Донеччина та Луганщина – для багатьох стереотипні регіони, але попри це є натхненням для письменників, які розкривають історії людей та руйнують усталені стереотипи про зросійщеність Сходу.

Ми підібрали 5 книжок різного жанру аби краще зрозуміти Донеччину і Луганщину, а також відчути ностальгію за рідними містами.

Перший у списку, звичайно ж Сергій Жадан – відомий український письменник, поет, музикант. Родом із Луганщини Жадан пише про Схід точно з розумінням контексту. Автор часто проводив у містах Донеччини та Луганщини творчі заходи, презентації, зустрічі з читачами та концерти. Зараз Сергій Жадан ще й волонтер, який активно допомагає українській армії. У списку два його романи про Схід:

«Інтернат»

Книга Сергія Жадана. Фото: з відкритих джерел

Роман про початок АТО. Вчитель української мови та літератури Паша, який намагається ігнорувати події навколо. Він воліє не обирати сторону у цій війні, аби лише це не стосувалося його особисто: «Малий усе допитувався в Паші, за кого він, що робитиме, у кого стрілятиме. Паша, як завжди, неохоче відповідав, що його це не стосується, що його ніхто не влаштовує, що він ні за кого». Проте війна не питаючи дістається і до нього. Блокпости, обстріли, конфлікти – такою була реальність Донбасу задовго до повномасштабної війни – в таких умовах і вимушені жити герої «Інтернату».

Паша повинен залишити контрольовану Україною територію та вирушити до окупованої, де має забрати племінника з інтернату. Він єдиний, хто може це зробити.
Через діалоги Паші та його племінника-підлітка спостерігаємо конфлікт поколінь та ставлення їх до подій в країні. Паші ж доводиться на власному досвіді побачити війну та зрештою обрати сторону. Або ні.

Книжка сьогодні має попит в Україні, адже завдяки їй можна простежити початок російсько-української війни та без пафосу почути місцевих жителів – як таких, які з самого початку мали чітку проукраїнську позицію, так і тих, хто вважав, що різниці немає. Придбати її можна майже в усіх книгарнях у паперовому вигляді, онлайн, а також послухати в аудіододатку Абук.

Читайте також: 

• Світла книга про світлий регіон: Катерина Зарембо розказує про свою книгу «Схід українського сонця. Історії Донеччини і Луганщини початку ХХІ століття»
• Не могла не написати про Бахмут: як поетеса Валентина Дуневич підтримує ЗСУ з тилу

«Ворошиловград»

Книга Сергія Жадана. Фото: з відкритих джерел

Також роман авторства Сергія Жадана. Події охоплюють початок нульових. Головний герой Герман мешкає у Харкові та має власний давно збудований комфортний для нього побут. Одного ранку після несподіваного телефонного дзвінка від старого знайомого він вимушений поїхати на Донбас, звідки родом, аби вирішити проблеми, пов’язані із бізнесом зниклого брата. Їде додому Герман всього на день. Принаймні він в цьому впевнений.

Через історію Германа можна побачити пострадянський устрій Донбасу. Реалістична, філософська дещо жорстока історія про боротьбу за те, що тобі належить. Рейдерство, конфлікти, роздуми – те, чим наповнений «Ворошиловград». Головному герою все одно, він всього лише має вирішити залишені братом проблеми й поїхати. Та чи відпустить його минуле?

Колоритні персонажі, в яких можна впізнати знайомих людей, а ще, неймовірний опис місцевості, який міг відтворити лише той, хто бачив степи Донбасу власними очима. Роман екранізовано у 2018 році під назвою «Дике поле». Книжку ж можна придбати онлайн, офлайн чи в аудіоформаті.

«Дивні люди» Артем Чапай

Книга Артема Чапая. Фото: з відкритих соцмереж

Автор родом з Івано-Франківської області, попри це влучно пише про Донеччину. У своїй книзі The Ukraine письменник вже згадував наш регіон. Проте в «Дивних людях» степова частина України дещо переосмислена автором.

«Дивні люди» – незвичайний роман про незвичайного хлопця. Стьопа Вовк – вирощений у секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив неандерталець, ДНК якого відтворили українські вчені.

