Коли у вас голова забита роботою, дитиною та війною у рідній країні, справа лікарського огляду, мамографії чи ультразвукового обстеження (УЗД) опиняються в самому кінці списку щоденних завдань. Тому українки в Польщі звертаються до лікарів, коли з їхнім здоров’ям зовсім погано.

Катажина Павловська

Олександрі дуже пощастило. Принаймні так вона каже. Бо все-таки була у мамолога у січні 2022 року, і тоді нічого поганого не виявилося. Мамолог – лікар в Україні, який обстежує молочні залози. В Польщі все це робить гінеколог.

Тож вийшла від мамолога задоволена, тільки з наказом повернутися до нього через півроку. Але через місяць почалася війна, і Олександра разом із дочками мусила тікати зі Львова.

Вона потрапила у Варшаву до хорошої сім’ї, вже готувалася приступити до роботи (за фахом вона оптик), коли виявила в себе пухлину грудей. Пішла в Люкс Мед на УЗД, а після огляду їй сказали, що потрібна буде і біопсія. Виявилося – рак.

Я перемогла життя

– Довго думала, лікуватися в Польщі чи в Україні, – каже Олександра. Там
мені було б краще, безпечніше, тому що я знала, як все працює, зі мною
була б сім’я. Але моя польська подруга, яка лікувалася від раку молочної
залози, переконала мене, що тут буде швидше та ефективніше. По-перше, в
Україні війна, а по-друге, за багато послуг треба платити. В Польщі все
мало бути на місці і безкоштовно.

Олександра погодилася. Вона потрапила до Національного інституту
онкології у Варшаві, до однієї з найкращих, якщо не найкращої, онкологині
молочної залози в Польщі. Діагноз їй поставили 6 серпня, а через три
тижні вона почала курс хіміотерапії.

– Шістнадцять процедур хіміотерапії. Було дуже важко, – згадує. На щастя,
мені допомогла це пережити Іза, подруга, яка вмовила мене тут лікуватися.
Вона була надзвичайно позитивним, сильним прикладом у цій боротьбі.
Вдома Олександру підтримувала невістка, яка спеціально приїхала для неї
з України. – Мені було важко пережити хіміотерапію. І вона ходила зі мною
на лікування, доглядала за мною, потім допомогла мені знайти таксі. Вдома
прибирала, готувала, доглядала за дочками. Вона була безцінна.

У лютому 2023 року, через рік після приїзду до Польщі, коли хіміотерапія
подіяла на пухлину, Олексадру було прооперовано. Пухлину вирізали,
потім вона дочекалася, поки рана загоїться, перш ніж пройти променеву
терапію. – Все так швидко пролетіло, – зітхає.

Тепер вона думає, що зовсім вилікувалася. – Онкологиня теж каже, але
хірург – поки що ні, тому що попереду у мене п’ять років гормональної
терапії. Але зараз почуваюся здоровою. З лютого вчу польську мову, бо
думаю затриматися тут на деякий час. Я сподіваюся, що зараз зможу
знайти роботу за своїм фахом.

Чому вона вважає, що їй пощастило? – Я виявила рак на дуже ранній
стадії, швидко отримала точний діагноз і відповідне лікування.
Безкоштовно! Я знаю, що в Україні мені довелося б самій купувати
хіміопрепарати, а тут я все отримала. У всій цій біді навколо, війні, розрусі
в країні я виборола своє життя.

В Ірини так багато щастя не було. У 2020 році в Україні вперше виявили
пухлину молочної залози. Спочатку вона проходила там хіміотерапію. А
потім операція. Вона відчувала, що вилікувалася, тому, коли через два роки
приїхала до Польщі, останнє, про що думала, це медичне обстеження.

– Діти в школу і садок, робота в ресторані, потім робота вдома. Коли в
травні цього року я побачила пухлину в грудях, я злякалася. Виявилося, що
у мене рецидив, і я в запущеній стадії. Я дуже боюся того, що буде. Два
місяці чекаю на операцію.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Бахмут IN.UA (@bahmutin.ua)

Зріст захворювання після початку війни

Олександра та Ірина приїхали до Польщі невдовзі після початку війни,
тобто після 24 лютого 2022 року. І, як підрахували вчені в рамках проекту
Польського національного реєстру раку (e-KRN+), вони є серед 16 тисяч
українок у Польщі, у яких протягом року розвинувся рак грудей. Це
приблизно 10% всіх пацієнтів, які вже лікуються від цього захворювання в
Польщі. І не набагато менше, ніж діагностовано в нашій країні за рік.

– Зараз у Польщі близько 20 тисяч жінок діагностовано рак молочної
залози. Близько 155 000 польок живе зараз із цією хворобою. – каже доктор
Йоанна А. Дідковська, голова Національного реєстру раку, що діє при
Національному інституті онкології – Національному дослідницькому
інституті у Варшаві. – Як видно з даних, приплив пацієнтів з України
значно збільшив ці цифри.

Серед тих, хто приїхав до Польщі, є вже хворі на рак або ті, у яких рак
розвинеться або вже розвинувся під час перебування в Польщі. Рак
молочної залози є найпоширенішим онкологічним захворюванням серед
жінок незалежно від національності.

Система працює (більш-менш) нормально

– Тому з березня цього року у реєстрі ми збираємо дані про національність
онкохворих – каже доктор Дідковська. У якийсь момент це стало важливою
темою, тому ми хотіли її дослідити.

