9 колядок на Різдво: святкові пісні для всієї родини

Палій Катерина 16:00, 13 Грудня 2024
Шопка / фото, Pexel

Різдво — час святкового настрою, тепла та чудес, і одна з найкращих традицій цього
свята — це співати колядки. Ми підготували добірку з 9 популярних та душевних
колядок, які принесуть у ваш дім атмосферу Різдва та об’єднають усю родину в
святкових піснях.

Цю добірку колядок було складено на основі традиційних українських святкових пісень,
які передаються з покоління в покоління, а також за матеріалами фольклорних
збірників та пісенних архівів, що зберігають народну спадщину України.

“Нова радість стала”, текст колядки

Ця колядка — одна з найпопулярніших в Україні, що оспівує народження Ісуса Христа.
Текст пісні вважається давнім, а її мелодія стала улюбленою в багатьох поколіннях
українців. Колядка символізує радість Різдва та велике диво народження Спасителя.

***

Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

“Добрий вечір тобі”, текст колядки

Святковий стіл / фото Вікіпедія

Весела та жива колядка, яка є невіддільною частиною святкових традицій. Пісня
запрошує до святкування, з радісними побажаннями та колядками на порозі. Вона є
важливим елементом на Різдво, коли зустрічаються родини і друзі, щоб відсвяткувати
прихід свята.

***

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той другий празник – Святого Василя, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!”.

“Бог предвічний народився”, текст колядки

Ця колядка, з глибоким духовним змістом, оспівує народження Ісуса та велике чудо,
яке змінило світ. Її мелодія сповнена величі, а слова закликають до роздумів про
важливість цього святого моменту. Вона має давню історію і є однією з класичних
пісень на Різдво.

***

Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.

В Вифлеємі народився:
Месія, Христос наш
І Пан наш, для всіх нас
Нам народився.

Ознаймив се Ангел Божий:
Наперед пастирям,
А вчера звіздарям
І земним звірям.

Діва Сина як породила,
Звізда ста, де Христа
Невіста Пречиста
Сина зродила.

Тріє цари несуть дари
До Вифлеєм міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.

Звізда їм ся об’явила
В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі

Їм ознаймила:
– Тріє царі, де ідете?
– Ми ідем в Вифлеєм
З желанєм, спокоєм
І повернемся.

Іншим путем повернули,
Погану, безстидну,
Безбожну Іроду
Не повідали.

Йосифові Ангел мовить:
– З Дитятком і з Матков,
З бидлятком, ослятком
Най ся хоронить.

“Слава Богу!” заспіваймо,
Честь Сину Божому
І Пану нашому
Поклін віддаймо.

“Щедрик”, текст колядки

Щедрик, марка присвячена колядці / фото Вікіпедія

“Щедрик” — одна з найвідоміших українських колядок у світі, відома завдяки чудовій
мелодії, створеній Миколою Леонтовичем. Оригінальний текст був перероблений для
міжнародної аудиторії, і сьогодні пісня стала символом української культури,
впізнаваною навіть за межами України.

***

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Та й почала щебетати,
Ґазду з хати викликати.

Вийди, вийди, ґаздо, з хати,
Маєш радість коло хати.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Вже приходить Меланочка.

Меланочка з Коломиї
Лагу мастить, припіч миє.
Лагу мастить, припіч миє,
Їсти зварить, ще й накриє.

Зварить їсти та нап’ється,
Та до міста поведеться.
Меланочка в місті пила,
Сухий фартух замочила.

Повій, вітре буйнесенький,
Суши фартух тонесенький.
Меланочка наша, наша
Та спіймала в руки пташа.
Співаючи, заблудилась,
В чистім полі загубилась.”

“Ой, хто, хто Миколая любить”, текст колядки

Ця колядка стала популярною завдяки святу Святого Миколая, який є символом добра,
милосердя і подарунків для дітей. Пісня приносить радість і захоплення дітлахам,
оскільки вони вірують, що саме Миколай приносить їм подарунки на ніч.

***

Ой, хто, хто Миколая любить,
А ще хто йому вірно служить,

Тоді, святий Миколай,
На всякий час помагай.

