Коли у вас голова забита роботою, дитиною та війною у рідній країні, справа лікарського огляду, мамографії чи ультразвукового обстеження (УЗД) опиняються в самому кінці списку щоденних завдань. Тому українки в Польщі звертаються до лікарів, коли з їхнім здоров’ям зовсім погано.

Катажина Павловська

Олександрі дуже пощастило. Принаймні так вона каже. Бо все-таки була у мамолога у січні 2022 року, і тоді нічого поганого не виявилося. Мамолог – лікар в Україні, який обстежує молочні залози. В Польщі все це робить гінеколог.

Тож вийшла від мамолога задоволена, тільки з наказом повернутися до нього через півроку. Але через місяць почалася війна, і Олександра разом із дочками мусила тікати зі Львова.

Вона потрапила у Варшаву до хорошої сім’ї, вже готувалася приступити до роботи (за фахом вона оптик), коли виявила в себе пухлину грудей. Пішла в Люкс Мед на УЗД, а після огляду їй сказали, що потрібна буде і біопсія. Виявилося – рак.

Я перемогла життя

– Довго думала, лікуватися в Польщі чи в Україні, – каже Олександра. Там
мені було б краще, безпечніше, тому що я знала, як все працює, зі мною
була б сім’я. Але моя польська подруга, яка лікувалася від раку молочної
залози, переконала мене, що тут буде швидше та ефективніше. По-перше, в
Україні війна, а по-друге, за багато послуг треба платити. В Польщі все
мало бути на місці і безкоштовно.

Олександра погодилася. Вона потрапила до Національного інституту
онкології у Варшаві, до однієї з найкращих, якщо не найкращої, онкологині
молочної залози в Польщі. Діагноз їй поставили 6 серпня, а через три
тижні вона почала курс хіміотерапії.

– Шістнадцять процедур хіміотерапії. Було дуже важко, – згадує. На щастя,
мені допомогла це пережити Іза, подруга, яка вмовила мене тут лікуватися.
Вона була надзвичайно позитивним, сильним прикладом у цій боротьбі.
Вдома Олександру підтримувала невістка, яка спеціально приїхала для неї
з України. – Мені було важко пережити хіміотерапію. І вона ходила зі мною
на лікування, доглядала за мною, потім допомогла мені знайти таксі. Вдома
прибирала, готувала, доглядала за дочками. Вона була безцінна.

У лютому 2023 року, через рік після приїзду до Польщі, коли хіміотерапія
подіяла на пухлину, Олексадру було прооперовано. Пухлину вирізали,
потім вона дочекалася, поки рана загоїться, перш ніж пройти променеву
терапію. – Все так швидко пролетіло, – зітхає.

Тепер вона думає, що зовсім вилікувалася. – Онкологиня теж каже, але
хірург – поки що ні, тому що попереду у мене п’ять років гормональної
терапії. Але зараз почуваюся здоровою. З лютого вчу польську мову, бо
думаю затриматися тут на деякий час. Я сподіваюся, що зараз зможу
знайти роботу за своїм фахом.

Чому вона вважає, що їй пощастило? – Я виявила рак на дуже ранній
стадії, швидко отримала точний діагноз і відповідне лікування.
Безкоштовно! Я знаю, що в Україні мені довелося б самій купувати
хіміопрепарати, а тут я все отримала. У всій цій біді навколо, війні, розрусі
в країні я виборола своє життя.

В Ірини так багато щастя не було. У 2020 році в Україні вперше виявили
пухлину молочної залози. Спочатку вона проходила там хіміотерапію. А
потім операція. Вона відчувала, що вилікувалася, тому, коли через два роки
приїхала до Польщі, останнє, про що думала, це медичне обстеження.

– Діти в школу і садок, робота в ресторані, потім робота вдома. Коли в
травні цього року я побачила пухлину в грудях, я злякалася. Виявилося, що
у мене рецидив, і я в запущеній стадії. Я дуже боюся того, що буде. Два
місяці чекаю на операцію.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Бахмут IN.UA (@bahmutin.ua)

Зріст захворювання після початку війни

Олександра та Ірина приїхали до Польщі невдовзі після початку війни,
тобто після 24 лютого 2022 року. І, як підрахували вчені в рамках проекту
Польського національного реєстру раку (e-KRN+), вони є серед 16 тисяч
українок у Польщі, у яких протягом року розвинувся рак грудей. Це
приблизно 10% всіх пацієнтів, які вже лікуються від цього захворювання в
Польщі. І не набагато менше, ніж діагностовано в нашій країні за рік.

– Зараз у Польщі близько 20 тисяч жінок діагностовано рак молочної
залози. Близько 155 000 польок живе зараз із цією хворобою. – каже доктор
Йоанна А. Дідковська, голова Національного реєстру раку, що діє при
Національному інституті онкології – Національному дослідницькому
інституті у Варшаві. – Як видно з даних, приплив пацієнтів з України
значно збільшив ці цифри.

