Сьогодні, 24 лютого, росіяни відзвітували про вивезення людей з міста Часів Яр. У лютому окупанти, нібито, вивезли 13 людей, з яких троє — це діти. Нагадаємо, що місцева влада відзвітувала про евакуацію всіх дітей ще влітку 2023 року.

Чи може ця інформація від росіян бути правдою, редакція Бахмут IN.UA запитала у волонтера з Часів Яру Євгена Ткачова.

Окупанти вивезли дітей з Часового Яру: що відомо

Росіяни на своїх пропагандистських каналах відзвітували про так звану “евакуацію” людей з Часового Яру. За лютий 2025 року з територій, які підконтрольні росії, окупанти, нібито, вивезли 13 людей. У списках евакуйованих зазначені і троє дітей — 6-річна дівчинка, 13-річний хлопчик і 16-річна дівчина.

Ця інформація суперечить заявам місцевої адміністрації, адже попередньо з Часового Яру до більш безпечних регіонів України вивезли всіх дітей разом з їхніми батьками чи законними представниками. З цього можна зробити припущення, що дітей переховували в місті.

Редакція звернулася за коментарем до волонтера з Часового Яру Євгена Ткачова. Під час повномасштабного вторгнення він активно допомагав мешканцям міста: проводив евакуацію та доставляв гуманітарну допомогу. Євген Ткачов каже, що ця інформація для нього виявилась шоком, адже про перебування дітей у місті було невідомо. Та й передумов до цього теж не було.

“Я цьому не те, що не вірю, але майже не вірю. Тому що, по-перше, до Нового року в Часів Яр і я, й інші волонтери, і місцева влада заїжджали частенько, скажімо так. Якщо припустити, що хтось справді ховав дітей, то ми б, зрозуміло, їх не бачили. Але місцева влада могла б бачити батьків цих дітей і звернути на них увагу, або інші люди могли б їх помітити і розповісти. Я взагалі шокований цією ситуацією і як це взагалі можливо”, — каже волонтер.

Євген Ткачов припускає, що батьки дітей не могли б лишатися в місті непоміченими. Та й завезти дітей у місто зараз практично нереально, бо шляхи під’їзду постійно обстрілюються ворогом.

“Я ще можу зрозуміти, коли, наприклад, у Покровську батьки можуть заховати дітей. Адже це величезне місто, де живуть тисячі людей, і там ніхто їх може не помітити. А в Часів Ярі, коли там лишалися 2-3 сотні людей… Їм і привозили гуманітарку, і ніхто не проговорився, і ніхто не бачив… Навіть не знаю, як це пояснити.

На мою думку, нереально, щоб ніхто про це не знав. Військова адміністрація знала б, я думаю, 99%. Їм би однозначно розказали люди, які розподіляють гуманітарку, бо всі одне одного знають. Тому як у місто могли просочитися діти, та ще й у такій кількості, я не знаю. Заїхати туди самостійно практично нереально, в місті йдуть вуличні бої”, — розповідає волонтер Євген Ткачов.

Нагадаємо, що на початку 2025 року в Часів Ярі залишалися близько 240 людей. Як розповідав редакції начальник Часовоярської міської військової адміністрації Сергій Чаус, основна частина — це люди пенсійного віку, але й були люди більш молодого, передпенсійного віку. Молоді було небагато, дітей у місті не було.

Читайте також:

• Росіяни зняли ролик про чоловіка, який, нібито, втік з Києва до Авдіївки
• “Залишили напризволяще”: росіяни використали для пропаганди подружжя пенсіонерів з Часів Яру
• Росіяни почали вивозити людей з Нью-Йорка: фото евакуйованих

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні з 2024 року діє механізм умовно-дострокового звільнення засуджених для проходження військової служби. Він передбачений статтею 81¹ Кримінального кодексу України і дозволяє людям, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, достроково залишити колонію за рішенням суду та укласти контракт із військом.

Разом із тим, ця практика залишає питання. Зокрема, вони стосуються того, наскільки прозоро працює механізм, а також чи існує статистика щодо подальшої служби таких осіб та можливих правопорушень після звільнення. Редакція вирішила з’ясувати, як саме працює ця процедура та чи є дані про те, що відбувається із засудженими після їхнього звільнення для служби.

Чи є статистика про військові злочини серед звільнених за ст. 81¹

Щоб з’ясувати, чи ведеться статистика щодо подальших правопорушень серед таких осіб, редакція звернулася до Офісу Генерального прокурора з офіційним запитом. Нас цікавила інформація про те, скільки осіб, звільнених за статтею 81¹ Кримінального кодексу України, після вступу до війська могли вчинити військові злочини. Зокрема, йшлося про такі правопорушення як:

• самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України);
• дезертирство (ст. 408 КК України).

У відповіді прокуратура повідомила, що такі дані не є відкритими для суспільства. Причиною назвали дію воєнного стану та питання національної безпеки.

В Офісі Генерального прокурора нам зазначили, що навіть загальні цифри щодо військових злочинів можуть бути використані для дискредитації Сил оборони України або в інформаційних операціях проти держави.

Крім того, у прокуратурі окремо підкреслили ще один важливий аспект: у державній звітності не ведеться окрема статистика щодо військових злочинів, які могли бути вчинені саме особами, звільненими за статтею 81¹.

Тобто навіть технічно такі дані не виокремлюються. Через це надати редакції запитувану інформацію у прокуратурі не змогли. Подібну відповідь редакція отримала і від Кадрового центру Збройних Сил України. Там повідомили, що запитувана інформація має гриф «для службового користування» відповідно до внутрішніх наказів та переліку службової інформації.

