До редакції Бахмут.IN.UA регулярно звертаються мешканці регіону та евакуйовані українці, чиї родичі опинилися на фронті. Нерідко ці люди не можуть зв’язатися зі своїми чоловіками, батьками, братами й не розуміють, що робити в такій ситуації.

Саме тому наша редакція вирішила дізнатися, чи існує в Україні алгоритм пошуку зниклих безвісти і перед якими труднощами постають родичі таких військовослужбовців.

Пошук зниклих безвісти військових

В Офісі президента за підтримки Ради Європи в рамках проєкту “Подальший розвиток соціальних прав людини в Україні” розповіли про виплати та гарантії для постраждалих під час виконання службових, трудових, а також професійних обов’язків. Окрім того, з’явився алгоритм отримання виплат для сімей загиблих.

У документі розписали кроки для різних категорій постраждалих через війну: від військовослужбовців, травмованих, поранених на передовій — до їхніх сімей, дітей, працівників виробництв та волонтерів. Також не обійшли стороною цивільних, які постраждали від регулярних бомбардувань.

Інструкція передбачає звернення по фінансову компенсацію від держави рідним різних категорій населення. За посиланням можна ознайомитись з умовами, необхідними документами та розміром виплат у кожному окремому випадку. Такі звернення мають бути підкріплені відповідною довідкою про причину смерті за результатами експертизи.

У разі, якщо через активні бойові дії товариші по службі поховали солдата на місцевості; останки загиблого знаходяться на окупованій території та в інших випадках, коли доступу до тіла немає, виплат можна не чекати. Принаймні, доки місцевість не перейде під контроль України, а тіло військовослужбовця/виці знайдуть, ідентифікують і підтвердять причину смерті.

Що можна зробити у разі зникнення людини, розповіла Олена Береза, голова Широківської філії державного порталу Безоплатної правової допомоги. За її словами, якщо є підозри про смерть чи потрапляння військового в полон, потрібно повідомити про це правоохороні органи. Таким чином можна зафіксувати факт звернення. Надання всієї інформації про останнє спілкування з солдатом, його оточення та місцезнаходження надалі допоможе під час розшуку.

За необхідності родичі можуть скласти тест ДНК, щоб пізніше ідентифікувати тіло загиблого. Такий варіант не допоможе доставити його останки на підконтрольну територію до закінчення війни чи звільнити зниклого з полону. Але звернення до поліції, за словами юриста, спростить багато процедур. Зокрема отримання фінансової компенсації від держави.

Крім того, Береза ​​радить звернутися до місцевого підрозділу спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, а також до Уповноваженого з прав людини. Ця посада передбачає доступ до всієї інформації про постраждалих, загиблих і полонених українців.

Якщо солдат потрапив у полон або його місцезнаходження невідоме, можна подати запит до Державного інформаційного бюро. Гаряча лінія за номером 16 48 працює кожного дня, цілодобово. Для зручності навіть є Telegram-бот, запити у якому обробляються з 09:00 до 23:00.

Ще одним варіантом можна вважати Центральну агенцію розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста. Заявка саме сюди дає певні переваги, оскільки організація працює й на території росії. Зв’язатися можна за номерами: +41 (22) 730 3600 та +380 (80) 030 0155.

Пошуком зниклих військових також займається Об’єднаний центр при Службі безпеки України, зв’язатися з ними можна цілодобово за телефонами +380 (67) 650 8332 та +380 (98) 087 3601. Також подати запит на пошук інформації про військового варто за гарячою лінією МВС (+380 (89) 420 1866). У міністерстві, окрім іншого, нададуть психологічну підтримку та розкажуть про права рідних військовослужбовців.

