Володимир Зеленський уперше опублікував всі пункти мирного плану, який Україна обговорює з представниками США та росії.

Детальніше про це — в матеріалі Бахмут IN.UA.

20 пунктів мирного плану: Зеленський розкрив деталі

Учора, 23 грудня, президент Володимир Зеленський провів зустріч із журналістами, на якій він розкрив усі пункти мирного плану, який зараз обговорюється із представниками США та росії.

Як зазначає політична журналістка Юлія Забеліна, цей документ знаходиться у драфтовій формі. Тобто, усі пункти — це не повністю затверджена версія, а лише її рамка, котра ще обговорюватиметься та доповнюватиметься.

“Версія у ключових пунктах ще точно буде змінюватись, адже на цей документ тепер мають відредагувати росіяни“, — написала Юлія Забеліна.

20 пунктів мирного плану: повний список

Пункт 1

Суверенітет України буде повторно підтверджено. У документі фіксується, що Україна є суверенною державою, і всі сторони, які підписують угоду, засвідчують це своїми підписами.

Пункт 2

Документ визначається як повна та безумовна угода про ненапад між Росією та Україною. Для забезпечення тривалого миру планується створення механізму моніторингу лінії зіткнення із застосуванням космічного безпілотного спостереження, системи раннього попередження про порушення та інструментів врегулювання конфліктів.

Пункт 3

Україна отримає надійні та посилені гарантії безпеки.

Пункт 4

Чисельність Збройних сил України у мирний час залишатиметься на рівні 800 тисяч військовослужбовців.

Пункт 5

США, НАТО та європейські країни, які підпишуть угоду, нададуть Україні гарантії безпеки, аналогічні за змістом статті 5 альянсу.

Пункт 6

Росія зафіксує політику ненападу щодо України та Європи у всіх необхідних нормативних актах і документах про ратифікацію, включно з ухваленням переважною більшістю голосів у Державній Думі.

Пункт 7

Україна стане членом Європейського Союзу у чітко визначений термін, а також отримає тимчасовий привілейований доступ до європейського ринку.

Пункт 8

Україна отримає пакет глобального розвитку, який буде закріплено в окремій угоді щодо інвестицій та майбутнього економічного зростання і який охоплюватиме широкий спектр економічних напрямів.

Пункт 9

Планується створення кількох фондів для відновлення української економіки, реконструкції зруйнованих територій і розв’язання гуманітарних питань. Головною метою у цьому пункті є залучення 800 мільярдів доларів через акціонерний капітал, гранти, боргові інструменти та внески приватного сектору.

Пункт 10

Після підписання угоди Україна прискорить процес укладення договору про вільну торгівлю зі Сполученими Штатами Америки.

Пункт 11

Україна підтверджує свій без’ядерний статус відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Пункт 12

Запорізька атомна електростанція експлуатуватиметься спільно Україною, США та російською федерацією. Водночас деталі функціонування об’єкта залишаються предметом обговорення. За словами Зеленського, Україна “після всього” не прагне безпосередньо вести бізнес із російською стороною, тому цей пункт ще потребує узгодження.

Пункт 13

Обидві держави зобов’язуються впроваджувати освітні програми у школах і суспільстві загалом, спрямовані на розвиток взаєморозуміння та толерантності між культурами, подолання расизму й упереджень. Україна також запровадить норми ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мов національних меншин.

Пункт 14

Питання територій залишається неузгодженим і має кілька можливих варіантів вирішення.

Варіант 1. Принцип “залишаємося там, де перебуваємо”. У Донецькій, Луганській, Запорізькій і Херсонській областях лінія розташування військ на момент підписання угоди де-факто визнається лінією зіткнення та перебуватиме під контролем міжнародних сил.

Варіант 2. Створення потенційної вільної економічної зони Донбасу з її демілітаризацією. Україна виступає проти одностороннього відведення своїх військ, однак у разі реалізації цього сценарію наполягає на дзеркальному відведенні також і російських сил. Реалізація цього варіанту потребує проведення загальнонаціонального референдуму в Україні для ратифікації угоди.

