Фотографиня Людмила Лой жила в Торецьку до повномасштабного вторгнення, зараз жінка мешкає в Греції. Якийсь час Людмила жила і працювала в Бахмуті, потім приїжджала на окремі фотосесії. Жінка поділилась як пройшла для неї евакуація та яке життя у Греції в українців.
Останні фотороботи вдома
До 24-го лютого Людмила професійно займалася фотографією, мала свою невеличку фотостудію в Торецьку, яку відкрили з чоловіком завдяки гранту, який виграли.
«22-го лютого відбулась моя остання зйомка весілля у Лимані. Вже тоді щось недобре відчувалося у повітрі: автобус з Краматорська на Лиман йшов майже порожній. Мене тоді більше здивувало, ніж злякало. Ввечері після роботи я зайшла в кав’ярню і зловила дивне почуття, ніби вся ця мирна атмосфера кав’ярні ось-ось розсипається. 23-го я повернулась в Торецьк, а вже на ранок ми прокинулися від вибухів», – згадує Людмила.
Передостання робота фотографині перед війною. Фото: Фейсбук
Родина жінки жила не в самому місті, а у селищі, за яким останній блокпост нашої армії, а далі “сіра зона” і так назване “ДНР”:
«Вже за 10 днів до війни в нас не було світла й посилились обстріли, через що я відправила сина відвідати бабусю у Харкові. Я була впевнена, що Харків — велике місто, яке у безпеці».
Евакуація з Торецька
Людмила Лой. Фото: особистий архів героїні
Перший тиждень після початку війни Людмила намагалась знайти варіант, як виїхати сину з бабусею та собакою із Харкова та куди. Потяги йшли переповнені, а на вокзалі було пекло:
«На початку березня син з бабусею виїхав машиною зі знайомими до Львову, а я в той же день відправилась у Краматорськ на евакуаційний потяг. Там було дуже холодно й багато людей. Після важкої ночі на вокзалі зранку нас посадили на інший потяг. У купе було 9 людей та кіт. У тамбурі також були люди. У Львові ми з сином зустрілися і на півтора місяця залишилися у наших друзів, які у всю свою нерухомість прийняли таких як ми. Через деякий час моя мама погодилась виїхати, бо обстріли ставали нестерпні. Спочатку ми розглядали Іспанію, куди поїхала харківська бабуся».
У підсумку Людмила поїхала до Греції, бо якраз починався туристичний сезон. Готелям були потрібні фотографи. Родина зібралася за один день. Їхали автобусом, а далі вирушили паромом на острів.
Життя в Греції
Людмила Лой. Фото: особистий архів героїні
Людмила Лой наголошує, що якщо переводити ціни у євро в гривні – то жити дорого, хоча є виключення:
«Приведу трохи цін: оренда двокімнатних апартаментів приблизно 300-350 євро + світло та вода. Хліб – 1,20 євро. Зарплата – 900-1200 євро. По рівню життя я не бачу великої різниці з Україною. Криза та локдаун вдарили по багатьох, тож зараз не найкращі часи».
Фотографиня розказала, що звикати до Греції не важко, бо є щось спільне з Україною. З мінусів – важко відкрити рахунок у банку, а щоб потрапити до профільного лікаря, треба чекати місяць або більше.
Ставлення до українців
Греція. Фото: особистий архів героїні
«До українців відносяться добре і співчувають. Коли ми приїхали, то відразу отримали дозвіл на роботу та страховку. В головному місті острова — Іракліоні налагоджені обіди для біженців. Єдиний гуманітарний штаб на острові створили самі українці, що давно вже тут живуть. Дуже активна українська спілка збирає ліки для військових, робить свічки, допомагає біженцям з юридичними, мовними питаннями. В штабі можна знайти одяг, посуд, іноді продукти».
Ще один вид допомоги безкоштовні мовні курси. Людмила з листопаду займається онлайн грецькою.
Повернення в Україну
Людмила Лой. Фото: особистий архів героїні
Людмила запевнила, що вони не планували їхати на довго, але зараз планувати щось вже не можливо. Жінка додає, що син мріє жити тільки в Україні і каже, що, мабуть, це буде його остання подорож за кордон:
«Важко, бо як може бути інакше, коли твоє місто: його вулиці, рідну школу перетворюють на руїни».
Фото: особистий архів героїні
Читайте також: Бахмутяни в евакуації: чи дійсно Польща стала другою Україною?
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