Святий Миколай.
Марія сина спородила,
Всіх анголів до себе созвала.
Стали думать і гадать,
Яке йому ймення дать.
Святий Миколай.

Дать йому йм’я пресвятого Петра,
Дать йому йм’я пресвятого Петра.
Вона його не злюбила,
Всіх анголів засмутила.
Святий Миколай.

Дать йому йм’я пресвятого Павла,
Дать йому йм’я пресвятого Павла.
Вона його не злюбила,
Всіх анголів засмутила.
Святий Миколай.

Дать йому йм’я пресвятого Йвана,
Дать йому йм’я пресвятого Йвана.
Вона його не злюбила,
Всіх анголів засмутила.
Святий Миколай.

Дать йому йм’я Ісуса Христа,
Дать йому йм’я Ісуса Христа.
Вона його возлюбила,
Всіх анголів благословила.
Святий Миколай.”

“Тиха ніч”, текст колядки

Міжнародна класика, яка стала символом Різдва у багатьох країнах світу. Пісня,
написана в Австрії, є універсальним гімном святкової ночі, що наповнює серце миром і
спокоєм. В Україні також стала популярною завдяки своїй ліричній і спокійній мелодії,
яка створює атмосферу Різдва.

***

“Свята ніч, тиха ніч!
Ясність б’є від зірниць,
Дитинонька Пресвята,
Така ясна, мов зоря,
Спочиває в тихім сні.

Свята ніч, тиха ніч!
Гей, утри сльози з віч,
Бо Син Божий йде до нас,
Цілий світ любов’ю спас,
Витай нам святе Дитя!

Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б’є,
В людськім тілі Божий Син.

Прийшов нині в Вифлеєм,
Щоб спасти цілий світ.”

“Різдво Христове”, текст колядки

Фігурка маленького Ісуса Христа є символом Різдва / фото ілюстративне, Pexel

Ця колядка є символом святкування Різдва і є в багатьох народних варіантах. Вона
глибоко оспівує народження Ісуса і закликає до єдності, добрих справ і миру. Колядка
має потужний символічний зміст і часто звучить в церквах і на святкових службах.

***

“На Різдво Христове ангел прилетів,
Він летів по небі, миру возвістив:
“Всі люди радійте, в цей день торжествуйте,
Святеє Різдво!

Я лечу від Бога, радість вам приніс,
Що в вертепі біднім Христос народивсь.
Скоріш поспішайте, младенця стрічайте,
Нарожденого.

Пастухи в печеру раніш всіх прийшли,
І тут Божу Матір з Господом знайшли.
Стояли, співали, Христа прославляли,

Ще й Матір Його.
Волхви як узріли ясную зорю,
Пішли, поклонились младенцю-Христу,
Богу поклін дали, дари Христу дали
Ладан, смирну й золото.

А Ірод проклятий про Христа узнав,
Взяв і на младенців вояків наслав.
Дітей порубали, мечі притупили,
А Христос в Єгипті був.

Ми всі нагрішили, Спасе, пред Тобой,
Ми всі люди грішні – ти один святий.
Прости согрішення, даруй визволення
В день Твого рождення.

“Небо і земля”, текст колядки

Ця колядка є однією з найпоширеніших в Україні і часто звучить під час Різдва,
оспівуючи народження Ісуса Христа та радість, яку воно принесло на землю.

***

Небо і земля нині торжествують,
Ангели, люди весело празднують.
Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царіє витають,
Поклін віддають, пастиріє грають,
“Чудо, чудо!” повідають.

Во Вифлеємі весела новина:
Пречиста Діва породила Сина!
Слово Отчеє взяло на ся тіло:
В темностях земних сонце засвітило.

Ангели служать свойому Королю
І во вертепі творять Його волю.
Три славні царі зі сходу приходять,
Ладан і смирну, золото приносять.

Царю і Богу тоє офірують,
Пастирі людям все розповідують.
І ми рожденну Богу поклін даймо,
“Слава во вишних” Йому заспіваймо.”