Трапляються й випадки, коли військова частина, де служив родич, не реагує на звернення. З такою проблемою зіткнулася і жінка, яка звернулася до волонтерів з благодійного фонду Олексія Оскера. У таких ситуаціях українцям радять скаржитись на електронну пошту Міністерства оборони ([email protected]), Урядову гарячу лінію за номером 15 45 або звернутись до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Пошук зниклих військових за допомогою волонтерів

Благодійний фонд Олексія Оскера офіційно працює ще з 2020 року. Це команда з семи людей, яких у народі прозвали “волонтерською сімкою”. Після повномасштабного вторгнення вони одні з перших доставляли фури з продуктовими наборами до Миколаєва, Чернігова та Сумської області. Вже на 2-й день після звільнення від окупації активісти допомогли громаді Іванкова на Київщині їжею та ліками. Вони ж організували евакуацію людей із Гостомеля у співпраці з ЗСУ та місцевою теробороною.

З моменту свого заснування фонд відправив близько 10 тисяч посилок із гуманітарною допомогою, а зараз збирає кошти на закупівлю спеціалізованого обладнання та машин для військових. Крім того, волонтери намагаються допомогти українцям знайти загиблих та полонених родичів серед військовослужбовців. І, хоча фонд не займається цим професійно, часто активісти все ж таки мають доступ до значно більшого масиву інформації, ніж прості українці.

Так, одна з останніх подій у волонтерському об’єднанні — звернення старенької матері бійця 56-ї бригади. Начебто у військкоматі стверджують, що хлопець зник безвісти, проте не збираються проводити жодних розслідувань. Українка самостійно знайшла відео з іншого підрозділу, де впізнала сина, але командири з’єднання заперечують цю інформацію.

Примітно, що телефон зниклого військового ще активний, зв’язок регулярно вмикають. Під час останнього звернення жінки до командира підрозділу той іронічно порадив їй звернутися до президента. Як ми написали вище, для вирішення таких проблем та покарання відповідальних осіб українцям рекомендують звертатися до Міноборони, на Урядову гарячу лінію чи до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

За його словами, волонтери прагнуть звернути увагу на відсутність міжвідомчої роботи та контакту з людьми у цьому напрямку. Не маючи альтернатив, безліч рідних військовослужбовців звертаються до блогерів-мільйонників, які вимагають непідйомні суми за поширення даних про розшук або надання ресурсів з інформацією стосовно зниклого.

Оскер розповідає, що абсолютна більшість тих, хто до нього звертається, вже “пройшли дев’ять кіл пекла”. Тобто подавали заяви до різних спеціалізованих органів, писали листи омбудсменам, президенту, до Верховної Ради. Але в результаті все одно приходять за допомогою до волонтерів.

За його словами, знайти живих військових у шпиталі або в полоні досить легко: рано чи пізно на оголошення відгукується хоча б один з тих, хто контактував із розшукуваним. Однак, якщо справа стосується загиблого, то шанси зводяться до нуля.

Ще одна перешкода, яка часто заважає у пошуку — хаотичний розподіл солдатів. Так, якщо військовий вирушав на фронт у певному підрозділі чи батальйоні, то його можуть без попередження чи навіть документального доказу перевести на зовсім інше з’єднання. Деякі призовники взагалі числяться у територіальній обороні, а в інших у військовому квитку порожні рядки. Оскер запевняє: таке відбувається повсюдно й офіцери нічого не роблять, щоб якось систематизувати дані.

Чи можливо знайти зниклих військових в Бахмуті

Як ми вже писали вище, до редакції Бахмут IN.UA також регулярно надходять запити на інформацію про зниклих військовослужбовців. На початку повномасштабного вторгнення це відбувалося частіше. Зараз, вірогідно, люди організували стійкі ком’юніті та продовжують пошуки за допомогою набутих контактів.

Річ у тому, що кінцеві інформатори одні й ті самі: місцеві відділення поліції, госпіталі, волонтери, що працюють на місцях, товариші по службі зниклих та їх знайомі. Щоразу список тих, хто контактує з розшукуваним, відрізняється, тому ниточку можна виявити в найнесподіваніших місцях.