Дискусія була настільки гарячою, що дійшла до престижного медичного
журналу “The Lancet”. Був також текст доктор Дідковської та її колег про
прогнозовану захворюваність на рак молочної залози та інші види раку
серед українських жінок у Польщі.

– У цій дискусії йшлося про те, що польська система охорони здоров’я
тепер має мати справу з додатковою кількістю пацієнтів. Система
онкологічної допомоги в Польщі виявилася явно неготовою до стрімкого
зростання кількості пацієнтів, які потребують допомоги. Незважаючи на
останні зміни та прогрес в онкологічній допомозі в Польщі, вона має свої
обмеження. Проте всі, хто займається наданням онкологічних послуг у
Польщі, хочуть забезпечити найкращу можливу допомогу для додаткових
пацієнтів, які приїжджають з України, – каже доктор Дідковська.

З цим погоджуються всі українські пацієнтки, з якими я спілкувалась і які
проходили лікування раку молочної залози – під час лікування до них
ставилися бездоганно, жодного разу ніхто не викликав у них відчуття, що
вони на щось не мають права. Незалежно від того, чи лікувались вони у
Варшаві, Бидгощі чи Гожуві-Великопольському.

Надто пізно

Але, за словами експертів, багато українок, які приїхали до Польщі через
війну, з’являються на лікування раку грудей надто пізно. Це підтверджують
онкологи, з якими я спілкуюся. Доктор Дідковська вважає, що це може бути
проблемою. Тому що рак молочної залози – це хвороба, при якій час має
першочергове значення – чим пізніше, тим менше шансів на лікування. Рак
може швидко розвиватися і давати метастази, тому необхідно якомога
швидше почати лікувальні процедури. І чим раніше він буде виявлений, тим
більше шансів вилікуватися.

Чому українки в Польщі так пізно звертаються до лікарні з раком грудей?
Запитую Ксеню Єсіну з організації “Афіна. Жінки проти раку”. За даними
Національного канцер-реєстру України (НКРУ), рак молочної залози –
найпоширеніший рак серед жінок в Україні незалежно від віку, – каже
Ксенія. На його частку припадає близько 24% серед 10 найпоширеніших
видів раку.

Я перевіряю дані НКРУ, опубліковані в середині червня 2023 року, тобто
зовсім недавно. Вони стосуються онкологічної захворюваності в Україні у
2021/22 роках. На жаль, статистика за 2022 рік неповна – немає даних із
Криму та Севастополя. У всякому разі, цифри свідчать, що у 2022 році було
зареєстровано 10 648 нових випадків раку молочної залози серед жінок
(без Криму та Севастополя). Від цієї хвороби померло 3519 жінок. Зараз в
Україні майже 168 тисяч жінок хворіють на рак грудей.

Кажу Ксенії, що така ситуація у всьому світі. На початку 2021 року
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила, що поки що рак
молочної залози є найчастіше діагностованим раком у світі серед жінок
США, Канади, Австралії та країн Західної Європи. За оцінками вчених,
щороку у 2,3 мільйона жінок у всьому світі діагностується це
захворювання, і близько 685 000 помирають від нього.

– Так, статистика раку молочної залози в усьому світі схожа, – відповідає
Ксенія. – Проте є кілька „але”. По-перше, у наших даних про пацієнтів є
прогалини. По-друге, тут немає жінок, які виїхали з України, не тільки в
Польщу. І тільки в одній Польщі на рік має бути 16 тисяч діагностованих
пацієнтів. Це точно змінило б ваші розрахунки.

Ксенія права. Відсоток українок хворих на рак молочної залози
перевищує середньосвітовий показник. І повертаючись до основної теми, багато жінок з України приходять до лікаря надто пізно.

– У нас дуже високий рівень виявлення цієї хвороби на пізніх стадіях.
Загалом майже третина жінок звертається до лікаря лише на III та IV
стадіях. У 2020 році було 27,6%, але війна, яку Росія ропочала проти
України, різко підняла цей рівень, – каже Ксенія.

Організація “Афіна. Жінки проти раку”, в якій активно працює Ксенія, була
створена з метою захисту прав онкохворих та об’єднання хворих з усієї
України. У нас є приватна група в соціальних мережах, яка налічує понад
26 000 тисяч пацієнток та їхніх родичів. І зрозуміло, що в 2022–23 роках до
групи приєдналося багато нових учасниць. У багатьох із них у Польщі
виявили рак грудей.

Не вистачає часу і не тільки його

Чому українки не звертаються вчасно до лікаря, щоб пройти медичні
обстеження?

– Тисячі з них втратили домівку та відчуття безпеки. Вони змушені були
тікати з України, – каже Ксенія. – У Польщі довелося починати життя
заново – шукати житло, роботу, записувати дітей до школи, оформляти
документи в іншій країні, іншою мовою. Серед усіх цих речей справа піти
до лікаря та пройти мамографію чи УЗД знаходиться в кінці щоденного
списку. Тому вони звертаються до лікарів, коли їм зовсім погано.
Брак часу – не єдина причина, яка впливає на те, що українки не ходять до
лікаря на медичні обстеження.

• Інші причини, які часто називають самі жінки це:
• комунікація: українські жінки не знають, куди йти і як працює наш (польський) „онкологічний шлях”;
• мова: вони бояться, що не зрозуміють польських лікарів;
• відмінності між польською та українською медичними службами (наприклад, те, що в Польщі немає такого лікаря як мамолог, що обстежує та діагностує захворювання грудей в Україні);
• страх перед платою за лікування;
• сором: так, рак молочної залози все ще ганебна хвороба.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Бахмут IN.UA (@bahmutin.ua)

Більше перекладачів

Чи медична система в Польщі допомагає українським біженкам дбати про
своє здоров’я? Чи жінка має доступ до інформації про медичне
обслуговування?

