Нещодавно випускники армавірського військового авіаційного училища святкували 20-річчя випуску. На урочистий захід кур’єр приніс гостям 20-кілограмовий торт та віскі. «Подарунки» виявилися нібито з отрутою, а «кур’єра» затримали.

Про це повідомляють відомі російські Telegram-канали.

«Смертельні смаколики»

За словами пропагандистів, торт та ящик з алкоголем доставили на 20-річну річницю випуску з училища. Загалом зібралися 77 випускників. Хто його замовив, спочатку було невідомо, тож торт їсти не стали (хоч і встигли розрізати).

Гості вирішили спочатку дізнатися, хто ж його приніс. За даними російських блогерів, пізніше виявилося, що після доставки кур’єр швидко виїхав з армавіра і купив квиток на літак. Його затримали. Він виявився уродженцем Мелітополя. Пізніше чоловік нібито зізнався, що торт був отруєний, як і кілька пляшок віскі.

Розслідування

Слідче управління ск рф по краснодарському краю порушило кримінальну справу стосовно 33-річного уродженця тимчасово окупованого Мелітополя. Чоловіка, який з 2015 року проживає на території російської федерації, підозрюють у «скоєнні терористичного акту». 

За версією слідства, підозрюваний намагався вбити випускників армавірського військового авіаційного училища льотчиків (АВВАКУЛ). Українець організував доставку алкогольних напоїв та торта, які містили в собі отруту.

Наразі російські слідчі встановлюють обставини та мотиви злочину.

Нагадаємо, у серпні Сили оборони України знищили під Бахмутом російський ударний вертоліт «Ка-52» (відомий як «Алігатор»).

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні спростили процедуру отримання соціальних виплат для матерів. Відтепер через застосунок та портал “Дія” можна оформити допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, а також щомісячні виплати по догляду за дитиною до досягнення нею одного року.

Про це повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький.

Хто може отримати допомогу та які суми передбачено

Розмір допомоги залежить від виду виплати та категорії родини:

• допомога по вагітності та пологах становить 7 000 гривень щомісяця для жінок, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• допомога по догляду за дитиною до року становить 7 000 гривень щомісяця;
• для родин, які виховують дитину з інвалідністю виплата по догляду складає 10 500 гривень щомісяця.

Вимоги до отримувачів наступні:

• для виплат по вагітності — наявність діючого медичного висновку про тимчасову непрацездатність (МВТН) або якщо після його закриття минуло не більше ніж шість місяців;
• для допомоги по догляду — наявність дитини віком до 1 року і 7 місяців, на яку ще не отримували цю виплату;
• заявниця має бути мамою дитини;
• наявність паспорта в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) та ідентифікаційного коду (РНОКПП);
• наявність зареєстрованого місця проживання або фактичного (для внутрішньо переміщених осіб із відповідним статусом).

Особливості використання коштів

Обидві виплати зараховуватимуться на “Дія.Картку”, але з різними умовами використання:

• виплата по вагітності та пологах надходить на основний рахунок без жодних обмежень за MCC-кодами, її можна витрачати вільно;
• виплата по догляду за дитиною до року є цільовою. Гроші зараховуються на спеціальний рахунок “Турбота про дитину” і можуть використовуватися виключно на товари та послуги для малюка.

Як подати заяву через “Дію”

Подача заяви відбувається за наступним алгоритмом:

• авторизуйтеся на порталі “Дія” та заповніть першу частину заяви, після чого система автоматично перевірить право на виплату.
• у разі успішної перевірки на вашу електронну пошту надійде посилання на другу частину заяви.
• заповніть другу частину та підпишіть її “Дія.Підписом” протягом 24 годин.

Після подання онлайн-заяви “Дія” передає дані до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, яка автоматично збирає інформацію з державних реєстрів і формує рішення, яке згодом перевіряє та погоджує працівник Пенсійного фонду.

Окрім онлайн-формату, можливість оформити виплати залишається доступною у сервісних центрах Пенсійного фонду України, ЦНАПах або через уповноважених осіб територіальних громад.

Читайте також:

Де ВПО отримати підтримку від БФ “Рокада”: перелік адрес

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянка Анастасія Калужських роками працювала в дошкільній освіті рідного міста, дбаючи про виховання найменших містян. Повномасштабне вторгнення змусило її разом із двома синами залишити дім і шукати прихисток у безпечнішому регіоні.

Опинившись у Вінниці, жінка не лише змогла адаптуватися на новому місці, а й наважилася реалізувати давню мрію — відкрити власний дитячий центр.

Про переїзд, перші кроки у бізнесі в евакуації, залучення грантів та спогади про бахмутську Алею Троянд Анастасія розповіла редакції Бахмут IN.UA.

З Бахмута до Вінниці: вимушений переїзд заради дітей

Пані Анастасія народилася в Костянтинівці, але вже у дитячому віці разом із родиною переїхала до Бахмута. Тут вона закінчила школу №24, її дитинство проходили  на вулиці Перемоги, саме тут жила родина дівчинки Коли Анастасія завершила школу, тоздобула фах історикині в Донецькому національному університеті, проте так склалося, що за спеціальністю вона не працювала жодного дня — серце лежало до роботи з дітьми. До повномасштабної війни наша героїня була вихователькою-методисткою у дитячому садку “Кульбабка”.

Початок повномасштабного вторгнення родина зустріла вдома. Проте, пам’ятаючи переляк дітей під час подій АТО, Анастасія вирішила не ризикувати їхнім емоційним станом і виїхати.

