Бахмутський фаховий коледж культури й мистецтв імені Івана Карабиця восени 2022 року релокувався до Кам’янця-Подільського Хмельницької області. Тут викладачі коледжу продовжують працювати і донині — навчають дітей, проводять різноманітні заходи і концерти.

Про плани навчального закладу на 2025 рік редакції “Бахмут IN.UA” розповіла Ольга Воробйова — завідувачка денного відділення Бахмутського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Карабиця.

Бахмутський коледж імені Карабиця, плани на 2025 рік

Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця продовжує роботу в евакуації. Кожного навчального року набирають нових учнів, завдяки чому триває подальша робота закладу.

Викладацький колектив коледжу вже має плани на 2025 рік. Найближчий захід, що запланований на наступний рік — відзначення 80-річного ювілею з дня народження композитора Івана Карабиця.

“По-перше, в січні 2025 року буде 80-річний ювілей Івана Карабиця — композитора, чиє ім’я носить коледж. Ми завжди організовуємо концерти до цієї дати, відбудеться він і цьогоріч. Великий концерт влаштувати не вдасться, адже в нас маленьке приміщення. Запросити велику кількість глядачів ми не зможемо. Але захід вже заплановано”, — розповідає Ольга Воробйова.

Постійною гостею концерту на честь дня народження Івана Карабиця є його дружина. Вона буде присутньою і цьогоріч, але в онлайн-форматі. Також до ювілею композитора найкращим студентам коледжу будуть виділені премії від сім’ї Карабиць.

Також у планах дати великий звітний концерт до 122-річчя із дня заснування коледжу.

“У нас заплановані звітні концерти колективів. Взагалі друге півріччя у нас підсумкове. Звітні концерти відбуватимуться з березня по червень. А в червні відбудеться великий звітний концерт до 122-річчя коледжу. Його плануємо провести в будинку культури, куди запросимо ВПО, які мешкають у Кам’янці-Подільському, вихованців і викладачів місцевих музичних навчальних закладів, простих мешканців Кам’янця-Подільського”, — розповідає Ольга Воробйова.

Бахмутський коледж імені Карабиця: умови для учнів

Бахмутський коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця працює офлайн і онлайн для учнів, які перебувають за кордоном або в інших регіонах України.

Наразі в коледжі є такі колективи:

• духовий оркестр;
• народний оркестр;
• симфонічний оркестр;
• камерний оркестр;
• хор;
• камерний хор;
• естрадний хор;
• драм-бенд TacTon.

Колективи коледжу Карабиця вже знані в Кам’янці-Подільському. Тут вони проводять різноманітні концерти, в тому числі присвячені національно-патріотичним і художньо-естетичним заходам. Великої популярності набув драм-бенд TacTon, який показує шоу барабанщиків. Музикантів запрошують на відкриття чемпіонатів і фестивалі. Концертна діяльність учнів коледжу відбувається постійно.

Цього року коледж набрав до 70 нових учнів. Ті, хто перебуває за кордоном або у віддалених регіонах, можуть навчатися онлайн. Однак, коледж створив всі необхідні умови для навчання офлайн у Кам’янці-Подільському. Наразі 115 учнів коледжу мешкають у трьох гуртожитках місцевих навчальних закладів. Місця пропонують у гуртожитках:

• Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка;
• Кам’янець-Подільського фахового коледжу культури і мистецтв;
• Кам’янець-Подільського фахового коледжу харчової промисловості.

Читайте також:

• На фронті загинув випускник Бахмутського коледжу ім.І.Карабиця: як допомогти родині
• Святкова атмосфера в Бахмуті: як проходив фестиваль “Різдвяні піснеспіви” у 2018 році
• Бахмутський ЦПТО відкриє в Гощі центр електриків і енергетиків: як коледж допомагає громаді розвиватися. Розпитали в директора

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмуті від початку повномасштабного вторгнення загинули понад 270 людей, ще понад 600 цивільних отримали поранення. Серед постраждалих і жертв також є діти.

Про це у відповідь на запит редакції повідомили у Головному управлінні СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Скільки цивільних загинули в Бахмуті

За даними СБУ, з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в Бахмуті загинули 271 цивільна особа. Серед них четверо — це діти.

Серед постраждалих налічуються 621 цивільна особа. 17 серед них — це діти.

Ці факти розслідують у межах кримінальних проваджень.

Раніше редакція розповідала про статистику щодо зниклих безвісти цивільних. Їх у місті Бахмут та Бахмутському районі налічують 167 людей, серед яких 18 дітей.

Читайте також:

• Загибель волонтера на Різдво: що відомо про трагічний випадок на Донеччині
• Росіяни розстріляли українських полонених у селі Шахове: що відомо
• В Україну повернули понад тисячу тіл військових: новий етап репатріації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2023 році редакція Бахмут IN.UA вже спілкувалася з пані Валерією — тоді вона жила в евакуації на Житомирщині й продовжувала писати вірші попри війну. За цей час минуло майже два роки, і життя бахмутянки знову кардинально змінилося. Сьогодні Валерія разом із родиною мешкає в Німеччині. Ми знову зателефонували, щоб дізнатися, що принесла їй еміграція, і як змінилася творчість.