Серед тих, хто приїхав до Польщі, є вже хворі на рак або ті, у яких рак
розвинеться або вже розвинувся під час перебування в Польщі. Рак
молочної залози є найпоширенішим онкологічним захворюванням серед
жінок незалежно від національності.

Система працює (більш-менш) нормально

– Тому з березня цього року у реєстрі ми збираємо дані про національність
онкохворих – каже доктор Дідковська. У якийсь момент це стало важливою
темою, тому ми хотіли її дослідити.

Дискусія була настільки гарячою, що дійшла до престижного медичного
журналу “The Lancet”. Був також текст доктор Дідковської та її колег про
прогнозовану захворюваність на рак молочної залози та інші види раку
серед українських жінок у Польщі.

– У цій дискусії йшлося про те, що польська система охорони здоров’я
тепер має мати справу з додатковою кількістю пацієнтів. Система
онкологічної допомоги в Польщі виявилася явно неготовою до стрімкого
зростання кількості пацієнтів, які потребують допомоги. Незважаючи на
останні зміни та прогрес в онкологічній допомозі в Польщі, вона має свої
обмеження. Проте всі, хто займається наданням онкологічних послуг у
Польщі, хочуть забезпечити найкращу можливу допомогу для додаткових
пацієнтів, які приїжджають з України, – каже доктор Дідковська.

З цим погоджуються всі українські пацієнтки, з якими я спілкувалась і які
проходили лікування раку молочної залози – під час лікування до них
ставилися бездоганно, жодного разу ніхто не викликав у них відчуття, що
вони на щось не мають права. Незалежно від того, чи лікувались вони у
Варшаві, Бидгощі чи Гожуві-Великопольському.

Надто пізно

Але, за словами експертів, багато українок, які приїхали до Польщі через
війну, з’являються на лікування раку грудей надто пізно. Це підтверджують
онкологи, з якими я спілкуюся. Доктор Дідковська вважає, що це може бути
проблемою. Тому що рак молочної залози – це хвороба, при якій час має
першочергове значення – чим пізніше, тим менше шансів на лікування. Рак
може швидко розвиватися і давати метастази, тому необхідно якомога
швидше почати лікувальні процедури. І чим раніше він буде виявлений, тим
більше шансів вилікуватися.

Чому українки в Польщі так пізно звертаються до лікарні з раком грудей?
Запитую Ксеню Єсіну з організації “Афіна. Жінки проти раку”. За даними
Національного канцер-реєстру України (НКРУ), рак молочної залози –
найпоширеніший рак серед жінок в Україні незалежно від віку, – каже
Ксенія. На його частку припадає близько 24% серед 10 найпоширеніших
видів раку.

Я перевіряю дані НКРУ, опубліковані в середині червня 2023 року, тобто
зовсім недавно. Вони стосуються онкологічної захворюваності в Україні у
2021/22 роках. На жаль, статистика за 2022 рік неповна – немає даних із
Криму та Севастополя. У всякому разі, цифри свідчать, що у 2022 році було
зареєстровано 10 648 нових випадків раку молочної залози серед жінок
(без Криму та Севастополя). Від цієї хвороби померло 3519 жінок. Зараз в
Україні майже 168 тисяч жінок хворіють на рак грудей.

Кажу Ксенії, що така ситуація у всьому світі. На початку 2021 року
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила, що поки що рак
молочної залози є найчастіше діагностованим раком у світі серед жінок
США, Канади, Австралії та країн Західної Європи. За оцінками вчених,
щороку у 2,3 мільйона жінок у всьому світі діагностується це
захворювання, і близько 685 000 помирають від нього.

– Так, статистика раку молочної залози в усьому світі схожа, – відповідає
Ксенія. – Проте є кілька „але”. По-перше, у наших даних про пацієнтів є
прогалини. По-друге, тут немає жінок, які виїхали з України, не тільки в
Польщу. І тільки в одній Польщі на рік має бути 16 тисяч діагностованих
пацієнтів. Це точно змінило б ваші розрахунки.

Ксенія права. Відсоток українок хворих на рак молочної залози
перевищує середньосвітовий показник. І повертаючись до основної теми, багато жінок з України приходять до лікаря надто пізно.

– У нас дуже високий рівень виявлення цієї хвороби на пізніх стадіях.
Загалом майже третина жінок звертається до лікаря лише на III та IV
стадіях. У 2020 році було 27,6%, але війна, яку Росія ропочала проти
України, різко підняла цей рівень, – каже Ксенія.

