Подорожі в різні країни світу допомагають людям отримати нові позитивні враження, досвід, розширити їх бачення світу. Проте, часто цей вид дозвілля сприймають як дороге задоволення. Насправді подорожувати можна навіть не мати великого бюджету на це й отримати велику кількість вражень. Наша журналістка Марія Макарович, бахмутянка, яка обожнює подорожі, розповіла про свої секрети планування недорогих подорожей та про країни для бюджетного відпочинку.

Як спланувати недорогу подорож та обрати країни для бюджетного відпочинку — читайте в матеріалі «Бахмут.IN.UA»

Літо найкращий час для того, щоб організувати для себе невелику відпустку. Відпочинок потрібен кожній людині, бо без цього на нас може чекати виснаження та вигорання. Набратися сил, енергії, отримати приємні враження та спогади можна завдяки подорожам за кордон. Бюджетні напрямки для відпочинку часто можна знайти в турах.

В сучасному світі кожен може запланувати таку поїздку самостійно й обрати ті варіанти, які підійдуть не тільки для душі, але й для вашого гаманця. Наша редакція зібрала кілька основних порад щодо того, де можна недорого відпочити та як організувати для себе незабутню поїздку.
Марія Макарович. Джерело: надане героїнею

«Я почала подорожувати відносно пізно, моя перша поїздка за кордон була тоді, коли мені було 21 рік. До того, я дійсно вважала, що не заробляю достатньо для цього. Можливо, я ще трохи боялася виїжджати в незнайомі місця. Проте, коли я перше побувала за кордоном, я зрозуміла, що помилялася. З кожною новою поїздкою я розширюю свій кругозір, знайомлюся з неймовірними людьми та отримую цінний досвід» – згадує Марія.

Марія вважає, що бюджетні подорожі не свідчать про те, що людина отримає від поїздки менше вражень. Головне це планування та бажання пізнавати нове. Пізнавати нові для себе країни можна і без дорогих ресторанів, готелів та атракцій. Якщо ви плануєте зекономити на подорожі, то довгі прогулянки по вулицях міст, парків, пошуки місцевих смаколиків на фудкортах зможуть вам у цьому допомогти. Крім того, країни з дешевим туризмом розраховують на вуличну їжу, тож її є вдосталь й на будь-який смак.

Вид з оглядового колеса у Відні, Австрія. Джерело: надане героїнею

Як поїхати відпочивати недорого?

Для економії бюджету важливо заздалегідь запланувати всі деталі подорожі. Адже, чим менше часу у вас є на розв’язання будь-яких питань під час подорожей, тим дорожче вам обійдеться поїздка. Першочергово потрібно обрати транспорт, яким ви будете пересуватися до країни призначення та під час відпустки.

Автобус

Ви зможете знайти велику кількість автобусних рейсів, які прямують у різних напрямках. Проте, такі поїздки тривають довго, а у мандрівника зазвичай немає можливості відпочити в таких умовах.

Потяг

Укрзалізниця наразі здійснює щоденні рейси в різні сусідні країни та співпрацює з європейськими залізницями. Такий спосіб подорожувати є довгим, але наразі найбільш зручним. Ви матимете змогу відпочити в дорозі та поспати. Крім того, потягом можна доїхати до найближчого аеропорту в сусідній країні та продовжити свій шлях. Якщо ви купляєте квитки європейських компаній, то варто це зробити якомога раніше. Так ви зможете зекономити суттєву суму. Ближче до дати відправлення ціна квитків може піднятися в декілька разів.

Літак

Якщо ви плануєте доїхати до найближчого аеропорту і продовжити свій шлях літаком, то варто обирати квитки заздалегідь. Чим раніше ви придбаєте квиток на літак, тим дешевше він вам обійдеться. Крім того, варто обирати рейси в середині тижня. В такі дні квитки будуть вартувати найменше коштів.

Літак це найшвидший спосіб дістатися до місця відпочинку. Джерело: надане героїнею

«Я обожнюю подорожувати літаками, це найшвидший та найменш виснажливий спосіб дістатися кудись. Якщо ви хочете організувати для себе бюджетний відпочинок, то краще робити це або без прив’язки до конкретних дат, або без конкретного місця. Оберіть місто, з якого ви плануєте вилітати та місто, куди ви хочете прибути. Якщо не зазначати точні дати поїздки, ви зможете побачити в які дні вам найбільш вигідно буде вилетіти. Я так робила раніше. Зараз я маю багато роботи й мало вільного часу. Тому, я обираю дати та встановлюю фільтр у додатку для пошуку квитків «Хочу полетіти будь-куди» і вже потім обираю, в які країни мені цікаво полетіти і які квитки є найдешевшими» – ділиться Марія.

