Збройні Сили України збили російський винищувач Су-34. Бомбардувальник зазнав краху на Луганщині.

Про це повідомив Андрій Ковальов, речник Генштабу.

Росіяни втратили ще один винищувач

Російський Су-34 приземлили українські військові на Луганщині. Цей радянський винищувач окупанти використовують для ракетно-бомбових ударів по наземних цілях, а також для ураження повітряних цілей. Су-34 може розвивати швидкість до 1,9 тисячі км/год на висоті до 14,6 км.

Речник Генштабу додав, що від початку повномасштабної війни, російська армія втратила 332 літаки та 324 вертольоти.

Читайте також:

• Сили Оборони відсунули ворога від Іванівського
• Боєць 24-ої ОМБр збив російський вертоліт, який намагався обстрілювати селище Нью-Йорк
• Головнокомандувача не звільняли, — ОП

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Наталя Погрібна раніше працювала суддею Бахмутського міськрайонного суду. Зараз вона продовжує працювати в судовій системі — до травня 2025 року була суддею у Дружківському суді, а зараз на посаді в Соборному районному суді Дніпра. У своїй декларації за 2024 рік суддя вказує автомобіль та річну зарплату в понад 1,1 млн гривень.

Редакція аналізувала, що задекларувала Наталя Погрібна за 2024 рік.

Суддя Наталя Погрібна, де працює у 2025 році

Наталя Погрібна працювала в Бахмутському міськрайонному суді з 2007 року.

У жовтні 2022 року Бахмутський міськрайонний суд припинив свою роботу. З 21 жовтня 2022 року територіальну підсудність судових справ Бахмутського суду змінили на Дружківський міський суд Донецької області, до якого були відряджені бахмутські судді, в тому числі й Наталя Погрібна.

У Дружківському суді Наталя Погрібна працювала до травня 2025 року. 15 травня 2025 року Вища рада правосуддя достроково закінчила відрядження Наталі Погрібної. Достроково закінчити відрядження просила сама суддя. Вона просила направити її саме до Соборного районного суду Дніпра, тому що з 2022 року живе в цьому місті разом з неповнолітнім сином та доглядає за літньою матір’ю, яка перебуває у спеціалізованому закладі.

Вища рада правосуддя направила Наталю Погрібну до Соборного районного суду Дніпра. На той момент суд мав 4 вакантні посади суддів і велике навантаження — понад 18 тисяч справ на рік. Строк відрядження Наталі Погрібної складає один рік.

З 26 травня 2025 року Наталя Погрібна є суддею Соборного районного суду міста Дніпро.

Декларація Наталі Погрібної

У своїй декларації за 2024 рік Наталя Погрібна звітує про доходи і майно, які належать їй та її сину Олегу Радченку.

Згідно з декларацією, суддя має два об’єкти нерухомості в окупованому Бахмуті:

• будинок площею 116,7 м² (дата набуття — 19.07.2013);
• земельну ділянку площею 624 м² (дата набуття — 09.08.2010).

Також суддя має квартиру в Бахмуті площею 42,06 м² (дата набуття — 28.02.1995). Житло знаходиться в сумісній власності, ним володіє Наталя Погрібна спільно з Єлізаветою Погрібною.

Окрім цього, Наталя Погрібна орендує квартиру площею 119 м² у місті Дніпро та квартиру в Дружківці (площа не вказується).

У власності Наталі Погрібної є й автомобіль ВАЗ-21061 1991 року випуску. Вона придбала його у березні 2024 року.

Заробітна плата Наталі Погрібної за 2024 рік склала 1 195 461 гривень, що на місяць у середньому 99,6 тисяч гривень. Також суддя має пенсію — 128 289 гривень за рік.

Серед інших джерел доходів Наталя Погрібна також вказує:

• 100 000 гривень кредиту;
• 36 000 гривень соціальних виплат;
• 43 000 гривень спадщини;
• 24 410 гривень аліментів.

Син Наталі Погрібної за рік отримав 6 000 гривень соціальних виплат.

Грошових активів, згідно з декларацією, Наталя Погрібна не має.

