В Бахмуті є місцевість, яку мешканці називають районом 8 березня. Та чи знають містяни звідки походження такої назви й будівлі, в якій була швейна фабрика.

Цікавою історією поділився з редакцією Григорій Соколовський — історик, дослідник історії розвитку промисловості Бахмутського району.

Історія Бахмута: швейна фабрика

За словами пана Григорія в цій місцевості було підприємство, а саме швейна фабрика. Назвали її так на честь свята 8 березня, а от раніше на місці фабрики було духовне училище.

“У цьому училищі викладав Микола Федорович Чернявський — це наш поет. Під час Другої світової війни ця будівля була повністю зруйнована, а вже потім на її місці збудували швейну фабрику. Там ще неподалік був магазин “Експрес” й баня, але про ці будинки забули, а от за 8 березня ще пам’ятають”, — розповідає історик.

Пан Григорій зауважує, що на фабриці працювало багато жінок, там виготовляли одяг, але він був дуже поганої якості, носити його було неможливо, з посмішкою пригадує бахмутянин.

Згодом, каже Григорій Соколовський, ходили чутки, що цю будівлю викупили індуси й збиралися там зробити боулінг-центр, але цього не сталося.

“Сама фабрика вже на початку 2000-х вже не існувала. Її почали розпродувати, це була дуже велика будівля, у неї були потужності майже на весь СРСР. Зараз такого виробництва вже не треба. Фабрика не витримала конкуренції з часом”, — розповідає історик

Читайте також:

• Часів Яр про який ви не знали. Розпитали у краєзнавця найцікавіше з історії міста
• В’ячеслав Чорновіл та Донеччина: як пройшло знайомство українського державотворця з регіоном
• 10-тисячний мітинг в Донецьку та вбивство Чернявського: історія спротиву

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2018 році бульвар Металургів реконструювали та змінили назву на Козацький. Тут часто прогулювалися бахмутяни, робили фото біля скульптури Козака-солевара з мішком солі та мушкетом.

Редакція Бахмут IN.UA згадує, як виглядав бульвар Металургів у 2018 році.

Бульвар Металургів Бахмут

Бульвар Козацький у 2018 році оновили, встановили обмежувачі швидкості, поставили клумбу, почистили територію.

В центрі бульвару створили кругову клумбу, на яку висаджували квіти-однолітки, основну частину скверу займали кущі троянд, їх налічували понад 4 тисячі.

Сквер Козацький оновили у 2018 році, у листопаді тут збирались бахмутяни на урочисте відкриття. Це місце мешканці Бахмута згадують з теплотою.

Читайте також:

• Світлодарськ до війни: як виглядало місто у липні 2021 року
• Ностальгічний та тихий Бахмут: як виглядало місто у червні 2018 року
• Васюківка до війни: як виглядало селище у серпні 2019 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянка Ірина Тесленко поділилась спогадами про Солоний карʼєр на виїзді з Бахмута. З дозволу авторки, редакція публікує текст.

***

Є одне на світі озеро, з яким повʼязано безліч приємних спогадів. Перший спогад — як я сиджу на березі, читаю “Тигролови” зі списку літньої літератури та слухаю як на фоні ллються розмови моєї ще повної сімʼї. І книга чудова, і погода така, що від води йде приємна свіжість, а далі в степу стоїть “звук спеки”, повітря гойдає від розжареного піску, а цвіркуни перебивають один одного.

Другий спогад більш ранній. Я ще в зовсім юному віці, бовтаюсь у воді. Я органічно відчувала себе у водному оточенні, нагадуючи загоріле жабеня. Раз за разом, я оберталась на берег, і чим ближче сонце було до обрію, тим активніше я кувиркалась в воді, бо розуміла, що скоро пора додому.

Вода в цьому озері трішки солона, а дно повністю біле від глини. Ступаючи ногами на дно, глина приємно пробирається крізь пальці, але виходити з озера важко, бо глина мокра та слизька, і тонкий очерет часом слугував природною рукою, яка простягала долоню відпочивальникам.

Як і підказувало моє чуття, незабаром з берега донеслось: “Ірііііішкаааа”. Мама почала збирати речі та щось розповідати про сині губи. Я не відчувала, що губи сині, і знала, що маю ще кілька хвилин, поки збереться подстілка.

Дитяча натура не хотіла вилазити з води, і в гру вступає тато. Стоячи у традиційній позі, яку я смішно перейняла у дорослому віці, тобто з руками в боки, татові треба було лише махнути рукою, підняти брови та крикнути: “Малиха”! Прийдеться вилазити, інших попереджень не буде

І от з рукою очерета, синіми губами та довольною пикою я вилажу з води. Ще попереду буде морозиво, а може заїдем забрати сестру з курсів (чи то вступних, чи то водійських), а ще шовковицю десь подовбати по вулиці. Ще купа справ.

У 2025 році мені легше побувати на Мальдівах, ніж на тому озері. Але, я б обрала не Мальдіви. ……..липень 2025 року. Солоному карʼєру на виїзді з міста, який подарував так багато спогадів.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!