До повномасштабного вторгнення Бахмут був маленьким, мальовничим містом з гарними вуличками та старовинною архітектурою. Алея Троянд в Бахмуті, річка Забахмутка, парки, набережна – тут любили проводити час бахмутяни. 

У фотодобірці від «Бахмут.IN.UA» згадуємо, яким був Бахмут до війни.

Бахмут до війни

Наша підписниця Яна Цист поділилася світлинами з рідного Бахмута.

 Фото: надане героїнею

Заходи сонця у Бахмуті завжди були неймовірними.

Фото: Яна Цист

На вихідних бахмутяни любили виходити на природу

Фото: Яна Цист

А ось так виглядала вечорами місцева набережна, де любили прогулюватися всі бахмутяни.

 Фото: Mkrtchyan Alyona

Два будинки з муралами були улюбленими зонами для фотосесії.

Фото: Іван Сидоров

Бахмутські простори, неподалік від річки храм, сюди на службу ходили віряни.

Фото: Іван Сидоров

Арт-обєкт: Я люблю Бахмут, фото на фоні інсталяції є майже в кожного.

Фото: Іван Сидоров

Річка Забахмутка – улюблене місце, де любили проводити вільний час бахмутяни

Фото: Іван Сидоров

А ось місцевий стадіон, вихідними тут проводили матчі й виступали найкращі бахмутські спортсмени.

Фото: Іван Сидоров

Так святкували День Вишиванки в Бахмуті.

 Фото: Іван Сидоров

Читайте також: День Вишиванки: як виглядала традиційна вишита сорочка Донеччини?

В травні 2018 року Бахмут святкував День Європи, на вулицях було багато молоді.

 Фото: Іван Сидоров

Так святкували Масляну в Бахмуті, на вулиці 2020 рік, кінець лютого.

 Фото: Іван Сидоров

Бахмут весною цвіте, місцеві ходять за покупками.

 Фото: Іван Сидоров

Весною вулиці Бахмута, як завжди охайні. На лавочках відпочивають бахмутяни.

Фото: Іван Сидоров

Бахмут цвіте, відпочивають місцеві, життя вирує в мирному місті.

Фото: Іван Сидоров

Світлий та затишний Бахмут.

Фото: від підписниці редакції

Алея Троянд в Бахмуті, тут завжди любили робити фото.

 Світлина від підписниці редакції

Бахмутський фотограф Іван Сидоров за роботою, локація із сакурами одна з улюблених для фотосесій.

 Фото: від підписниці редакції

Бахмут уночі підсвічувався різноколірними ліхтарями.

 Фото: Олександр Сотніков

Вдень місто прокидається, бахмутяни поспішають на роботу, й за кавою в улюблене кафе Франсуа.

Фото: Олександр Сотніков

Читайте також: Як відкрити власну кав’ярню у Києві: історія бахмутянки 

Кав’ярня Франсуа – місце збору друзів, тут часто приходили на каву й тістечко.

Фото: від бахмутян

Фото: Іван Сидоров

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“В’язані янголи — це моє мистецтво. Це водночас і хобі, і можливість відволіктися” — так описує своє захоплення в’язанням переселенка з Бахмутського району Анна Шаповалова. До повномасштабної війни вона мешкала в селі Роздолівка, займалась домашнім господарством, а у вільний час в’язала. Після евакуації з рідного дому жінка на деякий час забула про своє хобі, втім згодом отримала натхнення і стала в’язати унікальні вироби.

Своєю історією Анна Шаповалова поділилась з редакцією Бахмут IN.UA.

В’язання було просто хобі

Анна Шаповалова родом із села Роздолівка Бахмутського району. Тут вона народилась, вивчилась і створила власну родину. Сім’я займалась домашнім господарством і городництвом. Час від часу Анна займалась улюбленим хобі — в’язанням. Та з початком повномасштабної війни жінка поставила його на паузу, адже потрібно було вивозити родину з небезпеки.

“До війни час від часу я займалася в’язанням. Це було захоплення просто для душі, також я в’язала речі своїм дітям. Потім, коли почалась повномасштабна війна, ми, звичайно ж, виїхали. Це було в лютому 2022 року. Тоді я закинула цю справу, адже було якось не до цього. Я з дітьми виїхала на захід України, а чоловік лишався в Бахмуті, оскільки був військовим”, — каже Анна Шаповалова.

Зараз пані Анна проживає в Черкасах. Тут вона знову згадала про своє хобі, яким займалась вдома. Натхнення несподівано прийшло перед зимовими святами. Жінка знову взяла гачок до рук, щоб зв’язати ялинкову іграшку.

“Це був 2024 рік, перед Новим роком. Тоді мені захотілось взяти гачок в руки і я подумала: “А чи не зв’язати мені якусь новорічну іграшку на ялинку?”. І чомусь захотілось зв’язати саме різдвяного янгола. В’язала тоді я просто інтуїтивно, спочатку взагалі не мала й поняття, як його робити. Було багато спроб, помилок, розпускань, але все-таки у мене вийшов янгол. Він став моєю першою роботою, так до мене прийшло натхнення створювати таких ангеликів”, — розповідає майстриня.