Організація “Афіна. Жінки проти раку”, в якій активно працює Ксенія, була
створена з метою захисту прав онкохворих та об’єднання хворих з усієї
України. У нас є приватна група в соціальних мережах, яка налічує понад
26 000 тисяч пацієнток та їхніх родичів. І зрозуміло, що в 2022–23 роках до
групи приєдналося багато нових учасниць. У багатьох із них у Польщі
виявили рак грудей.

Не вистачає часу і не тільки його

Чому українки не звертаються вчасно до лікаря, щоб пройти медичні
обстеження?

– Тисячі з них втратили домівку та відчуття безпеки. Вони змушені були
тікати з України, – каже Ксенія. – У Польщі довелося починати життя
заново – шукати житло, роботу, записувати дітей до школи, оформляти
документи в іншій країні, іншою мовою. Серед усіх цих речей справа піти
до лікаря та пройти мамографію чи УЗД знаходиться в кінці щоденного
списку. Тому вони звертаються до лікарів, коли їм зовсім погано.
Брак часу – не єдина причина, яка впливає на те, що українки не ходять до
лікаря на медичні обстеження.

• Інші причини, які часто називають самі жінки це:
• комунікація: українські жінки не знають, куди йти і як працює наш (польський) „онкологічний шлях”;
• мова: вони бояться, що не зрозуміють польських лікарів;
• відмінності між польською та українською медичними службами (наприклад, те, що в Польщі немає такого лікаря як мамолог, що обстежує та діагностує захворювання грудей в Україні);
• страх перед платою за лікування;
• сором: так, рак молочної залози все ще ганебна хвороба.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Бахмут IN.UA (@bahmutin.ua)

Більше перекладачів

Чи медична система в Польщі допомагає українським біженкам дбати про
своє здоров’я? Чи жінка має доступ до інформації про медичне
обслуговування?

Отже, законодавчих норм щодо доступу до перекладача в секторі охорони
здоров’я немає. І кожен медичний заклад ставиться до цієї проблеми
по-різному. Деякі з них самі фінансують перекладачів, інші вимагають,
щоб пацієнт приїхав з перекладачем, треті використовують компетенцію
власного персоналу або родичів, які прийшли з пацієнтом, що виконують
роль перекладачів. Однак якість такого перекладу може відрізнятися
залежно від компетенції відповідної особи. Це може бути мовним бар’єром
у спілкуванні пацієнт-лікар, наприклад, щодо надання інформованої згоди
на лікування.

Чи є щось, що допомогло б біженцям з України охочіше користуватися
медичними послугами в Польщі?

За словами доктора Томаша Карауди, лікаря відділення легеневих
захворювань Університетської клінічної лікарні в Лодзі, у випадку мовного
бар’єру було б дуже корисно запровадити перекладачів по телефону. – Не
йдеться про те, щоб у кожному закладі була така людина, – пояснює. – Це
нереально і непотрібно, тому що не кожен день є україномовні чи
російськомовні пацієнти. Достатньо було б, щоб перекладач одночасно
обслуговував кілька закладів, за потреби його викликав лікар чи медсестра,
і він перекладав по телефону або приїжджав особисто.

Так само і з психологами – хоча після війни минуло більше року,
психологічна допомога в багатьох випадках все одно буде корисною. І
такий психолог приходив б, коли був прийом до потребуючого пацієнта.
Звісно, і перекладачі, і психологи мали б бути гідно оплачені, адже це
важка праця та потребує мотивації. І водночас вони дуже потрібні у службі
охорони здоров’я, тож оскільки, як ми чуємо, економіка у нас і так добре
функціонує, то, може, для цього вистачить? Доктор Карауда трохи сумно
посміхається.

Керівник Центру правової та професійної підтримки громадян України
фундації HumanDoc – Алла Маєвська, вважає, що замість перекладача,
який, на її думку, порушує конфіденційність відносин пацієнт-лікар, краще
було б допустити до роботи у польській служби охорони здоров’я більше
лікарів і медсестер з Україну. Хоча вона вже задоволена підтримкою в
Польщі та взагалі польською службою охорони здоров’я.

Профілактика понад усе

Що ще можна зробити для підвищення рівня обізнаності та доступу до
лікування?

– Захворювань ми не зупинимо – ми на них поки що не впливаємо. Раннє
виявлення є ключовим, – каже Олександр Скалій, доктор наук з фізичного
виховання, заступник директора Інституту здоров’я та фізичної культури
Університету економіки в Бидгощі. Він родом із Тернополя, у Польщі живе
13 років. – Жінки з України часто звертаються до лікаря в Польщі надто
пізно, коли вони вже на пізній стадії раку. Це змушує проводити
мастектомію, а не операцію зі збереження грудей. А іноді лікування просто
не дає результатів і пацієнтки помирають.

