Сонцезахист для дітей та дорослих вбереже від десятків неприємних наслідків. Тому насолоджуючись теплою погодою, важливо не забувати про захист від сонця. Адже це може зберегти ваше здоров’я та зовнішній вигляд шкіри. З цим вам допоможуть спеціальні косметичні засоби, які можна знайти в багатьох магазинах. Валерія Дергаус, косметологиня з Бахмута, розповіла нашій редакції про те, як правильно підібрати сонцезахисний засіб для всієї родини.

Як підібрати сонцезахисний засіб для всієї родини — читайте в матеріалі “Бахмут.IN.UA”.

Захист від сонця

Засоби для захисту від сонця рекомендують використовувати протягом всього року, а не тільки влітку. Валерія каже, що сонцезахисні засоби потрібні всім, незалежно від пори року. Адже вплив ультрафіолету на шкіру має накопичувальний характер. Тож, важливо знати, який саме засіб потрібно обрати саме вам серед усіх товарів, які можна знайти на поличках у магазинах.

Сонцезахисні креми бувають з різними ступенем захисту, але найкраще обирати з найвищим рівнем, тобто 50+. Також варто підбирати крем під потреби, тобто звертати увагу на позначки:

• сонцезахист для жирної шкіри;
• сонцезахист для сухої шкіри;
• сонцезахист для комбінованої шкіри;
• сонцезахист для нормальної шкіри.

Які існують сонцезахисні засоби та чим вони відрізняються?

Валерія розповіла, що основною функцією сонцезахисних засобів є захист шкіри від ультрафіолетових (UV) променів сонця, а не тільки захист від сонячних опіків. Ці промені можуть завдати шкоду вашій шкірі, сприяють її старінню та збільшують ризик розвитку раку шкіри.

Ультрафіолетові промені шкідливі для вашої шкіри та збільшують ризик розвитку раку шкіри / фото Національна академія медичних наук України

Що прискорює старіння шкіри

Ультрафіолетові промені групи A (UVA) складають 90% від всіх сонячних променів, які досягають поверхні Землі. Промені UVA оточують нас кожен день, незалежно від пори року. Ось чому важливий сонцезахист цілий рік, а не лише літом, коли “пригріло” сонце.

Також, ці промені проникають крізь скло, тому важливо використовувати SPF якщо, наприклад, ваше робоче місце знаходиться біля вікна. Вплив UVA променів відбувається “тихо” – без опіків і відчутного дискомфорту. Ці промені повільно впливають на ДНК людини, прискорюють старіння і в результаті свого впливу можуть пригнічувати імунітет.

Ультрафіолетові промені групи B (UVB) складають 10%. Вони вважаються найнебезпечнішими, але більшість шкоди від цих променів проявляється після їх відчутного впливу. Опіки на шкірі провокують фотостаріння, починаються різні процеси в клітинах шкіри, які в деяких випадках призводять до небезпечних захворювань.

Ось чому важливо використовувати сонцезахист цілий рік й обирати засоби широкого спектра дії (захист від UVA та UVB променів).

Як обрати сонцезахисний крем

SPF (sun protection factor) – це фактор захисту від UVB-випромінювання. Число, що стоїть поруч із цією абревіатурою, вказує на дозу B-променів, яку ви можете отримати без загрози опіку, тобто ступінь захисту від сонця. Чим вищий індекс SPF, тим більше ультрафіолету блокує засіб. Наприклад, SPF 15 нейтралізує 93% UVB-променів, а SPF 50 – 98%. Водночас жодна косметика із SPF не здатна убезпечити шкіру від 100% променів.

Дотримуйтеся рекомендацій використання сонцезахисних засобів для отримання ефективного захисту / фото з відкритих джерел

“ВООЗ рекомендує до використання засоби з індексом SPF 15+; Американська академія дерматології наполегливо радить починати із SPF 30. Якщо у вас дуже світла шкіра або ви плануєте перебувати на сонці довгий час, краще обрати санскрін із SPF 50. Майте на увазі, що індекси SPF не сумуються. Тобто, якщо ви нанесли сонцезахисний флюїд із SPF 30 і тональний крем із SPF 20, загальний захист буде дорівнювати 30, а не 50”, — пояснила Валерія.