Досягши повноліття Стьопі доводиться вчитися жити у світі, повному сапієнсів та намагатися зрозуміти як вони діють та чому. До чого тут Схід?
У книзі фігурують вигадані назви міст та сіл, написано й про початок антитерористичної операції. Проте в одному з інтерв’ю сам автор зізнався, що книжковий Білий Сад – це Слов’янськ, а Степанівка, де і знаходиться секретний інститут – це околиця міста – селище Семенівка, яке значно постраждало від обстрілів під час АТО у 2014 році.

Головний герой став свідком подій початку війни бувши дитиною. Сам же Артем Чапай у 2014 працював репортером, писав про події на Сході. З початку повномасштабної війни автор служить у лавах української армії, куди пішов добровольцем.

Регіону загалом присвячена левова частина книжки та ще й написана таким близьким нам суржиком, що робить історію ще й ностальгійною.
Стьопа зростає, стикається із цинічним світом, повним проблем та несправедливості, але завдяки своїй наївності й неандертальській простоті долає все.

Світла, комічна, та водночас дещо трагічна історія, добре прописані «справжні» персонажі та атмосфера не залишає байдужими навіть найбільш цинічних сапієнсів-читачів. Вона змусить вас порадіти, посумувати, подумати та переосмислити, а також відчути ностальгію за рідним степовим регіоном – Донеччиною.
Книга доступна для прочитання наразі лише в онлайн форматі у додатках АБУК, Лібраріус або на сайтах видавництв.

«Доця»Тамара Горіха-Зерня

Книга письменниці з Києва. Фото: з відкритих джерел

Письменниця родом з Києва, проте, її цікавить погляд людей, які живуть у Донецьку, тому що саме на їх очах розгорталися драматичні події. Сама ж Тамара Дуда (справжнє прізвище письменниці) – з 2014 року волонтерка. 

Головна героїня роману проживала довгий час у Донецьку, «Доця» – позивний, саме від її імені й написано книжку.
Загалом йдеться про Донецьк у перші пів року російсько-української війни 2014 року. У колись мирне місто приходить війна та змінює устрій людей, які в ньому живуть. Хтось обирає спротив, хтось підкорюється.

Книга художня, але прототипи героїв та подій – реальні:

«Будь-який опис, діалог, ситуація, вид за вікном, розмова, згадані у книзі, відбулися насправді» – говорить сама авторка в одному з інтерв’ю.

Згадується в ній і Дмитро Чернявський – бахмутянин, якого вбили у Донецьку проросійські бойовики під час маршу за єдність, коли тисячі людей виходили з українськими прапорами аби заявити, що Донецьк – це Україна! Також авторка описує мітинги, протести, волонтерів, збиття боїнга MH17, долі різних людей, яких зачепила війна.

Книгу планують екранізувати. Доступна як у паперовому вигляді, так і в онлайн форматі.

«Бомжі Донбасу. Homo Profugos» Олексій Чупа

Книга Бомжі Донбасу. Фото: з відкритих джерел

Гучна назва притягує увагу недарма. У центрі сюжету – безхатьки Макіївки, до речі, малої батьківщини та самого письменника. Вони тиняються вулицями міста у пошуках їжі й тимчасового притулку Основна частина книги зосереджена на побуті персонажів, їх розкритті та передісторії, викликаючи у читача емпатію до тих, хто втратив усе.
Головні герої не мають імен, лише прізвиська. Вони українськомовні у абсолютно російськомовному місті – така їхня принципова позиція. Це частково і робить їх ще більшими «бомжами», чужими серед своїх, як і ті, хто проживаючи на Сході відстоює свою проукраїнську позицію. Проте ця історія не однозначно сумна чи трагічна. Вона філософська, а в один момент взагалі робить різкий сюжетний поворот та стає історично-фантастично-антиутопічною. Книга однозначно варта прочитання.

Вона зробить те, для чого написана – викличе емоції, змусить задуматися. Написані у 2012 «Бомжі Донбасу» іронічно торкаються і конфлікту Схід-Захід та стають дещо пророчими щодо подальших подій.

Книжку було видано у 2014, зараз її можна прочитати онлайн чи прослухати в аудіо форматі додатка Абук. Проте вже наприкінці серпня її можна буде придбати й у паперовому вигляді, адже видання Discursus днями анонсувало перевидання книжки.