Остаточне рішення з цього питання може бути ухвалене на рівні глав держав.

Пункт 15

Після узгодження майбутніх територіальних домовленостей і російська федерація, і Україна зобов’язуються не змінювати їх силовим шляхом.

Пункт 16

Росія не чинитиме перешкод Україні у використанні річки Дніпро та Чорного моря для комерційної діяльності. Планується укладення окремої морської угоди та угоди про доступ, які гарантуватимуть свободу судноплавства й перевезень. У межах цих домовленостей Кінбурнська коса буде демілітаризована.

Пункт 17

Для врегулювання невирішених питань буде створено гуманітарний комітет. Він передбачає обмін усіх військовополонених, які залишаються, зокрема засуджених російською системою з 2014 року, а також повернення всіх цивільних затриманих і заручників, включно з дітьми та політичними в’язнями.

Пункт 18

Україна повинна провести вибори у максимально короткі строки після підписання угоди.

Пункт 19

Угода матиме юридично обов’язковий характер. Контроль за її виконанням і надання гарантій покладається на Раду миру під головуванням президента США Дональда Трампа.

Пункт 20

Після погодження угоди всіма сторонами негайно набуде чинності повне припинення вогню.

Інші заяви Зеленського

За словами президента, сьогодні, 24 грудня 2025 року, вже буде відома реакція росіян на цей проєкт документа після того, як з ними поговорить американська сторона.

“Тоді ми будемо розуміти наші наступні кроки та можливі часові рамки для тих чи інших рішень. Ми готові до зустрічі зі Сполученими Штатами на рівні лідерів для вирішення сенситивних питань. Такі речі як територіальні питання треба проговорювати на рівні лідерів“, — наголосив Володимир Зеленський.

Читайте також:

Bild: Зеленський не підтримав ідею виведення ЗСУ з Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Що робити з військовими адміністраціями громад, які роками не мають доступу до своїх територій, як наприклад Бахмутська, Соледарська, Часовоярська? Ліквідувати їх, скоротити штати чи повністю змінити логіку роботи? Андрій Грудкін, координатор ГО “Сильні громади” та учасник Коаліції “На лінії зіткнення”, вважає, що простого рішення тут немає. На його думку, ліквідація МВА та розподіл їхніх коштів між людьми може дати швидкий ефект для частини мешканців, але водночас позбавити сотні тисяч людей системної підтримки.

Редакція Бахмут IN.UA розбиралася, якими можуть бути МВА окупованих громад і що в їхній роботі можна покращити разом з експертами Андрієм Грудкіним та Олександром Слобожаном, виконавчим директором Асоціації міст України.

МВА без території: що робити з військовими адміністраціями окупованих громад

Військові адміністрації окупованих громад опинилися в ситуації, для якої традиційна модель місцевого управління фактично не пристосована. Територія громади окупована або зруйнована, частина людей виїхала в інші регіони України чи за кордон, а сама адміністрація працює в евакуації. Андрій Грудкін розмірковує, що це має означати не ліквідацію МВА, а переформатування їхньої роботи.

“Формат військових адміністрацій окупованих громад повинен змінюватися, тому що наразі вони існують в умовах, непритаманних для будь-яких муніципалітетів. Це окупація, переміщення і робота поза територією і для людей. Безсумнівно, на думку нашої “Коаліції на лінії зіткнення”, ці інституції мають продовжити своє існування як представницькі органи, тимчасово окуповані інституції, а будь-які маніпуляції про необхідність їх ліквідації — це антидержавна діяльність”, — каже спікер.

Водночас, за словами експерта, сама наявність МВА ще не означає, що вони працюють за правильною моделлю. На його думку, адміністрації мають змінити внутрішню структуру та функції. Одна з головних проблем, на яку звертає увагу Грудкін, це те, що МВА продовжують частково працювати за логікою звичайних органів місцевого самоврядування, хоча обставини вже принципово інші.

