Цього року завдяки ЗСУ — тисячі українців змогли вшанувати день Різдва у теплих квартирах. Однак, на фронті така можливість є далеко не у всіх. Засновниця, українського Жіночого Батальйону, пані Альона, організувала разом з волонтерками збір для оборонців, подарунки будуть везти на фронт, зокрема й в Бахмут. Що таке Таємний Санта для фронту, та які подарунки чекають на передовій — читайте в матеріалі.

Таємний Санта для ЗСУ: як це працює?

Анонс Таємного Санти для Бахмута. Фото: скріншот Інстаграм

Концепція Таємного Санти доволі проста, людина обирає подарунок, який хотіла б отримати, а інша особа таємно виконує це бажання. Волонтерки створили гугл-форму, а бажаючі мали змогу вибрати, який саме подарунок вони хотіли б відправити.

У списку були предмети гігієни, а також різні пристосування для військовослужбовців: окуляри, каремати, рукавиці, та інше. 

“Ідею зробити акцію Таємний Санта для військових виникла досить спонтанно. Настя – це керівник комунікаційного відділу, запропонувала гру серед дівчат, щоб ми дарували одна одній подарунки. У мене багато знайомих військових, і багато чоловіків з мого міста зараз на фронті. Я подумала, що військовим теж буде приємно отримувати подарунки, бо вони навіть дитячі малюнки і листівки отримували з задоволенням. 

Я написала Насті і запропонувала таку ідею, оскільки спочатку я не знала, чи вийде довезти це до лінії фронту, то пропозиція була зробити для військових, які зараз на лікуванні в госпіталях, але дівчата сказали, що можна організувати для військових в Бахмуті. Це насправді дуже потішило, бо чула дуже багато історій від знайомих звідти і розуміла, що їм справді буде приємна така ініціатива. Дякую, дівчатам за те, що підтримали”, – каже Анастасія Біба, менеджер з комунікацій.

Різдво в окопах

Харківські волонтери привезли захисникам  захисникам Бахмута різдвяні ласощі. Фото: Суспільне

Колядки, сімейне застілля та гучні святкування в 2023 для воїнів ЗСУ — велика розкіш, свої свята вони провели в холодних окопах. Щоб покращити умови бійців Жіночий Батальйон організував ініціативу “Таємний Санта”. За час проведення ініціативи вдалося назбирати немало,  однак запит все ще відкритий. Зараз волонтери приймають тільки грошові донати, щоб швидше закрити збір. Все зібране на фронт попередньо планують везти 15 січня.

Для хлопців з Бахмутського напрямку потрібно закупити: тактичні наколінники, ліхтарики та окуляри балістичні. Щоб доєднатися до допомоги водночас подякувати захисникам за Різдво — надсилайте донати на реквізити нижче:

Реквізити для донатів:

5168 7520 1576 5525 

Отримувач: Сенопальнікова Ірина Валеріївна

Жіночий Батальйон

Роботу команди Українського Жіночого Батальйону відзначив Президент України Володимир Зеленський відзнакою “Золоте серце”. Фото: інстаграм

Жіночий Батальйон — це громадська організація, це об’єднання дівчат, які є надійним тилом для захисників та захисниць України. Основна мета батальйону — збір коштів, пошук та купівля захисного спорядження для військових, а саме: бронежилети, каски, тепловізори,  квадрокоптери, дрони, рації, підсумки різного виду, РПС, тактичні рюкзаки, аптечки та інше.

«Військові або їх рідні можуть звернутися до нас з проханням про допомогу. Після чого наш менеджер допомагає їм сформувати офіційний запит з переліком необхідного захисного спорядження та його кількості. Офіційний запит обов’язково повинен мати підпис командира та його печатку. Так ми можемо бути впевнені, що необхідні речі потраплять саме до військових, яким потрібні. Лише після отримання даного запиту ми відкриваємо збір та закриваємо потребу», — пояснює нам засновниця Жіночого Батальйону.