І додає: – І саме завдяки регулярним обстеженням тривожні зміни можна
виявити на ранній стадії. Це не займе багато – просто щомісяця самостійно
перевіряйте свої груди. Також слід регулярно перевіряти своє здоров’я за
допомогою УЗД молочних залоз і мамографії. Тим часом статистика
Національного канцер-реєстру (за 2021 рік) свідчить, що лише 1 із 16
жінок віком 20-40 років проходила профілактичні огляди для раннього
виявлення захворювання. Лише 1,2% жінок до 30 років вирішило пройти
діагностику раку молочної залози та яєчників.

Вчімо студентів і студенток

За словами доктора Скалія, дуже допомогло б знання про профілактику. На
його думку, це має бути обов’язковим предметом у виші. – І для чоловіків, і
для жінок – хвороба – це проблема для всіх, для всієї родини, не тільки для
жінки, – стверджує.

До війни, у 2020 році, доктор Скалій координував проект із профілактики
раку молочної залози за програмою „Ріта”. У проекті взяло участь п’ять
університетів з України та Асоціація AZS з Бидгощі.

– До Польщі приїхали викладачі з України, для яких лікарі онкологічного
центру в Бидгощі організували семінари, як навчати студентів
профілактики раку молочної залози, – розповідає доктор Скалій.
Під час лекцій учасниці та учасники ознайомилися з анатомією молочної
залози, особливостями раку, сучасними методами діагностики. Під час
практичних занять навчилися практичної самоперевірки. Для навчання
використовували силіконові моделі грудей, які прикладаються до тіла. У
штучних грудях була пухлина, яку можна було виявити, але тільки
правильним методом.

– Викладачі, які проходили навчання в Польщі, запровадили в своїх
університетах заняття з теми: профілактика раку молочної залози. Також
ми надіслали рекомендацію Міністру охорони здоров’я України поширити
цю діяльність на всю країну. На жаль, поки що є інші проблеми.
У квітні цього року схожий проект було організовано з університетами
Казахстану. – Ця країна є величезним полігоном для випробувань ядерної
зброї, – каже доктор Скалій. – Проблема раку грудей навіть більша, ніж в
Україні.

WSG в Бидгощі, університет, де працює д-р Скалій, вже кілька років
проводить заняття з профілактики раку грудей. У заняттях беруть участь як
студентки, так і студенти.

– Чи чоловіки охоче навчаються? – запитую Скалія. – Дослідження
онкологічного центру в Бидгощі показують, що у випадку понад 60%
жінок, які звернулися до лікаря через підозрілі зміни, цю зміну виявили
чоловіки, – пояснює. – Ось чому сенсибілізація чоловіків у цій сфері є
такою важливою. Крім того, чоловіки також хворіють на рак грудей, рідко,
але іноді трапляється.

– Ця хвороба – частина нашого світу. Ми не можемо від нього втекти, тому
нам потрібно мінімізувати її вплив, – додає.

Вітольд Ковальський, кандидат наук, хірург-мамолог з онкологічного
центру в Бидгощі, брав участь в обох проектах. Тепер він мріє про таку
програму в Польщі.

– Такі заняття в наших університетах дуже потрібні, – каже. – І це
незалежно від того, де і хто керує. Питання профілактики – справа
аполітична і настільки важлива, що нею повинні цікавитися всі вищі
навчальні заклади, державні та приватні.

На його думку, проект здатний принести помітні результати. Просто його
потрібно якнайшвидше реалізувати. Ідея полягає в тому, що експерти
готують лідерів і ті передають ці знання. І масштаби проекту поступово
розширюються.

Мамобуси не для всіх

Звісно, у Польщі вже діють системні вирішення цієї проблеми, наприклад
безкоштовна Популяційна програма виявлення раку молочної залози (з
2006 року). Профілактична мамографія дозволяє виявити рак грудей на
ранній стадії розвитку, коли він не дає жодних симптомів. Жінки можуть
пройти це обстеження безкоштовно в спеціальних мамобусах, які курсують
у малих і великих містах за загальнодоступним розкладом. На жаль, ця
програма не для всіх.

Юлія Вовчук, яка виявила пухлину в грудях і хотіла
якомога швидше її діагностувати, з надією увійшла в мамобус у Плонську.
На жаль, всередині вона почула, що не потрапляє на медичні обстеження,
оскільки проект розрахований на жінок віком 50-69 років. Тим часом Юлії
46 років.

– Мене це дивує, – каже Юлія. – Так багато молодих жінок також хворіє.
Юлія розчарована, тим більше, що УЗД, яке вона робила приватно, виявило
досить пізню стадію раку. На щастя, Юлія швидко опинилася у великій
лікарні у Вєлішеві, де за два тижні почала хіміотерапію, потім операцію та
променеву терапію. За 10 місяців все завершилося. Зараз вона проходить
курс гормональної терапії.

А чому мамобус тільки для жінок 50+? Фахівці стверджують, що жінкам
молодшого віку важче поставити діагноз за допомогою мамографії. Як би
там не було, виключення великої вікової групи, яка також схильна до ризику
раку молочної залози, здається, потребує переосмислення.

