На Покровському напрямку фронту тривають активні бої, адже він є одним з ключових для росіян. Сюди, ймовірно, окупанти стягуватимуть підрозділи, які воювали на Курщині.

Про ситуацію на Покровському напрямку розповіли аналітики DeepState.

Покровський напрямок

Протягом минулої доби росіяни мали успіхи на Покровському напрямку фронту. Ворожа армія окупувала село Надіївка.

Загалом на Покровському напрямку зберігається досить інтенсивна динаміка бойових зіткнень. Однак штурми ворога в більшій мірі є безрезультативними, як і співвідношення втрат з просуваннями.

Аналітики припускають, що наразі є велика ймовірність, що в район Покровська рф направить частину Курського угрупування військ. Це в деякій мірі вже почало проявлятися на стику Покровського і Торецького напрямків.

Покровський відтинок протягується довгими кілометрами лінії бойового зіткнення, але характер цих зіткнень різноманітний і має свою динаміку на кожному відтинку.

Покровський напрямок: відтинок від Новоторецького до Калинового

Тут ворог постійно намагається прорвати українську оборону, використовуючи піхоту і техніку. Іноді збирають колону з десятків одиниць, особливо мотоциклетної, і йдуть в штурми.

Найбільша активність росіян фіксують у районі Єлизаветівки, Тарасівки і Старої Миколаївки. Район Тарасівки є напруженим через тиск ворога на Водяне Друге і Зелене Поле, яке практично стало окупованим.

Загострюється ситуація і навколо Старої Миколаївки. Окупанти наблизились впритул до села.

Покровський напрямок: відтинок Миколаївка-Гродівка

Тут ЗСУ вдається контролювати пересування ворога і вчасно його уражати. Втім, активність російської армії тут невелика.

Покровський напрямок: район Лисівки

Тут ситуація є надскладною. Окупанти сильно тиснуть на позиції ЗСУ, але десантники 25 ОПДБр докладають максимальних зусиль, щоб не допустити просувань ворога.

Покровський напрямок: відтинок Шевченко — Піщане

Цьому відтинку ворог приділив досить багато уваги, щоб знову зайняти місцевість, яку звільнили ЗСУ. Це важливі населені пункти для росіян. Селище Шевченко є для опорним пунктом і місцем для накопичення сил. Наразі вони заводять туди все більше піхоти.

Піщане важливе для логістики. Зокрема, шлях через Вовкове, яке росіяни активно захищають.

Покровський напрямок: відтинок Котлине — Удачне

Цей відтинок є особливо насиченим на бойові дії. Котлине є шляхом для відкриття оперативного простору в бік траси Павлоград — Покровськ, щоб обійти місто і збільшити зону вогневого контролю логістики.

В Удачному ворог також бачить можливість зробити опорний пункт і місце для накопичення.

Покровський напрямок: район Успенівки

Успенівка стала місцем запеклих боїв, де росіяни мають великі втрати. Але ситуація там наразі є важкою. Постійний тиск дається взнаки і росіянам майже вдалося зайняти село. Саме тут російська армія провела величезну кількість накатів легковими автомо і задіяла багато піхоти.

Покровський напрямок: відтинок Надіївка — Котлярівка — Богданівка

Тут останнім часом дуже складна ситуація. Українських бійців потроху видавлює противник. Перед тим, як йти піхотою, росіяни намагаються повністю знищувати позиції ЗСУ. Йдуть постійні ударами дронів, тому район Троїцького, Преображенки і Котлярівки — це суцільна зона активних бойових дій.

Читайте також:

• Наступ на Торецьк: де росіяни проводять найактивніші атаки
• Росіяни намагаються прорвати оборону на Новопавлівському напрямку: карта
• Січень–квітень 2025: як росіяни просуваються в Часів Ярі – аналіз DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині фіксується висока інтенсивність штурмових дій. Найбільше збільшення кількості атак спостерігається на Покровському напрямку, де російська армія суттєво наростила наступальні зусилля.

Про це повідомили в Генштабі ЗСУ.

Ситуація на Донеччині

На Покровському напрямку зафіксовано найбільшу кількість штурмових дій. Противник здійснив тут сорок три атаки. Росіяни намагалися просунутися у районах Білицького, Сергіївки, Удачного та Молодецького, а також здійснювали штурми у напрямках Торецька, Софіївки, Вільного, Дорожнього, Нового Донбасу, Матяшевого, Шевченка, Чернігівки, Добропілля, Мирного, Василівки, Новосергіївки та Новопавлівки.

На Костянтинівському напрямку зафіксовано дванадцять атак. Противник вів штурмові дії в районі Костянтинівки, а також у напрямках Новоселівки та Торецького.

Спроби вклинитися в оборону відбувалися на Лиманському напрямку, де росіяни сім разів атакували в районах Діброви, Ставків та Лимана, а також у напрямках Новосергіївки та Новоселівки.

На Слов’янському напрямку російська армія здійснила п’ять штурмових дій у районах Озерного та Кривої Луки, а також у напрямку Рай-Олександрівки.