Скільки потрібно сонцезахисного крему на обличчя

Валерія розповідає, що для ефективного захисту від UV-випромінювання, необхідно наносити достатню кількість сонцезахисного засобу. Вона рекомендує використовувати “2 пальці” крему на зону обличчя, вух та шиї. Наносити захисні засоби від сонця потрібно за 15-30 хвилин до того, як ви вийдете на сонце. Це дозволить засобу повністю поглинутися в шкіру і почати працювати.

Валерія рекомендує обрати засоби від сонця орієнтуючись за типом вашої шкіри для більш зручного застосування:

• суху шкіру задовольнить класичний сонцезахисний крем або молочко;
• жирній та комбінованій шкірі буде комфортніше з гелем, лосьйоном або флюїдом, які не залишатимуть блиску.

На вразливих ділянках шкіри, на кшталт вух, носа та контуру очей, а також на татуюваннях і шрамах, доцільно використовувати засоби у форматі стіку. На важкодоступних – сонцезахисні спреї. Не забувайте захищати від ультрафіолету губи: статистика каже, що цю зону часто вражає рак шкіри. Купувати окремий санскрін необов’язково – достатньо бальзаму чи помади із сонцезахисними фільтрами. Косметику з мінеральними фільтрами можна використовувати навіть на дуже чутливій шкірі.

Крім того, Валерія розповідає, що важливо читати склад сонцезахисних кремів та уникати деяких компонентів в них:

• мінеральні олії;
• рослинні олії (кокосова, пальмова);
• вазелін та парафін;
• деякі кислоти (стеаринова, олеїнова тощо).

Як змивати сонцезахист?

“Дуже важливо якісно змивати сонцезахист, особливо, якщо він на хімічних фільтрах, оскільки він здатен проникати в пори. Для цього використовуємо двоетапне очищення: гідрофільний засіб (олія або шербет) та засіб для вмивання (гель або пінка). Лише таким чином ми зможемо якісно очистити шкіру”, — сказала Валерія.

Важливо також звертати увагу на те, що сонцезахисні засоби для обличчя та сонцезахист для тіла це два різних товари, які бажано купляти окремо. Найкращі сонцезахисні креми мають бути підібрані під ваші потреби.

Шкіра обличчя від природи більш вразлива, тому деякі засоби для тіла можуть викликати на ній подразнення. До того ж для жирної та комбінованої шкіри текстура таких продуктів зазвичай занадто важка, а для чутливої – занадто агресивна. Своєю чергою, в сегменті санскрінів для обличчя чимало засобів мають гіпоалергенну формулу і не містять ароматизаторів.

Якщо ви шукаєте універсальний засіб для відпустки, придивіться до кремів і спреїв із приміткою Facе/Body – такі можна використовувати по всьому тілу, пояснює лікарка.

Чи можна дитині бути на сонці

Дітям до 6 місяців взагалі не варто перебувати під прямими сонячними променями / фото відкриті джерела

Першочергово Валерія каже, що діти до 6 місяців не повинні перебувати під прямими сонячними променями взагалі. Організовувати прогулянки треба лише у безпечні години та у затінку або під парасолею. Також можна використовувати колиски із накритим капюшоном, адже деякі сучасні візочки тепер теж мають spf фільтр.

Старшим діткам, як і дорослим, теж не рекомендується перебувати довго під прямими сонячними променями. Варто дотримуватись правил щодо затінку та перебування під парасолею. Також, варто використовувати легкий та натуральний одяг на довгий рукав.

Найкраще відбивають сонце сині та червоні кольори одягу. Не забувайте за головні убори, які мають бути легкі, світлі й широкими полями. Для діток варто брати такі, що гарно закривають шию та прикривають ніс. До того ж памʼятайте за окуляри від сонця. Це не лише модний аксесуар, а й захист очей і для діток, який теж необхідний. Після року подбайте про окуляри, лише перевірте їх якість. Крім того, для діток часто є костюми для плавання чи інший одяг з spf-фільтрами, бажано купляти саме такий.