Куди звернутися?

Жінки віком від 40 років, які бажають пройти медичні обстеження, можуть
скористатися програмою „Профілактика 40 плюс”. У рамках цього проекту
ви можете записатися на безкоштовні профілактичні огляди, не тільки щодо
раку грудей. Питання в тому, скільки треба на це чекати.

Олені 48 років, вона живе у Сквіжині. Пухлину виявила сама, коли
переїхала в іншу квартиру. – Відразу після початку війни я кілька місяців
жила у будинку дружної сім’ї. Все було чудово, але біля дзеркала у ванній
не було світла. Я не бачила себе. Коли ми переїхали через півроку, я раптом
помітила, що у мене на грудях з’явилася пухлина.

Діагностика та лікування були дуже ефективними та швидкими. Олені
видалили пухлину та 17 лімфовузлів. Це багато, тому зараз не почувається
добре.

– Стан здоров’я оцінюю на 50%, – каже. У Сквіжині мені порадили не
проходити реабілітації, мовляв, неефективна. Тому роблю вправи
самостійно вдома, вранці і ввечері. Але вже майже рік після операції, а я
досі не можу нормально підняти руки.

Олена хвилюється, бо сімейний лікар, до якого вона звертається, не хоче
виписувати направлення на аналіз крові. Вона відчуває, що це дуже
потрібно після такої важкої операції. Також хотіла б звернутися до
ендокринолога, але лікар вважає, що немає потреби.

– Я нарешті поїхала додому на Різдво в Кременчук і зробив ті аналізи, які
захотіла. Там усе треба оплатити, але за кілька днів зробили морфологію,
оглянув мене ендокринолог.

Як допомогти?

Чи можемо ще якось допомогти українкам у Польщі поставити собі
діагноз?

– У нас є така система, що пацієнтам яким більше ніж 40 років лікарі
надсилають електронною поштою чи смс-ками нагадування про те, що
потрібно здати аналізи, УЗД, пройти мамографію, залежно від віку та
інших факторів, – каже Ксенія.

У Польщі працює багато фондів, які допомагають онкохворим жінкам.
Деякі з них, наприклад Alivia Onkofundacja, мають цілі підсторінки
українською мовою та телефони довіри, які допомагають онкохворим та
їхнім родинам в організаційних та формальних питаннях, а також
пропонують допомогу в лікуванні. Допомогу надає також Національний
інститут онкології у Варшаві, де діє гаряча онкологічна лінія для
україномовних. Телефонуйте за номером +48 22 546 20 00, щоб отримати
інформацію про онколікування та лікувальні процедури.

Онколікування в Україні? Необов’язково

І якщо хтось все-таки хоче лікуватися в Україні, то варто враховувати
кілька аспектів. – Там більшість лікарень перетворено на заклади
обслуговування поранених на війні. І хірурги потрібні ближче до фронту –
каже доктор Дідковська.

Ці слова підтверджують дані останнього звіту ВООЗ про стан охорони
здоров’я в Україні. Що стосується діагностичних установ, то поки що
доступно або частково доступно тільки 45% з усіх місць. Найбільша
проблема, про яку повідомило 87% установ, це відсутність медичного
обладнання, особливо діагностичного. Ще гірше, коли йдеться про
наявність закладів, які займаються лікуванням онкологічних хворих. Лише
11% з усіх місць доступні та частково доступні. Справа не в тому, що у
якомусь регіоні набагато краща чи гірша ситуація. На думку авторів звіту –
це, ймовірно, тому, що лікування раку пропонується переважно в
спеціалізованих медичних закладах.

– Немає доступу до ліків, послуг і лікарів, – каже Ксенія. – Крім того, наша
система охорони здоров’я не реформувалася 30 років, аж до розпаду
Радянського Союзу. Ще до початку війни онкохворим доводилося самим
купувати все: від шприців і бинтів до хіміопрепаратів. Є в тебе гроші –
лікують, немає – помреш.

– Моя мама померла від раку в Україні, тому я знаю, як виглядає лікування,
– підтверджує Юлія. Треба платити за кожну хімію чи ін’єкцію.
Ксенія стверджує, що гаряча лінія „Пацієнт має право” працює в Україні з
жовтня 2022 року. Тут консультанти пояснюють пацієнтам або їхнім
родичам, яке лікування та в яких установах вони мають право отримати
безкоштовно.

Згідно з останніми оцінками ВООЗ, на кінець 2020 року нараховувалося 7,8
мільйона жінок, у яких за останні 5 років був діагностований рак молочної
залози. Лише в одному, 2020 році, це захворювання було виявлено у 2,3
млн жінок. Це робить його найпоширенішим видом раку у світі. Рак
молочної залози зустрічається в усіх країнах світу у жінок будь-якого віку
після статевого дозрівання, але з ростом захворюваності пізніше в житті.
Це дійсно може статися із кожною з нас.

