Росіяни займаються так званою “евакуацією” населення з тимчасово окупованих територій. Наразі російські військові активно вивозять людей з нещодавно захопленого Селидового. Лише за минулу добу з міста до так званої “днр” вивезли понад 70 людей.

Про це повідомляють росіяни на своїх пропагандистських каналах.

Селидове, евакуація в “днр”

Російська армія захопила Селидове 30 жовтня. Станом на 28 жовтня в місті залишалися 461 житель. Тепер цих людей “евакуюють” до так званої “днр”.

Лише за минулу добу, 6 листопада, з Селидового вивезли 76 людей. Серед них є одна дитина — 16-річна дівчинка. Росіяни опублікували інформацію про евакуйованих.

6 листопада з Селидового вивезли:

• Ланецька Віра Анатоліївна, 12.06.1962;
• Рибалкін Сергій Михайлович, 03.12.1973;
• Рибалкіна Анна Федорівна, 01.01.1949;
• Кириченко Марія Тихонівна, 25.03.1937;
• Пиминова Майя Георгіївна, 24.06.1964;
• Пиминов Віталій Іванович, 14.01.1972;
• Карпенко Олексій Михайлович, 21.08.1972;
• Ковальов Сергій Іванович, 02.02.1961;
• Мозгова Валентина Петрівна, 08.10.1957;
• Лозова Світлана Олексіївна, 10.07.1961;
• Матилькова Марія Михайлівна, 15.08.1952;
• Ремига Світлана Миколаївна, 30.12.1967;
• Меркулова Людмила Іллівна, 01.03.1941;
• Шаблевська Ольга Іванівна, 29.06.1959;
• Сас Микола Олексійович, 09.01.1973;
• Кочергіна Людмила Федорівна, 14.06.1955;
• Розов Олександр Олександрович, 17.05.1990;
• Розова Ірина Іванівна, 06.06.1972;
• Семків Олександр Михайлович, 03.10.1980;
• Семків Яна Олександрівна 29.03.1983;
• Матвієнко Віталий Євгенович, 18.02.1973;
• Ковтук Леонід Степанович, 19.02.1952;
• Локтіонов Олексій Олександрович, 16.01.1977;
• Харламов Ігор Вікторович, 30.03.1967;
• Харламова Елеонора Ігорівна, 17.05.2008;
• Харламова Олена Вікторовна, 09.08.1982;
• Соболь Максим Геннадійович, 19.09.1980;
• Фалій Тетяна Миколаївна, 26.10.1934;
• Соболь Надія Миколаївна, 06.02.1957;
• Шимко Тетяна Василівна, 23.02.1949;
• Костіна Ірина Анатоліївна, 11.01.1968;
• Деркач Ніна Олександрівна, 30.10.1952;
• Стечнієнко Ольга Миколаївна, 14.01.1966;
• Стечнієнко Сергій Дмитрович, 24.02.1964;
• Возний Володимир Володимирович, 03.11.1967;
• Возна Ніна Володимирівна, 11.09.1975;
• Хомутов Олег Миколайович, 16.06.1967;
• Хомутова Анжела Олександрівна, 20.06.1970;
• Придатько Олександр Миколайович 28.09.1977;
• Тимащук Олександр Володимирович, 16.09.1981;
• Клочко Олександр Олексійович, 22.05.1982;
• Сердюков Ігор Миколайович, 16.05.1968;
• Громовая Олена Валентинівна, 15.07.1957;
• Пелишенко Ольга Миколаївна, 13.06.1968;
• Мельникова Наталія Вікторівна, 09.04.1977;
• Мельникова Олександра;
• Нікулін Олександр Михайлович, 15.01.1969;
• Нікуліна Світлана Анатоліївна, 14.05.1970;
• Мельников Євгеній Анатолійович, 17.02.1977;
• Прокудін Микола Васильович, 21.08.1948;
• Прокудіна Меланія Сидорівна, 13.01.1950;
• Прокудін Олександр Миколайович, 01.10.1981;
• Синицина Неля Іванівна, 19.01.1950;
• Демченко Олександр Миколайович, 04.10.1991
• Хомутова Галина Олексіївна, 10.01.1948;
• Хомутов Ігор Миколайович, 21.05.1979;
• Проскурина Клавдія Юріївна, 1958;
• Проскурин Володимир Вікторович, 1981;
• Капустіна Любов Віталіївна, 1958;
• Валевська Наталія Володимирівна, 1978;
• Солошенко Віра Валентинівна, 04.04.1956;
• Солошенко Леонід Іванович, 13.07.1952;
• Попенко Ольга Іванівна, 09.01.1955;
• Кошелева Олександра Михайлівна, 20.07.1965;
• Дзюман Олександр Жоржевич, 12.10.1964;
• Григорьєв Олександр Сергійович, 16.03.1982;
• Іванченко Адам Григорійович, 25.12.1990;
• Іванченко Григорій Григорійович, 14.10.1983;
• Єременко Валерій Леонідович, 04.12.1966;
• Єременко Олена Олексіївна, 14.01.1965;
• Бойко Олена Олександрівна, 22.01.1965;
• Мігулева Анна Вадимівна, 09.02.1988;
• Ісоченко Віра Олексіївна, 15.09.1955;
• Ісоченко Валентин Юрійович, 17.12.1982;
• Ніколаєва Любов Іванівна, 17.09.1946;
• Бутиков Ігор Андрійович, 14.11.1962.

За даними росджерел, цих людей евакуювали в місто Ясинувата.

