Український Бахмут початку XX століття. 4 частина.

Семаковська Тетяна 12:56, 19 Січня 2023

bakhmut3 6993eБахмут — фортеця, яка не тільки стоїть, а й бореться за свою свободу й незалежність. Мало хто знає, що більше століття тому Бахмут був центром Донбасу. Боротьба за українську сутність міста йде не лише на полі бою. Українським історикам доводиться пояснювати, що Бахмут, як повноцінне поселення, заснували козаки Ізюмського слобідського полку в кінці XVII століття, а не московські прикордонники, яких тут і бути не могло. Історик Юрій Юзик розповідає про Бахмут виданню «Українська правда».

В попередній частині ми вже розповідали про Формування українських військових частин та Період українських з’їздів Бахмутщини. 

Розгортання праці українських партій

325679722 857925568802707 4430282979414669236 n ff343

Майбутній генерал-хорунжий Армії УНР Микола Шаповал, рідний брат Микити – командир 1-го полку Синьої дивізії (в синьожупанниках у 1919 році служили сотні уродженців Бахмутщини). Фото: УП

Бахмутщину можна вважати батьківщиною найпопулярнішої у 1917 році української партії – соціалістів-революціонерів (есерів). Саме тут народились два основні її творці: Микита Шаповал та Олександр Мицюк. Обоє починали своє політичне життя під впливом Миколи Міхновського. 

Проте перший осередок найстарішої в російській імперії української партії, створеної ще у 1900 році під назвою Революційна українська партія (РУП), в Бахмуті було створено тільки в липні 1917 року. Містився він за адресою: вул. Садова, 152. Тобто лише під час цієї революції в Бахмутському повіті почали створюватись перші українські партійні організації, подекуди самочинно.

Попри те, що українські політичні організації Бахмутщини лише створювались, вони одразу почали сильно потіснили більшовиків. Один із лідерів останніх констатував, що в їхньому головному партійному осерді – на ртутній (Ауербаха) та вугільній копальнях Горлівсько-Щербинівського району (ГШР) – «діяльність шовіністичних груп була найбільш різко протиставлена більшовикам».

Проголошення УНР та українська влада в Бахмуті

325168968 898732057931181 4371096751423202890 n 6dc10

Донецький содовий завод в с. Верхнє Бахмутського повіту (тепер м. Лисичанськ) – прибуття продавців горщиків у колишню запорозьку слободу. У 1917 році у селі діяла “Просвіта”. Фото: УП

ІІІ Універсал Центральної Ради в листопаді 1917 року оголошував не лише створення УНР, а також фіксував які губернії входять до складу новопосталої республіки. Так, Бахмутський повіт підпорядкувався українській владі в Києві. Своє представництво у ВРК мали Українська військова ради Бахмута, а також полковий комітет 25-го запасного піхотного полку. У той час більшовики ще формально підтримували УНР. 

Українські військові Бахмута, одразу після проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради, вивісили синьо-жовтий прапор над Бахмутською повітовою земською управою (тепер це будинок коледжу транспортної інфраструктури). Важлива деталь – при цьому зняли червоний прапор. 

Більшовики визнавали, що проголошення самостійної України в Бахмуті отримало підтримку не лише серед місцевих «украинских шовіністов і іх гайдамаков», але і серед «помещиков і кулаков» та міської «буржуазії». Самостійність УНР та Центральної ради підтримували земське і міське самоврядування, де переважаючі меншовики і соціал-революціонери об’єднались із петлюрівцями. Більшовики ж були в меншості і готували «гражданскую войну». 

Фото: Фейсбук

Читайте також: “Молитися потрібно завжди, особливо на війні” — історія імама Саіда Ісмагілова

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Як дворянський маєток перетворили на психіатричну лікарню

Ганна Бокова 07:18, 28 Березня 2024

Садиба Павлових у Малижино пройшла складний шлях від дворянського маєтку до психоневрологічного інтернату. Мій Харків розкриє найцікавіші факти про це історичне місце, а також розповість як так вийшло.

Маєток в Малижино

Садиба Павлова знаходиться в невеликому селищі Малижине, де дуже красиві мальовничі місця зі ставками та річкою. Тут зберігся ансамбль різновікових будівель, які прикрашає садиба Павлова. Малижине до будівництва садиби належало бригадиру полку Федору Осипову.