Уважно читайте компоненти сонцезахисних кремів для дітей, там не має бути хімічних формул / фото відкриті джерела

Які засоби від сонця можна використовувати дітям:

• Для діток до 6 місяців не варто використовувати жодні, оскільки їм загалом не варто бути під сонячними променями;
• До З років теж не варто дитині перебувати на сонці, але при потребі можна використовувати дитячі сонцезахисні засоби, які призначені для дітей з 6 місяців;
• Для діток використовуємо крем захист від сонця лише без хімічних формул SPF. Тобто без таких компонентів: Avobenzone, Octinoxate, Oxybenzone. Вони є нерекомендованими для дітей;
• Використовуємо SPF 50 захист на мінеральних фільтрах.

Читайте також:

• Ін’єкції краси: поради лікаря-дерматолога
• Особливості догляду за шкірою влітку: поради косметологині
• Послуги косметолога в Тернополі від бахмутянки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Дитина не обирає, де народитися. Але тисячі українських дітей, які з’явилися на світ під окупацією, зіткнулися з ще більшими проблемами: держава, громадянами якої вони є за законом, офіційно не може підтвердити сам факт їхнього народження. Свідоцтво з “днр” чи з окупованого Криму для України є просто клаптиком паперу, і єдиний шлях перетворити його на справжній документ — це суд, який може тривати роками. Так само й дорослі, які виїхали з тимчасово окупованих територій, можуть застрягнути за кордоном без жодного документа: посольство не має права видати паспорт, а без паспорта неможливо навіть підтвердити, що ти — це саме ти. 

Про це замкнене коло, про те, чому російський паспорт сам по собі не позбавляє українського громадянства, і які документи з окупації суд все ж бере до уваги — ми поговорили з адвокаткою Тетяною Ольховіковою, яка вже кілька років допомагає людям з ТОТ відновлювати українські документи. 

Виїзд з ТОТ

З якими проблемами з українськими документами найчастіше стикаються люди, які виїхали з ТОТ? І чи відрізняється ситуація для тих, хто застав окупацію ще неповнолітнім?

Тетяна Ольховікова пояснює, що найскладніше — це випадок, коли людина застала окупацію ще дитиною: тоді часто немає жодного офіційного підтвердження її особи, і доводиться відновлювати всю документальну історію з нуля. Якщо ж говорити про дорослих людей, то вони найчастіше зіштовхуються з відсутністю паспорта чи свідоцтва про народження, розбіжностями у написанні імен та прізвищ і втратою документів на майно. 

“Найчастіше люди стикаються з наступними проблемами: відсутність паспорта, відсутність свідоцтва про народження, відсутність даних у державних реєстрах. Можуть бути розбіжності в написанні прізвищ і імен, якщо це були  старі акти або якщо документів немає в базі. Втрата документів на майно. Або пропущення певних строків, які були встановлені законом, — і на реалізацію певних прав це вже часто відбивається саме в питаннях спадку майна. Потім це треба доводити в суді, а в нас, на жаль, така судова практика, яка каже, що перебування в окупації не є поважною причиною для пропуску строку, наприклад, для прийняття спадщини”, — пояснює адвокатка.

Що відбувається з документами людини, яка під час окупації була змушена отримати російський паспорт? Чи може це стати підставою для відмови у підтвердженні українського громадянства?

Ольховікова одразу знімає найпоширеніший страх: отримання паспорта РФ під тиском обставин само по собі не тягне за собою втрату українського громадянства. Люди отримували ці документи не з ідеологічних причин, а щоб зберегти майно, мати змогу пересуватися чи отримати доступ до базових послуг — і це, за її словами, суд бере до уваги.

“Сам факт отримання російського паспорта, якщо це було вчинено з гуманітарних причин, не означає автоматичну втрату українського громадянства. Люди були вимушені отримувати ці документи для того, щоб, наприклад, зберегти своє майно, мати можливість пересуватися або мати доступ до базових послуг. Тому не треба боятися надавати документи, які ви отримали в окупації — наприклад, це може бути свідоцтво про смерть чи свідоцтво про народження. Не треба боятися надавати їх українському державному органу, тому що навіть у судовій справі ми використовуємо ці документи як джерело доказів”, — каже фахівчиня.