“Попри те, що багато хто перемістився ще у 2022 році, вони досі не змирилися з тим, що у них немає території, вони тепер не мають займатися комунальним господарством, парками, дорогами, тендерами на будівництво і на ремонти. І через це ми маємо проблеми. Має бути усвідомлено, що це абсолютно унікальна модель роботи з людьми, надання їм послуг, збереження їх згуртованості, локальної ідентичності, і під це мають бути утворені абсолютно нові функціональні моделі”, — коментує Андрій Грудкін.

Тобто йдеться не лише про скорочення кількості працівників. На думку Грудкіна, потрібно переглянути саму структуру МВА: які підрозділи зараз потрібні, які можна об’єднати, а які, залишити через важливість даних для майбутнього громади. Окремо він наголошує, що навіть ті напрямки, які зараз не мають практичного застосування через окупацію, можуть бути важливими для збереження інформації про громаду. Тому перехід від територіальної моделі до моделі, орієнтованої на людей, на його думку, може одночасно зменшити витрати на утримання апарату та підвищити ефективність.

В Асоціації міст України наголошують, що військові адміністрації залишаються фактично єдиною формою управління окупованими громадами, поки місцеве самоврядування не може функціонувати.

“Жителі окупованих міст/сіл, які виїхали з рідних домівок на підконтрольну Україні територію, мешкають зараз в інших громадах, де в більшості продовжує працювати місцеве самоврядування. Ради на окупованих територіях не працюють, тому військові адміністрації це єдина форма управління в таких громадах”, — зазначає Олександр Слобожан, виконавчий директор Асоціації міст України (АМУ).

За його словами, в АМУ вже кілька років обговорюють подальшу модель управління окупованими та деокупованими громадами. У 2023 році в Асоціації створили Секцію з розвитку деокупованих та тимчасово окупованих громад, яка, за словами Слобожана, об’єднує майже 400 громад.

“Секція – це платформа, де на постійній основі в очному і онлайн форматі зустрічаються представники всіх окупованих і деокупованих громад (мери, начальники військових адміністрацій, їх заступники) та спільно з народними депутатами України, представниками Уряду та міністерств, міжнародних організацій, експертів обговорюють проблеми напрацьовують варіанти їх спільного вирішення”, — розповідає він.

Серед пропозицій, які зараз обговорюються в АМУ, — визначення критеріїв запровадження військових адміністрацій та стратегічних завдань, які вони мають виконувати. Для окупованих громад це означає, що питання майбутнього МВА фактично пов’язане не лише з їхньою ефективністю, а й із тим, як Україна зможе забезпечити представництво інтересів мешканців до моменту деокупації та відновлення виборного місцевого самоврядуванн

Чи мають мешканці впливати на рішення МВА

Інша проблема — це участь самих мешканців у прийнятті рішень. Грудкін вважає, що нинішніх можливостей для цього недостатньо. Особливо це помітно у ситуаціях, коли рішення вже фактично прийняте, а мешканців лише ставлять перед фактом. На його думку, МВА варто перейти від комунікації після ухвалення рішення до попереднього обговорення планів.

“Потрібно не постфактум повідомляти про прийняті рішення, а анонсувати майбутню роботу. Тому що багато чого планується на етапі формування бюджету і розробки місцевих програм. Чиновники знають, скількома людьми вони орієнтовно мають надати ту чи іншу послугу, підтримку. Вони знають, скільки коштів дотації прийде їм з бюджету в певному моменті”, — пояснює Андрій Грудкін.

На практиці це означає, що навіть рішення, які потрібно ухвалювати досить швидко, можна попередньо комунікувати з громадою та збирати зворотний зв’язок. За словами Грудкіна, для цього не потрібен якийсь один визначений механізм. Це можуть бути опитування, публічні обговорення, консультації чи інші формати постійного діалогу.

Нагадаємо, що зараз бахмутяни можуть долучитися до громадського обговорення 2 програм, а саме обговорення житлової програми для ВПО на 2026–2028 рр, а також програми підтримки ветеранів та родин загиблих.