Читайте також:

• Чому звільнили бахмутського суддю Ігоря Решетняка і яке майно він декларує
• Мільйонна зарплата і валютні заощадження: що задекларувала екссуддя Бахмута Лілія Шевченко у 2024 році
• Понад 1,3 млн доходів і заощадження на банківських рахунках: що декларує ексзаступник голови Бахмутського суду Руслан Дубовик

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Починаючи з 2014 року, сотні тисяч людей з тимчасово окупованих територій вимушені були покинути свої домівки. Домівка – це не тільки дім, це і могили предків, які залишилися недоглянутими, заростають бур’яном та сміттям. 

В Бахмуті, Мар’їнці  кладовища розгромлені.

В Маріуполі, який 86 днів перебував у повній блокаді, під час якої російська окупаційна армія вбивала людей, як в тирі, ситуація з кладовищами ще гірша. Тисячі загиблих містян або взагалі не мають могил (їх тіла разом із залишками будинків згрібали екскаватори і вивозили на смітник), або лежить у братських могилах без імен та прізвищ.

Ми дослідили, хто зараз опікується долею кладовищ на окупованій Донеччині, і що це за новий бізнес з догляду за могилами, який останнім часом набирає обертів в окупації.

Ритуальна “кухня” окупантів

Після захоплення частини Донеччини російські окупанти змінили систему управління комунальними підприємствами. Особливо — у сфері ритуальних послуг. Поховання перетворилися на джерело прибутку, контролю й пропаганди.

Сьогодні так звані «муніципальні» підприємства, підпорядковані окупаційній владі, фактично монополізували ринок поховань. Вони встановлюють власні тарифи, отримують фінансування з «бюджетів ДНР» і нерідко співпрацюють із військовими структурами, які використовують кладовища для приховування слідів воєнних злочинів.

На територіях, які окупанти контролюють із 2014 року, сформувалася ціла ритуальна індустрія під контролем “адміністрацій”. Наприклад, комунальне підприємство “Ритуал” у Донецьку. Через нього окупаційна влада заробляла на смерті — встановлювала “державні тарифи”, розподіляла земельні ділянки на кладовищах. До 2023 року “Ритуал” був чи не єдиним постачальником ритуальних послуг у Донецьку. На своєму сайті “Ритуал” посилався на “розпорядження влади днр”, згідно з яким лише державні корпорації мали право здійснювати копку могил, транспортування тіл та видачу свідоцтв про поховання. Будь-яка діяльність поза межами цієї монополії каралася адміністративно. 

Монопольне становище підприємства швидко призвело до масштабної корупції. У листопаді 2023 року було затримано першого заступника голови компанії за організацію схеми “штучного дефіциту місць для поховання” та необґрунтованого підвищення цін. Розслідування виявило, що чиновник діяв у змові з місцевими посадовцями, зокрема головою Ясинуватського округу. Після цього окупанти ліквідували підприємства, проте офіційних новин про ліквідацію “Ритуалу” не було, та натомість підприємство перестало фігурувати у новинах окупантів. 

Зараз похованнями займаються чимало приватних фірм на окупованій Донеччині.

Але приватні фірми не можуть впоратися із загальним доглядом за ритуальною територією. За це ж має хтось заплатити, а окупанти грошей не виділяють.

Наприклад, у Маріуполі після початку повномасштабного вторгнення кількість діючих кладовищ з 5-ти виросла до 22-х. І там царить повний хаос. Хаотичні поховання, занедбана територія, гори сміття.

Люди не можуть знайти могили рідних, тому що ніяких журналів реєстрації на кладовищах немає, хто лежить в братських могилах – невідомо.

Волонтери на фоні цього безладу почали проводити показові акції з прибирання території, але волонтерів занадто мало, щоб хоча б на трошки покращити ситуацію, пише 0629.com.ua.

У лютому 2025 року окупаційна влада Маріуполя створила “міську ритуальну службу”, яка нібито має опікуватися всіма 22 кладовищами. Але роботи з прибирання просуваються повільно і здебільшого проводяться лише напередодні поминальних днів.

Бізнес на могилах

Ритуальні послуги завжди були прибутковим бізнесом. Люди помирають за будь-які часи — і у часи економічних криз, і в періоди економічного підйому. Проте зараз, коли через війну смертність перевищує народжуваність в 406 разів(!) — це дані по Маріуполю — прибутковість зросла відповідно.