Крім того, Жіночий Батальйон має соціально-психологічний проєкт «Голос Жінки», де  кожна дівчина може розповісти свою історію російсько-української війни. Через історії жінок організаторки прагнуть показати світові реальні злочини росіян на території України. Для того, аби поділитися історією достатньо заповнити Гугл форму. Жінки можуть отримати кваліфіковану та безоплатну психологічну допомогу. Задля безпеки дівчата дотримуються правил приватності та конфіденційності.

Головне фото: Генштаб

Читайте також: Як організувати виробництво окопних свічок на домашній кухні: історія небайдужої бахмутянки

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

В Уряді розглядають можливість відновлення виплат на проживання для всіх дітей зі статусом ВПО. Йдеться про допомогу у розмірі 3 тисячі гривень, яку планують повернути з 1 лютого 2026 року незалежно від доходів родини.

Про це повідомив Павло Фролов, Голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Виплати по 3 тисячі гривень: кого охопить нова програма

В Уряді розглядають можливість повернення допомоги на проживання у розмірі 3 тисячі гривень усім без винятку дітям ВПО, які раніше отримували цю виплату.

Орієнтовний термін початку виплат — з 1 лютого 2026 року. Очікується, що програма додатково охопить понад 400 тисяч дітей зі статусом внутрішньо переміщених осіб.

При цьому дохід батьків або родини не матиме значення. Ключовий принцип ініціативи — забезпечення соціальної справедливості для дітей, які через війну були змушені залишити або втратили власні домівки.

Фінансування планують забезпечити шляхом перерозподілу видатків державного бюджету з програм, які наразі не використовуються. За попередніми оцінками, потреба у коштах становитиме понад 7 мільярдів гривень для забезпечення виплат протягом пів року.

Для поновлення виплат батькам або законним представникам дітей необхідно буде повторно подати заяву, щоб актуалізувати дані про місце перебування дитини.

Наразі відповідна постанова перебуває на фінальній стадії погодження. За наявною інформацією, Уряд може розглянути це питання вже найближчим часом.

До теми:

Центр підтримки бахмутян у Вінниці збирає інформацію від родин, щоб надати допомогу: деталі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

13 січня Верховна Рада у другому читанні ухвалила у цілому закон“Про основні засади житлової політики” (реєстр. №12377) — документ, який закладає нову рамку для житлової реформи після десятиліть фактичної відсутності державної політики у цій сфері. Зараз закон переданий на підпис Президента. Закон не обіцяє швидких рішень і не створює житло “тут і зараз”, але вперше формує систему, на яку зможуть спиратися наступні кроки держави, громад і міжнародних партнерів. Закладено тут й основи про соціальне житло. 

Про те, що саме змінює цей закон, чи не погіршить він становище внутрішньо переміщених осіб і вразливих категорій, а також чому ключові відповіді ще попереду, ми поговорили з Аліною Москаленко, директором Інституту житла.

Що змінює закон “Про основні засади житлової політики” №12377?

Прийняття закону “Про основні засади житлової політики” №12377 стало точкою відліку для масштабної житлової реформи, якої в Україні не було з радянських часів. Як пояснює Аліна Москаленко, директор Інститут житла, документ готувався роками, а сама команда була залучена до його розробки ще з моменту появи ідеї — створити новий нормативний акт, який скасує застарілий Житловий кодекс 1983 року. За її словами, закон зазнав суттєвих змін у процесі роботи, однак зберіг ключову мету — закласти основу для нової житлової політики, що відповідає міжнародним практикам.

Важливо додати, що цей закон не означає миттєвих змін для людей, які сьогодні не мають змоги ані купити, ані орендувати житло за ринковими цінами. Про це прямо говорить директор Інститут житла, наголошуючи: ухвалення документа — це лише старт великої реформи, а не швидке вирішення житлової кризи. Водночас саме цей закон відкриває шлях до системних змін, яких в Україні не було десятиліттями, та є сигналом для міжнародних партнерів щодо готовності держави діяти за європейською моделлю.