Для того, щоб знайти дешеві авіаквитки, можна використати спеціальні додатки та сервіси, які вам запропонують найвигідніші варіанти поїздок у будь-яку точку світу:

• Skyscanner
• Kiwi.com
• Google Авіарейси

«Краще використовувати ці додатки для пошуку рейсів, але купляти квитки на сайтах авіакомпаній. Тоді ви зможете зекономити на комісії посередника та матимете можливість вільно керувати власними квитками через офіційні сайти перевізників» – радить Марія

Що робити під час бюджетної подорожі?

Транспорт, це важлива частина планування бюджетного відпочинку, проте існує також потреба у пошуку житла, виборі ресторанів та місць для дозвілля. Щоб організувати подорож з невеликим бюджетом важливо врахувати всі ці питання. Марія рекомендує перевіряти ціни на готелі в додатках на кшталт Booking.com та на офіційних сайтах. Часто на офіційному сайті готелю можна забронювати житло дешевше.

Хостел може стати ідеальним варіантом для проживання під час бюджетної подорожі. Джерело: internationalstudent.com

«Житло це основна організаційна частина подорожі. Країни пропонують варіанти для різних гаманців. Якщо у вас обмежений бюджет, то можна забронювати хостел. Чудово, якщо ви подорожуєте компанією. Адже можна забронювати всі місця в кімнаті хостела (наприклад 4-хмісний номер) і вам не потрібно буде жити з чужими людьми. Якщо ви любите знайомитися з новими людьми, спілкуватися з місцевими та хочете потренувати мовні навички, то ідеальний варіант для вас це сайт Couchsurfing.com. Тут можна знайти місцевих, які безплатно пропонують житло іноземцям на короткі строки. Звісно треба уважно дивитися відгуки та обережно ставитися до нових людей. Але у мене був тільки позитивний досвід такого проживання. Люди показувати мені місто, розповідали про секретні місця для прогулянок та підказували, де смачно та дешево можна поїсти» – розповідає Марія

Також важливо розуміти, як можна зекономити на їжі. Це обов’язкова стаття витрат кожної людини, яка дуже сильно впливає на вартість подорожі.

Чеські традиційні смаколики продаються у вуличних фудкортах за невеликі кошти. Джерело: slevadne.cz

«Багато грошей в нашому житті ми витрачаємо на їжу, це стосується і подорожей. Якщо ви відпочиваєте в Грузії, Вірменії або в країнах західної Європи, то ціни в ресторанах вас можуть порадувати. Проте, якщо ви поїхали в країни центральної або північної Європи, то я б радила купляти їжу в магазинах. Продукти у звичайних супермаркетах в багатьох країнах Європи можуть бути навіть дешевшими, ніж в Україні. Тому це допоможе туристу зекономити велику кількість коштів», – радить Марія.

Раніше ми також розповідали про те, як обрати бюджетні розваги в країнах Європи: Подорожі до Європи: які країни варто відвідати?

Які країни обрати для дешевого відпочинку

Якщо у вас невеликий бюджет і ви плануєте свою подорож, то краще звернути увагу на країни Європи, разом із Грузією, Молдовою, Вірменією та іншими. Ці недорогі курорти попри свою популярність точно вас здивують. Адже на більші відстані потрібні будуть дорожчі квитки, які можуть вартувати близько 1000 доларів. Країни, що розташовані близько до України (крім країни-терориста) пропонують своїм гостям неперевершені краєвиди, цікаву культуру та недорогі ціни. Крім того, варто не забувати про найпопулярніші місця для відпочинку серед українців: Туреччина та Єгипет. Ці країни мають багато недорогих курортів та всі умови для прекрасного відпочинку.

Неперевершені гірські краєвиди Грузії. Джерело: надане героїнею

«Я вважаю, що у будь-якій країні можна організувати для себе бюджетний відпочинок. Мені дуже подобаються Скандинавські країни, які є дуже дорогими для туристів. Проте, при гарному плануванні та використанні тих порад, які описані вище, кожен зможе організувати собі недорогий відпочинок. Кілька років тому я з подругами їздила до Німеччини, за 8 днів ми побували в 4 містах, відвідали різні музей, галереї та пам’ятки архітектури, отримали купу неймовірних вражень та знайшли нові гарні знайомства. Мені ця поїздка разом з усіма квитками, житлом та їжею обійшлася у 12000 грн» – розповіла Марія.

