Завтра, 1 жовтня, в Україні відбудеться масштабна хвилина мовчання в пам’ять про всіх загиблих воїнів. У такий спосіб наша держава вперше відзначить у нову дату День захисників і захисниць.

Про це повідомив президент Володимир Зеленський.

Нова українська традиція

Президент наголосив, що загальнонаціональна хвилина шани і мовчання стане новою традицією для країни.

Україна вперше відзначить у нову дату день своїх захисників і захисниць. Усіх, хто бʼється заради держави. Усіх, хто додає сили Україні. Усіх, хто віддав своє життя заради України. І цієї неділі вперше вся Україна на хвилину зупиниться, щоб мовчанням вшанувати подвиг наших людей, які загинули, захищаючи нашу державу та українців. Хай це стане нашою новою традицією.

9:00. Неділя. 1 жовтня. Центральні площі та вулиці українських міст. Хвилина шани. Хвилина мовчання. Та вічність памʼяті про наших полеглих захисників і захисниць.

Володимир Зеленський // президент України

В Офісі президента закликали завтра зранку вшанувати пам’ять захисників і захисниць, які віддали життя за Україну.

Хоч би де ви були — вдома чи на роботі, на центральній площі великого міста чи на вуличці маленького села — зупиніться. Зупиніться на хвилину, щоб подякувати тим, хто захищає нас, б’ючись за свободу держави. Зупиніться, щоб ушанувати пам’ять захисників і захисниць, які віддали життя за Україну.

Офіс Президента України // Офіційний канал у Telegram

Започаткування свята

День захисників і захисниць України — це державне свято, яке відзначається у день Покрови Пресвятої Богородиці. Започатковано 14 жовтня 2014 року президентським указом із назвою «День захисника України». У серпні 2021 року свято перейменували на «День захисників і захисниць України».

Через реформу церковного календаря в Україні з 2023 року святкування перенесено на 1 жовтня.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив про “значний прогрес” на переговорах України, США та Росії в Абу-Дабі. За його словами, результати зустрічей дають підстави сподіватися на досягнення рішення щодо завершення війни до кінця 2026 року.

Про це Арахамія повідомив 11 листопада під час брифінгу за підсумками переговорів, передає “Інтерфакс-Україна“.

Переговори в Абу-Дабі

За словами політика, переговори були одними з найскладніших. Російська делегація прибула з жорсткими вимогами, однак обговорення післявоєнного майбутнього України та Росії допомогло зробити діалог продуктивнішим. Арахамія заявив, що сторонам вдалося досягти прогресу, зокрема в питаннях, подробиці яких поки не розголошують. Він також закликав якнайшвидше визначити дату наступного раунду переговорів.

На думку голови фракції, нинішній перебіг дипломатичного процесу створює можливість знайти рішення до Нового року. Водночас конкретних домовленостей щодо завершення війни він не назвав.

Одним із результатів переговорів стала домовленість про проведення масштабного обміну військовополоненими найближчим часом. Сторони обговорювали можливість обміну у форматі “1000 на 1000” або більшої кількості людей. Остаточні параметри та дату обміну наразі не оголошено.

Також учасники зустрічей розглядали питання гарантій безпеки для України та Європи, післявоєнного відновлення України й майбутньої системи європейської безпеки. Арахамія наголосив, що надалі до переговорного процесу мають долучитися європейські держави, оскільки домовленості стосуватимуться безпеки всього континенту.

Коли відбудеться наступний раунд переговорів

Після завершення зустрічей в Абу-Дабі представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер планують 12 листопада відвідати Москву для переговорів із володимиром путіним.

Після цього американські представники мають вирушити до Дубліна, де запланована зустріч із президентом України Володимиром Зеленським. Арахамія закликав не зволікати з організацією наступного раунду переговорів, однак його дату поки не визначено.