“Пречистая Діва”

Колядка прославляє святість Діви Марії, яка народила Сина Божого, та закликає всіх
людей віддати поклін новонародженому Ісусу і славити Його чистими серцями. Вона
має глибокий духовний зміст і часто звучить під час Різдвяних святкувань, зокрема на
Святвечір, коли віруючі звертаються до Спасителя із молитвою, щиро прославляючи
Його народження.

***

“Пречистая Діва Сина породила
Так рано, так рано раненько,
Радуйся земленько,
Бо Христос ся народив.

Ангели співають, пастирям звіщають:
Слава!
Слава на небі, а спокій на землі,
Всім людям спасенє.

І Пастирі спішно, біжать утішно,
Щоб Христа,
Щоб Христа витати і поклін віддати
В вертепі на сіні.

А за блеском зорі ідуть в покорі
Три царі,
Три царі, звіздарі і приносять дари
Христови в офіру.

І ми також нині Ісусу Дитині
Поклін всі,
Поклін всі віддаймо і прославляймо
Щирим, чистим серцем.

Колядки — це не лише пісні, це частина української культури та вірувань. Вони
символізують надію, радість і благословення для людей. Співати колядки на Різдво —
це акт благословення, бажання миру і щастя в родинах та навколишньому світі.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Евакуація на Донеччині: чи були випадки примусового вилучення дітей після нового закону

Валентина Твердохліб 18:00, 11 Березня 2026
евакуація
Евакуація дітей працівниками поліції / фото відділ комунікації поліції Донецької області

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. На сьогодні на територіях, де оголошена примусова евакуація, залишаються понад 100 дітей, 16 з яких — у зоні активних бойових дій. Примусова евакуація триває у чотирьох громадах Донеччини.

Скільки дітей лишаються в населених пунктах, де оголошена примусова евакуація, та чи були випадки примусового вилучення дітей з родин, під час брифінгу розповіла Юлія Рижакова — начальниця Служби у справах дітей.

Скільки дітей залишаються на Донеччині, дані на березень 2026 року

Станом на 11 березня в Донецькій області залишаються проживати 11 224 дітей. Наразі примусова евакуація дітей триває у чотирьох громадах області. Є діти і в зоні активних бойових дій, а саме в місті Дружківка. Загалом у семи населених пунктах, де оголошено обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб, перебувають 117 дітей.

На сьогодні діти залишаються в таких громадах, де оголошена обов’язкова евакуація:

  • Дружківська міська громада, місто Дружківка — 16 дітей (16 сімей);
  • Андріївська сільська громада, село Сергіївка — 26 дітей (18 сімей);
  • Миколаївська міська громада — 57 дітей (41 сім’я);
  • Святогірська міська громада — 18 дітей (11 сімей).

Протягом двох минулих тижнів з населених пунктів, де оголошена примусова евакуація, вивезли 131 дитину.

Чи були випадки примусової евакуації дітей

2 березня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 4779-IX, який передбачає зміни щодо евакуації дітей із зон активних та можливих бойових дій. Закон передбачає, що поліція може вилучати дітей з родин, які перебувають у зоні бойових дій і батьки яких відмовляються від евакуації. Далі вилучених дітей передаватимуть в органи опіки та пікування, де визначатимуть їхнє подальше місце проживання.

Начальниця Служби у справах дітей Донецької ОДА повідомила, що поки на Донеччині не було фактів вилучення дітей з родин. Причиною цього є те, що не розроблені підзаконні акти, які б регулювали цей процес.

“На сьогодні закон набрав чинності. Але ми розуміємо, що повинні бути створені підзаконні акти для того, щоб мати алгоритм та порядок дій, за яким ми будемо діяти. На сьогодні цей алгоритм дій не розроблений. На тому тижні нас збирали в Державній службі у справах дітей, де ми обговорювали можливі варіанти. Були запрошені всі прифронтові регіони, яких може стосуватися використання цього закону. Зараз все в розробці, і я думаю, що найближчий тиждень ще підзаконні нормативні акти не будуть розроблені. Допоки не буде порядку, ніхто нікого вилучати не буде. Ми, все ж таки, сподіваємось на те, що всі наші діти будуть евакуйовані разом з батьками”, — зазначила Юлія Рижакова.