Юридично це працює через принцип міжнародного права, який адвокатка називає ‘намібійський виняток” . Він дозволяє брати з окупаційного документа фактичну інформацію (дату й місце народження, дані про батьків), не визнаючи легітимності самого органу, який його видав.

Примітка. “Namibia exception” — це принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.

“Намібійські винятки” вперше були сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН, зокрема в його Консультативному висновку від 21 червня 1971 року (Namibia case). Міжнародний суд ООН у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

“Це такий принцип міжнародного права, згідно з яким документ, виданий окупаційною владою, не може братися судом до уваги і визнаватися, якщо його повне ігнорування призводить до серйозного порушення прав людини. Наприклад, якщо ми говоримо про факти народження або смерті, ми не можемо просто відмовлятися брати до уваги документи тільки тому, що вони видані в умовах окупації. Ми маємо взяти з нього інформацію, яка може бути джерелом додаткових відомостей, щоб встановити певний факт. Однак на практиці, на жаль, я знаю з власного досвіду роботи з клієнтами, що працівники державних органів інколи дають неприйнятні коментарі щодо таких документів або можуть надати недостовірну інформацію”, – коментує Тетяна Ольховікова.

Сама адвокатка зіткнулася з цим особисто: у відділі ДРАЦС їй надали недостовірну інформацію про порядок реєстрації смерті на окупованій території.

“Мені особисто в органі ДРАЦС надавали недостовірну інформацію про строки та порядок здійснення державної реєстрації смерті на окупованій території. Звичайно, я оскаржила це керівнику і отримала того ж дня результат. Тому я рекомендую не мовчати, відстоювати свої права і не боятися посилатися на документи, які ви отримали в окупації, показувати їх і наполягати на тому, щоб ваші права були реалізовані”.

Як людині довести своє українське громадянство та особу, якщо частину документів вона отримала на ТОТ або втратила під час окупації? Який алгоритм діє станом на 2026 рік?

За словами Ольховікової, все залежить від того, чи документувалася людина ще до окупації, тобто чи є про неї інформація в державних реєстрах.

“Головне питання тут — чи документувалася людина, коли вона ще не мала українського паспорта, і, відповідно, чи є інформація про неї в державних реєстрах. Якщо у людини вже був український паспорт, тоді вона звертається до державної міграційної служби, і там проводять ідентифікацію. Перевіряють дані про особу в державних реєстрах, встановлюють інформацію про цю особу і документують її, видаючи новий паспорт або продовжуючи документи, які потрібні”, — пояснює пані Тетяна.

Значно складніше тим, хто на момент окупації взагалі не встиг отримати паспорт — наприклад, дітям з окупованих у 2014 році областей, чиї дані просто не встигли зафіксувати в тодішніх, ще нечисленних, реєстрах. У такому випадку єдиний шлях — це встановлення особи через суд.

“У цьому випадку державна міграційна служба не може вас ідентифікувати, і буде використовуватися процедура встановлення особи через суд. Це відбувається шляхом опитування свідків — родичів, близьких осіб, які можуть підтвердити, що це саме ви. Також це відбувається шляхом відеоідентифікації, тобто через відео зв’язуються з цими близькими особами, і вони підтверджують вашу особу. Це не проста перевірка, що ви — це ви: державний орган має встановити, що ви дійсно маєте це ім’я, це прізвище, цю дату народження, і ця процедура займає не тиждень, а місяці”, — каже Тетяна Ольховікова.

На запитання, з чим людина живе весь цей час, якщо вона неповнолітня і опинилась в Україні без жодного документа, адвокатка відповідає прямо:

“Вона взагалі не має нічого. Просто має свідоцтво про народження, якщо воно є — і все. Я знаю, що деякі громади можуть надавати підтримку особам, які проходять цю процедуру: додатково надавати місце для проживання, гуманітарну підтримку. Але документи просто перебувають на розгляді, і людина чекає на їх отримання”.

Чи достатньо нинішніх юридичних механізмів для дітей, які пережили окупацію? Де найбільший законодавчий прогал?