Світанок на набережній у місті Гдиня, Польща. Джерело: надане героїнею

Навіть якщо ви маєте невеликий бюджет, це не значить, що ви не зможете організувати для себе подорож. Головне, мати натхнення та гарну компанію, й звісно проглянути варіанти країн, де найдешевший відпочинок.

«У мене подорожі викликають захват, я люблю відкривати для себе нові країни, бачити схожі риси та відмінності між різними куточками світу. Моя порада мандрівникам-новачкам це не заганяти себе під час подорожей. У перші свої поїздки я оббігала всі можливі визначні місця, ходила по 25-30 тисяч кроків на день та жахливо втомлювалася через це. Зараз у мене трохи інша філософія подорожей: я насолоджуюсь життям та країною. Якщо я щось не встигну побачити зараз, то це буде прекрасним приводом повернутися. Адже після відпочинку бажано бути сповненим енергією, а не виснаженим» – радить Марія
Насолоджуйтеся кожною країною, яку відвідуєте. Джерело: надане героїнею

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Віктор Вороненко — підприємець з Бахмута. Понад 30 років він займався власною справою — ремонтував автомобілі та вирощував саджанці на власній землі. Через війну родина втратила домівку і бізнес та була вимушена поїхати в еміграцію. Подружжя разом з сином Олександром спочатку поїхали до Польщі, де працювали на підприємстві з вирощування грибів, а зараз проживають у Німеччині. За кордоном вони також почали вести сімейний відеоблог, де розповідають про свою буденність.

Про життя в Бахмуті, виїзд за кордон та плани повернення в Україну редакції Бахмут IN.UA розповіли Віктор та Олександр Вороненки.

Життя в Бахмуті

Віктор Вороненко родом з Бахмута. Тут він починав свій робочий шлях та створив родину. Чоловік працював на місцевих підприємствах,зокрема, на алебастровій шахті, а після цього — на автокрані.

Він згадує, що в 90-ті роки ситуація була нестабільною, зарплати ставали меншими, тому Віктор вирішив працювати на себе: займався ремонтом автомобілів, а згодом, за рекомендацією знайомого агронома, спробував себе у вирощуванні саджанців.

Спочатку чоловік не сприймав цю справу серйозно, бо не знав, як і куди подіти вирощені саджанці. Але коли вже в перший рік робити підприємець зміг продати все вирощене, то вирішив розширювати справу.

“Я ж взагалі не мав поняття, що таке саджанці. Спершу посадив і виростив 4 тисячі саджанців колоновидної яблуні. А потім думав куди ж це все подіти. Ночами не спав, думав: “Це ж так багато 4 тисячі саджанців, як його все продати?”. А потім осінь прийшла і їх розібрали. Так я й почав далі працювати. Спочатку 4, потім 6, а потім до 18 тисяч саджанців я вирощував. Я не вивозив їх продавати на базар, люди самі приїжджали та забирали оптом. Починав я з 30 соток землі і дійшов до гектара”, — розповів бахмутянин.

Вирощував саджанці чоловік неподалік свого будинку, на вулиці Ювілейній. Там росли яблуні, шипшина, троянди. Загалом цій справі бахмутянин присвятив близько 30 років життя.

Повномасштабна війна та еміграція

Повномасштабна війна застала родину Вороненко в Бахмуті. У рідному місті вони прожили до квітня, а потім вирішили виїхати на Хмельниччину.

“18 лютого ми були в Лазурному, на Херсонщині. Якраз тоді вже були розмови про можливу війну… 20 лютого поїхали в Бахмут. 24 лютого о 4 ранку я почув перший вибух. Сім’я тоді спала, я не став їх будити. А потім о 7 ранку знову вибух, ми увімкнули телевізор і все дізнались. У Бахмуті ми були до квітня. Тесть залишався на окупованій Херсонщині, а у Хмельницькій області в нього була пуста квартира. Тому дружина запропонувала їхати туди”, — розповів Віктор Вороненко.

Зібравши всі речі, родина поїхала на Хмельниччину. Після цього пан Віктор ще раз приїздив у Бахмут у травні. Більше до рідного міста родина не поверталась.