Ціни різняться. Наприклад, популярна служба “Ритуалка” у Донецьку пропонує “соцпакет” за 16 тисяч рублів, але є і “преміум” пропозиції для тих, хто готовий платити більше. 

В Маріуполі стає популярною послуга дистанційного догляду за могилами. З десяток різних компаній пропонують прибрати навколо, видалити траву, викинути сміття, пофарбувати. Таке прибирання коштує:

• за одну могилу – 3 тис. рублів;
• за здвоєну могилу – 5 тис. рублів.

За виконану роботу компанія отримує гроші на картку і відправляє фотозвіт.

“Новини Донбасу” дослідили, що деякі компанії пропонують нову послугу — QR-код на могилу, для того щоб родич міг перейти за посиланням і подивитися, як виглядає могила. Це нібито “найзручніший спосіб розповісти про померлу людину більш детально і барвисто”. 

Оновлення напису на могилі та встановлення QR коду – найдорожчі послуги, кожна з них коштує по 6 тисяч рублів. 

Всі послуги максимально комерціалізовані – при замовленні прибирання кількох могил пропонують знижки. У соцмережах можна подивитися “приклади робіт” — саме так, начебто це ремонт чи будівництво будинку, тут називають очищення могил від бруду та покіс трави біля надгробків.

Ще одна ритуальна служба пропонує комплексне прибирання за 4500 рублів. За ці гроші почистять пам’ятник та плити, приберуть сміття, поллють рослини і навіть покладуть на могилу гвоздики — не уточнюється, чи будуть свіжі квіти.

Але вся ця комерція доступна лише у великих містах.

Наприклад, у Гірнику, де на момент захоплення населеного пункту залишалося до тисячі людей, таких послуг не надають. Неможливо це й у прифронтових містах та селах. Окуповані Селидове та Бахмут, Покровськ, за який багато місяців йдуть бої, та Костянтинівка — там похід на цвинтар може коштувати життя, тому мешканці не те, що не прибирають могили своїх рідних, а ховають загиблих прямо у дворах.

“Всі наші рідні поховані у Гірнику Донецької області, яке Росія захопила восени минулого року. На місцевому цвинтарі близько десяти могил, але в нас там нікого не залишилося, щоб хоча б дізнатися, що з цим цвинтарем, чи вціліло воно після боїв. Тим більше, що наші рідні поховані в різних частинах цвинтаря, а я читала, що якась частина таки постраждала. Зрозуміло, що ні про яке прибирання могил не йдеться. Ми навіть не впевнені, що зможемо ще колись потрапити туди”, — розповіла “Новинам Донбасу” переселенка Марія.

Для таких людей, як Марія, залишається єдина можливість виконати свій обов’язок перед пам’яттю предків — звернутися до окремих приватних пропозицій.

Деякі люди в окупації підробляють тим, що прибирають могили. Вони пишуть про свої послуги на сайтах оголошень або створюють сторінки в соцмережах, наприклад “Пам’ять про близьких” у Telegram. Ця ініціатива виникла на початку серпня. Тут пропонують послуги на цвинтарях Сіверськодонецька Луганської області та кількох сусідніх сіл. За окрему плату, яка обговорюється з кожним замовником в особистому листуванні, можуть пофарбувати огорожі та пам’ятники, встановити хрести та таблички, а також просто прибрати біля могил листя та сміття. За підсумками робіт замовнику надсилають фото та відеозвіт.

І звичайно завжди залишається людський фактор. Деякі переселенці просять колишніх сусідів, знайомих чи родичів упорядкувати могили своїх близьких. Якщо похід на цвинтар не загрожує безпеці, багато хто погоджується допомогти.

Читайте також:

• Не визнають загиблим: що переживають родини воїнів без прощання і як у суді відстоюють право на поховання
• Без правового захисту: як прогалини в законі ставлять під удар поховання загиблих воїнів
• Пам’ять для Бахмута: чи потрібні меморіали для загиблих військових та цивільних. Розпитали авторку концепції “Пантеону Героїв”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!