Сьогодні, 24 лютого, росіяни відзвітували про вивезення людей з міста Часів Яр. У лютому окупанти, нібито, вивезли 13 людей, з яких троє — це діти. Нагадаємо, що місцева влада відзвітувала про евакуацію всіх дітей ще влітку 2023 року.

Чи може ця інформація від росіян бути правдою, редакція Бахмут IN.UA запитала у волонтера з Часів Яру Євгена Ткачова.

Окупанти вивезли дітей з Часового Яру: що відомо

Росіяни на своїх пропагандистських каналах відзвітували про так звану “евакуацію” людей з Часового Яру. За лютий 2025 року з територій, які підконтрольні росії, окупанти, нібито, вивезли 13 людей. У списках евакуйованих зазначені і троє дітей — 6-річна дівчинка, 13-річний хлопчик і 16-річна дівчина.

Ця інформація суперечить заявам місцевої адміністрації, адже попередньо з Часового Яру до більш безпечних регіонів України вивезли всіх дітей разом з їхніми батьками чи законними представниками. З цього можна зробити припущення, що дітей переховували в місті.

Редакція звернулася за коментарем до волонтера з Часового Яру Євгена Ткачова. Під час повномасштабного вторгнення він активно допомагав мешканцям міста: проводив евакуацію та доставляв гуманітарну допомогу. Євген Ткачов каже, що ця інформація для нього виявилась шоком, адже про перебування дітей у місті було невідомо. Та й передумов до цього теж не було.

“Я цьому не те, що не вірю, але майже не вірю. Тому що, по-перше, до Нового року в Часів Яр і я, й інші волонтери, і місцева влада заїжджали частенько, скажімо так. Якщо припустити, що хтось справді ховав дітей, то ми б, зрозуміло, їх не бачили. Але місцева влада могла б бачити батьків цих дітей і звернути на них увагу, або інші люди могли б їх помітити і розповісти. Я взагалі шокований цією ситуацією і як це взагалі можливо”, — каже волонтер.

Євген Ткачов припускає, що батьки дітей не могли б лишатися в місті непоміченими. Та й завезти дітей у місто зараз практично нереально, бо шляхи під’їзду постійно обстрілюються ворогом.

“Я ще можу зрозуміти, коли, наприклад, у Покровську батьки можуть заховати дітей. Адже це величезне місто, де живуть тисячі людей, і там ніхто їх може не помітити. А в Часів Ярі, коли там лишалися 2-3 сотні людей… Їм і привозили гуманітарку, і ніхто не проговорився, і ніхто не бачив… Навіть не знаю, як це пояснити.

На мою думку, нереально, щоб ніхто про це не знав. Військова адміністрація знала б, я думаю, 99%. Їм би однозначно розказали люди, які розподіляють гуманітарку, бо всі одне одного знають. Тому як у місто могли просочитися діти, та ще й у такій кількості, я не знаю. Заїхати туди самостійно практично нереально, в місті йдуть вуличні бої”, — розповідає волонтер Євген Ткачов.

Нагадаємо, що на початку 2025 року в Часів Ярі залишалися близько 240 людей. Як розповідав редакції начальник Часовоярської міської військової адміністрації Сергій Чаус, основна частина — це люди пенсійного віку, але й були люди більш молодого, передпенсійного віку. Молоді було небагато, дітей у місті не було.

Читайте також:

• Росіяни зняли ролик про чоловіка, який, нібито, втік з Києва до Авдіївки
• “Залишили напризволяще”: росіяни використали для пропаганди подружжя пенсіонерів з Часів Яру
• Росіяни почали вивозити людей з Нью-Йорка: фото евакуйованих

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Історія майбутнього ПрАТ “Фітофарм” розпочалася у лютому 1974 року, коли в Бахмуті запустили першу чергу виробництва Артемівської фармацевтичної фабрики. Підприємство випускало настоянки, мазі, сиропи, таблетки та різноманітні краплі, а його продукція згодом надходила не лише до аптек України, а й до інших республік СРСР. У 1990-х роках фабрика пережила кризу, а після реорганізації у 1995 році почала модернізувати виробництво. У 2022 році через бойові дії виробництво в Бахмуті зупинили, а компанія перенесла головний офіс до Києва та перейшла на контрактне виробництво.

Історію “Фітофарму” розповіли у КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Як у Бахмуті з’явилася фармацевтична фабрика

Історія майбутнього ПрАТ “Фітофарм” розпочалася у лютому 1974 року, коли було запущено першу чергу виробництва Артемівської фармацевтичної фабрики. Тоді запрацювали галеновий, фасувальний та картонажний цехи. У другій половині 1974 року виробничі потужності розширилися, вже почали працювати таблетковий цех та цех із виготовлення очних крапель.

На підприємстві працювали близько 250 людей. Проєктна річна потужність фабрики передбачала випуск 16 мільйонів одиниць фасованих ліків. Першим директором призначили Юрія Андрійовича Джаноянца.

Асортимент Артемівської фармфабрики з роками майже не змінювався, проте поповнювався новими препаратами.

Підприємство виробляло “галеніку”, тобто, настоянки, мазі та сиропи, таблетки, зокрема екстракт валеріани, а також різноманітні краплі — очні, вушні, серцеві та від нежитю. До асортименту також входили антисептичні засоби. У радянський період головними замовниками продукції були обласні аптечні управління МОЗ УРСР. Згодом продукція Артемівської фармфабрики почала надходити до аптек росії, Молдавії, Вірменії та Казахстану.

