Відеограф-документаліст медіапорталу Бахмут.IN.UA  Роман Потапенко вперше за декілька місяців відвідав Бахмут та підготував фоторепортаж життя нашого міста.

Останній раз Роман був в Бахмуті в вересні. Зараз, за його словами, обстрілів тут більше, дуже голосно й небезпечно, але люди все одно гуляють вулицями, займаються своїми справами, місто живе. 

Люди на вулицях Бахмута. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA 

Собака в Бахмуті спостерігає за людьми. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA 

Дороги в місті без людей. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Більшість людей яких видно на вулиці, це ті, хто шукають зв’язок, щоб подзвонити рідним чи спіймати мережу.

Бахмутяни намагаються зловити зв’язок, щоб порозмовляти з рідними. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Місцеві на вулиці. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Саме місто зруйноване росіянами, але випаленої землі, як в Опитному чи районі Забахмутки немає. Будинки понівечені обстрілами, є руйнування, але місто ще живе, людям є куди повертатись і відбудовувати рідний Бахмут.

Понівечений обстрілами Гастроном. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Будинок із стінописом в Бахмуті. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

В Бахмуті продовжують працювати волонтери. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Розтрощені росіянами будинки. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Уламок ракети застряг в асфальті. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Майже кожен багатоповерховий будинок в місті підписаний на дверях словом «Люди». Так само підписують й мешканці приватних будинків на парканах.

Бахмутянин з сигаретою на подвір’ї дому. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Бахмут — місто Фортеця, місто мужності й стійкості, яке відстоює свою свободу.

Військові завантажують в авто пораненого. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Пусті вулиці міста, люди ховаються від обстрілів в підвалі. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Військові на вулицях Бахмута. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Монумент літака. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Бахмутський міський народний дім. Фото: Роман Потапенко для Бахмут.IN.UA

Читайте також: «Карфаген має бути зруйновано»: сім’я Лук’янових з Бахмута про евакуацію в Дніпро

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Бахмутянка Олена Голубцова — носійка рідкісного ремесла, яке сьогодні майже забуте. Алебастрову ліпнину, декоративний елемент інтер’єрів, її родина почала виготовляти ще в 1930-х роках. Тоді її предки приїхали з Полтавщини на Донеччину й опановували нову для себе сировину, алебастр. Спершу ним закладали тріщини в хатах, робили побутові речі, а з часом навчилися робити й витончену ліпнину, якою прикрашали оселі.

Сьогодні пані Олена прагне відродити це ремесло, як частину культурної ідентичності Бахмута. Ми поспілкувалися з майстринею та розповідаємо вам найцікавіше.

Алебастр на Донеччині: як його почали використовувати

Бахмутянка Олена Голубцова — одна з небагатьох, хто зберіг і пам’ятає традицію виготовлення виробів з алебастру. Це ремесло передавалося в її родині з покоління в покоління. Пані Олена ділиться спогадами про те, як цей матеріал, доступний і пластичний, став основою домашнього декору та навіть заробітку в тяжкі 90-ті. Предки бахмутянки опинилися на Донеччині в 1932 році —після чорноземів Полтавщини вони мусили вчитися жити у інших умовах.

“Мої предки використовували алебастр, коли будували хати, бо треба було ж замазувати ті тріщини. Вони звернули увагу на те, що він пластичний, та те, що він застигає гарно і зберігає форму”, — ділиться з нами у розмові бахмутянка.

Втім, алебастр використовували не лише для будівельних потреб. Поступово він став засобом самовираження.

“Хотілося якось відзначитися, щоб було красиво, не так, як у всіх. Бо приїжджі були, чужі люди були тут, на Донбасі. І тому гробки так прикрашали, з невеличкими детальками: квіточку, листочок клали. З одного боку це якось тріщини прикривало, з іншого це було красиво”, — каже пані Олена.

Особливий сплеск інтересу до алебастру в родині Олени відбувся наприкінці 1980-х. Тоді, в умовах кризи, ліплення з гіпсу стало можливістю підзаробити й прогодувати родину.

“Мій вітчим та моя мама вирішили, що треба заробляти гроші, бо на той момент була важка ситуація в країні. І вони придумали такий спосіб. Гіпс купляли на алебастрових комбінатах. У нас, до речі, їх два було — Артемівський і Деконський. На Деконському гіпс був трошки рудуватий, а на Артемівському біліший, але за якістю вони однакові були”, — каже співрозмовниця.

Для роботи використовували спеціальні гумові форми, а ще гіпс та воду. Все відливалося вручну, сушилося, фарбувалося, а потім вироби продавали. Популярними були дзеркала з ліпниною, а щоб зробити один такий виріб, в середньому родина витрачала два дні.

Для родини Голубцових алебастр був не просто матеріалом —це була частина ідентичності й зв’язку з новим для них краєм. Донеччину вони щиро полюбили:

“За словами бабусі, коли тільки вони переїхали сюди з Полтавщини, для них дивно було, що це степ, але вони настільки були захоплені, казали, що ми живемо на золоті. Мали на увазі якраз алебастр, з яким вони так натхненно працювали, їм це щиро подобалося”.

У сільській школі, згадує пані Олена, також діяли гуртки, де малеча працювала з гіпсом. Це були 1985-1986 роки, дітей вчили працювати з різними формами. Останній раз пані Олена практикувала саме лиття з гіпсу, коли працювала вихователем у садочку — разом з вихованцями вона зробила гіпсовий дзвінок, де діти залишали свої відбитки. Цей дзвінок став візитівкою освітнього закладу.

Пані Олена переконана, що пам’ять про таке ремесло треба зберігати, особливо вчити цього молодше покоління.

“Наш Бахмут за що пам’ятають? Шампанське, троянди, сіль. Але ж які копалини у нас були! Яка історія! Треба, щоб люди це знали”, — каже жінка.

У планах бахмутянки — проведення майстер-класів для земляків, де кожен охочий зможе спробувати себе в алебастровій справі. Люди зможуть навчитися своїми руками працювати з гіпсом, розмалювати виріб та забрати додому частинку Донеччини й рідного дому.

Алебастрове лиття можуть визнати першим елементом нематеріальної спадщини з Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

4 липня 2025 року відбувся черговий обмін, у результаті якого до України повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ТрО, ДШВ, ССО, Прикордонної служби, Нацгвардії та Державної спеціальної служби транспорту. Серед них — оборонці Маріуполя.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала перші 15 фото українців, яких повернули додому після полону.

Обмін 4 липня 2025 року: перші фотографії

Читайте також:

• Обмін 10 червня. Україна повернула важкопоранених захисників з російського полону
• Перші фото вдома: 35 світлин звільнених з полону українців
• Обмін полоненими 9 червня – 30 фото звільнених Героїв
• Обмін 1000 на 1000: імена всіх українців, які повернулися з полону. Повний список
• Обмін 307 на 307: Україна повернула додому ще три сотні людей. Хто серед звільнених
• 307 українських героїв повернулися додому: перші фото після полону
• Обмін полоненими 6 травня: хто повернувся додому з російського полону – офіційний список
• Повернення додому: перші фото звільнених з полону українських військових
• Новий обмін полоненими: кого вдалося повернути до України 20 червня
• Новий обмін 4 липня 2025 року: хто повернувся до України після російського полону

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!