Евакуація з Донецької області: контакти

Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Евакуація повністю безоплатна.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Я не хотів постійно жити у страху”: історія 19-річного хлопця, який вирвався з окупованої Херсонщини

Валентина Твердохліб 16:15, 11 Березня 2026
Олег після перетину українського кордону / фото надане героєм

19-річний Олег (ред. ім’я змінене з міркувань безпеки) днями перетнув кордон України з Білоруссю. Сюди він вирвався з рідної Херсонщини, яка чотири роки перебуває в окупації. Юнаку було всього 15 років, коли до його рідного населеного пункту зайшла російська армія. Окупаційна влада принесла нові закони, порядки і постійний тиск на тих, хто чинив опір. Ще будучи школярем, Олег вирішив, що не миритиметься з окупаційним режимом і мріяв про повернення до України. Після досягнення повноліття юнак став готуватися до виїзду.

Про своє життя в окупації і виїзд до України Олег розповів редакції Бахмут IN.UA.

Про довоєнне життя і початок повномасштабного вторгнення

Олег родом з Каланчацького району Херсонщини. Тут він мешкав разом з родиною і навчався у школі. До 2022 року юнак мав звичайне життя — навчався у школі, гуляв з друзями, вів соцмережі.

24 лютого 2022 року Херсонщина прийняла на себе удар окупантів. Населений пункт, у якому тоді мешкав Олег, став однією з перших мішеней російської армії. Спочатку його обстріляли “Градами”, а вже рано вранці ним їздили російські танки.

“Вночі 24 лютого я чомусь не спав, не хотілося. Дивився собі фільм на телефоні і ні про що не переживав. Я новинами тоді не цікавився, тому навіть не підозрював, що взагалі щось має бути. А о 4 ранку почув дуже сильні вибухи і свист ракет. Почав хвилюватися і побіг до батьків у кімнату. Ми сиділи там разом, одразу ж одягнулися, бо думали, що треба буде кудись їхати. А далі почалися сильні обстріли. Спочатку “Градом” накрили, а вже десь о 6 ранку до нас танки заїхали, почали всюди їздити, роздивлятися. Мабуть, вони шукали українських військових. Дивилися хто, може, лишився чи заховався”, — розповідає Олег.

Юнак розповідає, що місцеві жителі дуже негативно сприйняли окупацію. Перший час люди масово виходили на мітинги і виказували спротив, однак росіяни змогли придушити проукраїнське населення зброєю і погрозами.

“Те, що на Херсонщині хтось чекав росію — це брехня повна. В перші місяці ходили всі на мітинги. У маленьких селах їх не було, а саме в містах, тому ж Каланчаку, наприклад, були проукраїнські мітинги. І в Херсоні мітинги були, і танки зупиняли голими руками. Просто потім російські військові почали з автоматами на людей нападати, і всіх розганяли. Тому багато людей одразу виїхали, щоб це все не терпіти. Спротив справді був, але зараз, можливо тому що багато хто виїхав, здається, що в окупації нікого проукраїнського не лишилося”, — зауважив Олег.

Проукраїнський мітинг на Херсонщині / фото Віртуальний музей російської агресії

Як змінилося життя в окупації

Коли рідний населений пункт Олега окупували, навчання в школі стало неможливим. Юнаку та його однокласникам видали документи про дострокове закінчення 9 класу, оскільки проведення випускних іспитів було неможливе.

1 вересня 2022 року Олег був змушений піти на навчання в російську школу. До цього дітей примушували окупанти. Навчатися онлайн в українських школах було заборонено, а за прогули в російській школі батькам погрожували забрати дитину.

“Казали, якщо не підуть у російську школу, то до батьків прийдуть з органів опіки і вилучать дитину в інтернат. Ще був варіант вчитися в українській школі онлайн. Перший час, перші 2-3 місяці з вересня, до цього нормально ставилися. А потім почали за це карати. До дітей приходили перевіряти, чи навчаються вони в українській школі і чи не прогулюють вони російські. У мене був знайомий з окупації, він у російську школу не ходив. То до нього приходили військові і питали, чому він туди не ходить. А потім він через якийсь час виїхав”, — розповів хлопець.