Чому аргумент про “оперативність під час війни” вже не завжди працює

Одним із аргументів на користь обмеженої участі мешканців у роботі МВА може бути необхідність швидко ухвалювати рішення під час війни. Проте Грудкін вважає, що для переміщених адміністрацій цей аргумент уже не настільки переконливий. За його словами, багато МВА працюють у переміщеному форматі вже кілька років, а мешканці громад також значною мірою адаптувалися до життя в інших містах.

Тому він пропонує змінити сам підхід до управління — зробити комунікацію постійною, а не ситуативною.

“При зміні такого підходу, плюс гарна комунікація перманентна, постійна, можна питати у людей зворотний зв’язок, а що ви думаєте про ось таку-то нашу ідею зробити щось хороше для вас. І тоді це абсолютно інший підхід до управління і кращі результати. А форматів, як це робити, мільйон”, — вважає Андрій Грудкін.

“Розпустити МВА і роздати гроші — стратегічна помилка”

Окремо ми запитали Грудкіна про роль держави у визначенні майбутнього МВА. Він вважає, що державне унормування роботи таких адміністрацій необхідне, оскільки зараз вони фактично працюють у певному нормативному вакуумі. При цьому експерт застерігає від швидких рішень, зокрема масового скорочення працівників або ліквідації МВА.

“Подібні гасла лунали під тиском від народних депутатів, деяких популістів, таких, як Вельможний, які кажуть, що потрібно всіх ліквідувати, гроші роздати людям. Це абсолютно не вирішить питання, тому що, так, це буде мати дуже швидкий ефект, можливо, якісь люди отримають якесь житло, але це буде настільки незначна частка людей, і у порівнянні з можливістю продовження роботи цих органів, це стратегічна помилка”, — пояснює співрозмовник у коментарі.

Його аргумент полягає в тому, що МВА — це не лише адміністративний апарат і витрати на його утримання. Через ці інституції можуть продовжувати працювати сервіси, центри підтримки, освітні та культурні напрямки, які залишаються важливими для людей з окупованих територій. Саме тому, на думку Грудкіна, перед скороченням штату чи ліквідацією окремих підрозділів потрібно оцінювати не лише економію бюджету, а й те, яку послугу після цього втратить конкретна людина.

Для кожної громади потрібна окрема модель

Грудкін пропонує не створювати одну універсальну модель для всіх окупованих громад. Адже обставини їхньої окупації та переміщення дуже різні. Одні громади мають значну частину населення, яка залишилася на окупованій території. Інші, зокрема Бахмут, Торецьк та інші міста Донеччини, зазнали масштабних руйнувань, а їхні мешканці масово виїхали в інші регіони України та за кордон.

“Ми пропонуємо модель аналізу конкретних військових адміністрацій, бажано усіх, для визначення для кожної з них оптимальної функціональної моделі. Тому що кожен з цих органів має свої особливості. У когось була швидка окупація, і 40% населення залишилось на тимчасово окупованій території. А у когось, як, наприклад, Бахмут, Торецьк чи Авдіївка багато людей стали вимушеними переселенцями, чи виїхали за кордон”, — каже Грудкін.

Тому перед державою, на його думку, стоїть складніше завдання, ніж просто визначити відсоток скорочення штату. Потрібно проаналізувати функції кожної адміністрації та зрозуміти, які з них справді потрібні конкретній громаді.

На цьому етапі особливо важливе питання — не просто скільки людей працюватиме в адміністраціях, а чим саме вони займатимуться. Грудкін наводить приклад культурного напрямку. На його думку, працівник такого підрозділу в окупованій громаді не повинен відтворювати звичайну модель роботи місцевого відділу культури.

“Я маю думати, як проводити культурні заходи для переміщених жителів, як їх знаходити, об’єднувати, як зберігати творчі колективи, нематеріальну культурну спадщину, просувати її, зберігати артефакти війни, займатися меморіалізацією, а не фігнею. Це просто приклад по структурному підрозділу”.

