Днями в мережі зявилося фото зруйнованого Бахмутського вокзалу. Окупанти понівечили споруду й перетворили її на руїну.

Редакція «Бахмут. IN. UA» публікує фото зруйнованого вокзалу та згадує історію споруди.

Як виглядає Бахмутський вокзал зараз?

Понівечена росіянами будівля Бахмутського вокзалу. Фото: з соцмереж

Понівечена росіянами будівля Бахмутського вокзалу. Фото: з соцмереж

А так будівля виглядала до приходу росіян. Фото: з відкритих джерел

А так будівля виглядала до приходу росіян. Фото: з відкритих джерел

Історія Бахмутського вокзалу

Кіннота 1-го Запорізького пішого полку імені Гетьмана Дорошенка, 1918 рік. Фото: взято з матеріалу Юрій Юзича, історика, Голова Крайової пластової ради “Пласту – НСОУ”

Бахмутська залізнична станція II  була відкрита в 1913 році, на лінії, що зв’язала повітове місто з головними вугільними та металургійними районами промислового Донбасу. З того часу вокзал став головною залізничною брамою Бахмута.

До слова мине кілька років, й на вокзалі міста зазнімкують кінноту 1-го Запорізького пішого полку імені Гетьмана Дорошенка, на вулиці був квітень 1918 рік. Поруч зі станцією була розташована цегляна башта, яку використовували для заправки паровозів. Під час Другої світової війни будівлю вокзалу зруйновано, а водонапірну башту втрачено.

Вам буде цікаво:

• В Бахмуті окупанти пошкодили один із найдавніших храмів Донбасу
• РЦ «Перемога» у Бахмуті: як центр культури покращував життя бахмутян? Фотоспогади
• Бахмут: історія назви міста-фортеці

Бахмутський вокзал до капремонту. Фото: з відкритих джерел, 2010 рік

Згодом вокзал відновили. Проєкт нової будівлі виконали у 1950 році, архітектор О. Лук’янов. Він передбачав відбудову на старому фундаменті зі зміною об’єму центральної частини, а також з новими рисами неокласицизму.

У 2012 році на вокзалі провели капітальний ремонт всього комплексу. Звідси курсували понад десяток потягів, добратися можна було до Харкова, Києва, Львова, Маріуполя, тощо. 

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У 2018 році бульвар Металургів реконструювали та змінили назву на Козацький. Тут часто прогулювалися бахмутяни, робили фото біля скульптури Козака-солевара з мішком солі та мушкетом.

Редакція Бахмут IN.UA згадує, як виглядав бульвар Металургів у 2018 році.

Бульвар Металургів Бахмут

Бульвар Козацький у 2018 році оновили, встановили обмежувачі швидкості, поставили клумбу, почистили територію.

В центрі бульвару створили кругову клумбу, на яку висаджували квіти-однолітки, основну частину скверу займали кущі троянд, їх налічували понад 4 тисячі.

Сквер Козацький оновили у 2018 році, у листопаді тут збирались бахмутяни на урочисте відкриття. Це місце мешканці Бахмута згадують з теплотою.

Читайте також:

• Світлодарськ до війни: як виглядало місто у липні 2021 року
• Ностальгічний та тихий Бахмут: як виглядало місто у червні 2018 року
• Васюківка до війни: як виглядало селище у серпні 2019 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянка Ірина Тесленко поділилась спогадами про Солоний карʼєр на виїзді з Бахмута. З дозволу авторки, редакція публікує текст.

***

Є одне на світі озеро, з яким повʼязано безліч приємних спогадів. Перший спогад — як я сиджу на березі, читаю “Тигролови” зі списку літньої літератури та слухаю як на фоні ллються розмови моєї ще повної сімʼї. І книга чудова, і погода така, що від води йде приємна свіжість, а далі в степу стоїть “звук спеки”, повітря гойдає від розжареного піску, а цвіркуни перебивають один одного.

Другий спогад більш ранній. Я ще в зовсім юному віці, бовтаюсь у воді. Я органічно відчувала себе у водному оточенні, нагадуючи загоріле жабеня. Раз за разом, я оберталась на берег, і чим ближче сонце було до обрію, тим активніше я кувиркалась в воді, бо розуміла, що скоро пора додому.

Вода в цьому озері трішки солона, а дно повністю біле від глини. Ступаючи ногами на дно, глина приємно пробирається крізь пальці, але виходити з озера важко, бо глина мокра та слизька, і тонкий очерет часом слугував природною рукою, яка простягала долоню відпочивальникам.

Як і підказувало моє чуття, незабаром з берега донеслось: “Ірііііішкаааа”. Мама почала збирати речі та щось розповідати про сині губи. Я не відчувала, що губи сині, і знала, що маю ще кілька хвилин, поки збереться подстілка.

Дитяча натура не хотіла вилазити з води, і в гру вступає тато. Стоячи у традиційній позі, яку я смішно перейняла у дорослому віці, тобто з руками в боки, татові треба було лише махнути рукою, підняти брови та крикнути: “Малиха”! Прийдеться вилазити, інших попереджень не буде

І от з рукою очерета, синіми губами та довольною пикою я вилажу з води. Ще попереду буде морозиво, а може заїдем забрати сестру з курсів (чи то вступних, чи то водійських), а ще шовковицю десь подовбати по вулиці. Ще купа справ.

У 2025 році мені легше побувати на Мальдівах, ніж на тому озері. Але, я б обрала не Мальдіви. ……..липень 2025 року. Солоному карʼєру на виїзді з міста, який подарував так багато спогадів.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!