В місцевому Telergam-каналі опублікували новину, що 1 лютого в Бахмуті від ворожого обстрілу постраждала родина. Наразі вони перебувають в лікарні. Редакція зв`язалась з бахмутянами, щоб дізнатись в якому зараз стані подружжя та що необхідно для реабілітації.

Валерія Корсун та її чоловік  Максим Літюков, живуть в громадянському шлюбі майже 8 років. Обоє працювали у сфері роздрібної торгівлі, він продавець консультант у магазині сантехніки, вона заступник керівника магазину косметики.

День поранення

Пара підгодовувала вуличних та покинутих котів в місті. Навіть поставили у дворі будиночок, щоб коти жили не на вулиці, бо вже дуже холодно. 

«1 лютого ми як завжди о годині 10 пішли годувати котів. Перший приліт був у приватний сектор поряд з нами, ми побігли до підвалу й стався другий приліт. Міна розірвалася перед моїм чоловіком він ішов попереду. Третє вже впало на дорогу за нами. Було дуже страшно та боляче», – згадує жінка.

Максим після поранення. Фото: особитий архів

Наразі у Максима зламана ключиця, пробитий шлунок і кишечник. Йому вже зробили три операції, зашили кишечник і шлунок, але він лежить на інтенсивній терапії. У Валерії права рука пробита наскрізь трохи вище зап’ястя і зламана кістка, а також був уламок у животі. Операцію з вирівнювання руки дівчині поставили на п’ятницю. Все це потребує немало грошей.

Якщо ви хочете підтримати родину та допомогти їм фінансово, залишаємо рахунок для донатів:

IBAN: UA703003460000026200907720283

Номер карти: 4028082001259470

Чому не евакуювались?

Коти, яких годувала родина. Фото: особистий архів

Валерія розповіла, що 24 лютого вона працювала в нічну зміну, та коли відбулися перші прильоти, спочатку навіть не зрозуміла що це, тільки сильно злякалась:

Головне питання, чому молоде подружжя не евакуювалися з Бахмута. Валерія зізналась, що коли вони були готові їхати, було вже запізно:

«‎Коли можна було спокійно виїхати була робота, ми не могли просто взяти та поїхати. А коли зачинились і наші магазини було пізно. У тому сенсі, що грошей немає, родичів немає, роботи теж немає, тому залишилися, бо тут є хоч свій кут».

Повертатись не будуть

Валерія запевнила, що повертатись в Бахмут пара точно не буде, але куди їхати після одужання, ще не думали. Зараз першочергового треба лікуватися, а потім знайти нове місце для життя.

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Пораненому захиснику з Бахмута потрібна допомога

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Бахмут – одне з найдавніших міст Донеччини. Але досі між істориками, краєзнавцями точаться суперечки щодо справжнього часу й обставин заснування міста. Коли ж насправді виникло постійне поселення на місці сучасного Бахмута і хто були його перші жителі – докладно розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. Відкривайте справжню історію Бахмута і перевіряйте себе у тесті.

Дізнайтесь, чому Бахмут був і є українською територією — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Історія Бахмута

У більшості довідників та енциклопедій першої половини ХІХ ст. заснування Бахмута датується початком XVIII століття і пов’язується з відкриттям і початком розробки соляних джерел на території сучасного міста. Натомість у ХХ ст. поширилася й стала панівною думка, що місто Бахмут походить від Бахмутської сторожі XVI ст. На цьому ґрунтується й офіційна дата заснування міста – 1571 рік.

У XVI столітті по річці Сіверський Донець пролягав умовний кордон між Московською державою і Кримським ханством. Його правий берег, де наразі розташоване наше місто, так і називався в тогочасних документах – кримською стороною. Втім, по обидва боки кордону розлягалося Дике Поле – безмежний незаселений простір, де з одного боку кочували кримські й ногайські татари, а з іншого проникали загони козаків із Запоріжжя, Дону й Сіверщини у пошуках «козацького хліба» – військової здобичі.

Кримські татари майже щороку чинили грабіжницькі походи до населених земель Великого князівства Литовського (потім Речі Посполитої) та Московської держави – країн, між якими на той час були розділені українські землі. Обидві держави намагалися давати опір татарським набігам, утворюючи прикордонну службу, і залучали до охорони кордонів українських козаків. Так у 1572 році в Речі Посполитій з’явилося українське реєстрове козацтво. А в московській державі приблизно в цей час бачимо козаків із Сіверщини (севрюків) у складі прикордонної сторожової служби.

Яку сторожу застував іван грозний

У 1846 році вийшла друком книга російського історика Івана Бєляєва «О сторожевой, станичной и полевой службе на Польской Украине московского государства…», у якій докладно описана організація прикордонної служби московської держави у XVI столітті. Саме тут вперше серед істориків була згадана загадкова Бахмутська сторожа.

За часів царювання в москві івана Ггозного (1533 – 1584) на степовому кордоні було утворено декілька сторожових ліній для охорони від татарських нападів. У січні – лютому 1571 року в Москві був зібраний з’їзд прикордонників, який мав переглянути організацію прикордонної служби, щоб зробити її більш ефективною. З’їзд виробив “приговор” – своєрідний устав прикордонної  служби, в якому були детально розписані місця розташування прикордонних застав (сторож), маршрути розвідувальних загонів (станиць), обов’язки сторожів і станичників.

