікувати. Якщо буває так, що в чомусь засумнівався, не потрібно хвилюватися. Саме через хвилювання ми можемо помилитися вже в тому слові, яке чітко знали. Або в тих розділових знаках, у правильності яких були впевнені”, — пояснює Ірина Савчук.

Примітка. Пані Ірина уперше взяла участь у Радіодиктанті національної єдності у 2013 році. Уже перша участь принесла їй перемогу, а згодом вона повторила успіх у 2017 та 2018 роках. Найбільше, за словами вчительки, їй запам’ятався саме перший диктант, адже тоді хвилювання було особливо сильним.

“У 2013 році ми взяли участь у цьому радіодиктанті. Це була моя перша участь, і вона була результативною. Переможців було 14, але з Донеччини я одна була. Мені це було настільки приємно й несподівано, я пишалася собою, пишалися мною учні”, — пригадує Ірина Савчук.

Педагогиня переконана, що Радіодиктант, це не лише перевірка грамотності, а й можливість зацікавити дітей українською мовою. У Краматорській українській гімназії його написання свого часу стало спільною традицією для вчителів та учнів. Вони збиралися разом, хвилювалися та чекали на результати.

Де пишуть Радіодиктант?

27 жовтня, у вівторок, об 11:00 відбудеться всеукраїнський Радіодиктант. Писати його можна вдома, на роботі, у бібліотеках та в будь-якому іншому місці, де вам зручно. Радіодиктант транслюватимуть на всіх платформах Суспільного:

• на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура;
• наживо в ефірі телеканалу Суспільне Культура;
• на YouTube-каналі Українського Радіо;
• у застосунках suspilne.radio та “Дія”.

Хто читатиме Радіодиктант?

Одним із читців стане Артур Пройдаков — вчитель української мови та літератури, який популяризує українську мову. У 2023 році він увійшов до десятки найкращих вчителів світової премії Global Teacher Prize.

Також текст читатиме Даша Астаф’єва — співачка, громадська діячка та волонтерка, яка підтримує ЗСУ. Вона є засновницею книжкового застосунку UnderBooks, що популяризує українську літературу.

Автором тексту для Радіодиктанту національної єдності у 2026 році став письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. У березні 2022 року письменник долучився до Збройних сил України. Він служив у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони та брав участь у бойових діях в Донецькій, Харківській і Запорізькій областях. У жовтні 2024 року Артур Дронь отримав тяжке поранення та демобілізувався. У своїх творах автор звертається до тем військової служби, пам’яті полеглих захисників і власного досвіду життя під час війни.

Координаторка Радіодиктанту Юлія Шелудько пояснила, що цього року організатори вирішили спробувати новий формат — дуетне читання. За її словами, такий підхід має об’єднати аудиторії, які хотіли б почути як відому медійну особистість, так і професійного педагога.

До теми:

Радіодиктант національної єдності проведуть 27 жовтня: вже відомі автор і читці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!