На Краматорському напрямку росіяни проводили одну наступальну дію у напрямку населеного пункту Федорівка.

Втрати росіян

Добові втрати російської армії наразі наступні:

• особовий склад — 1540 осіб;
• безпілотні літальні апарати оперативно-тактичного рівня — 1473 одиниці;
• автомобільна техніка та автоцистерни — 591 одиниця;
• артилерійські системи — 51 одиниця;
• наземні робототехнічні комплекси — 9 одиниць;
• реактивні системи залпового вогню — 7 одиниць;
• бойові броньовані машини — 6 одиниць;
• засоби ППО — 4 одиниці;
• спеціальна техніка — 3 одиниці;
• танки — 1 одиниця.

Читайте також:

Майже на всіх напрямках Донеччини зросла кількість штурмів за минулу добу — Генштаб

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Панську купальню” в Іванівському, яку зображено навіть на гербі села, роками називали спорудою царських часів. Однак знайдене в газеті “Кочегарка” за 1927 рік свідчення ставить цю версію під сумнів. У публікації описана новозбудована гідротехнічна споруда біля Красного, її конструкція та історія появи водозабору.

Що вдалося з’ясувати про походження пам’ятки та чому сучасна будівля все ж залишає питання для дослідників — розповіли у Бахмутському краєзнавчому музеї.

“Панська купальня” в Іванівському: що це за споруда

Гідрологічна споруда на території Іванівського водозабору давно стала однією з впізнаваних особливостей села. Саме її називають “Панською купальнею”, а зображення споруди присутнє на гербі Іванівського. Через відсутність доступних тривалий час письмових джерел навколо її походження з’явилися різні версії. Одні пов’язували споруду з дореволюційним періодом і називали її “царською”, інші припускали, що вона значно молодша.

Нові відомості дозволяють точніше говорити принаймні про історію водозабору та споруди, яка існувала тут у 1920-х роках. Ключовим джерелом стала публікація в газеті “Кочегарка” №198 за 1927 рік. У ній журналіст описував новий водопровід та споруду, яку можна було побачити на Костянтинівській дорозі неподалік спортивного стадіону.

Автор називає її “баштою” та описує як невелику високу грановану кімнату. Усередину можна було потрапити сходами. З приміщення через вікна відкривався вид на велику поверхню води. Особливу увагу в описі привертають “венеціанські вікна”. По обидва боки споруди їх було по сім. Також у тексті згадуються залізобетонні конструкції, вентиляційні та світлові труби. Тобто йдеться не про стару панську садибу чи декоративну споруду, а про об’єкт, безпосередньо пов’язаний із роботою водопроводу.

Як у Красному з’явився новий водопровід

Газета 1927 року також описує історію місцевого джерела. Насосна станція, за описом журналіста, розташовувалася біля села Красного, яке в тексті також пов’язується з Голубівськими Ступками, біля підніжжя крейдяних гір.

До появи нового водопроводу місцеві жителі користувалися водою з криниці. У матеріалі зазначається, що після прибуття техніків та спеціалістів було ухвалено рішення облаштувати тут водопровід. Над криницею спочатку звели дерев’яну будівлю, укріпили зруб, проклали труби та встановили фільтр. Паралельно спорудили насосну станцію та водонапірний бак.

Згодом систему мали вдосконалити відповідно до санітарних вимог. Для цього пробили дві глибокі свердловини, а до 10 жовтня 1927 року планували завершити будівництво збірного колодязя, який мали з’єднати із ними. Таким чином, джерела свідчать: водозабір у цій місцевості активно облаштовували саме у 1920-х роках.

Чи була “Панська купальня” збудована за царських часів

Знайдена публікація є важливим аргументом проти версії про “царське” походження споруди, пишуть у музеї, принаймні якщо під нею мається на увазі будівля водозабору, описана у 1927 році. Газета прямо розповідає про нове будівництво водопроводу та споруду, яка з’явилася в процесі його облаштування. Тобто наявні письмові свідчення вказують на появу відповідного об’єкта вже після встановлення радянської влади. Водночас називати це остаточним доказом того, що сучасна “Панська купальня” є саме тією спорудою 1927 року, було б неправильно, вважають в музеї.

Є ще одна важлива деталь. Опис та фотографії споруди 1920-х років не повністю відповідають тому вигляду, який об’єкт мав перед повномасштабним вторгненням. На фотографіях різних років можна побачити, що споруда змінювалася. Саме тому виникає питання: чи збереглася будівля 1927 року, чи після руйнувань її перебудували або звели заново.

Це питання поки залишається відкритим. Окремим аргументом на користь пізнішої перебудови можуть бути будівельні матеріали сучасної споруди — зокрема цегла та бетон, які, за оцінкою дослідника, можуть відповідати другій половині ХХ століття. Однак без додаткового документального підтвердження це залишається версією, а не встановленим фактом. Можливо, споруда була пошкоджена під час Другої світової війни та згодом відновлена. Водночас для підтвердження цього потрібні архівні документи або інші джерела.

До теми:

Історія круглої “сталінки” у Бахмуті: від Будинку спеціалістів до руйнувань війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!