Крайньою на степовому кордоні була лінія з шести донецьких сторож (Коломацька, Обишкінська, Балаклійська, Ізюмська, Святогірська й Бахмутська, а також Айдарська – пізніше облишена, оскільки лежала осторонь від звичайних шляхів татарських набігів). Шоста, Бахмутська сторожа знаходилась “усть Черного Жеребца”, тобто в місці впадіння в Донець його лівої притоки – Чорного Жеребця. Навпроти, з правого боку в Донець впадає річка Бахмут, яка й дала назву сторожі.

Чи було в сторожі постійне поселення

Сторожа являла собою невеликий (з шести чоловік) кінний спостережний загін, який мав об’їздити дозором визначену ділянку кордону довжиною в кілька десятків верст на лівому (московському) березі Дінця. Сторожі мали спостерігати за кордоном і сповіщати царських воєвод у прикордонних містах про прихід татарських загонів. Отримавши тривожну звістку, царський уряд збирав військо для відсічі ворогу. Суворі правила прикордонної служби вимагали від сторожів розташовуватися на місцевості приховано, навіть не розводити вогонь на одному місці двічі, щоб не привернути  увагу ворога. Звісно, ні про які укріплення або постійні поселення сторожів на степовому кордоні не йшла й мова.

Але й ця тонка мережа спостережних загонів на пограниччі проіснувала недовго. Вже в 1587 році через напади “черкас” (свавільних українських козаків) Донецькі сторожі вирішено було скасувати, замінивши їх станицями – кінними загонами по 12 чоловік, які здійснювали розвідувальні рейди на “урочні місця”, де раніше стояли сторожі. А в часи російської Смути початку XVII століття прикордонна служба московської держави занепала, так що від прикордонних міст Путивля й Рильська, виїздили тільки “ближні” сторожі, не далі як за 15-20 верст.

Територія Бахмута у ХVII столітті

А в Придінців’ї в цей час поширився вплив українського козацтва. У середині XVII століття тут діяли свавільні козацькі загони Васька Рябухи, Семена Забузького, Григорія Торського. У складі одного з таких загонів вперше згадується Іван Богун – пізніше відомий козацький полковник, соратник Богдана Хмельницького.

У другій половині XVII століття розпочалося масове переселення з Правобережної та Лівобережної України на землі колишнього Дикого Поля, де утворилися козацькі полки Сумський, Охтирський, Харківський, Острогозький, а в 1685 році – найпівденніший з них Ізюмський. Разом вони склали новий історичний регіон – Слобідську Україну. З часом заселення перейшло на правий берег Дінця, й до складу Ізюмського полку ввійшли нові укріплені поселення: Маяки, Тор (теперішній Слов’янськ), Райгородок.

Наприкінці XVII століття торський козак Омелян Бирюков відкрив соляні джерела на річці Бахмут, довкола яких невдовзі з’явилося поселення козаків-солеварів. Про це через тридцять років писали місцеві жителі до Сенату, пригадуючи час і обставини заснування міста. Близько 1703 року збудована невеличка дерев’яна фортеця, приписана потім разом із її мешканцями до Ізюмського слобідського козацького полку. Саме це й було початком історії постійного поселення на місці сучасного Бахмута.

Отже, наше місто було започатковане внаслідок  української народної колонізації, а не за велінням згори. А 1571 рік в історії краю позначився лише реформою сторожової служби московської держави  за часів царя івана грозного.

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмутська цегла з літерою “П”: як з’явився завод Паланта
• “Не маса, а актив”: як донецькі ультраси прокладали шлях до українізації регіону
• Палац Культури у Часів Ярі: якою була історична споруда

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні з 2 жовтня 2025 року набули чинності нові Правила, які дозволяють мобільним операторам блокувати спам-дзвінки. Тепер користувачі можуть повідомляти про рекламні виклики, на які не давали згоди, а оператори зобов’язані перевіряти такі номери та, за необхідності, блокувати їх.

Куди звертатися, якщо вам дзвонять шахраї, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Спам-дзвінки: куди звертатися

З 2 жовтня в Україні діють нові Правила, які дозволяють мобільним операторам блокувати номери, що розсилають спам-дзвінки без згоди користувачів, повідомляє Мінцифри.

Українці тепер можуть повідомляти про підозрілі номери трьома способами:

1) Звернутися до свого мобільного оператора:

• Vodafone: у застосунку або за номером 111 / 0 800 400 111 (в Україні) чи +380 (50) 400 111 (у роумінгу);
• Kyivstar: у застосунку або за номером 466 / 0 800 300 466 (в Україні), 105466# (у роумінгу);
• LifeCell: у застосунку або за номером 5433 / 0 800 20 5433 (в Україні), +380 (63) 5433 111 (у роумінгу).

2) Подати скаргу на гарячу лінію Уряду за номером 1545.

3) Звернутися до Національної комісії з регулювання електронних комунікацій (НКРЕКП) через спеціальну форму на сайті.

Як оператори визначатимуть спам-номер?

Після отримання скарги на номер оператор проведе перевірку. Якщо номер відповідає щонайменше двом із нижче наведених критеріїв, він може бути заблокований:

• виклики здійснюються без комунікації;
• середня тривалість дзвінків за 7 днів менша ніж 60 секунд;
• понад 50% дзвінків — на різні номери;
• на номер неможливо передзвонити;
• під час виклику відтворюється записане повідомлення;
• є скарги від абонентів;
• кількість вхідних дзвінків, які не завершуються розмовою, становить менш ніж 5% від усіх дзвінків;
• номер використовується лише для дзвінків, без SMS або інтернету.

Нові правила мають зменшити кількість рекламних і шахрайських дзвінків, які останніми роками стали масовою проблемою для українців.

До теми:

Як зв’язатися з оператором Київстар: можливі варіанти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!