Отже, законодавчих норм щодо доступу до перекладача в секторі охорони
здоров’я немає. І кожен медичний заклад ставиться до цієї проблеми
по-різному. Деякі з них самі фінансують перекладачів, інші вимагають,
щоб пацієнт приїхав з перекладачем, треті використовують компетенцію
власного персоналу або родичів, які прийшли з пацієнтом, що виконують
роль перекладачів. Однак якість такого перекладу може відрізнятися
залежно від компетенції відповідної особи. Це може бути мовним бар’єром
у спілкуванні пацієнт-лікар, наприклад, щодо надання інформованої згоди
на лікування.

Чи є щось, що допомогло б біженцям з України охочіше користуватися
медичними послугами в Польщі?

За словами доктора Томаша Карауди, лікаря відділення легеневих
захворювань Університетської клінічної лікарні в Лодзі, у випадку мовного
бар’єру було б дуже корисно запровадити перекладачів по телефону. – Не
йдеться про те, щоб у кожному закладі була така людина, – пояснює. – Це
нереально і непотрібно, тому що не кожен день є україномовні чи
російськомовні пацієнти. Достатньо було б, щоб перекладач одночасно
обслуговував кілька закладів, за потреби його викликав лікар чи медсестра,
і він перекладав по телефону або приїжджав особисто.

Так само і з психологами – хоча після війни минуло більше року,
психологічна допомога в багатьох випадках все одно буде корисною. І
такий психолог приходив б, коли був прийом до потребуючого пацієнта.
Звісно, і перекладачі, і психологи мали б бути гідно оплачені, адже це
важка праця та потребує мотивації. І водночас вони дуже потрібні у службі
охорони здоров’я, тож оскільки, як ми чуємо, економіка у нас і так добре
функціонує, то, може, для цього вистачить? Доктор Карауда трохи сумно
посміхається.

Керівник Центру правової та професійної підтримки громадян України
фундації HumanDoc – Алла Маєвська, вважає, що замість перекладача,
який, на її думку, порушує конфіденційність відносин пацієнт-лікар, краще
було б допустити до роботи у польській служби охорони здоров’я більше
лікарів і медсестер з Україну. Хоча вона вже задоволена підтримкою в
Польщі та взагалі польською службою охорони здоров’я.

Профілактика понад усе

Що ще можна зробити для підвищення рівня обізнаності та доступу до
лікування?

– Захворювань ми не зупинимо – ми на них поки що не впливаємо. Раннє
виявлення є ключовим, – каже Олександр Скалій, доктор наук з фізичного
виховання, заступник директора Інституту здоров’я та фізичної культури
Університету економіки в Бидгощі. Він родом із Тернополя, у Польщі живе
13 років. – Жінки з України часто звертаються до лікаря в Польщі надто
пізно, коли вони вже на пізній стадії раку. Це змушує проводити
мастектомію, а не операцію зі збереження грудей. А іноді лікування просто
не дає результатів і пацієнтки помирають.

І додає: – І саме завдяки регулярним обстеженням тривожні зміни можна
виявити на ранній стадії. Це не займе багато – просто щомісяця самостійно
перевіряйте свої груди. Також слід регулярно перевіряти своє здоров’я за
допомогою УЗД молочних залоз і мамографії. Тим часом статистика
Національного канцер-реєстру (за 2021 рік) свідчить, що лише 1 із 16
жінок віком 20-40 років проходила профілактичні огляди для раннього
виявлення захворювання. Лише 1,2% жінок до 30 років вирішило пройти
діагностику раку молочної залози та яєчників.

Вчімо студентів і студенток

За словами доктора Скалія, дуже допомогло б знання про профілактику. На
його думку, це має бути обов’язковим предметом у виші. – І для чоловіків, і
для жінок – хвороба – це проблема для всіх, для всієї родини, не тільки для
жінки, – стверджує.

До війни, у 2020 році, доктор Скалій координував проект із профілактики
раку молочної залози за програмою „Ріта”. У проекті взяло участь п’ять
університетів з України та Асоціація AZS з Бидгощі.

– До Польщі приїхали викладачі з України, для яких лікарі онкологічного
центру в Бидгощі організували семінари, як навчати студентів
профілактики раку молочної залози, – розповідає доктор Скалій.
Під час лекцій учасниці та учасники ознайомилися з анатомією молочної
залози, особливостями раку, сучасними методами діагностики. Під час
практичних занять навчилися практичної самоперевірки. Для навчання
використовували силіконові моделі грудей, які прикладаються до тіла. У
штучних грудях була пухлина, яку можна було виявити, але тільки
правильним методом.

– Викладачі, які проходили навчання в Польщі, запровадили в своїх
університетах заняття з теми: профілактика раку молочної залози. Також
ми надіслали рекомендацію Міністру охорони здоров’я України поширити
цю діяльність на всю країну. На жаль, поки що є інші проблеми.
У квітні цього року схожий проект було організовано з університетами
Казахстану. – Ця країна є величезним полігоном для випробувань ядерної
зброї, – каже доктор Скалій. – Проблема раку грудей навіть більша, ніж в
Україні.