Чи чує держава мешканців окупованих громад

Окремим питанням залишається представництво мешканців окупованих територій на державному рівні. Грудкін визнає, що громадський сектор намагається адвокатувати зміни, але поки що ці зусилля недостатньо скоординовані.

“Сказати, що громадським організаціям, всім небайдужим, майбутнім наших людей, наших інституцій потрібно гуртуватися і разом виступати з позицією, консолідованою на національному рівні, — це очевидно. Але, скажу відверто, поки що не супер вдається це зробити. Так, ми робимо кожен від себе десь на якихось форумах, пишемо, адвокатуємо якісь рішення, пропонуємо проєкти нормативних актів, але нам потрібна платформа”.

На його думку, така платформа має не просто існувати формально для “галочки”, а мати реальний мандат на представництво інтересів людей з окупованих територій та можливість впливати на державну політику. Як один із можливих орієнтирів Грудкін називає Кримську платформу. Водночас він наголошує, що формат майбутньої платформи для всіх тимчасово окупованих територій не варто визначати поспіхом.

До теми:

Чим має займатися МВА без території: що думають бахмутяни про владу в екзилі, і що каже закон?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська міська військова адміністрація ухвалила план розподілу фінансів на найближчі роки. Документ діятиме з 2027 по 2029 рік. Його головна мета — розв’язати житлове питання та забезпечити помешканнями жителів міста.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Середньострокове планування публічних інвестицій Бахмута

Новий документ чітко визначає, як місто витрачатиме кошти протягом наступних трьох років. Він встановлює правила залучення грошей та формує перелік головних потреб громади. Саме на ці потреби влада планує витрачати наявні ресурси.

Згідно із затвердженим планом пріоритетних публічних інвестицій, ключовим фокусом на період 2027–2029 років стає розв’язання житлових питань бахмутян. Структура документа передбачає:

• першочергове фінансування тих проєктів, які допомагають забезпечити містян житлом;
• спрямування основних інвестицій у житловий сектор протягом усього часу дії плану;
• створення фінансової бази, щоб напряму закрити потребу людей у нових квадратних метрах.

Фінансування з бюджету громади

Протягом трьох років з бюджету Бахмутської громади планують виділити 618 мільйонів гривень (618 000,0 тис. грн). Згідно з планом, єдиним сектором для інвестування цих грошей визначено галузь “Житло”.

За попередніми даними, обсяги фінансування з місцевого бюджету зростатимуть щороку:

• 2027 рік — 168 мільйонів гривень;
• 2028 рік — 200 мільйонів гривень;
• 2029 рік — 250 мільйонів гривень.

Міжнародна допомога

Окрім місцевого бюджету, за попередніми прогнозами, інвестиційний план передбачає залучення коштів від міжнародних фінансових організацій та урядів іноземних країн. Цей напрямок включає міжнародну технічну допомогу, гранти та інші ресурси.

Загальна сума міжнародних інвестицій на середньостроковий період становить 1 мільярд 169 мільйонів 676 тисяч гривень (1 169 676,0 тис. грн).

Міжнародні кошти розподілять наступним чином:

• 2027 рік — 632 мільйони гривень;
• 2028 рік — 537 мільйонів 676 тисяч гривень;
• 2029 рік — фінансування наразі не прогнозується.

Нагадаємо, що з 1 по 30 серпня 2026 року Бахмутська міська військова адміністрація проводить громадське обговорення проєкту житлової програми для переселенців. Долучитися до формування житлової політики можуть усі жителі громади, зокрема ті, хто виїхав до інших регіонів України або за кордон.

Пропозиції та зауваження приймають виключно в електронному форматі на пошту [email protected]. У листі обов’язково необхідно вказати свої особисті та контактні дані, оскільки анонімні звернення не розглядаються. Підсумковий звіт із результатами обговорень адміністрація має підготувати до 13 вересня та оприлюднити на офіційному сайті міської ради.

Читайте також:

Бахмутська МВА визначила новий склад комісії, яка розглядає заяви на матеріальну допомогу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!