“Від того, що у нас прийнятий закон, у нас завтра не з’явиться одномоментно величезна кількість житла, яке буде безоплатно  чи за пільговою орендою надано людям. Ні. Це початок великої реформи”, — пояснює Москаленко. 

За її словами, очікувати негайного покращення житлових умов для всіх — нереалістично, але в короткостроковій та середньостроковій перспективах соціальне житло в Україні почне з’являтися. 

“Вже в найближчі роки починається будівництво першого соціального житла. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР та інші донори вже заявили про намір фінансувати такі  проєкти”, — каже вона.

Важливою частиною реформи є роль місцевих громад, які фактично стають виконавцями нової житлової політики. Однак, як показують дослідження Інституту житла, громади до цього поки що готові лише частково. За словами Аліни Москаленко, у половині громад житловими питаннями займаються одна-дві людини, які одночасно відповідають за архітектуру, землю, ЖКГ, інвестиції та інфраструктуру. Такий кадровий дефіцит унеможливлює реалізацію складних житлових проєктів.

“Це жахлива ситуація. В одному відділі може працювати одна-дві  особи, і  начальник відділу може бути і головним архітектором, і відповідальним за всі житлові процеси”, — зазначає вона. 

Саме тому організація запустила програму підвищення кваліфікації для представників органів місцевого самоврядування, працюючи з громадами безпосередньо на місцях. Навчання охоплює весь життєвий цикл об’єктів  — від планування територій до управління соціальним житлом. Окремим бар’єром для громад, за словами Москаленко, є страх відповідальності та кримінального переслідування. Будівництво житла пов’язане з великими коштами, а в умовах воєнного часу це часто означає відкриття кримінальних проваджень навіть без наявності складу злочину як “превентивна міра”. 

“Є такий вислів — ініціативи караються. І це дуже сильно стримує громади”, — пояснює вона.

Чи не погіршить 12377 становище ВПО у плані соціального житла?

У центрі дискусії навколо нового закону — питання доступності житла для найбільш вразливих груп, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Москаленко наголошує: закон не погіршує їхнє становище, бо фактично погіршувати вже нічого. Так, для ВПО передбачалося надання соціального житла, але тут важливо розуміти: за словами експертки, сьогодні в Україні до 1000 квартир є соціальними, а переселенців налічується понад 4 мільйони.

“У нас сьогодні житла для вразливих категорій просто немає. Єдине, що пропонується, — це місця тимчасового проживання, які часто взагалі не є житлом”, — каже вона, маючи на увазі тимчасові місця проживання у переобладнаних адмінбудівлях чи модульні містечка.

Сам закон не визначає конкретних критеріїв розподілу соціального житла — ці механізми будуть закладені в наступному профільному законі та підзаконних актах. За попередніми напрацюваннями, йтиметься про бальну систему, де першочергове право матимуть вразливі категорії, включно з ВПО, але також враховуватимуться молоді сім’ї, багатодітні родини та інші групи. 

Окремо в межах нової моделі передбачено механізм субсидій для тих людей, які не зможуть оплатити навіть соціальну оренду. Це принципово важливий елемент системи, адже йдеться про людей у найвразливішому становищі — без стабільного доходу, роботи або заощаджень. У таких випадках держава не залишає людину сам на сам із проблемою, а закладає механізм компенсації вартості оренди через систему субсидій, щоб запобігти втраті житла та соціальній ізоляції. Таким чином, навіть ті, хто не має фінансової можливості оплачувати житло, зможуть скористатися програмою і не повинні панікувати через ризик залишитися без даху над головою.

Заборона приватизації житла: за й проти

Принциповою нормою нового підходу є заборона приватизації державного й комунального  житла. Москаленко підкреслює, що це відповідає міжнародній практиці й має запобігти корупції. 