У 1719 році селище перейшло у володіння його дочки Марії, а пізніше – її чоловікові, полковнику Василю Перекрестову. Надалі господарями маєтку були дворяни Коновніцини, Смаківські, а пізніше – Лісницькі. У 1815 році вони продали маєток Карпу Павлову, який на той час обіймав посаду колезького асесора і був надвірним радником. 

Маєток в Малижино

Згодом Павлов звів тут свій маєток. Садиба Павлових вважається унікальною спорудою архітектури. Її збудували у стилі класицизму, подібних старовинних споруд сьогодні дуже мало збереглося у всій Україні.

Психоневрологічний інтернат

Наприкінці 19-го століття, 1880 року, садиба перейшла у власність Ольги Засядька, яка жила тут до 1917 року. У 1917 році цей маєток націоналізували. Розкішна дворянська садиба стала домівкою для людей похилого віку. Сьогодні будівля садиби належить до психоневрологічного інтернату.

Психоневрологічний інтернат

Малиженський психоневрологічнийінтернат для літніх жінок та інвалідів із психологічними розладами капітально відремонтували у 2013 році. Кошти на ремонт у сумі 480 000 грн. виділили із обласного бюджету. Оновили водонапірну вежу, налагодили систему водопостачання, відремонтували та утеплили будівлі, обладнали пандус та зробили ремонт харчоблоку. До цього останній ремонт тут робили у 1968 році, і можна собі уявити, у якому стані знаходилися приміщення.

Сьогодні психоневрологічний інтернат є комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ та міст області. Він розрахований на проживання 150 людина.

Викликали в КДБ й погрожували розправою: чому Алла Горська лякала росіян

Семаковська Тетяна 11:30, 25 Березня 2024
Алла Горська Донеччина
Алла Горська / ілюстрація художниці Маші Вишедської

Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі. Вона — дисидентка, яка наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За своє життя Алла пережила блокаду й перейшла на українську мову, народившись у зросійщеній родині. Вона ніколи не боялася висловити чітку позицію у суспільстві СРСР. За це жінка поплатилася життям.

Більше редакції Бахмут IN.UA про Аллу Горську розповів бахмутський історик Микита Безмен.

Життя Алли Горської

Алла Горська
Дисидентка та художниця Алла Горська / фото з відкритих джерел

Алла Горська народилася 18 вересня 1929 року в Криму. Її батьку Олександру судилося стати фундатором радянського кіновиробництва. Наприклад, в 1931 році батько Алли працював директором Ялтинської кіностудії.

Потім родина починає переїзди по містах СРСР. В 1932 році батько Алли працює в москві, а вже через рік, у 1933 році, сім’я переїздить до ленінграду. Напередодні радянсько-німецької війни батько Алли поїхав до Монголії знімати фільм “Його звуть Сухе-Батор”. Війна застала Аллу в Ленінграді та змусила пережити блокаду. В 1943 році сім’я була евакуйована до Алмати, а потім в цьому же роціпереїхала до Києва.

З 1946 року Алла Горська навчалася у Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка. Викладачем з фаху був Володимир Бондаренко. У подальшому виборі вагань не було: Горська вступила на живописний факультет Київського художнього інституту.

Алла Горська із Віктором Зарецьким
Алла Горська разом із чоловіком Віктором / архівне фото

Влітку 1952 року Алла одружується з однокурсником Віктором Зарецьким. Через два роки, закінчивши інститут, вона працювала за фахом у галузі станкового й монументального живопису. Твори Горської експонувалися на виставках. В 1959 році за роботи шахтарського циклу прийнята до Спілки художників. Деякий час Алла Горська навіть викладала малюнок в Республіканській художній школі.

У 60-х роках Алла Горська, заручившись підтримкою інших дисидентів, створила клуб молоді “Сучасник” і почала потроху переходити на українську в побуті. Алла була вихована у повністю російськомовній сім’ї та ніколи не вивчала українську мову в школі. Жінка почала опановувати українську вже у свідомому віці.

Алла брала участь в організації заходів з просвіти, підготовці щорічних Шевченківських свят. Вона також плідно займалася мистецькою діяльністю, створивши серію монументально-художніх робіт.

