6 липня 2023 року виповнилася дев’ята річниця з дня визволення Бахмута від самопроголошеного терористичного утворення «днр». Місто було в окупації 85 днів.
Бойовики захопили контроль над будівлею міської ради, а периметр обклали автомобільними шинами. З фасаду зняли Державний Прапор, збили Герб України, жовті та блакитні декоративні смужки. Злочинні угруповання також захопили будівлю прокуратури, у підвалах якої утримували викрадених заручників.
11 травня 2014 року російські найманці організували псевдореферендум. 23 травня бойовики вивезли документи та виборчі бюлетені, зірвавши всеукраїнські президентські вибори у місті.
6 липня 2014 року бійці батальйону спеціального призначення увійшли в місто та підняли Державний Прапор України. Активну участь у звільненні Бахмуту брали 95-та, 79-та, 80-та окремі аеромобільні бригади, батальйони МВС «Артемівськ» та «Донбас», а також 3-й полк спецпризначенців.
Бойовики захопили будівлю прокуратури. Фото: Олександр Сотников
З 2022 року український Бахмут знову потерпає від російських загарбників. Боротьба за місто триває. Наразі ЗСУ з важкими боями просуваються північніше та південніше Бахмута.
Мешканці міста поділилися з нашою редакцією спогадами про деокупацію Бахмута.
Що згадують бахмутяни?
Підприємиця, волонтерка Наталя Вишнивецька:
«6 липня 2014 року памʼятаю дуже добре. Це була неділя. Ми з чоловіком були вдома. Було чутно постріли та вибухи. Я була на звʼязку зі своїми подругами та знайомими. Основні події відбувалися в центрі міста.
Телефонує колега: Ура! По Горбатова пройшла колона військової техніки з українським прапором!
Телефонує подруга, яка мешкає в центрі: «чую постріли, по даху летять осколки». Молюся за наших захисників!
Телефонує знайома: «над виконкомом підняли український прапор! Боже, я не вірю нашому щастю. Дочекалися ! Слава Україні!» І плаче навзрид.
Ми з чоловіком були неймовірно раді та вдячні нашим захисникам. Життя в окупації було нестерпним. Ми дуже хотіли віддячити та підтримати українських військових. Тому на ранок 7 липня ми з чоловіком взяли усі кошти, які збирали на ремонт будинку, пішли у виконком (там був штаб батальйону «Артемівськ») і віддали їх командиру батальйону Матейченко. Він нам подякував. Сказав, що ця допомога на часі. І, що ці кошти будуть витрачені на похорон загиблих добровольців, підтримку їхніх сімей та заправку військових авто. Іще він сказав, що ми перші бахмутяни, які прийшли і запропонували допомогу.
Коли на другий день вийшла в місто, була здивована великій кількості людей та машин. Усі були радісні та веселі. Люди обіймалися, віталися гаслом: Слава Україні. При окупації місто було порожнє: люди боялися вийти на вулицю, багато людей виїхало. Тому що знаходитися під владою проросійських бандитів було небезпечно: могли зупинити на вулиці, забрати авто, пограбувати, вивезти «на підвал» тощо.
Пройшло 9 років, а ми й досі волонтеримо та підтримуємо дружні , теплі стосунки з добровольцями, які звільняли Донеччину. Це справжні воїни, герої, які заслуговують на нашу шану та повагу. Скільки буду жити, стільки і буду дякувати їм за подвиг та самопожертву.
Для мене особисто звільнення Бахмута було бажаною та очікуваною подією. Станом на 6 липня Краматорськ, Лиман, Словʼянськ були вже звільнені. Я вірила, що нас теж звільнять. Сподівалася , що за Бахмутом звільнять Горлівку, Донецьк, Луганщину. Але, на жаль, тоді цього не сталося… Вірю, що окуповані території повернуться у склад України вже до кінця цього року».
Наталя Вишнивецька. Фото: Фейсбук
Історик, волонтер Микита Безмен:
«Я пам’ятаю, як напередодні визволення містом ширилися чутки про те, що тодішній Артемівськ знову стане Україною. Мене переповнювали найсвітліші почуття. Те, що відбувалося дуже обурювало мене і пробуджувало до рішучих дій, але батьки стримували 17-и річного гарячого юнака від необдуманих вчинків.
Мені пощастило жити в самому центрі міста (вул. Лермонтова 11), біля музичного коледжу. Яскраво пам’ятаю про те, як було чутно стрілянину біля прокуратури 4 липня. Кулі від цього бою долетіли навіть до мого дому. У сусідів було пошкоджено балкон. Також пам’ятаю гучний вибух від гарматного пострілу в двері Азово-Донського банку, де знаходився офіс бандитів.
Разом з батьками дуже радів 6 липня, коли місто офіційно звільнили. Жалію, що не вийшов до будівлі міської адміністрації привітати батальйон «Артемівськ» та інших воїнів-визволителів. Батьки заборонили в цілях безпеки. Зі сльозами на очах згадую той день, який подарував мені 8 років щасливого життя в рідному Бахмуті під українським стягом».
Микита Безмен. Фото: Фейсбук
Підприємець, волонтер Валерій Руденко:
«День, коли зайшли Наші хлопці до (ще тоді) Артемівська пам’ятаю добре…Ще напередодні було зрозуміло, що місто було звільнене. Бо (ред. окупанти) дуже швидко, за день-два до заходу батальона Артемівськ, зникли з міста.
І в той ранок, коли містом рознеслась чутка про захід Наших, ми попрямували до центральної площі (біля міськради). Запам’яталося, як проходили дворами, повз податкову, потім через двір, повз хлібний, що на Топталівці. Пройшли на площу. Там пара бетерів, танк. Десь так тусили години дві. Людей, як для вітання визволителів, так зовсім мало було. Неначе в душі піднесення, а якось ззовні все було майже буденно».
Будівля міської ради після звільнення від окупантів. Фото: Олександр Сотников
Читайте також: Люди тут гуляли, спілкувалися та зустрічалися: спогади бахмутян про Топталівку
Нагадаємо, за останні п’ять тижнів ЗСУ звільнили майже стільки ж території, скільки російські війська захопили за шість місяців.
Фото: Олександр Сотников
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