“Ми коли виїжджали, то думали, що на тиждень, ну може на місяць. А виявилось, що на роки. Я ще раз приїжджав у Бахмут у травні, забрав деякі інструменти та прибрав на городі. Ще знайшов людей, заплатив їм. П’ять днів прибирались і я поїхав”, — розповідає чоловік.

Два роки родина Вороненко жила у Хмельницькій області. Через брак роботи сім’я вирішила їхати за кордон.

Життя в Польщі і Німеччині

У 2024 році подружжя Вороненко разом з сином Олександром виїхали в Польщу. Тут вони влаштувались на підприємство з вирощення грибів. Кажуть, що умови роботи тяжкі, але працювали, щоб заробити кошти.

“По приїзду до Польщі ми влаштувались на підприємтсво, збирали гриби. Як потім нам розповіли, найгірші роботи — це м’ясо, риба та гриби. Та оскільки ми звикли вдома нормально працювати, то не скаржились на умови. Щоправда, було тяжко. Наприклад, підйом о 5 ранку. Тоді сину було 17 років і він все одно зранку підіймався і щодня ходив на працю. О 6 ранку ти йдеш у теплиці і ріжеш гриби, це все триває до 14:00-15:00. Далі зрізані гриби треба запакувати і відправити. Точного часу, коли ти можеш піти додому, не кажуть. Ти вільний тоді, коли все зроблено”, — розповів Віктор Вороненко.

Попри важкі умови праці, родина працювала інколи й без вихідних. Адже мають мету — заробити гроші на нове житло. Та згодом бахмутяни вирішили виїжджати в Німеччину. Причиною цього рішення стало зростання цін у Польщі та неможливість знайти нову роботу.

“На тій роботі вийшов невеликий конфлікт і син звільнився. Один працювати там я не хотів, тому вирішили шукати нову роботу. Але куди? На заводи в три зміни дитина не хоче, дружина теж. На поля мене не беруть, бо 62 роки. А ще й ціни почали зростати. Виходить, що ми наче й заробляємо, але ці кошти йдуть на квартиру та проживання. Тому ми вирішили їхати в Німеччину”, — розповів пан Віктор.

У Німеччині родина мешкає вже чотири місяці. Та процес інтеграції тут, з їх досвіду, набагато важчий. Даються взнаки бюрократичні процеси і складна мова.

“Тут дуже складна бюрократія. Все вирішується письмово, через листи. Та й сама процедура оформлення тут складна, кажуть, що у 2022 році тут було набагато легше. Наприклад, я коли подавав заяву, то ти маєш відповісти на 60 питань. Були серед них і дуже цікаві. Ось у мене питали чи не вагітний я. І на всі питання ти маєш відповісти. Навіть побутові питання тут вирішуються через листи. У нас у квартирі стоїть котел для опалення, але його ніяк не увімкнуть. Приходили кілька разів фотографували і все пишуть на пошту, що приїдуть і все зроблять. У Польщі було набагато легше. В тому числі й з мовним питанням. Якщо в Польщі ти хоч щось міг зрозуміти, то тут взагалі нічого”, — каже Олександр Вороненко.

Родина бахмутян добре відгукується про ставлення іноземців до українців. Кажуть, що і про Бахмут тут знають, і допомагають. Є в Європі і можливості для розвитку молоді, але для цього потрібно вчити мову.

“У Польщі до нас дуже добре ставились, особливо польки, які були бригадирками. На прощання вони навіть обіймали нас. А в Німеччині ми нещодавно познайомились з місцевою жінкою. Вона запитала в нас звідки ми, а коли дізналась, що з Бахмута, то співчувала нам. І каже, що до росіян тут погано ставляться. Загалом за весь час ми не стикалися з негативним ставленням від іноземців”, — зазначають батько і син.

Про плани на майбутнє

Зараз родина Вороненко будує плани на повернення в Україну. Вдома хочуть відновити колишню справу з вирощування саджанців.

“У Польщі ми не мали часу на відпочинок, працювали без вихідних, а в Німеччині не можемо знайти роботу. Дуже складно без знання мови. А сидіти на соціальній допомозі не хочеться, дуже нудно просто сидіти у квартирі і нічого не робити. Тому плануємо перезимувати в Німеччині і повертатись в Україну. Де ми осядемо, ще не знаємо, адже все життя прожили в Бахмуті і нас тягне туди. Спершу поїдемо на Хмельниччину. Я вже й шипшину замовив, щоб посіяти, також хочу десь 2 тисячі троянд виростити. Плани є”, — каже Віктор Вороненко.