WSG в Бидгощі, університет, де працює д-р Скалій, вже кілька років
проводить заняття з профілактики раку грудей. У заняттях беруть участь як
студентки, так і студенти.

– Чи чоловіки охоче навчаються? – запитую Скалія. – Дослідження
онкологічного центру в Бидгощі показують, що у випадку понад 60%
жінок, які звернулися до лікаря через підозрілі зміни, цю зміну виявили
чоловіки, – пояснює. – Ось чому сенсибілізація чоловіків у цій сфері є
такою важливою. Крім того, чоловіки також хворіють на рак грудей, рідко,
але іноді трапляється.

– Ця хвороба – частина нашого світу. Ми не можемо від нього втекти, тому
нам потрібно мінімізувати її вплив, – додає.

Вітольд Ковальський, кандидат наук, хірург-мамолог з онкологічного
центру в Бидгощі, брав участь в обох проектах. Тепер він мріє про таку
програму в Польщі.

– Такі заняття в наших університетах дуже потрібні, – каже. – І це
незалежно від того, де і хто керує. Питання профілактики – справа
аполітична і настільки важлива, що нею повинні цікавитися всі вищі
навчальні заклади, державні та приватні.

На його думку, проект здатний принести помітні результати. Просто його
потрібно якнайшвидше реалізувати. Ідея полягає в тому, що експерти
готують лідерів і ті передають ці знання. І масштаби проекту поступово
розширюються.

Мамобуси не для всіх

Звісно, у Польщі вже діють системні вирішення цієї проблеми, наприклад
безкоштовна Популяційна програма виявлення раку молочної залози (з
2006 року). Профілактична мамографія дозволяє виявити рак грудей на
ранній стадії розвитку, коли він не дає жодних симптомів. Жінки можуть
пройти це обстеження безкоштовно в спеціальних мамобусах, які курсують
у малих і великих містах за загальнодоступним розкладом. На жаль, ця
програма не для всіх.

Юлія Вовчук, яка виявила пухлину в грудях і хотіла
якомога швидше її діагностувати, з надією увійшла в мамобус у Плонську.
На жаль, всередині вона почула, що не потрапляє на медичні обстеження,
оскільки проект розрахований на жінок віком 50-69 років. Тим часом Юлії
46 років.

– Мене це дивує, – каже Юлія. – Так багато молодих жінок також хворіє.
Юлія розчарована, тим більше, що УЗД, яке вона робила приватно, виявило
досить пізню стадію раку. На щастя, Юлія швидко опинилася у великій
лікарні у Вєлішеві, де за два тижні почала хіміотерапію, потім операцію та
променеву терапію. За 10 місяців все завершилося. Зараз вона проходить
курс гормональної терапії.

А чому мамобус тільки для жінок 50+? Фахівці стверджують, що жінкам
молодшого віку важче поставити діагноз за допомогою мамографії. Як би
там не було, виключення великої вікової групи, яка також схильна до ризику
раку молочної залози, здається, потребує переосмислення.

Куди звернутися?

Жінки віком від 40 років, які бажають пройти медичні обстеження, можуть
скористатися програмою „Профілактика 40 плюс”. У рамках цього проекту
ви можете записатися на безкоштовні профілактичні огляди, не тільки щодо
раку грудей. Питання в тому, скільки треба на це чекати.

Олені 48 років, вона живе у Сквіжині. Пухлину виявила сама, коли
переїхала в іншу квартиру. – Відразу після початку війни я кілька місяців
жила у будинку дружної сім’ї. Все було чудово, але біля дзеркала у ванній
не було світла. Я не бачила себе. Коли ми переїхали через півроку, я раптом
помітила, що у мене на грудях з’явилася пухлина.

Діагностика та лікування були дуже ефективними та швидкими. Олені
видалили пухлину та 17 лімфовузлів. Це багато, тому зараз не почувається
добре.

– Стан здоров’я оцінюю на 50%, – каже. У Сквіжині мені порадили не
проходити реабілітації, мовляв, неефективна. Тому роблю вправи
самостійно вдома, вранці і ввечері. Але вже майже рік після операції, а я
досі не можу нормально підняти руки.

Олена хвилюється, бо сімейний лікар, до якого вона звертається, не хоче
виписувати направлення на аналіз крові. Вона відчуває, що це дуже
потрібно після такої важкої операції. Також хотіла б звернутися до
ендокринолога, але лікар вважає, що немає потреби.

– Я нарешті поїхала додому на Різдво в Кременчук і зробив ті аналізи, які
захотіла. Там усе треба оплатити, але за кілька днів зробили морфологію,
оглянув мене ендокринолог.

Як допомогти?

Чи можемо ще якось допомогти українкам у Польщі поставити собі
діагноз?

– У нас є така система, що пацієнтам яким більше ніж 40 років лікарі
надсилають електронною поштою чи смс-ками нагадування про те, що
потрібно здати аналізи, УЗД, пройти мамографію, залежно від віку та
інших факторів, – каже Ксенія.

У Польщі працює багато фондів, які допомагають онкохворим жінкам.
Деякі з них, наприклад Alivia Onkofundacja, мають цілі підсторінки
українською мовою та телефони довіри, які допомагають онкохворим та
їхнім родинам в організаційних та формальних питаннях, а також
пропонують допомогу в лікуванні. Допомогу надає також Національний
інститут онкології у Варшаві, де діє гаряча онкологічна лінія для
україномовних. Телефонуйте за номером +48 22 546 20 00, щоб отримати
інформацію про онколікування та лікувальні процедури.