Переклад: Ольга Ковальчик.

Примітка: Цей матеріал створено в рамках проекту SCIENCE+, міжнародної ініціативи в галузі медичної та наукової журналістики, який проводить Free Press Unlimited. Цей репортаж був перекладений та створений за підтримки міжнародної мережі Science+. Оригінальний майданчик публікації stirimed.ro.

Додаткова інформація

Онкологічне лікування в Польщі для громадян України:
У Національному інституті онкології у Варшаві діє онкологічна гаряча
лінія для україномовних мешканців. Телефонуйте за номером +48 22 546
20 00, щоб отримати інформацію про онколікування та лікувальні
процедури. Спочатку треба подзвонити і передати номер (польський).
Потім передзвонює вам особа, яка володіє українською мовою.
Фонд „Алівія” надає допомогу громадянам України, хворим на злоякісні
пухлини: тел. +48 22 266 03 40, емейл: [email protected].

Громадянки України можуть також отримати медичну консультацію (не
тільки онкологічну) за допомогою:

Телеплатформи First Contact 800 137 200. У Телеплатформі First Contact Ви
можете отримати:

• медичні консультації;
• електронний рецепт;
• електронне направлення;
• електронний лікарняний.

Телеплатформа First Contact доступна:

• з понеділка до п’ятниці з 18:00 до 8:00 наступного дня;
• у суботу, неділю та інші святкові дні з 8:00 до 8:00 наступного дня.

Цілодобова лінія довіри Національного фонду здоров’я, яка надає
інформацію пацієнтам кількома мовами, зокрема польською, російською та
українською: 800 190 590.
Мобільний застосунок LikarPL: likar.mz.gov.pl.

Симптоми раку молочної залози

Будь-яка зміна грудей має бути тривожним сигналом. Найхарактернішим
симптомом раку молочної залози є пухлина, але також можуть вказувати на
рак:

• зміна розміру грудей і їх зовнішнього вигляду,
• зміна кольору шкіри грудей,
• виділення з грудей,
• зміни зовнішнього вигляду сосків.

Однак симптоми також можуть бути більш стриманими та незвичними.
Про розвиток захворювання може свідчити, наприклад, потепління шкіри
грудей або її свербіж.

Якщо ви відчуваєте такі симптоми, якнайшвидше зверніться до лікаря.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Правильно оформлені документи дозволяють військовослужбовцям вирушити у щорічну відпустку без зайвих ускладнень та проблем на блокпостах чи кордоні. Міністерство оборони України надало чіткі роз’яснення щодо переліку обов’язкових паперів, процедури взяття на облік за місцем відпочинку та алгоритму дій у разі хвороби чи затримки в дорозі.

Детальніше про те, які документи потрібні для відпустки та як стати на облік, повідомили в Міноборони.

Які документи потрібні військовослужбовцю

Для законного перебування у відпустці за межами гарнізону військовослужбовцю недостатньо усної домовленості чи рапорту. При собі обов’язково потрібно мати:

• документ, що посвідчує особу: паперовий військовий квиток, посвідчення офіцера або електронний військово-обліковий документ (е-ВОД) у застосунку “Армія+” (має назву “Військовий документ”);
• відпускний квиток: офіційний документ, який підтверджує законність перебування поза межами частини (дійсний лише за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу).

Із липня 2026 року в застосунку “Армія+” доступний е-ВОД, який має таку саму юридичну силу, як і паперовий документ (перевіряється через QR-код). Проте для його відображення потрібен інтернет. Міноборони радить завжди мати при собі паперовий військовий квиток на випадок відсутності зв’язку. Важливо: якщо у застосунку відображається лише “Посвідчення захисника”, воно не замінює військово-обліковий документ.

Як перевірити відпускний квиток перед виїздом

Ще перебуваючи у військовій частині, військовослужбовець має особисто перевірити правильність заповнення відпускного квитка. Звірити потрібно п’ять ключових пунктів:

• вид, тривалість і дати відпустки;
• дата і місце повернення;
• місце відпустки;
• підпис і печатка;
• особисті дані.

Взяття на облік за місцем відпустки

Після прибуття до місця проведення відпустки військовослужбовець зобов’язаний не пізніше наступного дня стати на облік. Це потрібно зробити в органі управління Військової служби правопорядку (ВСП) або в найближчому ТЦК та СП.

Якщо місце відпочинку віддалене від ВСП або ТЦК на понад 30 кілометрів, стати на облік можна в органі місцевого самоврядування. За день до повернення на службу необхідно знятися з обліку, перевіривши, щоб у відпускному квитку проставили відповідні відмітки.