А Олександр Вороненко планує навчатися. Він мріє стати медиком.

“До 6 класу я навчався в нашій бахмутській школі №18. А коли почався коронавірус, вступив до приватної школи в Харкові. Цьогоріч я закінчив навчання. НМТ не здавав, бо працював. Зараз готуюся до нього і планую здавати наступного року. Хочу вступати до навчального закладу і мрію стати медиком”, — розповів юнак.

Зараз родина також веде відеоблог на Youtube, де розповідає про своє життя. Вести влог вони планують і по поверненню в Україну. Хочуть показувати свій шлях відновлення власної справи.

Читайте також:

• “До глини не можна йти з сумом чи поганими думками”: історії кераміки Анни Полосухіної
• В’язані янголи з Донеччини: як переселенка Анна Шаповалова перетворила хобі на мистецтво
• З нуля у новому місті: як донеччанка відкрила власну квіткову крамницю у Дніпрі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Анна знову сідає за глину. Усередині поступово настає тиша — лише чути стукіт пальців і м’який пластичний подих матеріалу, що піддається кожному руху. Анна не поспішає — каже, глина вчить слухати й чекати. Після повномасштабного вторгнення саме це ремесло стало її прихистком, її способом втримати рівновагу. Колись глину любила її бабуся, тепер любов оживає в онучці — у керамічних котах, яскравих грушах, у кожній чашці та тарілці, де є частинка її серця.

“Ви знаєте, я завжди всім рекомендую хоча б один раз в житті сходити на майстер-клас по кераміці й відчути, що коли ти тримаєш в руках оцю глину — вона настільки жива і настільки особлива, що ти не можеш підійти до неї з якимось сумом у голові чи з якимось поганими думками, бо в тебе нічого не вийде. Глина дуже добре очищує все, настає такий медитативний стан: лише ти й те, що роблять твої руки. Ти знаходиш спокій. Це взагалі цікава річ, працювати з оцим чимось живим таким”, — каже Анна.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Анною Полосухіної. Жінка родом з Дружківки, тривалий час мешкала в Бахмуті, зараз в евакуації живе на Черкащині, де й почала виготовляти керамічний посуд.

До Бахмута привів автокрос

Анна з дитинства росла оточена людьми, які любили мистецтво. Наприклад, бабуся Анни працювала у Дружківці на порцеляновому заводі, де робила посуд, мама закінчила художню, а тато – музичну школу, й сама Анна теж навчалася в художці.

А її батьки та рідні захоплювалися автоспортом, який і привів героїню в Бахмут. Маленьку Анну часто брали з собою на змагання з автокросу, що якраз й відбувалися в Бахмуті. Кожного року родина їздила сюди дивитися автоперегони.

“Це було просто дуже цікаво, це так закохувало. Й тоді мені вперше сподобалося місто. У дорослому віці я планувала займатися рекламою, але тоді ще такої спеціальності не було, тож я навчалася програмування, й паралельно розмальовувала автівки. Коли я одружилася, ми з чоловіком для життя вирішили обрати саме Бахмут. Це маленьке, компактне й тепло місто, де ми збудували життя”, — каже Анна.

В 2022 році Анна разом з родиною була змушена евакуюватися з Бахмута. Війну зустріла у пологовому будинку з новонародженим малюком. Жінка згадує, що до 2022 року вона об’їздила майже всю Україну, та ніколи не була на Черкащині — саме сюди вона й евакуювалася. Батько Анни, який пішов добровольцем, порадив доньці їхати туди. Тож вона зібралася з дітьми та переїхала в Черкаси. 

“Це дуже маленьке місто, воно мені дуже нагадує Бахмут. Тут зелено та чисто, а ще тут так само дуже легко пішки добратися, ніж на машині. Ще є парк “Долина Троянд”, як в Бахмуті, річка”, — ділиться у розмові жінка.

Саме у Черкасах Анна вперше пішла на майстер-клас з кераміки. Зізнається — тоді це було потрібно, щоб знайти для себе якийсь баланс і спокій. Й на додаток, з глиною вона вже працювала, коли займалась реставрацією, а ще неодноразово споглядала вироби з кераміки на Слов’янську ринку. А створювати саме посуд її наштовхнула власна скрупульозність.