Онколікування в Україні? Необов’язково

І якщо хтось все-таки хоче лікуватися в Україні, то варто враховувати
кілька аспектів. – Там більшість лікарень перетворено на заклади
обслуговування поранених на війні. І хірурги потрібні ближче до фронту –
каже доктор Дідковська.

Ці слова підтверджують дані останнього звіту ВООЗ про стан охорони
здоров’я в Україні. Що стосується діагностичних установ, то поки що
доступно або частково доступно тільки 45% з усіх місць. Найбільша
проблема, про яку повідомило 87% установ, це відсутність медичного
обладнання, особливо діагностичного. Ще гірше, коли йдеться про
наявність закладів, які займаються лікуванням онкологічних хворих. Лише
11% з усіх місць доступні та частково доступні. Справа не в тому, що у
якомусь регіоні набагато краща чи гірша ситуація. На думку авторів звіту –
це, ймовірно, тому, що лікування раку пропонується переважно в
спеціалізованих медичних закладах.

– Немає доступу до ліків, послуг і лікарів, – каже Ксенія. – Крім того, наша
система охорони здоров’я не реформувалася 30 років, аж до розпаду
Радянського Союзу. Ще до початку війни онкохворим доводилося самим
купувати все: від шприців і бинтів до хіміопрепаратів. Є в тебе гроші –
лікують, немає – помреш.

– Моя мама померла від раку в Україні, тому я знаю, як виглядає лікування,
– підтверджує Юлія. Треба платити за кожну хімію чи ін’єкцію.
Ксенія стверджує, що гаряча лінія „Пацієнт має право” працює в Україні з
жовтня 2022 року. Тут консультанти пояснюють пацієнтам або їхнім
родичам, яке лікування та в яких установах вони мають право отримати
безкоштовно.

Згідно з останніми оцінками ВООЗ, на кінець 2020 року нараховувалося 7,8
мільйона жінок, у яких за останні 5 років був діагностований рак молочної
залози. Лише в одному, 2020 році, це захворювання було виявлено у 2,3
млн жінок. Це робить його найпоширенішим видом раку у світі. Рак
молочної залози зустрічається в усіх країнах світу у жінок будь-якого віку
після статевого дозрівання, але з ростом захворюваності пізніше в житті.
Це дійсно може статися із кожною з нас.

Переклад: Ольга Ковальчик.

Примітка: Цей матеріал створено в рамках проекту SCIENCE+, міжнародної ініціативи в галузі медичної та наукової журналістики, який проводить Free Press Unlimited. Цей репортаж був перекладений та створений за підтримки міжнародної мережі Science+. Оригінальний майданчик публікації stirimed.ro.

Додаткова інформація

Онкологічне лікування в Польщі для громадян України:
У Національному інституті онкології у Варшаві діє онкологічна гаряча
лінія для україномовних мешканців. Телефонуйте за номером +48 22 546
20 00, щоб отримати інформацію про онколікування та лікувальні
процедури. Спочатку треба подзвонити і передати номер (польський).
Потім передзвонює вам особа, яка володіє українською мовою.
Фонд „Алівія” надає допомогу громадянам України, хворим на злоякісні
пухлини: тел. +48 22 266 03 40, емейл: [email protected].

Громадянки України можуть також отримати медичну консультацію (не
тільки онкологічну) за допомогою:

Телеплатформи First Contact 800 137 200. У Телеплатформі First Contact Ви
можете отримати:

• медичні консультації;
• електронний рецепт;
• електронне направлення;
• електронний лікарняний.

Телеплатформа First Contact доступна:

• з понеділка до п’ятниці з 18:00 до 8:00 наступного дня;
• у суботу, неділю та інші святкові дні з 8:00 до 8:00 наступного дня.

Цілодобова лінія довіри Національного фонду здоров’я, яка надає
інформацію пацієнтам кількома мовами, зокрема польською, російською та
українською: 800 190 590.
Мобільний застосунок LikarPL: likar.mz.gov.pl.

Симптоми раку молочної залози

Будь-яка зміна грудей має бути тривожним сигналом. Найхарактернішим
симптомом раку молочної залози є пухлина, але також можуть вказувати на
рак:

• зміна розміру грудей і їх зовнішнього вигляду,
• зміна кольору шкіри грудей,
• виділення з грудей,
• зміни зовнішнього вигляду сосків.

Однак симптоми також можуть бути більш стриманими та незвичними.
Про розвиток захворювання може свідчити, наприклад, потепління шкіри
грудей або її свербіж.

Якщо ви відчуваєте такі симптоми, якнайшвидше зверніться до лікаря.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмутській, Часовоярській та Торецькій громадах весною 2026 року визначили уповноважених з питань безбар’єрності. Більшість населених пунктів цих громад є окуповані або перебуває в зоні активних бойових дій, а місцеві адміністрації працюють в екзилі.

Бахмут IN.UA з’ясував, навіщо громадам призначати відповідальних за безбар’єрність, які завдання перед ними стоять та як мешканці можуть до них звертатися. 

Хто відповідає за безбар’єрність у трьох громадах

29 травня Олександр Марченко, виконувач обов’язків начальника Бахмутської МВА підписав розпорядження про призначення уповноваженого з питань безбар’єрності, ним призначили Сергія Родіна. 

Ця новина викликала суперечливі коментарі, люди не зрозуміли, навіщо призначили таку посаду в окупованій громаді. 