У школах активно просували російські наративи. Також учнів змушували відвідувати пропагандистські заходи і брати в них участь. Паралельно з цим окупанти знищували українські символіку, як у навчальних закладах, так і на вулицях.

“Перші 2-3 місяці у школі все нормально було. Нам казали, що буде звичайне навчання просто за російськими стандартами. А потім почалась дуже сильна пропаганда: нав’язування ідеології росії, проводили так звані “уроки мужества”, уроки російської культури, історію росії почали нав’язувати. Також прибирали українську символіку зі школи і взагалі всюди — знаки, пам’ятники. Була пропаганда Дня перемоги. Нас змушували ходити на ці всі свята, одягатися у військову форму, виступати. Навіть якщо ти не хотів туди йти, то все одно змушували. Погрожували, що якщо не будеш брати участь, то в тебе будуть проблеми”, — розповів Олег.

уроки мужності
Уроки мужності в окупованих школах / фото росджерела

Зміни були відчутні і на побутовому рівні. Зменшився асортимент продуктів у магазинах та знизилась їх якість.

Також окупаційна влада намагалась домогтися більш лояльного ставлення мешканців, тому в перші місяці люди могли не платити за комунальні послуги. Та потім люди зіштовхнулись з російськими цінами і тарифами.

“Перші місяці з продуктами було дуже важко. Навіть звичайний цукор було важко купити. Його намагалися брати мішками, тому що в магазинах його не вистачало. Та і продукти там стали сумнівної якості, вони такі ж і зараз. А ще вони набагато дорожчі, ніж у Криму чи росії. Може націнка через експорт, може просто їм так вигідно, я не знаю. Загалом продуктів стало менше, асортимент не дуже великий. На рахунок послуг ЖКГ, то в перші місяці ми не платили ні за що. Нам сказали, що можна не платити. А потім ввели російські тарифи, поступово почали їх піднімати. Казка закінчилася, так би мовити”, — згадує хлопець.

Була на Херсонщині і примусова паспортизація. Юнак каже, ще спершу були люди, які за власним бажанням взяли російський паспорт. Це були ті, хто підтримували дії рф. З кінця 2022 року паспортизація стала примусовою. Олега змусили отримати паспорт у школі. Хлопцю сказали, що в разі відмови від документа російського зразка у нього будуть проблеми.

Про виїзд з окупації

Олег хотів виїхати з окупації ще з перших днів війни. Та він не міг цього зробити, оскільки був неповнолітнім. Коли хлопцю виповнилось 18 років, він серйозно задумався про виїзд. Каже, що мотивацією було бажання жити нормальне життя без страху і переховувань.

“Я просто хотів нормального життя без тиску, без пропаганди і без страху, що в будь-яку хвилину можуть прийти російські військові і кудись мене відвезти в невідомому напрямку. Мені просто набридло жити постійно у страху, що треба ховати телефон, ховати і видаляти переписки, шифруватися з друзями. Бо там були постійні перевірки, обшуки. А ще там нікому не можна було довіряти, особливо малознайомим людям. Бо спочатку це начебто бабуся як бабуся, гарна сусідка, а після 24 лютого вони вже пішла здавати тебе російським військовим. Були і такі люди, що до війни нормальні були, а після приходу росії зразу пішли на них працювати і здавати проукраїнських людей”, — каже Олег.

Виїзд із окупації був для хлопця надзвичайно складним. У знаки давалось те, що він мав проблеми з російським законом через підтримку України. Тому виїзд був ризиковим, оскільки в разі невдачі він міг отримати реальний термін за ґратами.

Маршрут юнака пролягав з Херсонської області до Криму, далі була москва, Мінськ і з Білорусі він потрапив в Україну через єдиний пункт пропуску. Олег вважає, що йому дуже пощастило пройти російський кордон без фільтрації, бо за нього вступився водій. Чоловік сказав, що автобус не буде чекати стільки часу одного пасажира, і це допомогло йому вибратись з росії.

Потрапивши до України, Олега дуже вразила доброзичливість людей і продукти, які колись були для нього звичними.