“Взагалі я дуже особливо ставлюсь до вибору посуду. Мені важко підібрати горнятко, щоб мені сподобалось. І я дуже-дуже-дуже довго це обираю, у мене є улюблена чашка для кави, улюблена для чаю — окрема для трав’яного, окрема для вітамінного. Тобто це теж все різний посуд. І взагалі в мене немає такого, щоб було набором, знаєте, як шість чашок купують люди. В мене завжди все було різне”, — каже Анна.

Після майстер-класу Анна познайомилася з іншими жінками, які також полюбили кераміку, й поступово жінки разом відвідували інші навчання. Місяць за місяцем, крок за кроком Анна вчилась ліпити з глини посуд. Навчання зайняло понад рік.

“Я просто, якщо вже берусь за щось, то мені потрібно зрозуміти весь цей процес, довелося навіть згадати хімію та фізику. Це не просто щось, що зліпив й поставив на якусь кнопочку, нажав програму, і все вийшло. Я вчилась півтора року, далі була практика в гончарнях, а вже потім — власні перші тарілки й чашки на продаж”, — каже Анна.

Як виготовляється посуд ручної роботи?

На виготовлення чашки або тарілки ручної роботи може знадобитися до місяця часу. Ліпка відбувається повільно та скрупульозно. Найдовше часу займає сушка до випалу. А от найцікавішим етапом є, власне виготовлення посуду з нуля.

“Дуже часто в процесі, коли ти сідаєш за глину й думаєш: ось, що зараз хочеш зліпити горнятко квіткове, а в процесі в тебе якась бочечка починає вимальовуватися, й ти нею захоплюєшся, вигладжуєш, дороблюєш, придумуєш дизайн, виставляєш готовий виріб. Людям подобається, й вони замовляють. Та коли я роблю повтор, то однозначно не виходить ідентично, бо це ручне ліплення, а глина має свій характер, свою усадку. Тому кожна тарілка чи кружка — унікальні. От зараз я ліпитиму 50 тарілочок з грушами”, — розповідає деталі роботи Анна.

Тарілки ліпляться й сушаться швидше за чашки, але обидва вироби сохнуть від 7 днів. Після сушки йде розпис. Анна розписує вироби глиною з пігментами, які є безпечними. Після розпису знову йде сушка. Й останній етап — випал у печі за температури від 980 до 1 050 градусів, який триває протягом доби. 

“На кожній температурі відбувається своя магія. На температурі 100 градусів з виробу починає виходити волога. На температурі 200 градусів у нас починаються вже розпади деяких елементів глини, далі одні елементи повністю розпадаються і починають утворюватися. А наприкінці вже йде закалка черепка. Глина при температурі 1 000 градусів починає світитися білосніжним сяйвом. В печі є такий отвір, через який виходить волога. Якщо вимкнути світло, то звідти йде немов промінь сонечка”, — каже керамістка.

Після утильного випалу виріб відстоюється, а далі його покривають спеціальним скляним розчином. Далі йде другий випал, де температура в печі сягатиме 1 150 градусів.  Й лише після цього ваша чашка або тарілка будуть готові до того, щоб прикрашати дім.

У роботі з глиною найголовніше — терпіння. Вона не любить поспіху й не прощає недбалості. Анна згадує: на початку було чимало викликів, адже вироби тріскалися, ламалися, іноді готовий виріб розсипався на очах. Та глина, як і життя, — крихка, але жива. І якщо ставитися до неї з любов’ю — вона віддячить формою, у якій застигне тепло рук майстрині.

“Мені було важко — навчитися видихати після невдач і не сприймати це болісно, — каже Анна. — У цій справі головне не здаватися. Просто робити, навіть коли не виходить.”

Тепер удома в неї — ціла колекція виробів із власною історією. Неідеальні чашки, злегка тріснуті тарелі, глечики з ледь помітною тріщинкою. Анна називає їх “браковкою”, але говорить про них із ніжністю — у кожному такому виробі частинка шляху, помилка, що навчила, спроба, що принесла досвід.

Зараз майстриня створює посуд на замовлення, і якщо хочете тримати у руках горнятко, зроблене з любов’ю, — шукайте Анну за покликанням.

До теми:

В’язані янголи з Донеччини: як переселенка Анна Шаповалова перетворила хобі на мистецтво

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!