Найгостріша проблема, за словами спікерки, виникає у тих, хто виїхав з окупованих територій одразу до сусідніх країн — Литви, Латвії, Польщі — маючи на руках лише свідоцтво про народження, без жодного паспортного документа. На початку повномасштабної війни ці країни приймали людей і без паспорта, але тепер ці ж люди не можуть ні виїхати з країни перебування, ні оформитися в Україні.

“Посольства, які захищають інтереси та права громадян за кордоном, не мають повноважень видавати українські паспорти. Посольство може видати лише посвідчення особи на повернення в Україну. І тут виникає проблема: для видачі посвідчення на повернення посольство також має підтвердити, що ви — це дійсно ви, а альтернативи цьому немає. І тут замикається коло: ви приходите, просите посвідчення, щоб отримати паспорт, а вам кажуть — а де ваш паспорт? І єдиний шлях, який залишається, — це звернення до суду для того, аби вашу особу встановили”, — пояснює адвокатка.

За її словами, державна міграційна служба часто формально підходить до таких справ і не враховує реальну ситуацію людей за кордоном. Серед її кейсів — діти, які були народжені під окупацією: виросли, виїхали за кордон лише зі свідоцтвом про народження і роками не могли ініціювати жодну процедуру, бо не мали паспорта.

“Державна міграційна служба, на мою думку, не завжди розуміє реальність. Вони не враховують, як людина має пересуватися без паспорта, куди вона може звернутися, тому що вона фактично залишається заблокованою в тій країні, де перебуває. Я розумію, що ці процедури створювалися до війни, коли така масова ситуація, як зараз, просто не передбачалась — але кількість громадян без жодного паспортного документа за кордоном сьогодні дуже велика, і у світі є країни, посольства яких мають повноваження приймати заяви на видачу внутрішніх паспортів. Чому в нас, попри війну і масштаб проблеми, посольства й досі не мають таких повноважень, я пояснити не можу”, — ділиться у розмові спікерка.

Окремо адвокатка наводить приклад, коли реєстрація народження дитини під окупацією можлива тільки через суд — бо жоден адміністративний орган України не має права визнати документ окупаційної влади про народження.

“Взагалі ніхто не може зареєструвати факт народження в окупації, окрім як на підставі рішення суду, бо в Україні немає жодного документа, який офіційно підтверджує таке народження. Тому ми йдемо в суд і кажемо: дивіться, ось у нас є документ з окупації, ось у нас є свідки, ось у нас є фотографії, — і надаємо все це, щоб суд ухвалив рішення. У моїй практиці такий кейс був успішним, і дитині вдалося отримати українське свідоцтво про народження, хоча сам процес зайняв не один рік”, — ділиться кейсом фахівчиня.

З якими проблемами люди, які виїхали з Донеччини/Луганщини ще у 2014–2015 роках, звертаються найчастіше?

За спостереженнями пані Тетяни, у цієї категорії людей найпоширеніші проблеми — це ідентифікація особи, підтвердження свідоцтв про народження або смерть та відновлення інших актів цивільного стану.

“Найчастіше це паспорти, ідентифікація особи, свідоцтва про народження, про смерть та інші документи цивільного стану, які можна відновити. Паспорти можуть бути невидимими, бо реєстраційні заклади, які діяли до 2014 року, не були перенесені в цифровий архів, і це знову потрібно підтверджувати через суд. Також дуже поширене питання — це продовження й отримання статусу ВПО, підтвердження вашої попередньої реєстрації. Це стосується насамперед Донецького й Луганського напрямків, де, знову ж таки, не збереглися попередні дані”, — пояснює пані Тетяна.

Ще одна масштабна категорія справ — втрата документів на майно, особливо у зруйнованих містах, коли реєстр не містить даних про право власності.

“Такі документи можуть бути пошкодженими, старими, такими, які не перенесені в реєстр, і, відповідно, відновити їх складно. Це дуже актуально, наприклад, для міст, які були зруйновані — люди отримують компенсації за зруйноване майно, і щоб отримати компенсацію, треба довести, що ви є власником. А якщо це не зареєстровано в реєстрі, доводиться звертатися до суду, щоб підтвердити цей факт”.