“Немає жодної країни у світі, де держава будує житло і безоплатно передає його у приватну власність”, — зазначає вона. 

Водночас, мова не йде про вилучення квартир у людей, які вже десятиліттями проживають у відомчому державному житлі: для них передбачено перехідний період для завершення приватизації після завершення воєнного стану.

Соціальне житло/доступне житло

На початку розмови Аліна Москаленко наголошує на ключовій зміні, яку запроваджує закон: чіткому розмежуванні понять “соціальне житло” та “доступне житло”. Соціальне житло — це орендне житло з регульованою платою, а доступне житло — це фінансово-кредитні механізми за участі держави. В основі соціальної оренди лежить принцип, за яким витрати на житло не мають перевищувати 30% доходу домогосподарства.

За словами експертки, раніше ці терміни часто змішували, що створювало плутанину і в законодавстві, і в практиці. Тепер соціальне житло — це виключно соціальне орендне житло, тоді як доступне житло охоплює пільгові фінансово-кредитні механізми за участі держави.

В основі соціальної оренди лежить міжнародний принцип доступності житла, за яким домогосподарство не повинно витрачати на житло понад 30% свого доходу. Саме тому соціальна оренда має бути дешевшою за ринкову, орієнтовно вдвічі. 

“Якщо я заробляю 15 тисяч гривень і 10 тисяч з них витрачаю на житло — це вже недоступне житло. Бо я витрачаю на житло левову частку свого доходу”, — пояснює вона. 

За словами Москаленко, нинішня ситуація з соціальним житлом в Україні фактично є критичною. Хоча відповідний закон “Про житловий фонд соціального призначення” формально існує, реального соціального житла практично немає.

“Кількість соціального житла по всій Україні — близько тисячі одиниць. Це фактично означає повну відсутність соціального житла”, — говорить вона. Для порівняння, у європейських країнах частка соціального житла зазвичай становить 5–10% усього житлового фонду, а в окремих державах сягає 30%.

Причину такої ситуації Москаленко вбачає у популістичності чинного законодавства. Воно передбачало безкоштовне житло для найбідніших і найвразливіших категорій населення без жодної економічної моделі утримання такого фонду. 

“Житло — це актив. Хтось за нього має платити. А коли житло безкоштовне і надається людям з доходом до п’яти тисяч гривень, жодна громада не буде зацікавлена створювати такий фонд”, — пояснює вона. Щобільше, концентрація виключно найвразливіших категорій  у такому житлі, за її словами, створює ризик соціальної ізоляції та геттоїзації.

Що передбачає нова модель житла?

Нова модель соціального житла, закладена в законі, передбачає платну, але доступну оренду для ширшого кола людей. Йдеться не лише про найбільш вразливі категорії, а й про молодь, працюючих людей, сім’ї, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Орієнтовно вартість соціальної оренди має бути вдвічі нижчою за ринкову. Для тих, хто не зможе оплатити навіть таку оренду, передбачено механізм субсидій.

Для реалізації нової моделі передбачено створення операторів соціального житла — спеціальних компаній, які будуватимуть і управлятимуть таким житлом. Вони можуть бути державними, комунальними або приватними. Бізнес, за словами Москаленко, зацікавлюватимуть через пільги, зокрема безплатну землю та можливі податкові стимули. Водночас ці проєкти матимуть довшу окупність і будуть цікаві насамперед великим гравцям ринку.

“Це не про малий бізнес. Це про компанії, які готові працювати з довгостроковими інвестиціями”, — зазначає вона, додаючи, що важливу роль відіграватимуть і муніципальні компанії, які нині проходять процес корпоратизації.

Підсумовуючи, Аліна Москаленко наголошує: новий закон не дає швидких рішень, але вперше створює цілісну рамку для житлової політики в Україні. 

“Це початок великої реформи. Вона потребує часу, але альтернативи цьому шляху просто немає”, — резюмує вона.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Реформа житлової політики: як новий закон торкнеться ВПО. Пояснюють юристи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!