Вступ — це стресовий період для кожного абітурієнта. Ще більше переживань додається, якщо щось не зрозуміло або не вистачає документів для подання на вступ до закладу вищої освіти (ЗВО). 

Міністерство освіти і науки пояснює, що робити, якщо майбутні студенти не змогли закінчити українську школу та отримати свідоцтво, але хочуть здобути вищу освіту в Україні.

Освітяни розробили алгоритм дій для вступників із тимчасово окупованих територій (ТОТ), які не мають документів про середню освіту у форматі «запитання — відповідь».

Як вступити до ЗВО абітурієнтам із ТОТ?

У разі відсутності документів державного зразка про повну загальну середню освіту, потрібно скласти державну підсумкову атестацію як екстерн в уповноважених закладах середньої освіти. 

В яких закладах середньої освіти можна скласти підсумкову атестацію? 

• Подайте заяву на вступ через освітні центри «Крим-Україна» і «Донбас-Україна» (центри створені на базі закладів вищої або фахової передвищої освіти, куди плануєте вступати).

Адреси та контакти освітніх центрів доступні тут.

• Далі обраний заклад скерує вас до прикріпленої школи. Скласти підсумкову атестацію зможете вже на наступний день після подання заяви або в інші зручні терміни. 

Скласти підсумкову атестацію можна з початку роботи освітніх центрів — 1 червня, але не пізніше трьох днів до завершення їхньої роботи — 30 вересня. 

З яких предметів треба скласти державну підсумкову атестацію? 

• Українська мова (без літератури); 
• Історія України.

Що робити, якщо я не можу скласти оцінювання очно? 

У цьому разі оцінювання можна скласти дистанційно як індивідуальну співбесіду з відеофіксацією.

Які подальші кроки після складання річного оцінювання та підсумкової атестації?

Для вступу необхідно самостійно подати такі документи до освітнього центру: 

• заяву;
• сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання 2020-2021 років або результати національного мультипредметного тесту (за бажанням); 
• довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності); 
• документ, що посвідчує особу, а за його відсутності — свідоцтво про народження. 
• чотири кольорові фотокартки розміром Зх4 см;
• документ про освіту державного зразка та додаток до нього;
• довідку про успішне проходження державної підсумкової атестації (крім випадків звільнення від неї), яка є підставою для участі в конкурсі без подання сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання або національного мультипредметного тесту.

Вступники можуть подавати до п’яти заяв лише через один освітній центр. Фото: з відкритих джерел

Що робити, якщо я не можу фізично подати документи на вступ?

Необхідно надіслати на електронну скриньку освітнього центру: 

• скановані копії (фотокопії) документів, перелічених вище;
• фотокартку розміром Зх4 см (1 МБ в електронній формі).  

Довідку про успішне проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації (крім випадків звільнення від неї) освітній центр отримає автоматично. Вам не потрібно надсилати її додатково. 

Які терміни подання заяв? 

Документи від вступників до закладів вищої освіти за кошти державного бюджету приймають у два етапи: 

1. Перший основний етап до зарахування на бюджет триває з 19 липня по 31 липня (18:00). 
2. Другий основний етап до зарахування на контракт (із можливістю переведення на вакантні бюджетні місця за їхньої наявності):  

• прийом заяв — до 23 вересня (за 7 днів до завершення роботи освітніх центрів); проведення вступних іспитів — до 25 вересня (не пізніше ніж за 5 днів до завершення роботи освітніх центрів);
• оприлюднення рейтингового списку — до 27 вересня (не пізніше ніж за 3 дні до завершення роботи освітніх центрів); 
• зарахування — до 30 вересня (не пізніше дати завершення роботи освітніх центрів). 

Вступники можуть подавати до п’яти заяв лише через один освітній центр.

Читайте також: Як абітурієнтам правильно подати заяву на вступ до коледжу?  

Як писати і куди надсилати мотиваційний лист вступника — читайте тут.

Нагадаємо, з 1 липня в Україні розпочався ключовий етап вступної кампанії — реєстрація електронних кабінетів для більшості вступників. Міністерство освіти і науки з державним підприємством «Інфоресурс» розробили алгоритм онлайн-вступу до закладів вищої освіти (ЗВО).

Раніше ми писали, що для цьогорічних абітурієнтів в Україні запрацювала «гаряча лінія» для запитань про вступну кампанію. Для мешканців тимчасово окупованих територій працюватиме урядова «гаряча лінія» 15-45 та 0 800 504 425.

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!