Згідно з визначеними для цієї посади завданнями, Сергій Родін має координувати реалізацію державної політики у сфері створення безбар’єрного простору, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні. Також до його функцій належить моніторинг доступності об’єктів та послуг у різних сферах та координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів і послуг.

Але не лише в Бахмуті, призначили цю посаду. У Часовоярській міській територіальній громаді уповноваженим з питань безбар’єрності також визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Відповідне розпорядження начальник Часовоярської МВА підписав 4 червня 2026 року. У Торецькій міській військовій адміністрації уповноваженим з питань безбар’єрності 14 травня 2026 року призначили заступника начальника МВА Руслана Біленка. У Торецькій громаді робота за напрямком безбар’єрності була визначена ще раніше. Як повідомили у МВА, Руслан Біленко координував цей напрямок та керував виконанням завдань відповідальними особами згідно з розпорядженням начальника адміністрації від 23 жовтня 2025 року.

Призначення таких уповноважених відбувається в межах реалізації державної політики зі створення безбар’єрного простору. Але для громад, які не контролюють частину або всю територію, така робота має свою специфіку. Адже фізично облаштувати доступний простір на окупованій території або там, де тривають бойові дії, зараз неможливо. Водночас мешканці цих громад продовжують взаємодіяти з місцевою владою, отримувати інформацію та послуги, звертатися щодо документів і соціальних питань — часто вже перебуваючи в інших містах України або за кордоном. Саме тому виникає питання, що конкретно означає безбар’єрність для громади, яка працює в умовах окупації та евакуації, і що уповноважений може робити вже зараз. Про це Бахмут IN.UA поговорив із Мариною Сташиною-Неймет, експерткою з доступності ГО “Громадський холдинг” “ГРУПА ВПЛИВУ”, який входить до коаліції організацій, що з 2014 року опікуються захистом прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.

Навіщо безбар’єрність громадам, які не контролюють свої території

На перший погляд може здаватися, що питання безбар’єрності для окупованих громад не є першочерговим. Адже якщо громада не контролює свою територію, місцева влада не може зараз облаштовувати там пандуси, змінювати громадський транспорт чи реконструювати будівлі. Проте, за словами Марини Сташиної-Неймет, робота уповноваженого з питань безбар’єрності не обмежується фізичним простором. Експертка наголошує, що громади мають думати про безбар’єрність уже зараз, оскільки ситуація може змінитися, а майбутню відбудову необхідно планувати заздалегідь. На її думку, важливо, щоб відновлення враховувало потреби різних груп мешканців, а не відбувалося за принципом відтворення того, що існувало до повномасштабної війни.

“Так, зараз території окуповані, через певний час ситуація може суттєво змінитися. І враховуючи це, для нас дуже важливо, щоб вже зараз громади розуміли, що відбудова, це не лише про якісь такі речі, які відбуватимуться в майбутньому, а це те, що потрібно робити вже зараз, пропрацьовувати навіть механізми, як буде відбуватися відбудова, яка буде враховувати потреби різних жителів громад”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

За її словами, безбар’єрність — це не лише про те, наскільки людина може фізично потрапити до певної будівлі. Йдеться також про те, чи може мешканець отримати необхідну інформацію, скористатися послугою, звернутися до влади та взяти участь у житті своєї громади незалежно від своїх потреб, стану здоров’я тощо або місця перебування.

Для громад, які працюють в евакуації, це означає, що значна частина роботи може відбуватися незалежно від того, де фізично перебуває людина. Наприклад, мешканець Бахмутської, Часовоярської чи Торецької громади може зараз жити в іншому регіоні України, але при цьому залишатися членом своєї громади та потребувати доступу до інформації, послуг і комунікації з місцевою владою. 

Саме тому, пояснює Марина Сташина-Неймет, уповноважений із безбар’єрності потрібен і тим громадам, які сьогодні не можуть працювати зі своїм фізичним простором.

“Для того, щоб ця комунікація була безбар’єрна, для того, щоб вона враховувала потреби та інтереси різних людей, так само потрібні уповноважені з безбар’єрності. Тому, якщо підсумовувати відповідь на це запитання, то це, в першу чергу, про доступність послуг, про доступність інформації і про можливості незалежно від місця перебування людини”, — зазначає вона.

Експертка додає, що така робота може впливати і на майбутнє громади. Якщо люди, які виїхали через війну, продовжують отримувати доступну інформацію, можуть користуватися послугами та підтримувати зв’язок із місцевою владою, це допомагає зберігати зв’язок між громадою та її мешканцями. Водночас безбар’єрність важлива не лише для тих, хто вже має інвалідність. Потреба у доступному середовищі може виникнути у людини через поранення, хворобу або вік. Крім того, доступність потрібна батькам із маленькими дітьми, вагітним жінкам, людям старшого віку та іншим групам населення.

“Ми не можемо знати, коли людина може отримати інвалідність. Це може бути внаслідок поранення, внаслідок хвороби. Це може бути людина, яка зараз є абсолютно здоровою, але через певний час може стати людиною з інвалідністю. Тому це важливо враховувати при плануванні, при відбудові, при розвитку громади”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

На її думку, саме тому уповноважений має бути не формальною посадою, а людиною, яка постійно збирає інформацію про потреби мешканців та допомагає враховувати їх у роботі громади.

“Уповноважений — це та людина, яка збирає всю необхідну інформацію, згуртовує навколо себе людей для того, щоб цей процес безбар’єрної відбудови справді враховував інтереси та потреби різних жителів громади”, — говорить експертка.