Раніше редакція “Бахмут IN.UA” розповідала, що росіяни вивозять дітей з нещодавно окупованих населених пунктів Покровського району. З 1 по 5 листопада було вивезено десять дітей з Селидового, Гірника, Михайлівки та Новогродівки.

Читайте також:

• У сімох населених пунктах Донеччини оголосили примусову евакуацію дітей: список
• Який вигляд має Селидове в перші дні окупації: фото від росіян
• Росіяни почали вивозити людей з Нью-Йорка: фото евакуйованих

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Будинок за адресою вулиця Миру, 53, із характерним округленим кутом, був однією з найвідоміших будівель у центрі Бахмута. Ця так звана “сталінка” мала тривалу та складну історію, яка розпочалася ще у тридцяті роки минулого століття.

Детальніше про те, яка історія в заокругленої будівлі в центрі Бахмута, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Як з’явилася будівля за адресою вулиця Миру, 53

Зведення будівлі офіційно розпочалося у 1933 році. Згідно зі звітами Артемівської міськради, будинок планували здати в експлуатацію вже наприкінці 1934 року. Однак процес розтягнувся на чотири роки через низку факторів. Будівництво гальмували нестача фінансування та будівельних матеріалів, дефіцит робочої сили, погані погодні умови та проблеми з логістикою. Через ці причини в період з весни 1934 до початку осені 1935 року вдалося збудувати лише стіни та накрити дах, після чого роботи припинилися.

Темпи будівництва прискорилися лише у 1936 році. Будівельники завершили зовнішні роботи, вставили вікна, оштукатурили фасад та підвели необхідні комунікації. Завдяки тому, що робітники систематично перевиконували задані норми, навесні 1937 року будинок офіційно здали в експлуатацію.

У тодішній пресі будівлю називали “Будинком залізничників” або “Будинком спеціалістів”. Фінансування робіт частково здійснювалося державними коштами, які отримували від продажу населенню облігацій “Позички Третьої П’ятирічки”.

Будівля в роки Другої світової війни

Під час нацистської окупації в будинку квартирувалися німецькі військові. Радянська розвідка знала про це, тому літаки Червоної армії неодноразово намагалися розбомбити як цю будівлю, так і сусідні багатоповерхівки у центрі міста.

Точна дата першого руйнування будинку невідома, проте історики припускають, що це сталося влітку 1943 року під час активних авіаційних бомбардувань. Відновлення споруди відбулося вже після закінчення Другої світової війни, приблизно наприкінці сорокових років.

Історія комерційних приміщень

Округлений кут будинку завжди використовувався для торгівлі та надання послуг. У період з 1937 по 1941 роки на першому поверсі функціонував магазин споживчих товарів. У другій половині двадцятого століття там відкрили залізничну аптеку. На початку дев’яностих вона перетворилася на комерційну аптеку, а згодом на цьому місці працював магазин електроніки “Алло”.

Будівлю повністю зруйнували росіяни внаслідок інтенсивних бойових дій.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні діє законодавча норма, яка дозволяє військовослужбовцям після першого самовільного залишення частини уникнути кримінальної відповідальності. Для цього необхідно добровільно повернутися до війська. Наразі існує два алгоритми дій, які відрізняються термінами оформлення документів та можливістю вибору місця подальшої служби.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Загальні умови звільнення від покарання

Відповідно до частини 5 статті 401 Кримінального кодексу України, держава звільняє від кримінальної відповідальності військових, які вчинили СЗЧ вперше. Остаточне рішення про закриття кримінального провадження завжди ухвалює суд. Наразі існує два шляхи легального повернення у підрозділ.

Спрощений порядок: швидке поновлення без вибору підрозділу

Цей механізм розроблений Міністерством оборони для максимально швидкого поновлення на службі. Військовослужбовець не має права самостійно обирати підрозділ. Його направляють до бойової бригади за визначенням Генерального штабу ЗСУ.

Перевага цього варіанту полягає в оперативному знятті з розшуку та швидкому відновленні фінансових виплат. Бюрократичні судові процедури відбуваються вже під час несення служби.

Алгоритм дій:

• особисто звернутися до Військової служби правопорядку або подати заявку через електронний додаток “Армія+”;
• прибути до узгодженого батальйону резерву та отримати письмову згоду командира на повернення;
• подати слідчому Державного бюро розслідувань клопотання про намір продовжувати військову службу;
• вирушити до визначеної Генеральним штабом бойової бригади;
• отримати судове рішення про звільнення від відповідальності.

Повернення через суд

Процедура триває від двох до шести місяців. Цей шлях дозволяє військовослужбовцю самостійно обрати підрозділ для подальшого проходження служби. Сучасні військові підрозділи мають власні рекрутингові центри, які надають юридичний супровід особам під час добровільного повернення.

Алгоритм дій:

• звернутися до бажаної військової частини та отримати письмову згоду командира;
• зв’язатися зі слідчим ДБР для прискорення передачі матеріалів справи до суду;
• під час судового засідання заявити про добровільне бажання служити та надати отриману згоду від підрозділу;
• вступити на службу до обраної частини на підставі рішення суду.

До моменту винесення судового рішення військовослужбовець офіційно перебуває у розшуку. Відомості про СЗЧ вносяться до спільної бази поліції та Військової служби правопорядку. У цей період патруль ВСП має право затримати особу та направити на службу в загальному порядку.

Якщо ДБР ще не відкрило провадження, розгляд справи у суді неможливий. За відсутності відкритої справи військовому доведеться самостійно ініціювати цей процес — вимагати від попередньої військової частини передати матеріали до ДБР. Відсутність провадження не скасовує факту перебування людини у розшуку.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!