“Це, мабуть, дуже абсурдно, але тут така смачна “Фанта”. В окупації теж вона є, але звісно це не оригінальний напій, а російська пародія. У них там воно все несмачне, їжа якась прісна. Тому чомусь мене саме забутий смак “Фанти” вразив. А ще я запам’ятав доброзвичливість українських прикордонників. Тому що російські дуже грубі, якісь злі, ніби ображені на весь світ. А українські такі добрі, спокійні, запитували як я себе почуваю, чи все в мене добре, як я доїхав”, — розповів Олег.

По приїзду юнак успішно пройшов перевірку на українському кордоні і тепер починає нове життя. Каже, що має дуже велику підтримку від волонтерів. Залишившись без нічого, він отримав всю необхідну допомогу. Волонтери допоможуть йому і облаштуватися на новому місці.

“По приїзду мене поселили, дали поїсти, ліжко комфортне, душ. Видали різні пакети з гігієною, одягом, продуктами на перший час. Всі дуже доброзичливі і ніхто не каже, що я поганий, бо з окупації виїхав. Ніхто не каже, що я якийсь колаборант, зрадник, навпаки всі ставляться зі співчуттям і розумінням. Далі планую їхати в Київ, де мені має допомогти волонтерська організація, яка якраз допомагала і виїхати. Мені мають знайти житло на перший час, можливо навіть і роботу, та пропонують інші послуги підтримки, наприклад, психолог, адаптація, навчання, оформлення грошових виплат, як ВПО. А ще у планах зустрітися зі своїми друзями, яких я не бачив 4 роки, живучи в окупації”, — ділиться планами Олег.

Тим, хто досі живе в окупації, але хоче виїхати, Олег радить зважити всі ризики і намагатися виїхати. Але це рішення потрібно ухвалювати виважено і прискіпливо продумати кожен крок.

“Скажу так — життя одне. Тому зараз, поки є можливість, треба намагатися виїжджати. Я думаю, що рано чи пізно росіяни закрутять гайки і вже ніяк звідти не виїдеш. Взагалі це ризиковано. Я виїхав під великим ризиком і не кажу, що гарантовано всі так зможуть виїхати, особливо в кого судимість. Мені правда дуже пощастило. Я не хочу наражати людей на небезпеку своїми порадами, але я й не хочу, щоб вони лишалися в окупації. Тому нехай самі вирішують: їхати чи ні. Тут треба морально бути готовим до ризиків. Особисто я морально був готовий до того, що в будь-яку хвилину мене можуть забрати і відвезти у в’язницю. Це був шлях без права на помилку”, — каже Олег.

Раніше редакція публікувала історію В’ячеслава Муністера — донеччанина, який виїхав з Донецька після 10 років окупації. Читайте її за покликанням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

евакуація

Евакуація на Донеччині: чи були випадки примусового вилучення дітей після нового закону

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. На сьогодні на територіях, де оголошена примусова евакуація, […]

Важливо

“Я не хотів постійно жити у страху”: історія 19-річного хлопця, який вирвався з окупованої Херсонщини

19-річний Олег (ред. ім’я змінене з міркувань безпеки) днями перетнув кордон України з Білоруссю. Сюди він вирвався з рідної Херсонщини, яка чотири роки перебуває в […]

Російські війська просунулися біля Ступочок та Удачного на Донеччині — дані DeepState

Російські війська мають нове просування на Донеччині. За даними аналітичного проєкту DeepState, окупанти просунулися поблизу сіл Ступочки та Удачне. Також зафіксовано просування російських сил біля […]

Важливо

Евакуація з Донеччини: люди почали виїздити зі Слов’янська та Краматорська

Ситуація на Донеччині залишається напруженою, а обстріли прифронтових міст не зменшуються навіть вдень. Попри це, волонтери та евакуаційні групи продовжують щоденну роботу з порятунку цивільного […]

Корегував удари окупантів по місцях дислокації ЗСУ: у Краматорську затримали місцевого інформатора

Правоохоронні органи викрили та затримали мешканця Краматорська, який, за даними слідства, збирав та передавав російським окупантам розвідувальну інформацію про місця дислокації Сил оборони України. Про […]