Таким чином, для громад, які нині працюють в евакуації, уповноважений із безбар’єрності може бути своєрідною ланкою між мешканцями, місцевою владою та майбутнім процесом відновлення. Його завдання — не чекати деокупації, а вже зараз збирати інформацію про потреби людей, працювати над доступністю послуг та комунікації, а також допомагати громаді готуватися до відбудови.

Що мають робити уповноважені з питань безбар’єрності вже зараз

Для громад, які працюють в евакуації або частина територій яких окупована, безбар’єрність не зводиться до облаштування пандусів чи доступності будівель. За словами Марини Сташиної-Неймет, громади все одно продовжують реалізовувати державну політику та можуть працювати над доступністю послуг, інформації й цифрових ресурсів.

“Безбар’єрність — це не лише про пандуси і ліфти, умовно кажучи. Безбар’єрність, це і про доступний цифровий простір, безбар’єрність — це і про доступний інформаційний простір, про освіту, про працевлаштування та ведення бізнесу, і це про участь у суспільному та політичному житті громади та країни в цілому. І для органів місцевого самоврядування координація питань безбар’єрності є виконанням державної політики незалежно від того, чи перебуває громада на підконтрольній Україні території, чи працює в евакуації”, — пояснює експертка.

Одним із напрямків, над яким громади можуть працювати вже зараз, є цифрова доступність. Наприклад, сайт громади може бути адаптований так, щоб ним могли самостійно користуватися люди з порушеннями зору, слуху, рухових функцій або когнітивними порушеннями.

Примітка. Звертаємо увагу, що ми н проводили оцінку відповідності Настановам з вебдоступності (WCAG), однак помітили, що деякі сайти мають додаткові налаштування для зручності користування

Примітка. Звертаємо увагу, що коректно буде вказати “Людям  з порушеннями зору”

“Якщо, наприклад, сайт є безбар’єрним, якщо послугу, яку надає саме громада, з якої людина евакуювалася, можна отримати онлайн, це вже один з прикладів того, що громади можуть зробити вже зараз, і дехто це успішно виконує”, — говорить Марина Сташина-Неймет.

Ще один напрямок — комунікація з мешканцями. Йдеться про те, щоб пояснювати законодавство, постанови та порядок дій зрозумілою мовою, а також враховувати різні потреби людей під час створення інформаційних матеріалів. Експертка наводить як приклад відеоматеріали із субтитрами або можливістю перекладу українською жестовою мовою. Такі рішення, за її словами, дають змогу враховувати потреби різних мешканців громади.

Окремо уповноважені можуть працювати зі збором інформації про потреби мешканців, які були змушені залишити свої домівки. Ці дані, за словами Марини Сташиної-Неймет, потрібні для подальшого планування та адвокації інтересів громади перед державою і донорами.

“Збір інформації про потреби жителів громади, які змушені були залишити свої домівки, це теж та частина роботи, яку потрібно робити вже зараз. Тому що це і про планування подальших кроків, це і про розуміння, які питання потрібно адвокатувати перед державною владою і перед донорами”, — зазначає вона.

За словами експертки, ще одним напрямком може бути взаємодія з громадським сектором. Громадські організації, які працюють із ВПО, людьми з інвалідністю чи молоддю, можуть допомагати громадам краще розуміти потреби мешканців.

Водночас, за її словами, для людей, які були змушені виїхати, важливо створювати умови, за яких вони зможуть залишатися у своїй громаді навіть після евакуації, а не будуть змушені переїжджати ще раз через те, що їхні потреби не закриваються.

“Це також про ті моменти, що потрібно робити вже зараз для того, щоб ці жителі громади, які евакуювалися, не змушені були ще далі кудись переїздити, тому що вони не можуть себе забезпечити, мають якісь потреби, які не закриває ані сама громада, ані приймаюча громада”, — сказала експертка.

Що передбачили для уповноважених у трьох громадах

Як ми зазначали раніше, у Бахмутській громаді уповноваженим з питань безбар’єрності призначили заступника міського голови Сергія Родіна. Серед його завдань — координація реалізації державної політики у сфері безбар’єрності, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії, моніторинг доступності об’єктів і послуг у фізичній, інформаційній та цифровій сферах, а також координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів та послуг.

У Часовоярській громаді уповноваженим визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Його завдання включають координацію державної політики у сфері безбар’єрності, міжвідомчу взаємодію, інтеграцію принципів безбар’єрності у місцеві програми розвитку, моніторинг доступності об’єктів і послуг, забезпечення доступності інформації та комунікації, сприяння цифровій доступності, залучення громадськості та вразливих груп, а також збір даних про стан безбар’єрності та потреби громади.

У Торецькій громаді напрямок безбар’єрності координує заступник начальника МВА Руслан Біленко. В адміністрації повідомили, що робота за цим напрямком була активізована, а сам Біленко координує роботу та керує виконанням завдань відповідальними особами відповідно до розпорядження начальника МВА від 23 жовтня 2025 року. 

Водночас у Часовоярській громаді повідомили, що після визначення відповідальної особи основні зусилля адміністрації були зосереджені на першочергових завданнях, пов’язаних із функціонуванням громади в умовах воєнного стану. Через активні бойові дії, тимчасову окупацію та руйнування значної частини соціальної та житлової інфраструктури реалізація заходів у сфері безбар’єрності наразі ускладнена.