Таким чином, перевірити на практиці, чи стає механізм умовно-дострокового звільнення потенційною “лазівкою” для уникнення покарання, наразі неможливо — принаймні у публічному доступі.

Як зазначає експерт Андрій Яковлєв, говорити про системну проблему або зловживання можна лише на підставі конкретних статистичних даних, однак наразі такі дані державні органи не оприлюднюють.

Як працює умовно-дострокове звільнення для служби в армії

Андрій Яковлєв — адвокат, керуючий партнер АО “Амбрела”, експерт ГО “Медійна ініціатива за права людини” з міжнародного гуманітарного та кримінального права — пояснив редакції Бахмут IN.UA процедуру застосування статті 81¹.

За його словами, у травні 2024 року набув чинності закон, який дозволяє умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби. Станом на вересень 2025 року, за відкритими даними, близько 10 тисяч колишніх ув’язнених доєдналися до української армії завдяки цьому механізму. Водночас важливо розуміти, що люди, яких звільняють за цією процедурою, не звільняються від покарання повністю.

Рішення про дострокове звільнення ухвалює суд — за поданням установи виконання покарань. Перед цим людина проходить медичний огляд, а також відбувається погодження з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) і військовою частиною. Після цих погоджень установа виконання покарань звертається до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби.

У разі позитивного рішення суду особу передають підрозділам Національної гвардії України, які доставляють її до ТЦК. Саме цей день є останнім днем відбування покарання. Далі людина укладає контракт і направляється до військової частини, де набуває статусу військовослужбовця.

Що буде, якщо людина не піде служити

Закон передбачає відповідальність у разі порушення умов звільнення. Якщо після звільнення особа не прибуває до ТЦК або ухиляється від укладення контракту, настає кримінальна відповідальність за статтею 336-2 Кримінального кодексу України — ухилення від прийняття на військову службу за контрактом особою, звільненою для служби.

Після зарахування до військової частини на таку людину поширюються норми військового законодавства. Зокрема, самовільне залишення частини (ст. 407 КК України) або дезертирство (ст. 408 КК України) є окремими військовими злочинами.

Крім того, така особа перебуває під адміністративним наглядом.

У випадку засуджених Миколи Барабаша та Олександра Баришка, які проходили у справі про вбивство Артема Мирошниченка, нагляд за ними після звільнення поклали на командира військової частини.

Порушення правил такого нагляду може тягнути як адміністративну, так і кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Як пояснює експерт, якщо після укладення контракту військовослужбовець вчиняє новий злочин — наприклад самовільно залишає частину або дезертирує — суд призначає покарання за новий злочин і додає до нього невідбуту частину попереднього строку.

Приклад застосування закону: справа Артема Мирошниченка

Саме за цією процедурою умовно-дострокового звільнення вийшли на свободу і засуджені у справі вбивства активіста Артема Мирошниченка. Після їхнього звільнення виникло багато запитань у суспільстві. Зокрема, брат загиблого писав, що для засуджених це може стати “легальним способом уникнути тюрми та утекти”.

Рішення про звільнення ухвалювали суди після подання установ виконання покарань.

Зокрема:

• щодо Миколи Барабаша подання подавала Божковська виправна колонія №16;
• щодо Олександра Баришка — Первомайська виправна колонія №117.

Після рішення суду засуджених передали для проходження процедури укладення контракту та подальшої служби у війську. Водночас перевірити на практиці, чи може стаття 81¹ використовуватися як “лазівка”, наразі неможливо — принаймні публічно.

З технічного погляду закон містить запобіжники від зловживання, адже особу після суду передають підрозділам Національної гвардії України для доставки до ТЦК. Якщо контракт не буде укладено, застосовується стаття 336-2 КК України.

Після укладення контракту людина набуває статусу військовослужбовця, на якого поширюються норми військового кримінального законодавства.

Відповідно, якщо злочин вчиняється після укладення контракту — наприклад, самовільне залишення частини або дезертирство — суд призначає покарання за новий злочин і додає до нього невідбуту частину попереднього строку. Водночас через відсутність відкритої статистики щодо подальших правопорушень серед осіб, звільнених за статтею 81¹, питання щодо можливих ризиків залишається відкритим.

Примітка. Матеріал підготовлено в межах проєкту «Діалог між медіа та судовою владою для підвищення прозорості правосуддя», менторської програми «Правосуддя в фокусі медіа», що реалізується ГО «Вектор прав людини» у співпраці з Радою суддів України та Національною спілкою журналістів України за підтримки CEELI Institute (Прага). Зміст матеріалу є відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди організаторів та донорів проєкту”.

До теми:

Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Краматорськ — це одне з найбільших міст Донецької області, яке існує навіть в умовах постійного наближення фронту. В ньому працюють екстрені служби, комунальники, лікарі та волонтери.

Редакція Бахмут IN.UA публікує фотографії з міста, які зробила журналістка Марія Лященко.

Як виглядав Краматорськ: добірка фотографій

Краматорськ залишається одним із ключових міст Донецької області. На відміну від повністю знищених міст та сел регіону, тут продовжують працювати всі служби, а сам міський простір адаптувався до воєнних реалій.

Редакція Бахмут IN.UA пропонує ознайомитися з фотографіями з міста, які демонструють повсякденну реальність сьогоднішнього Краматорська. Добірка складається з фото, які зробила наша журналістка Марія Лященко в березні 2025 року.

Читайте також:

Зима у довоєнному Бахмуті: як виглядало місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!