Завдяки її активності з’явилася традиція покладання квітів до пам’ятника Кобзаря у парку Тараса Шевченка в Києві. Це партія сприйняла як “зухвалу інспірацію буржуазних націоналістів”. У 1965 році було заарештовано багатьох друзів і знайомих Горської. Цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору, через що її художня творчість була приречена на “радянські провали”.

Горську постійно викликали в КДБ, погрожували страшною розправою

 Ескіз мозаїки Алли Горської “Прапор перемоги” для музею в Краснодоні Луганської області – спільний проект Алли Горської, Віктора Зарецького та Володимира Смирнова
Ця мозаїка спільна робота Алли Горської, Віктора Зарецького та Володимира Смирнова “Прапор перемоги” для музею в Краснодоні, Луганської області / фото з відкритих джерел

Горська матеріально й морально підтримувала родини політв’язнів, листувалася з ними. Вона часто Їздила на судові процеси своїх однодумців, збирала кошти на допомогу сім’ям засуджених та організовувала зустрічі з тими, хто повертався з таборів. Правозахисники, які поверталися з ув’язнення, зверталися до Горської за допомогою й отримували її.

В 1965-1968 роках Алла Горська брала участь в акціях протесту проти розправ над українськими правозахисниками Богданом і Михайлом Горинями, Опанасом Заливахою, Святославом Караванським, Валентином Морозом, Вячеславом Чорноволом та іншими, через що зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки. Певним захистом було те, що Горська з групою митців виконувала монументальні художні роботи у Донецьку, які вважались важливими та мали ідеологічний ухил.

Вбивство Алли Горської

Алла Горська з родиною
Дисидентка Алла Горська у колі рідних/ фото архівне

У квітні 1968 року Горська та ще 139 діячів науки й культури підписали лист-протест до тодішніх керівників СРСР у зв’язку з незаконними арештами та закритими судами над дисидентами. Тоді почалися адміністративні репресії проти “підписантів”, кагебістський тиск. Аллу Горську ж виключили зі Спілки художників.

Києвом і Україною пішли чутки про існування підпільної терористичної бандерівської організації, керованої західними спецслужбами. Однією із керівників цієї організації називали Горську. Через це за Горською стежили та переслідували, іноді навіть демонстративно. Жінка за декілька днів до вбивства склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.

28 листопада 1970 року Аллу Горську вбили в домі родини у Василькові, що в Київській області. Похорони художниці відбулися 7 грудня 1970 року на Берковецькому цвинтарі в Києві. Ця подія перетворилася на мітинг протесту проти панівного комуністичного режиму в Україні.

Алла Горська до останнього дня свого життя відстоювала право українців на власну культуру, при цьому не будучи змалечку причетною до України. Алла Горська сама взяла на себе тяжку долю українського народу. Імовірно вбивство скоїли співробітники КДБ, але всі докази страшної розправи знищені ще в 1990-х роках.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Маєток в Малижино

Як дворянський маєток перетворили на психіатричну лікарню

Садиба Павлових у Малижино пройшла складний шлях від дворянського маєтку до психоневрологічного інтернату. Мій Харків розкриє найцікавіші факти про це історичне місце, а також розповість […]

07:18, 28.03.2024 Ганна Бокова
Алла Горська Донеччина

Викликали в КДБ й погрожували розправою: чому Алла Горська лякала росіян

Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі. Вона — дисидентка, яка наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За […]

Рука на серці

“Ще не вмерла України і Слава, і Воля”: що відомо про державний славень

Сьогодні, 10 березня, відзначають День Державного гімну України. Поряд із прапором і гербом Державний гімн або славень — один із головних державних символів. Державним гімном […]

14:05, 10.03.2024 Микола Ситник

Як і коли в Бахмуті намагалися встановити пам’ятник Тарасу Шевченку

Пам’ятники легендарному Тарасу Шевченку — важливий елемент будь-якого міста в Україні, будь-якої громади. Однак монумент так і не з’явився в Бахмуті. Про те, чому так […]

“Світський біс” та чай з ромом: 10 маловідомих фактів про легендарного Тараса Шевченка

Щороку, 9 березня, люди з усього світу святкують день народження Тараса Григоровича Шевченка — легендарного поета, прозаїка, мислителя, живописця, графіка, громадського діяча та справжнього пророка […]

16:00, 08.03.2024 Скопіч Дмитро