Як мешканці можуть звернутися

У Часовоярській громаді звернення з питань, що належать до компетенції відповідальної особи, можна подавати у порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”, — письмово на адресу Часовоярської міської військової адміністрації або в електронній формі. Електронна адреса, зазначена в офіційній відповіді адміністрації: [email protected].

У Торецькій громаді пропозиції, заяви, клопотання та скарги можна подавати на гарячу лінію відділу організаційної роботи, діловодства, контролю та з питань звернень громадян за номером 066-952-63-60 з понеділка по п’ятницю з 08:00 до 17:00. Також звернення приймають на електронні адреси [email protected] та [email protected].

Бахмутська громада. Мешканці можуть звертатися до уповноваженого з питань безбар’єрності Сергія Родіна з питаннями, що стосуються забезпечення безбар’єрності — фізичної, інформаційної, цифрової та економічної. Звернення можна подати в електронній формі на офіційну електронну пошту Бахмутської міської військової адміністрації: [email protected] 

Водночас Марина Сташина-Неймет окремо говорить про важливість різних каналів комунікації, та використання різних форматів подачі інформації (текст, інфографіки, відео з субтитрами та перекладом на українську жестову мову, аудіоопис того, що відбувається на відео, тощо) — електронної пошти, соціальних мереж та інших способів зв’язку, які дозволяють мешканцям отримувати відповіді й передавати документи дистанційно.

Безбар’єрність має бути частиною майбутньої відбудови

Окремо експертка говорить про роль уповноважених у майбутньому відновленні окупованих громад. За її словами, якщо громада вже починає планувати відновлення, уповноважені з питань безбар’єрності мають бути залучені до цього процесу на різних етапах — від визначення першочергових завдань до розробки планів їх реалізації та пошуку фінансування.

“Якщо громада вже планує певні кроки для відновлення, перші кроки, більш глобальні, стратегічні, уповноважені з питань безбар’єрності, якраз мають бути включені в цей процес планування. На всіх етапах, від того, що думають над тими питаннями, які є першочерговими, до того, що вже розробляють план, як їх впроваджувати в життя” — сказала Марина Сташина-Неймет.

Серед майбутніх завдань вона називає також контроль за дотриманням вимог доступності під час реконструкції та проведення аудитів доступності в місцях, де зараз проживають евакуйовані мешканці. Окремо експертка наголошує на необхідності моніторити потреби людей з інвалідністю та їхніх родин. Таким чином, для Бахмутської, Часовоярської та Торецької громад робота уповноважених з питань безбар’єрності може відбуватися вже зараз — через доступність інформації та цифрових послуг, комунікацію з мешканцями, збір даних про їхні потреби та взаємодію з громадським сектором. Водночас у перспективі цей напрямок має стати частиною планування відновлення, щоб майбутня реконструкція враховувала потреби різних мешканців громад. І наостанок важливо додати, що уповноважені можуть працювати з фізичною доступністю не лише після деокупації, адже це спрогнозувати важко, а вже під час проєктів будівництва житла для ВПО зі своїх громад в інших містах та громадах. Саме ці люди мають опікуватися доступністю.

Перед початком навчального року школярі зобов’язані пройти профілактичний медичний огляд. За його результатами педіатр або сімейний лікар видає необхідні документи для навчального закладу. Обов’язковими є дві медичні форми: № 086/о та № 063/о.

Детальніше про те, як працюють медичні довідки в школу та що про них треба знати батькам — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Довідка форми № 086/о: що це

Довідка форми № 086/о — це документ, який фіксує висновок лікаря про стан здоров’я дитини та її придатність до навчання. Базовий огляд передбачає вимірювання зросту, ваги, артеріального тиску, перевірку зору, слуху, а також оцінку роботи серцево-судинної системи за допомогою проби Руф’є. У разі виявлення відхилень лікар направляє пацієнта на додаткові обстеження до вузькопрофільних спеціалістів.

У довідці обов’язково зазначаються:

• прізвище, ім’я, стать та дата народження дитини;
• адреса проживання та контактні дані батьків;
• назва навчального закладу та клас;
• дати попереднього, поточного та запланованого профоглядів;
• висновок щодо стану здоров’я;
• група для занять фізичною культурою;
• медичні рекомендації;
• наявність захворювань (інформація вноситься виключно за згодою одного з батьків).

Довідка форми № 063/о: що це

Довідка форми № 063/о — це документ містить дані про всі проведені вакцинації, ревакцинації та туберкулінові проби дитини. Якщо імунізація проводилася згідно з державним календарем щеплень, у період з 7 до 14 років нові вакцинації зазвичай не призначаються.

У таких випадках щорічно оновлювати форму № 063/о та приносити її до школи не потрібно. Документ вимагають лише у двох випадках:

• переведення дитини до іншого навчального закладу;
• проведення нових планових або надолужувальних щеплень.

Усі медичні послуги під час профілактичного огляду у лікаря, з яким підписано декларацію, є безоплатними для пацієнта. Їхню вартість покриває Національна служба здоров’я України.

Скасовані документи

Медична карта дитини (форма № 026/о) офіційно скасована Міністерством охорони здоров’я у березні 2018 року. Навчальні заклади не мають права вимагати цей документ. Відповідно до статті 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, інформація про діагнози, лікування та звернення за допомогою є медичною таємницею. Ці дані не зберігаються у школі, а знаходяться виключно в медичному закладі в історії розвитку дитини (форма № 112/о).

Читайте також:

Які види матеріальної допомоги доступні бахмутянам: актуальний перелік на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!