Скільки часу зараз займає встановлення факту належності особи чи права власності через суд?

Тут адвокатка відверта — швидких рішень чекати не варто. Суди перевантажені, відчувають кадровий дефіцит і не завжди витримують навіть ті процесуальні строки, які прописані законом. Орієнтуватися можна на строк від 6 місяців, і це буде позитивним сценарієм.

“Я б орієнтувалася на те, що судовий процес може тривати доволі довго — суди перевантажені, є кадровий дефіцит, справи розглядаються не швидко. Навіть попри те, що для деяких категорій встановлені законні строки, на практиці вони не завжди витримуються. Я б не очікувала тут якогось швидкого позитивного сценарію”, — пояснює вона.

Що людина може зробити вже зараз, якщо державний орган відмовляється видати або відновити українські документи? Коли справді потрібен адвокат?

Головна порада Тетяни Ольховікової — фіксувати абсолютно все: усі звернення, номери реєстрації заяв, дати й формулювання відмов:

“Якщо вам щось не надається і ви не розумієте, як отримати потрібну послугу, ви можете звернутися з адвокатом до керівника цього органу. Можна подавати письмові звернення, фіксувати, з якими питаннями ви зверталися, які підтвердження надавали, який номер реєстрації вашої заяви. Усе це потрібно фіксувати, щоб мати докази, якщо доведеться звертатися до суду. Тому я рекомендую все записувати”.

За її словами, навіть формальна відмова державного органу — це не кінець процесу, а лише привід іти далі, у суд.

“Не варто сприймати відмову як остаточне рішення — це не так. Її можна оскаржити або встановити необхідний факт через суд. Це все вирішується, але треба підготуватися і підсумувати всі свої звернення заздалегідь. Коли справа доходить до суду, саме зафіксовані звернення й відмови стають головними доказами того, що людина намагалася отримати послугу законним шляхом”.

Що, на вашу думку, держава повинна змінити в законодавстві, щоб люди могли швидше відновлювати документи та підтверджувати громадянство?

Насамкінець Тетяна Ольховікова виділяє кілька найбільш нагальних, на її погляд, змін — і в центрі уваги знову опиняються діти без паспортів.

“Я б виділила декілька найбільш нагальних речей. Перше — це спрощення підтвердження громадянства України та отримання документів на особу для дітей: якщо людина не має паспорта, вона не може почати жодну іншу процедуру, і весь процес просто зупиняється на самому початку. Друге — я думаю, що варто створити спеціалізовані підрозділи державних органів, які працювали б саме з громадянами з тимчасово окупованих територій. Головне, щоб не було упередженого ставлення до таких людей — жодного страху чи підозри щодо цих документів. Люди просто мають змогу підтвердити свою особу й іти далі”.

Окремо адвокатка наголошує на потребі уніфікованого підходу до документів, виданих в окупації, — щоб кожен орган не трактував їх по-своєму.

“Я б ще додала, що потрібен більш зрозумілий і системний підхід до роботи з документами, які люди отримали в окупації. Ми вже говорили про те, що ці документи автоматично не визнаються, але з них має братися важлива інформація — і тут потрібен чіткий, єдиний підхід”, — резюмує наша спікерка.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У дитячій версії застосунку Monobank з’явилася нова кнопка “Попросити гроші у батьків”. За її допомогою дитина може сформувати запит на певну суму, а батьки — погодити його або відхилити.

Про нову функцію повідомив співзасновник Monobank Олег Гороховський.

Як працює нова функція Monobank

Для надсилання запиту дитині потрібно натиснути кнопку “Попросити гроші у батьків”, після чого вказати необхідну суму. До запиту також можна додати коментар. Після надсилання батьки отримують сповіщення. Вони можуть вирішити, чи переказувати зазначену суму, або відхилити запит.

За словами Гороховського, на прийняття рішення у батьків є 24 години. Для нової функції також встановили обмеження. Дитина може надіслати до п’яти запитів на гроші протягом одного дня.

До теми:

Скільки коштує зібратися до школи у 2026 році: редакція проаналізувала ціни

Як дізнатися IBAN рахунку в мобільних застосунках Приватбанку, Монобанку та Ощадбанку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!