Окрім янголів в’яжу ранери, капелюшки й пояси

Спочатку майстриня Анна Шаповалова робила янголів в одному кольорі й стилі. Згодом вона почала експериментувати з кольорами й деталями.

“Спочатку це була просто ідея різдвяного ангелика на ялинку, нічого особливого в думках тоді не було. Але коли я побачила готовий виріб, то в мене почала розвиватися фантазія. Мені захотілося його зробити з волоссям, я зачіски пробувала робити. Потім почала ще й з кольорами гратися. Якщо спочатку це були бежеві кольори, колір льон, то потім я почала додавати рожеві, блакитні, жовті відтінки. Хоч я ще в’яжу й інші вироби, особлива цікавість у мене саме до янголят. Це моє мистецтво. Така моя фантазія і моє натхнення зараз”, — розповідає Анна Шаповалова.

Окрім янголів, майстриня в’яже ранери (ред. довгі скатертини-доріжки для прикрашання столу), капелюшки й пояси в етностилі. Ці вироби створені виключно з бавовняної пряжі.

Пані Анна зазначає, що її янголи є авторськими, оскільки процес їх створення вона вигадала сама. Нові ідеї вона вигадує сама.

“Я в’яжу інтуїтивно, у мене немає схем. Хтось колись запитував у мене в соцмережах майстер-клас. Але в мене його немає, бо це все йде з голови. Поки я досягла того вигляду, якого б мені хотілось, я робила багато спроб. Тому це чисто моя фантазія”, — каже Анна Шаповалова.

В’яже майстриня переважно у вільний час. Часто може працювати і вночі. На виготовлення одного маленького янгола йде близько тижня.

“Буває, що в’яжу до пізньої ночі, адже вдень маю домашні справи, на які йде багато часу. В’яжу переважно у вільну хвилинку і це може бути будь-де — в дорозі або поки чекаю дитину із занять. Такого, щоб я сіла і весь день в’язала немає, я працюю по кілька годин на день. Виготовлення маленького янгола може розтягнутися до тижня, бо кілька днів йде лише на те, щоб надати йому форму. Якщо це більший янгол, то може бути понад тиждень. Все залежить від розміру”, — зазначає жінка.

Поки в’язання для пані Анни є цікавим захопленням. Вона продає свої вироби, але планів щодо масштабування власної справи поки не має.

“Для мене створення власної майстерні чи магазину поки нездійсненна мрія. Я творю вдома і наперед нічого не загадую. Влітку виходила продавати свої вироби в місцевий парк. Люди не проходили повз, висловлювали захоплення, були й покупці. Поки що в’язання для мене це і хобі, і можливість відволіктися — це моя втіха. Звісно, якщо когось цікавлять мої роботи, то мені дуже приємно. Я залюбки продаю їх”, — каже Анна Шаповалова.

Ви можете підтримати майстриню з Бахмутського району, замовивши її вироби в Instagram.

Читайте також:

• З нуля у новому місті: як донеччанка відкрила власну квіткову крамницю у Дніпрі
• “Ми взяли собі за мету розповідати простим німцям людські історії війни”: як українки заснували театр в Бонні
• “З Бахмутом у серці”: історія бахмутянки Юлії Романуші, яка пише пісні про місто і переселенців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Між прифронтовим Часів Яром та німецьким містом Ашеберґ розпочинається співпраця. Очікується, що адміністрації реалізовуватимуть спільні культурні й гуманітарні проєкти, а також обмінюватимуться досвідом.

Про це повідомили представники Часівярської МВА.

Часів Яр розпочав співпрацю з німецьким містом Ашеберґ

Часів Яр та німецьке місто Ашеберґ розпочало широку співпрацю. Очікується, що міста реалізовуватимуть спільні культурні та гуманітарні ініціативи, а також обмінюватимуться досвідом.

“Місто Ашеберґ простягнуло руку дружби Часів Яру — місту, яке щодня зазнає ворожих обстрілів, місту, що стало символом незламності та боротьби за життя. Наші німецькі друзі розуміють біль і втрати, які переживає прифронтова громада, і прагнуть бути поруч у цей важкий час — словом, ділом, підтримкою“, — вказується в повідомлені міської військової адміністрації

Редакція зв’язалася з головою Часівоярською МВА Сергієм Чаусом, щоб дізнатися деталі співпраці. У відповіді редакції повідомили, що наразі це лише початок спільної ініціативи, знайомство між громадами вже відбулося, і сторони обговорюють можливі напрямки взаємодії.

“Ми думаємо, як будем співпрацювати, які можливості маємо. В майбутньому будемо дивитися та підписати договір про співпрацю між громадами“, — вказав Сергій Чаус

Читайте також:

• Люди виїжджають, але потім повертаються: яка ситуація з евакуацією на Донеччині
• Скільки Бахмутська МВА та управління витратила на відрядження у ІІ кварталі
• На Донеччині затримуються приміські поїзди: що сталося

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!