Усе частіше користувачі, замість традиційних пошукових систем, вводять запити безпосередньо в ChatGPT. Ви можете просто ввести в гугл “чат гпт” або “чат gpt україна” та миттєво згенерувати відповіді на будь-які запитання. Як користуватися чат-gpt в 2025 році, а також які проблеми бачать в ньому користувачі?

Редакція Бахмут IN.UA розповідає, як саме користуватися ChatGPT та які корисні лайфхаки допоможуть покращити отримані відповіді.

Як користуватися ChatGPT

ChatGPT — чат-бот зі штучним інтелектом, розроблений лабораторією OpenAI. Це рішення останнім часом стало надзвичайно популярним, адже нейромережа здатна надавати точні відповіді на запити користувачів.

Базова версія ChatGPT наразі безплатна. Вона також надає обмежений доступ до найновіших моделей від OpenAI, зокрема GPT-4o та GPT-4-mini, які можуть генерувати якісніші відповіді та запам’ятовувати минули запити.

Існують також й платні версії, які коштують або 20 (830 гривень), або 200 (8 300 гривень) доларів на місяць. Перша версія знімає частину обмежень та надає доступ до тестової GPT-4.5, а друга — усуває всі можливі перешкоди під час використання моделей від OpenAI, наприклад, на кількість запитів за одну добу.

Як зареєструватися в ChatGPT в Україні та почати роботу

Офіційний запуск ChatGPT у світі відбувся в листопаді 2022 року. Однак протягом кількох місяців чат-бот був недоступний для українських користувачів. Згодом сервіс став доступним, але для цього потрібно пройти реєстрацію:

• перейти за посиланням на офіційний сайт нейромережі;
• обрати спосіб реєстрації (через email або акаунт Google, Microsoft чи Apple);
• дотримуватись інструкцій на екрані.

Після реєстрації та входу в акаунт перед користувачем з’явиться діалогове вікно з полем для введення тексту — саме туди потрібно вписувати запит, після чого чат-бот надасть відповідь.

Як писати запити для покращення роботи з ChatGPT

ChatGPT добре розуміє людську мову та враховує контекст запиту. Проте його роботу можна покращити, зробивши відповіді більш релевантними.

Перша рекомендація — бути конкретним. Користувачу потрібно чітко й лаконічно сформулювати запит і, за потреби, надати додаткові пояснення. Наприклад: “Зроби переклад англійською”, “Перевір текст на орфографічні, лексичні та інші помилки” тощо.

Друга порада — уточнювати й взаємодіяти. Якщо відповідь чат-бота здається незадовільною або неповною, користувач може повідомити про це, вказавши на помилки або неточності. Після цього бот згенерує нову відповідь з урахуванням зауважень.

Сам ChatGPT також радить ще один ефективний підхід — використання “рольових” інструкцій. Користувач може попросити бота “уявити” себе викладачем, лікарем, менеджером тощо. У такому випадку відповідь буде більш персоналізованою й точнішою.

Варто зазначити, що нейромережі мають одну функцію — якщо робити запит та додавати до нього вічливі слова на кшталт “будь ласка” і “дякую”, то відповіді стають набагато кращими. Утім, за словами гендиректора OpenAI Сема Альтмана, це коштує компанії мільйони доларів на рік, адже таке спілкування вимагає додаткової обробки даних.  

Шкода використання ChatGPT

Хоча ChatGPT має багато корисних застосувань, його використання не позбавлене ризиків. Насамперед варто пам’ятати, що ця система — це інструмент, а не людина. Вона не має власної свідомості, не розуміє контексту так, як може це зрозуміти жива людина. Це значить, що не завжди гарантується вірогідність відповіді.

ChatGPT також може помилятися, видавати неправдиву або застарілу інформацію, особливо коли йдеться про медичні, юридичні чи фінансові поради.

Надмірне захоплення штучним інтелектом також може призвести до зниження критичного мислення — коли користувачі та користувачки перестають перевіряти факти, вважаючи нейромережі незаперечним джерелом істини. В освітній сфері надмірне використання ChatGPT та інших подібних ботів може знизити мотивацію до самостійного навчання.

Картинки у стилі аніме Хаяо Міядзакі

Завдяки розвитку штучного інтелекту з’явилися онлайн-сервіси та нейромережі, які дозволяють генерувати унікальні аніме-персонажі за кілька кліків. Сам же ChatGPT може створювати на основі вже готових картинок нові зображення у стилі анімаціних мультфільмів Хаяо Міядзакі та японської студії Ghibli.

Сам японський художник і керівник Ghibli Studio Хаяо Міядзакі ще у 2016 році розкритикував штучний інтелект і керівників компаній, які над ним працюють, сказавши: “Хто б це не робив, вони уявлення не мають, що таке справжній біль”. Вже у наш час була інша сиутація: під час знімань документального фільму Never-Ending Man: Hayao Miyazaki, хтось зі знімальної групи показав аніматору від ШІ. Тоді Міядзакі сказав, що він вважає подібне “насмішкою над життям”.

Читайте також:

• Як отримати грошовий переказ Western Union через Приват24: гід
• Як зробити скриншот на смартфоні чи ноутбуці: стандартні способи для різних пристроїв
• Відрядження за кордон 2025: які документи потрібні для виїзду

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!