Правила виїзду у відпустку за кордон

Виїзд за кордон можливий виключно з індивідуального дозволу командира військової частини. Рапорт на таку відпустку (в якому вказуються дати, місце перебування, транспорт та пункт пропуску) подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до її початку.

Для перетину державного кордону необхідно мати:

• закордонний паспорт;
• військовий квиток або посвідчення офіцера;
• відпускний квиток встановленого зразка;
• витяг з наказу командира про дозвіл на виїзд за кордон.

Що робити в разі хвороби або затримки в дорозі

Якщо військовий захворів або затримується в дорозі, він повинен негайно повідомити про це свого безпосереднього командира або чергового по частині (зберігши докази повідомлення, наприклад, скриншоти переписки).

• у разі хвороби відпустку можуть продовжити на кількість діб хвороби або перенести. Підставою для цього є довідка з медзакладу, обов’язково завірена керівником місцевого ТЦК та СП;
• у разі затримки в дорозі необхідно отримати довідку про причини затримки або відповідну позначку у відпускному квитку. Цей документ видає військовий комендант на транспорті, начальник ВСП або керівник ТЦК та СП (якщо вони недоступні — адміністрація вокзалу чи місцева влада).

Відсутність на службі без поважних причин понад три доби в умовах воєнного стану розцінюється як самовільне залишення частини (СЗЧ) і карається за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Тому документальне підтвердження будь-яких затримок є критично важливим.

Читайте також:

Психологічна допомога для військових: куди звертатися та як отримати направлення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

27 жовтня українці традиційно долучатимуться до Радіодиктанту національної єдності. Для когось це можливість перевірити знання української мови, а для інших — нагода відчути єдність з українцями в різних куточках світу. Однак навіть ті, хто добре знає правопис, можуть припуститися помилок через хвилювання або неуважність. Особливо складними під час написання диктанту залишаються розділові знаки та правопис окремих слів.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася із заслуженою вчителькою України Іриною Савчук із Краматорська, яка тричі ставала переможницею Радіодиктанту національної єдності — у 2013, 2017 та 2018 роках. Педагогиня розповіла, як підготуватися до написання тексту, на які правила звернути увагу та що робити, якщо під час диктанту виникають сумніви.

Як підготуватися до Радіодиктанту: три головні складові

Ірина Савчук переконана, що універсального секрету написання диктанту без помилок не існує. Натомість результат залежить від знань, уважності та практики. Навіть досвідченим учителям української мови доводиться постійно повторювати правила й стежити за змінами в правописі. Тому підготовка до диктанту, це не лише повторення окремих тем напередодні події, а й постійна робота з мовою. Водночас педагогиня наголошує, що під час самого написання важливо зосередитися на тексті.

“Я думаю, що такого аж особливого секрету немає. Насамперед це знання, уважність і практика. Я вчителька української мови, постійно повторюю правила, стежу за змінами в правописі. Але навіть досвідчений учитель не може знати абсолютно все, він теж постійно навчається”, — розповідає Ірина Савчук.

Одна з головних порад пані Ірини — не поспішати та уважно слухати людину, яка диктує текст. За словами педагогині, важливо не просто встигати записувати слова, а розуміти зміст кожного речення. Це допомагає краще орієнтуватися в його будові та правильно розставляти розділові знаки. Якщо людина надто хвилюється, вона може втратити увагу навіть там, де добре знає правила. Тому вчителька радить насамперед зосередитися на тому, що саме звучить у диктанті.

“Найважливіше, це не хвилюватися й уважно слухати диктора. Треба зрозуміти текст, речення, його будову. Коли ми починаємо хвилюватися, ми забуваємо про це. Тому важливо не поспішати, уважно слухати і вдумуватися в зміст тексту”, — радить Ірина Савчук.

Що може бути найскладніше у Радіодиктанті

На думку педагогині, найбільше труднощів під час написання радіодиктанту можуть спричинити саме розділові знаки. Навіть якщо учасник правильно записав усі слова, він може помилитися з комами чи іншими знаками пунктуації. Особливої уваги потребують складні речення та відокремлені конструкції. Додаткові труднощі можуть виникати через авторську пунктуацію, яка залежить від задуму автора тексту. Тому Ірина Савчук радить не лише слухати слова, а й аналізувати будову речень.

“Найважче, на мою думку, — це пунктуація, тобто розділові знаки. Слова можна написати правильно, але помилитися в розділових знаках, особливо коли вони авторські. Це стосується складних речень, різних відокремлених конструкцій. Тому потрібно уважно слухати і вдумуватися в зміст тексту”, — пояснює Ірина Савчук.

На які правила української мови звернути увагу перед Радіодиктантом

Окрім пунктуації, вчителька радить повторити правила написання складних слів. Зокрема, варто звернути увагу на випадки, коли слова потрібно писати разом, окремо або через дефіс. Не менш важливо орієнтуватися у чинній редакції українського правопису. Серед інших тем, які можуть викликати труднощі, педагогиня називає:

• написання власних назв;
• уживання апострофа та м’якого знака.