Нагадаємо, переговори в Абу-Дабі відбувалися 10–11 листопада за участю представників України, США та Росії. У межах дипломатичних консультацій сторони обговорювали умови можливого завершення війни, обмін полоненими та питання гарантій безпеки.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Американський дослідник та подкастер Лекс Фрідман присвятив частину свого нового випуску аналізу битви за Бахмут. Гостями ефіру стали Майкл Кофман, провідний військовий експерт Фонду Карнегі та Престон Стюарт, випускник Вест-Пойнта, ветеран війни в Афганістані.

Експерти обговорили феномен “бахмутського синдрому”, політичне значення міста для України та Заходу, а також те, як ця багатомісячна битва вплинула на літній контрнаступ ЗСУ 2023 року. Редакція Бахмут IN.UA підготувала головні тези з розмови провідних аналітиків.

Битва за Бахмут як класична облога та тактика “Вагнера”

За словами Майкла Кофмана, битва за Бахмут мала характер класичної облоги. Українським військовим доводилося вести два паралельні бої: безпосередньо у міських кварталах та за контроль над лініями постачання навколо міста, щоб не допустити оточення. Ситуацію значно ускладнював рельєф. Бахмут розташований у низині (“своєрідній чаші”), тоді як російські війська поступово захоплювали панівні висоти на східному та західному флангах.

Головною ударною силою рф у цьому бою стала пвк “вагнер”. Євген Пригожин масово вербував в’язнів, створюючи з них штурмові групи. Російська тактика полягала в постійних виснажливих атаках. Спершу в бій кидали “одноразових” найманців-в’язнів, щоб змусити українську оборону витратити боєприпаси та сили, після чого заходили більш досвідчені війська. На флангах найманців підтримували російські десантники та артилерія, яка мала значну перевагу. Унаслідок інтенсивних вуличних боїв, роботи артилерії та танків місто було вщент зруйноване. Кофман підкреслив гірку реальність: “Російські війська наприкінці битви не здобули нічого, тому що від міста мало що залишилося“.

Що таке “бахмутський синдром”

Майкл Кофман використав термін “бахмутський синдром” для опису ситуації, коли оборона населеного пункту триває навіть тоді, коли вона втрачає військово-тактичний сенс. Це відбувається через надмірну політизацію битви.

Після успішних контрнаступів на Харківщині та Херсонщині восени 2022 року з’явилися очікування швидкого завершення війни. Українському керівництву було критично важливо демонструвати Заходу, що ініціатива залишається за Києвом — від цього залежали подальші постачання озброєння. Через це Бахмут став політичним символом і був проголошений “фортецею”. Аналітик зауважує: коли будь-яке місто оголошують “фортецею”, це є тривожним сигналом для військових, адже це часто означає неможливість своєчасного тактичного відступу.

Ціна оборони та стратегічні наслідки

На думку Кофмана, втрата Бахмута де-факто не мала критичного стратегічного значення для ходу війни. Це підтверджується часом: російській армії знадобився цілий рік, щоб пройти невелику відстань від зруйнованого Бахмута до сусіднього Часів Яру.

Проте битва мала вкрай високу ціну. Спровокував ЗСУ на виснажливі бої, росія сточила там свої сили, але це були переважно “витратні” підрозділи в’язнів. Водночас Україна, за оцінкою аналітика, змушена була задіяти в обороні міста багато досвідчених та обстріляних підрозділів. Кофман припускає, що якби ці досвідчені бійці не були виснажені в Бахмуті, вони могли б пройти навчання на західній техніці та очолити літній контрнаступ 2023 року. Натомість для прориву щільних ліній оборони рф довелося залучати нові, менш досвідчені бригади.

Зі свого боку ветеран Престон Стюарт додав, що рішення про відхід завжди є надзвичайно важким для військово-політичного керівництва. Залишити місто — означає віддати власну суверенну територію ворогу. Цей сильний емоційний та політичний тиск змушує утримувати позиції до останнього, що ми спостерігали пізніше в Авдіївці та, на думку Стюарта, ймовірно бачитимемо під час оборони інших міст, як-от Костянтинівки.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!