Як “Фітофарм” пережив кризу 1990-х

На початку 1990-х років підприємство опинилося на межі банкрутства. Серед основних причин були криза неплатежів з боку замовників, гострий дефіцит сировини та медичної фасувальної тари.

Проблеми виникли через стрімке зростання цін та втрату зв’язків із колишніми партнерами-постачальниками. У цей період підприємству допоміг вижити “Фітококтейль”. Його рецепт розробили у фабричній лабораторії. До складу напою входили 40-градусний спирт, глід, чебрець та інші лікарські трави.

“Фітококтейль” мав червоно-коричневий колір, приємний аромат та м’який смак. Порівняно з магазинним алкоголем він коштував недорого. Продукт реалізовували у 100-мілілітрових медичних пляшечках просто з лотків на вулиці. Співробітниця фабрики встановлювала столик у людних місцях та виставляла продукцію підприємства. На товари діяли “заводські” ціни, тобто вони були дешевшими, ніж в аптеках.

Така торгівля лікарськими препаратами не цілком відповідала санітарним нормам, однак приносила підприємству необхідні кошти. Завдяки цим надходженням фабрика могла закуповувати сировину, поступово відновлювати виробництво та відносно регулярно виплачувати заробітну плату.

Коли Артемівська фармфабрика стала “Фітофармом”

У 1995 році підприємство реорганізували у Відкрите акціонерне товариство “Фітофарм”. Після цього поступово розпочалася модернізація виробництва та розширення асортименту. У наступні роки компанія розвивалася, вийшовши на національний та міжнародний рівні.

У 2000-х роках ВАТ “Фітофарм”, а згодом ПрАТ “Фітофарм”, увійшло до ТОП-10 провідних фармацевтичних виробників України. Асортимент підприємства розширився до понад 80 найменувань ліків. Продукцію почали експортувати до країн Балтії, Грузії, Молдови та Азербайджану. За свої досягнення підприємство отримало всеукраїнську премію “Панацея” як “Компанія року”.

Що сталося з “Фітофармом” після початку повномасштабної війни

17 квітня 2022 року через інтенсивні бойові дії та руйнування у Бахмуті виробництво підприємства зупинили. Водночас компанії вдалося евакуювати працівників, вивезти частину обладнання, готової продукції та сировини.

“Фітофарм” переніс головний офіс до Києва та повністю перезапустив бізнес-модель. Компанія перейшла на контрактне виробництво на потужностях інших українських фармацевтичних підприємств.

Сьогодні “Фітофарм” продовжує працювати та постачати відомі ліки в аптеки по всій Україні.

До теми:

Фармацевтична компанія з Бахмута відновила роботу у новому місті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2027 році фізичні особи-підприємці зіткнуться зі зростанням окремих податкових платежів та підвищенням лімітів доходу. Зміни зумовлені закладеними у проєкті державного бюджету (законопроєкт №16000) новими показниками мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Базові показники для розрахунку

З 1 січня 2027 року для розрахунку податкового навантаження та річних лімітів використовуватимуться нові суми:

• мінімальна заробітна плата — 9 546 гривень (замість 8 647 гривень у 2026 році);
• прожитковий мінімум для працездатних осіб — 3 691 гривня (замість 3 328 гривень).

Обов’язкові платежі для 1 та 2 груп

Для підприємців першої групи щомісячні податкові зобов’язання становитимуть:

• єдиний податок — 369,1 гривні;
• військовий збір — 954,6 гривні;
• ЄСВ — 2 100,12 гривні (або 6 300,36 гривні у разі поквартальної сплати).

Для другої групи передбачені наступні щомісячні суми:

• єдиний податок — 1 909,2 гривні;
• військовий збір — 954,6 гривні;
• ЄСВ — 2 100,12 гривні.

Умови для підприємців 3 групи

Ставки для ФОП третьої групи у проєкті бюджету залишаються без змін. Загальне податкове навантаження складатиме 6% від доходу. Цей платіж розподіляється на дві складові: 5% становить єдиний податок, а 1% — військовий збір.

Нові граничні обсяги доходів

Зростання рівня мінімальної зарплати автоматично підвищує дозволені річні ліміти доходу для спрощеної системи оподаткування. У 2027 році вони становитимуть:

• 1 група (167 мінімальних зарплат) — 1 594 182 гривні;
• 2 група (834 мінімальні зарплати) — 7 961 364 гривні;
• 3 група (1 167 мінімальних зарплат) — 11 140 182 гривні.

Перспективи реформування та впровадження ПДВ

До завершення воєнного стану масштабні зміни базових умов роботи чи підвищення ставок єдиного податку не плануються. Реформування податкової системи для приватних підприємців розглядається на повоєнний період. Головною метою майбутніх змін є унеможливлення використання спрощеної системи великим бізнесом для штучного дроблення та оптимізації податків.

Водночас запровадження податку на додану вартість (ПДВ) для підприємців перенесли. Згідно з оновленим меморандумом між Україною та Міжнародним валютним фондом, ця норма має запрацювати із січня 2028 року, а не з 2027 року, як планувалося раніше.

Читайте також:

Підйомна допомога військовослужбовцям: умови, розміри та порядок виплат

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!