Саме ці правила вона радить пригадати тим, хто хоче краще підготуватися до диктанту.

“Якщо говорити про орфографію, то це, звичайно, правопис складних слів: разом, окремо, через дефіс. Це певні зміни, які стосуються нової редакції правопису. Можна ще взяти апостроф, м’який знак. Але написання складних слів і власних назв — це найскладніші теми”, — зазначає Ірина Савчук.

Як читання допомагає писати без помилок

Ірина Савчук наголошує, що знання української мови формуються не лише під час вивчення правил. Важливу роль відіграє регулярне читання, яке допомагає запам’ятовувати правильне написання слів. Завдяки цьому людина поступово розвиває мовне чуття. Така практика корисна не лише для Радіодиктанту, а й для повсякденного письма. Водночас педагогиня зауважує, що навіть хороша підготовка не гарантує відсутності помилок, якщо під час написання людина надто хвилюється.

“Я раджу багато читати, бо це справді допомагає. Коли ти розвиваєш своє мовне чуття, то запам’ятовуєш написання багатьох слів. Але найголовніше, це не панікувати. Бо саме через хвилювання ми можемо помилитися навіть у тому слові, яке добре знали”, — ділиться у розмові Ірина Савчук.

Проте, навіть досвідчені учасники Радіодиктанту можуть засумніватися у написанні слова або правильності розділового знака. За словами Ірини Савчук, у такій ситуації важливо не піддаватися паніці. Надмірне хвилювання заважає зосередитися й може призвести до нових помилок. Тому педагогиня радить зберігати спокій, слухати текст і не поспішати. Саме уважність, на її думку, допомагає краще застосувати знання на практиці.

“Найголовніше все ж не панікувати. Якщо буває так, що в чомусь засумнівався, не потрібно хвилюватися. Саме через хвилювання ми можемо помилитися вже в тому слові, яке чітко знали. Або в тих розділових знаках, у правильності яких були впевнені”, — пояснює Ірина Савчук.

Примітка. Пані Ірина уперше взяла участь у Радіодиктанті національної єдності у 2013 році. Уже перша участь принесла їй перемогу, а згодом вона повторила успіх у 2017 та 2018 роках. Найбільше, за словами вчительки, їй запам’ятався саме перший диктант, адже тоді хвилювання було особливо сильним.

“У 2013 році ми взяли участь у цьому радіодиктанті. Це була моя перша участь, і вона була результативною. Переможців було 14, але з Донеччини я одна була. Мені це було настільки приємно й несподівано, я пишалася собою, пишалися мною учні”, — пригадує Ірина Савчук.

Педагогиня переконана, що Радіодиктант, це не лише перевірка грамотності, а й можливість зацікавити дітей українською мовою. У Краматорській українській гімназії його написання свого часу стало спільною традицією для вчителів та учнів. Вони збиралися разом, хвилювалися та чекали на результати.

Де пишуть Радіодиктант?

27 жовтня, у вівторок, об 11:00 відбудеться всеукраїнський Радіодиктант. Писати його можна вдома, на роботі, у бібліотеках та в будь-якому іншому місці, де вам зручно. Радіодиктант транслюватимуть на всіх платформах Суспільного:

• на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура;
• наживо в ефірі телеканалу Суспільне Культура;
• на YouTube-каналі Українського Радіо;
• у застосунках suspilne.radio та “Дія”.

Хто читатиме Радіодиктант?

Одним із читців стане Артур Пройдаков — вчитель української мови та літератури, який популяризує українську мову. У 2023 році він увійшов до десятки найкращих вчителів світової премії Global Teacher Prize.

Також текст читатиме Даша Астаф’єва — співачка, громадська діячка та волонтерка, яка підтримує ЗСУ. Вона є засновницею книжкового застосунку UnderBooks, що популяризує українську літературу.

Автором тексту для Радіодиктанту національної єдності у 2026 році став письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. У березні 2022 року письменник долучився до Збройних сил України. Він служив у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони та брав участь у бойових діях в Донецькій, Харківській і Запорізькій областях. У жовтні 2024 року Артур Дронь отримав тяжке поранення та демобілізувався. У своїх творах автор звертається до тем військової служби, пам’яті полеглих захисників і власного досвіду життя під час війни.

Координаторка Радіодиктанту Юлія Шелудько пояснила, що цього року організатори вирішили спробувати новий формат — дуетне читання. За її словами, такий підхід має об’єднати аудиторії, які хотіли б почути як відому медійну особистість, так і професійного педагога.

До теми:

Радіодиктант національної єдності проведуть 27 жовтня: вже відомі автор і читці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!