Фото: з відкритих мереж

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Розлучення та виховання дітей — життєві обставини, які не зникають, коли один із батьків стає на захист країни. У зв’язку з цим у родинах військовослужбовців часто виникають запитання щодо механізму утримання аліментів, зокрема з бойових винагород чи виплат за поранення.

Міністерство оборони України надало детальне роз’яснення щодо того, які саме складові грошового забезпечення військових формують аліментну базу.

З яких виплат військових утримуються аліменти

Базові правила утримання аліментів для військовослужбовців ЗСУ та цивільних громадян однакові. Вони регулюються Сімейним кодексом, законом “Про виконавче провадження” та відповідною постановою Кабміну.

Аліменти утримуються із загального грошового забезпечення військового, до якого обов’язково входять:

• посадовий оклад та оклад за військовим званням;
• щомісячна надбавка за вислугу років;
• постійні щомісячні надбавки, доплати, премії та підвищення окладу;
• додаткові винагороди, що мають систематичний характер.

Якщо суд присудив сплату аліментів як частку від доходу, відсоткова ставка розраховується від фінальної суми забезпечення вже після відрахування всіх обов’язкових податків і зборів.

Чи стягуються аліменти з бойових виплат?

Згідно з чинними нормами, аліменти підлягають утриманню з додаткової винагороди, яку військовослужбовці отримують під час дії воєнного стану. До цієї категорії належать бойові виплати у розмірі 30 000, 50 000 та 100 000 гривень, а також виплати інструкторам (від 15 до 30 тисяч гривень) та 10 000 гривень за фактичне виконання обов’язків. Оскільки ці нарахування здійснюються щомісяця, вони класифікуються як постійні види доходу.

З яких виплат аліменти не вираховуються

До аліментної бази не включаються виплати, що мають разовий, цільовий або компенсаційний характер. Зокрема, утримання не здійснюється з:

• грошової допомоги на оздоровлення;
• одноразових винагород у розмірі 70 000 та 170 000 гривень;
• матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
• одноразової грошової допомоги при звільненні або за укладення першого контракту;
• одноразової грошової допомоги у разі поранення, контузії або встановлення інвалідності.

У Міноборони звертають увагу на важливий нюанс щодо “виплат за поранення”. Грошове забезпечення, яке військовий щомісяця отримує в період лікування, враховується до аліментної бази. Натомість цільова одноразова допомога за поранення не підлягає стягненню.

Розмір аліментів: гарантований мінімум та максимуми

Мінімальний гарантований розмір аліментів становить не менше 50% від актуального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наразі це:

• для дитини віком до 6 років — 1 408,50 гривень;
• для дитини від 6 до 18 років — 1 756 гривень.

Мінімальний рекомендований розмір (який суд може призначити за наявності достатнього заробітку платника) становить 100% прожиткового мінімуму: 2 817 гривень для дітей до 6 років і 3 512 гривень для дітей до 18 років.

Якщо виплати призначаються у вигляді частки від загального доходу, вони становлять:

• на одну дитину — 1/4 від заробітку;
• на двох дітей — 1/3 від заробітку;
• на трьох і більше дітей — 1/2 від заробітку.

У наказному провадженні встановлено й верхню межу: розмір аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів. Тобто максимум 28 170 гривень (до 6 років) та 35 120 гривень (від 6 до 18 років). Право на підтримку мають і діти від 18 до 23 років за умови, що вони продовжують навчання.

Як відбувається процес стягнення

У разі примусового стягнення виконавець надсилає до військової частини постанову про звернення стягнення на доходи військовослужбовця. Фінансовий підрозділ частини розраховує та утримує визначену суму з виплат платника, перераховуючи її на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця, після чого кошти надходять стягувачу. Якщо адреса військової частини невідома, документи можуть бути направлені до Міністерства оборони України для подальшої передачі в бухгалтерію відповідного підрозділу.

Змінити розмір виплат можна або через суд у разі зміни матеріального стану, або уклавши нотаріально посвідчений договір між батьками. Такий договір має силу виконавчого документа.

Читайте також:

Оподаткування виплат військовим: хто звільняється від військового збору

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!