Наприклад, відомий у Бахмуті фермер та волонтер Олександр Хайнус волею долі також почав допомагати деяким рідним військових, хоча не зобов’язаний цього робити. В такі моменти відчутну роль у його діяльності відіграє власна база контактів у госпіталях по окрузі, серед місцевих жителів і навіть військових. Знайти зниклого йому вдалося лише раз, проте військовий так і не передзвонив дружині.

Крім того, журналісти звернулися до голови відомої у нашому місті волонтерської організації “Бахмут Український” Віктора Зіпіра. Він розповів, що не має необхідної кількості контактів і часу для допомоги родичам зниклих військових. Однак йому продовжують регулярно надходити дзвінки з подібними проханнями від зневірених українців. Бахмутські активісти не чули й про спеціальні організації з пошуку військовослужбовців, що працювали б на території регіону. Найчастіше інформація передається ланцюжком і, якщо пощастить, доходить до однієї зі сторін.

Також ми поговорили з військовим медиком із позивним Док, чиї особисті дані не розкриваємо з міркувань безпеки. Він стверджує, що цивільні рідко звертаються до нього під час пошуку зниклих, проте він обізнаний зі стандартами, які зараз використовуються в українській армії.

За словами Дока, кожен військовослужбовець повинен мати жетон, де вказано його дані. Зокрема, повне ім’я, група крові та порядковий номер. Зазвичай до завершення розслідування щодо кожної окремо взятої загибелі родичам не повідомляють про факт смерті військового.

Ще один важливий факт, який заважає ідентифікувати поранених та загиблих: коли підрозділ вирушає на завдання, жетон знімають заради власної безпеки. Так, якщо високопоставлений військовослужбовець потрапив у полон, він може видавати себе за рядового солдата і цим врятувати собі життя. Але знайти його потім буде значно складніше. 

Як зниклих військових шукають родичі

Ольга шукає чоловіка вже п’ять місяців. Вона знає лише, що востаннє він виходив на зв’язок у Попасній. Жінка розповідає, що планомірно зверталася до всіх відомств, які ми перерахували на початку матеріалу, писала листи до омбудсмена, у вищі ешелони влади та “не ходила хіба що до ворожок”. Однак зрештою почала шукати самостійно: додавалася до груп таких самих жінок, шукала в соцмережах усіх, хто міг бачити її чоловіка або якось з ним контактувати.

Також вона писала в місцеві чати. Це справді могло б спрацювати з огляду на те, що окупанти забороняють ритуальним службам ховати чи навіть прибирати з публічних місць тіла українських військових. Тобто при збігу обставин за допомогою уважного жителя Попасної можна хоча б впізнати тіло коханого та припинити пошуки. Проте виявилося, що більшість учасників чату – мешканці міста в евакуації. Ті ж, хто залишається на місці, здебільшого не мають зв’язку із зовнішнім світом.

Ще один знайомий розповів Ользі, що близько двох місяців тому тимчасово приїхав до Попасної, щоб перевірити цілісність свого будинку. Виявилося, що у нього просто на подвір’ї лежало і вже заросло травою тіло українського військовослужбовця. Містом багато таких тіл: під завалами, зарослі травою або взагалі з’їдені собаками.

За словами жінки, за час пошуків вона вже достатньо чула і про аферистів. Люди запевняють зневірених українців, що знають місце розташування їхніх рідних й вимагають за інформацію гроші, пояснюючи це своїм фінансовим становищем під девізом “та й ви мене зрозумійте”. Після отримання коштів шахраї закономірно перестають виходити на зв’язок. Якщо жертва не хоче йти на контакт, її обнадіюють різними деталями про місцезнаходження або стан зниклого. Крім того, регулярно з’являється інформація про те, що частину полонених не вносять в базу, а вивозять на територію росії та використовують як безкоштовну робочу силу. У такому разі знайти зниклого практично неможливо.

За версією правоохоронних органів, слова яких наводить жінка, інформацію про загиблих навмисно не розкривають до останнього. Родичів повідомлять лише, якщо достеменно відомо, що військовий у полоні. У разі загибелі рідні дізнаються про це після закінчення розслідування, при цьому отримуючи інформацію про місцезнаходження тіла та точну причину смерті.