За словами Валерії, шлях за кордон був не спонтанним, але й не бажаним. Після евакуації з Бахмута родина певний час жила у Бердичеві, згодом — у Дніпрі. Остаточне рішення виїхати з України було пов’язане одразу з кількома чинниками: відсутністю житла, постійними обстрілами та тяжкою хворобою свекрухи. Валерія зізнається: країну обирали з огляду на медицину та підтримку для українців, а також тому, що багато знайомих бахмутян уже перебували саме в Німеччині.

“Ми виїхали в квітні 22-го року і думали, що це на місяць-два, взяли тільки змінний одяг. А вийшло так, що втратили все — житло, роботу, фотографії, усе життя. В один момент уся родина залишилася без нічого”, — говорить Валерія.

У Німеччині родина живе вже півтора року, наразі — у соціальному житлі. Переїзд до Німеччини не став легким початком нового життя. Родина, яка в Бахмуті жила окремо й самостійно, була змушена знову об’єднатися під одним дахом у соціальному житлі. Спільне проживання кількох поколінь принесло не лише підтримку, а й побутову напругу — адже люди, звиклі до незалежності, опинилися в нових, обмежених умовах. Водночас саме тут з’явилося відчуття фізичної безпеки.

“Якби у нас було житло хоча б у Дніпрі, ми б ніколи не поїхали за кордон. Я була ініціаторкою виїзду, але ні чоловік, ні мама не хотіли. Ми не планували еміграцію — ми просто шукали, де вижити”, — зізнається поетеса.

Попри відносну стабільність, Валерія не відчуває впевненості в майбутньому. Війна, за її словами, позбавила можливості щось планувати — навіть на кілька місяців уперед. 

“Ми вже четвертий рік не відчуваємо себе впевнено. Я не знаю, де ми будемо жити через рік, чи залишимось тут. Наші плани були в Бахмуті — квартира, сім’я, життя. Зараз цього просто немає”, — каже вона.

У Бахмуті родина мала власну квартиру — придбали її в 2018 році. Механізму компенсації для переселенців з тимчасово окупованих територій, коли Валерія виїздила, взагалі не було. Зараз ситуація дещо краща, адже постанова 1161 дозволяє отримати житловий ваучер до 2 млн гривень двом категоріям ВПО з ТОТ.

Творчість, яка колись допомагала проживати стрес, нині відійшла на другий план. Валерія зізнається, що вже близько пів року не пише віршів — не через брак натхнення, а через постійне навчання й внутрішню втому.

“Це велика психічна травма. Мені досі сниться Бахмут — зруйнований, палаючий. Я прокидаюся у сльозах. Можливо, моя психіка ще не готова пропускати це через себе і знову переживати”, — пояснює поетеса.

Водночас, творчість не зникла з її життя повністю. Уже перебуваючи в Німеччині, Валерія двічі виступала зі своїми віршами. Перший раз — на благодійному заході в Нюрнберзі, організованому українцями для збору донатів на підтримку України. Для неї це стало несподіваним поверненням до сцени, з якою вона, здавалося, попрощалася після евакуації.

“Коли я їхала в Німеччину, я попрощалася зі своєю творчістю. Думала, що більше не виступатиму. Але коли вийшла на сцену і читала українські вірші — я згадала Бахмут. Ті вечори, ті люди. Це було дуже важливо для мене”, — ділиться Валерія.

Другий виступ був камернішим — власний поетичний вечір у колі близьких і знайомих. Хоч він і не зрівнявся за атмосферою з творчими вечорами в Бахмуті, але став важливим особистим кроком. Саме тоді Валерія усвідомила: навіть у вимушеній еміграції її поезія залишається частиною неї та способом зберігати зв’язок із домом.

Окремо вона говорить про українську спільноту за кордоном — неоднорідну, інколи болісну, але надзвичайно цінну там, де вона справжня.

“Коли приходиш на концерти, як-от “Океан Ельзи”, або на українські творчі події — душа відпочиває. Бо ми всі любимо свою країну. Ніхто з нас не хотів їхати”, — каже поетеса.

У фіналі розмови Валерія знову повертається до думки про дім — не як про місце, а як про майбутнє, у яке хочеться вірити.

“Я мрію, щоб війна закінчилась, і ми змогли повернутися. Привезти в Україну щось добре, що побачили тут. І зробити нашу країну кращою. Я дуже хочу в це вірити”.

Читайте також:

• Гостомельська громада очима бахмутян: які переваги тут бачать переселенці
• “Поезія про тих, хто тримав Бахмут”: поетеса Олена Голубцова створила збірку з історіями війни
• Фармацевтична компанія з Бахмута відновила роботу у новому місті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!