“Ми виїхали в березні, а 25 березня були вже у Вінниці. Їхали, щоб вивезти дітей, аби вони не лякалися. Не збиралися надовго, планували на Великдень повернутися додому. Але ось уже який рік у Вінниці. Опинилися тут випадково — просто їхали потягом, куди було можливо, і залишилися”, — пригадує бахмутянка.

Адаптація на новому місці вимагала сил та фінансової витривалості, адже великих заощаджень родина не мала. Звикати до нового життя допомагала активна підтримка місцевих служб, які організовували дозвілля для дітей.

“Мені здається, ми, люди нашого регіону, швидко адаптуємося. Ми не боїмося працювати й розуміємо, що треба рухатися вперед. Було нелегко, але, маючи двох дітей, треба було працювати. У Вінниці дітям добре допомагала ювенальна поліція — за перші пів року вони багато де побували. Тому я мала можливість виходити на роботу й працювати”, — ділиться Анастасія.

Власний дитячий центр у Вінниці: від ідеї до грантів

Попрацювавши у вінницьких приватних закладах освіти, Анастасія вирішила спробувати започаткувати власний проєкт. Вона пройшла у місті навчання від благодійних організацій та курси підвищення кваліфікації в Києві, де навчали основ ведення бізнесу в сфері дошкілля.

Поштовхом для героїністало тримісячне навчання за програмою “Право на бізнес” від БФ “Право на захист”. Написавши бізнес-план, бахмутянка змогла виграти декілька грантів на запуск власної справи — омріяного дитячого центру.

“Вінниця — відносно спокійний регіон, тут багато діток, а батьки зацікавлені в якісній освіті. Маючи великий досвід у дошкільній системі, я вирішила спробувати. Навчання в благодійних організаціях дало велику підтримку. Там роз’яснювали все простою мовою: від маркетингу до фінансової частини. Потихеньку, власними силами робили ремонт, довго шукали приміщення, щоб воно було безпечним для дітей”, — розповідає педагогиня.

Основна концепція закладу — це садок із додатковими гуртками, який працює 12 годин на добу, забезпечуючи максимальний комфорт для працюючих батьків. Головний акцент у центрі зроблено на безпеці та безперебійному навчальному процесі.

“Найголовніше — це безпека. Дітки фактично не мають реагувати на повітряні тривоги, вони зранку приходять і цілий день спокійно займаються. Ми маємо власну територію для прогулянок та безперебійне живлення. Крім того, ми проводимо безкоштовні сезонні свята, куди через хаби ВПО запрошуємо діток-переселенців зі всього району”, — зазначає Анастасія.

Ключі від втраченого дому та джерело натхнення

Робота з малечею вимагає колосального емоційного ресурсу. Анастасія зізнається, що уникати вигорання їй допомагає щирість вихованців та підтримка рідних.

“Саме дітки заряджають цією енергією. Ти приходиш кожного ранку, а це радість, сміх, вони тебе обіймають. Якщо ти до них із любов’ю, то й вони так само. Це найосновніший ресурс. І, звісно, вдячність батьків, коли вони кажуть ‘дякуємо, дитина біжить у садок із задоволенням'”, — каже співрозмовниця.

Попри облаштоване життя у Вінниці, спогади про рідний Бахмут залишаються важливою частиною життя родини.

“Коли їхали, перевезти багато чого було неможливо. Але ми бережемо ключі від квартир, яких вже немає… Це частинка дому. Також у нас із синами була tradition — кожного вечора ходити гуляти на Алею Троянд. Зараз у вихідні ми ходимо до місцевого парку у Вінниці, але все одно наших бахмутських троянд і рідних вулиць дуже не вистачає”, — з теплотою згадує бахмутянка.

Іншим переселенцям, які мріють про власну справу в евакуації, Анастасія радить не боятися, але діяти зважено:

• ретельно прораховувати фінансову модель та бізнес-план;
• починати з маленьких кроків і не занурюватися одразу у великі ризиковані проєкти;
• враховувати всі потенційні ризики сьогодення (відключення світла, безпекові умови);
• не соромитися вчитися, ставити питання та переймати досвід інших підприємців.

Життя ВПО у Вінниці: ринок праці та оренда житла

Оцінюючи Вінницю як місто для релокації та проживання внутрішньо переміщених осіб, Анастасія зазначає, що знайти роботу тут цілком реально, якщо людина готова сумлінно працювати. Втім, головною проблемою для переселенців залишається вартість оренди житла.

“Роботу я знайшла вже через три місяці після приїзду. Головне — робити свою справу чесно. Але Вінниця — недешеве місто. Ціни на оренду житла зараз дуже високі, це основна стаття витрат. За високі кошти іноді пропонують дуже скромні умови, тому до цього варто бути готовими”, — зауважує жінка.

Водночас у місті діє Бахмутський хаб, де переселенці можуть отримати гуманітарну допомогу, відвідати культурні заходи та відчути підтримку земляків.

“У Вінниці є хороший Бахмутський хаб, де працюють чудові дівчата. Вони за можливості видають гуманітарну допомогу та організовують заходи. Я намагаюся більше співпрацювати з ними та заробляти сама, залишаючи гуманітарну підтримку тим, кому вона зараз потрібніша”, — підсумовує Анастасія Калужських.

Читайте також:

Повернулися з Німеччини до України, купили будинок і відновлюють власну справу: продовження історії родини Вороненків з Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!