Якщо у них недостатньо інформації, щоб говорити точно, чи є якісь дані, які не можна говорити, то вони й не скажуть. Відкрито визнають, що є наказ згори розповідати родичам військового якнайменше. Нібито через те, що цю інформацію якось може використати ворог. Тому багато хто дізнається про смерть чоловіка, батька, сина чи брата лише після закінчення війни,

Ольга // жінка зниклого військового

Читайте також:

• Чому рф має успіхи поблизу Часів Яру: пояснення DeepState
• “Ворог хоче взяти Часів Яр, аби показати свої досягнення”, — пресофіцер 26-ї артбригади
• Росіяни атакують на флангах Бахмута: мапа боїв

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На території російської федерації помер 71-річний Віктор Демченко з Донеччини, якого утримували в СІЗО. Чоловіка звинувачували у тому, що він, нібито, “займався шпигунством” та “брав участь в терористичній спільноті”.

Про це повідомила російська правозахисна організація “Меморіал”.

Українці в російських тюрмах

Як зазначають представники організації, про українця Віктора Демченко відомо дуже мало. Він народився в 1952 у місті Моспіно, яке з 2014 року тимчасово окуповане. Про сім’ю арештанта немає інформації.

Кримінальна справа за статтями про “шпигунство”, “участь у терористичній спільноті” і “незаконне зберігання зброї або боєприпасів” з’явилася наприкінці серпня 2023 року. Її обставини також невідомі. Відтоді відбулося 7 засідань по суті. Ймовірно, що саме ув’язнення проходило в СІЗО Ростовської області.

Обставини смерті невідомі. Однак, пропагандисти повідомили, що Демченко помер нібито в тюремній лікарні від інсульту 31 грудня.

Скільки українців у полоні

За інформацією Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на листопад 2023 року, у в’язницях на території росії перебувають 4 337 українців, серед яких 3 574 особи — це військові, а ще 763 — цивільні.

В той же час, як передає Суспільне, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявляв про те, що за час повномасштабної війни зникло 25 тисяч цивільних українців.

Читайте також:

• АТБ впроваджує подвійні цінники в рублях та гривнях: чи правда це
• Готуються до оборони: росіяни створили гігантський поїзд на Донеччині
• Ситуація в районі Часів Яру стає напруженішою — DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупаційні війська рф продовжують масовані атаки на Бахмутському напрямку. Загарбники намагаються відбити раніше втрачені позиції в напрямку Іванівського. Окрім того, війська рф збільшують інтенсивність штурмів: тиснуть поблизу Богданівки, Кліщіївки, Веселого та Спірного.

Про це повідомляє військовий журналіст Богдан Мірошников.

Бої під Бахмутом

Кореспондент зауважив, що окупанти продовжують спроби просунутись на західних та південних околицях Бахмута. Водночас ЗСУ в складних умовах утримують свої позиції.

Він додав, що західніше Хромового було кілька невдалих спроб ЗСУ контратакувати. За його словами, ситуація на північному фланзі Бахмута теж залишається складною.

“У районі Веселого без змін. До Виїмки окупантам ще дуже далеко, і наразі вони про неї можуть тільки мріяти. Біля Спірного ворог просунувся на 100 метрів”, — підсумував Богдан Мірошников.

Генеральний штаб повідомив, що 7 лютого на Бахмутському напрямку ЗСУ відбили 8 атак окупантів неподалік Іванівського та Кліщіївки.

Раніше ми писали, що ЗСУ контратакують біля Кліщіївки та мають успіхи на південь від Бахмута.

Читайте також:

• Сили оборони відкинули росіян від Іванівського: де закріплюються окупанти
• “Титанічна робота особового складу”, — військовий 92-ї ОШБр розповів про просування під Бахмутом
• “ЗСУ захопили позиції росіян поблизу Кліщіївки”, — полковник НГУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!